Лекція-концерт на тему:"Джаз"

 Унікальний музичний стиль, заснований на імпровізації, який виник наприкінці 19 початку 20 ст. в США в часи рабовласництва, отримав назву «джаз». Глибоке коріння його полягає в музичних і культурних традиціях африканського континенту, але значний вплив на формування джазу здійснила й європейська музика. Оскільки джаз з’явився в середовищі безправних рабів, він і досі вважається музикою, що символізує свободу, рівні можливості та боротьбу проти несправедливості й пригнічення. Ініціатива проведення свята, присвяченого цьому музичному стилю, належить американському джазовому піаністу та композитору Хербі Хенкоку, а в 2011 році, згідно з офіційним рішенням ЮНЕСКО, 30 квітня було оголошено Міжнародним днем джазу. визнавши особливу його роль як «універсальної мови свободи і творчості».

Батьківщиною джазу став Новий Орлеан — місто на півдні США, яке відрізнялося від інших своїми глибокими зв’язками з Європою. Мешканці міста в більшості були франкомовними католиками, мали досить ліберальні погляди, цінували хорошу їжу, вино, музику й танці. 

Характерними рисами джазу є імпровізаційність, регулярна ритмічна пульсація, підвищена емоційність, специфічний склад виконавців та інструментів.

Історія джазу розпочинається в Африці і повязана з трагічною історією рабства. Продовж 2-х століть у Америку насильно завозили рабів, представників різноманітних африканських племен. Чорношкірі раби не мали при собі нічого, окрім одягу. Відірвані від батьківщини, розлучені з рідними, виснажені тяжкою працею чорні невільники знаходили розраду в музиці. Вони мали особливо витончене почуття ритму.

У рідкісні години відпочинку, африканці співали, акомпануючи собі оплесками, ударами по порожніх бляшанках,  усьому, що було під рукою. На новому місці невільники познайомилися з християнством, слухали релігійні гімни білих людей. І почали теж їх співати, але співати по-своєму, вкладаючи весь свій біль. Витоками джазу вважають: спіричуелси, блюзи, регтайм. СПІРІЧУЕЛСИ- африканські духовні пісні-гімни афроамериканців на біблійні сюжети. Їх виконує колектив співаків, супроводжуючи свій спів ритмічними ударами в долоні, притупуваннями, пританцьовуваннями. Спірічуелс « Let my people go» відпусти мій народ – це своєрідний гімн волі.

1.Відео пісні

Як відображення сумного життя темношкірих громадян Америки  зародився БЛЮЗ - пісні самотності і відчаю, які є однією з першорядних складових джазової музики.

 Блюз – це лірична сольна пісня. Характерною ознакою жанру є блюзовий лад.

     Блюзи були своєрідними піснями-сповідями. В них відображено особисте життя знедолених людей – любов, гірка розлука, туга за батьківщиною. Водночас, ознаками блюзу є також іронія та гумор.

Серед великих джазових голосів варто назвати виконавицю блюзу Бессі Сміт (1894-1937), славетну майстриню вокальної імпровізації Біллі Холідей (народжену Елеонорою Феган 1915-1959) і визнану «Королеву Джазу» Еллу Фітцджеральд (1917-1996).

Відео

2.Товстолиткіна Т.

Іншим джерелом джазової музики були регтайми -  жанр афроамериканської танцювальної музики, для якої характерне поєднання ритмічної мелодії з чітким маршоподібним супроводом. Виник регтайм, як спосіб гри на фортепіано, що імітував звучання банджо. Джаз успадкував від регтайму ритмічну гостроту, яка створювалася завдяки  ритмічно вільній, ніби розірваній мелодії.

Попередником регтайму був кейкуок – новоорлеанський негритянський танець під акомпанемент банджо, гітари з характерними для регтайму ритмічними малюнками.

3. Відео хор 4-5 кл. « Плескай в такт»

4. Регтайм викладачі

 Серед провідних джазменів новоорлеанського періоду можна згадати : Джо Кінг Оллівер, Луї Армстронг, Кід Орі. (Відео )

У 1917 р. Із вступом США у першу світову війну, Новий орлеан було оголошено військовим портом. Через що заклади розваг закривалися і джазові музиканти вимушені були покидати це місце. Центр джазоаої культури переміщується у Чікаго. Процес розвитку і видозміни джазової музики з кожним роком проходив все інтенсивніше. Так з’являється новий стиль – Симфоджаз, зачинателями якого вважаються Пол Вайтмен, Дж. Гершвін ( відео симфонія в блюзових тонах).

Джаз швидко набрав популярності в Америці на початку 20-го століття і став каталізатором народження численних джазових оркестрів, відкриття танцювальних майданчиків і мьюзик-холів. Одним із найвідоміших джазових клубів Америки був «Котон Клаб» в нью-йоркському Гарлемі.

 Наступний етап розвитку пов’язаний з появою оркестрів Бігбендів. Вони практикували абсолютно новий стиль: відхилення від ритмічного малюнку, а яскрава сольна імпровізація накладалась на хитромудрий акомпанемент. Такий різновид оркестрової джазової музики отримав назву Свінг.

Найбільшою популярністю в 20-30х роках користувалися оркестри під керуванням Дюка Елінгтона,  Фледчера Ендерсона, Глена Міллера., Бені Гудмена, Каунта Бейсі

В 1940 -ві виникає новий стиль БІ БОП . Йому були притаманні неймовірно швидкі мелодії, довга імпровізація, найскладніші ритмічні малюнки. Серед виконавців цього стилю виділяються фігури Чарлі Паркера, Діззі Гіленсбі. Починаючи з 1950 років, джаз почав розвиватися за двома різними напрямками. З одного боку прихильники класичного джазу вирішили повернутися до традиційного джазу, відсунувши БіБоп, створили кул-джаз, який відрізнявся емоційною стриманістю. З іншого боку продовжили розвивати БіБоп. На цій основі виник ХАРД БОП, який повертає традиційні фольклорні інтонації, чіткий ритм, імпровізацію. Цей стиль розвивався разом з такими напрямками як СОУЛ ДЖАЗ, модальний джаз.

 (Відео соул джаз)

У 1960 роках проводяться експерименти і виникають такі стилі, як джаз -рок,  джаз-поп, фрі-джаз. Серед музикантів цього часу можна назвати: Орнет Коуман, Вейн Шоттер, Пат Меттені.

 У наступні роки джаз продовжував свій розвиток. Так виник смузі-джаз, Ейсі-джаз, Джаз-фанк, ню -джаз.

Джаз є унікальним музичним жанром, в якому змішалися різноманітні стилі: традиційні афро-американські пісні та релігійні гімни, народні пісні Західної Африки, європейська класична та латино-американська музика. Від часу свого народження в Новому Орлеані наприкінці 19-го століття, джаз пережив бурхливий розвиток і на сьогодні фахівці нараховують більше двадцяти різних напрямів джазової музики.

Імпровізація є головною рисою, що відрізняє джаз від інших музичних жанрів. Результати одного дослідження групи професорів Університету Джона Хопкінса показали, що коли джазові музиканти імпровізують, їх мозок відключає області пов’язані із самоцензурою та інтроспекцією, натомість активізується область відповідальна за самовираження. Висновки дослідження також відзначають активізацію мовної частини мозку, коли двоє музикантів ведуть «музичний діалог». Навіть якщо людина не є джазовим музикантом, пульсуючи ритми імпровізації значним чином стимулюють розум, творчість та критичне мислення дорослих і особливо дітей.

Джаз, незважаючи на всі зміни, залишається музичною свободою, творчістю та імпровізацією. Його різноманітні стилі демонструють здатність  до постійного оновлення, що надихає музикантів і слухачів у всьому світі. І  на завершення пропонуємо послухати твори чи то в джазовому стилі, чи джазовій обробці наших учнів та викладачів.