Лекція № 

Тема: Соціологія конфлікту.

Мета: 

 

Навчальна: ознайомити студентів з основними поняттям; структурою, класифікацією та типологією конфлікту; навчити стратегіям виходу з конфліктних ситуацій.

 

Розвивальна: розвивати творчі здібності, логічне мислення. 

 

Виховна: сприяти формуванню у студентів наукового світогляду, соціальної зрілості, громадянської відповідальності, естетичних почуттів і естетичної культури, працелюбності.

 

Вид лекції: інформаційна.

 

Обладнання:

1.     Городяненко В. Г. Соціологія [підручник для студентів ВНЗ]/            

В. Г. Городяненко, О. В. Гілюн, А. В. Демічева, С. В. Легеза, Н. А. Липовська, О. В. Ходус, Л. І. Швидка. – К.: «Академія», 2006. – 542 с.

 

2.     Соціологія. [курс лекцій]/за редакцією Старовойта І. С. – Тернопіль: Астон. – 1999. – 176 с.

 

Поняття та терміни: конфлікт.

СТРУКТУРА ЛЕКЦІЇ

І. Організаційний момент (5 хв.) ІІ. Вступна частина(5 хв.).

1.     Ознайомлення з темою, планом, метою.  

ІІІ. Головна частина (60 хв.) 1. Поняття конфлікту.

2.     Структура конфлікту.

3.     Класифікація та типологія конфліктів.

4.     Форми конфліктної боротьби.

5.     Стратегії виходу з конфліктів.

ІV. Завершальна частина (10 хв.)

1.     Питання для закріплення матеріалу (рефлексія)

2.     Висновки

3.     Домашнє завдання

 

Очікувані результати Студенти повинні:

-         давати визначення поняттям;

-         характеризувати структурні елементи конфлікту;

-         давати класифікацію конфліктів;

-         називають типи конфліктів;

-         характеризують форми конфліктної боротьби;

-         знати стратегії виходу з конфліктів.

 

ХІД ЛЕКЦІЇ

І. Організаційний момент 

ІІ. Вступна частина

1.     Ознайомлення з темою, планом, метою.

2.     Проходження тесту «Чи конфліктна ви людина»

 

«Чи конфліктна ви особистість»

1.       У групі виникла суперечка на підвищених тонах. Ваша реакція:

а)   не беру участі;

б)   лише коротко висловлююся на захист тієї точки зору, що вважаю правильною;

в)   активно втручаюся й «викликаю вогонь на себе».

2.       Чи виступаєте ви на зборах (класних годинниках) із критикою?

а)   Не виступаю.

б)   Тільки якщо маю для цього вагомі підстави.

в)   Критикую завжди й з будь-якого приводу.

3.       Чи часто ви сперечаєтеся з друзями?

а)   Тільки жартома і якщо ця люди не вразлива.

б)  Лише з принципових питань.

в)   Суперечки — моя стихія.

4.       Ви стоїте в черзі. Ваша реакція, якщо хтось намагається вас випередити:

а)   обурююся в душі, але мовчу: собі дорожче;

б)   зауважую — необхідно ж навчати грубіяна гарного тону;

в)   проходжу вперед і починаю спостерігати за порядком.

5.       Удома на обід подали несолоний суп. Ваша реакція:

а)   не буду здіймати бурю через дурницю;

б)   мовчки візьму сільничку;

в)   не втримаюся від уїдливих зауважень і, можливо, демонстративно відмовлюся від їжі. 

6.       На вулиці або в транспорті вам наступили на ногу:

а)   обурено подивлюся на кривдника;

б)   сухо, без емоцій зроблю зауваження;

в)   скажу все, що думаю, не соромлячись виразів.

7.       Хтось із рідних придбав річ, що вам не подобається:

а)   промовчу;

б)   обмежуся коротким, але тактовним коментарем;

в)   висловлю все, що я про це думаю.

8.       Не пощастило, ви програли в лотерею купу грошей. Ваше ставлення:

а)   намагатимусь здаватися байдужим, але дам собі слово ніколи більше не

брати участь у цьому неподобстві;

б)не приховаю досади, але поставлюся до події з гумором, пообіцявши взяти реванш;

в)   програш          зіпсує          мені   настрій,     подумаю,    як      помститися лотерейщикам. 

 

Оцінювання результатів

Оцінки: «а» — 4 бали, «б» — 2 бали, «в» — 0 балів.

22—32 бали. Ви тактовні й миролюбні, уникаєте суперечок і конфлікті», критичних ситуацій. Вислів «Платон мені друг, але істина дорожча!» не може бути вашим девізом. Вас іноді називають пристосованцем. Наберіться сміливості та (якщо обставини дозволяють) висловлюйтеся принципово.

12-20 балів. Вас вважають людиною конфліктною. Але це перебільшення. Ви конфліктуєте, тільки якщо немає іншого виходу, коли всі інші способи вичерпано. Ви здатні твердо відстоювати свою думку, не думаючи, як це відіб'ється на ставленні до вас товаришів. При цьому ви не «виходите їй межі», не принижуєте інших. Усе це викликає до вас повагу.

До 10 балів. Суперечки й конфлікти — це ваша стихія. Адже ви любите критикувати інших, якщо ж почуєте зауваження на свою адресу — можете «з'їсти людину живцем». Це критика заради критики. Не будьте егоїстом. Дуже важко доводиться тим, хто поруч із вами. Ваша нестриманість відштовхує людей. Чи не тому у вас немає справжніх друзів? Спробуйте приборкати свій характер.  

За матеріалами підручника "Психологія й етика ділового спілкування"

 

ІІІ. Головна частина 

 

1. ПОНЯТТЯ КОНФЛІКТУ

 

Соціологія конфлікту - це галузь соціології, яка вивчає природу, механізми виникнення та розгортання, а також способи попередження та розв'язання соціальних конфліктів.

 

Конфлікт - це зіткнення протилежних цілей, позицій, поглядів суб'єктів соціальної взаємодії, які усвідомлюють суперечливість своїх інтересів.

 

Конфлікти є повсякденним і природним явищем суспільною життя, його невід'ємним атрибутом. Конфлікти є джерелом змін, що відбуваються у суспільстві, розвиток якого є безперервним процесом виникнення та розв'язання різноманітних суперечностей особистостей та соціальних груп. Саме внаслідок конфліктів суспільні відносини стають більш мобільними, динамічними, здатними до модернізації та оновлення, адже відкидаються важливі норми мислення та поведінки людей.

 

Предмет соціології конфлікту: з'ясування соціальної природи та сутності конфліктів, принципів їх діагностики; соціологічний аналіз конфліктів, їх типологія та класифікація; визначення способів подолання та механізмів управління соціальними конфліктами.

 

2. СТРУКТУРА КОНФЛІКТУ.

Узагальнення та зіставлення різних конфліктологічних концепцій свідчить, що будь-який конфлікт має деякі спільні складові, до яких зазвичай відносять:

Ø Суб’єктів конфлікту;

Ø Стосунки між ними;

Ø Предмет (проблему, спірне питання), з приводу якого він виникає; Ø Соціальне середовище, у якому протікає.

Розглянемо характеристики кожного з цих компонентів.

1)     Суб’єкти конфлікту (конфліктуючі сторони) – це безпосередні учасники конфлікту, які складають основні структурні елементи будь-якого конфлікту, оскільки своїми діями вони породжують сам конфлікт, надають йому того чи іншого змісту та гостроти, визначають його тривалість та зміни.

2)     Характер відносин між конфліктуючими сторонами визначається ступенем їх взаємодії та взаємозалежності. Наприклад, у трудових та сімейних конфліктах конфліктуючі сторони пов’язані досить високою взаємозалежністю, а тому поводять себе зазвичай достатньо стримано, оскільки розуміють, що вимушені будуть спілкуватися і після завершення конфлікту. Якщо ж у суб’єктів конфлікту у попередній період були відсутні будь-які стосунки і вони не мають наміру підтримувати їх у майбутньому, вони мають більш широкий вибір лінії поведінки у конфліктній ситуації. Тому важливо встановити, які відносини між учасниками конфлікту були до його початку, у момент конфлікту, і які відносини між собою вони планують після його завершення.

3)     Предмет конфлікту є змістовною характеристикою конфлікту і передбачає з’ясування його об’єкту, тобто того що саме зосереджує на собі увагу та прагнення учасників конфлікту, і водночас протиставляє їх один одному, а отже є об’єктивною основою виникнення між ними конфліктних відносин.

4)     Зовнішнє соціальне середовище має суттєвий вплив на виникнення та розвиток конфліктів через стандарти у оцінках соціальних ситуацій, стилі аналізу, моделі вирішення проблем, способи прийняття рішень, які сформувались у даному середовищі. 

 

 

3. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПОЛОГІЯ КОНФЛІКТІВ.

 

Узагальнюючи    найпоширеніші    класифікації         конфліктів, можна виділити такі базові підстави класифікації й типології конфліктів:

Ø   за складом і кількістю конфліктуючих сторін або учасників конфліктів (внутрішньоособистісні конфлікти, міжособистісні, особистісно-групові, міжгрупові, міжколективні, міждержавні, міжпартійні, міжнаціональні та ін.);

Ø   за проблемно-діяльнісною ознакою (управлінські конфлікти,

сімейні, педагогічні, політичні, економічні, творчі та ін.);

Ø   за часом протікання конфліктів (гострі й хронічні конфлікти; швидкоплинні й довготривалі та ін.);

Ø   за змістом конфліктів (змістовні або проблемні та "комунальні" або беззмістовні);

Ø   за      ступенем   гостроти суперечностей    (незадоволеність,

розбіжність, протидія, розбрат, ворожнеча, війна та ін.);

Ø   за ступенем інтенсивності конфліктів (основні й неосновні, реалістичні й нереалістичні та ін.).

До позначених типів у межах кожної з названих класифікацій типи конфліктів конкретизуються й визначаються види конфліктів.

Крім того, наголошуються і класифікації, в яких конфлікти виділяються відразу за декількома підставами класифікацій, наприклад:

Ідеологічні конфлікти, в основі яких лежать суперечності в поглядах, установках людей на найрізноманітніші питання життя суспільства, держави, колективу, відмінності в життєвих позиціях. Названі конфлікти можуть виникати як на рівні мікросередовища (суспільства), так і в найменших об'єднаннях, між окремими особами. Ці конфлікти можуть бути глибокими, гострими й складними, можуть торкатися відношення до політики держави тієї або іншої партії; можуть бути пов'язані з міжнаціональними, сімейними відносинами, відносинами як у побуті, так і в офіційній обстановці.

Економічні конфлікти, в основі яких — зіткнення економічних суперечностей, коли економічні потреби однієї сторони задовольняються або можуть бути задоволені за рахунок іншої. Чим глибше ці суперечності, тим сильніше зіткнення, тим глибший і стійкіший конфлікт, тим важче (іноді й неможливо) його вирішити. Саме економічні конфлікти можуть виникати і між окремими людьми.

Соціально-побутові конфлікти, пов'язані із суперечностями груп або окремих людей з питань житла, користування побутовими послугами, розподіли обов'язків, установки черговості надання соціально-побутових послуг і т. ін.

Сімейно-побутові конфлікти, засновані на дисгармонії сімейних відносин, проблемах у психологічній атмосфері сім'ї. Причини цих порушень мають різні рівні значущості: від дрібних побутових зіткнень, моральнопобутової розбещеності членів сім'ї до серйозних ідеологічних розбіжностей, прямо або побічно впливають на організацію численних сторін її життя.

Соціально-психологічні конфлікти, що виявляються як у відносинах між групами, так і між окремими людьми. В основі цієї групи конфліктів — порушення у сфері взаємостосунків. Причина порушень: психологічна несумісність, тобто неусвідомлене, нічим не вмотивоване неприйняття людини людиною, що викликає в однієї зі сторін або одночасно у кожної сторони неприємні емоційні стани. Причиною може бути боротьба за лідерство, за вплив, за престижне положення, за увагу, підтримку оточуючих. Емоційні конфлікти, що виникають через емоційні стани, які викликають напружену обстановку і кінець кінцем переростають у дійсні конфлікти найрізноманітнішого характеру: від економічних, ідеологічних до сімейнопобутових. Причини такого роду конфліктів лежать у сфері стану здоров'я. Це можуть бути і відхилення у сфері сексуальних відносин, і нав'язливі стани, і патологічні потяги (алкоголь, наркотики).

Психолого-педагогічні конфлікти, що ґрунтуються на суперечностях, які виникають у навчально-виховному процесі при зіткненні вимог, інтересів педагогів, тих, хто навчається, батьків, керівників. Ці конфлікти потребують гармонізації відносин у системах "вчитель — учень", "вчитель — учні", "вчитель — вчитель", "вчитель — батьки", "вчитель — керівник".

 

4. ФОРМИ КОНФЛІКТНОЇ БОРОТЬБИ.

Конфлікти          мають         економічний,        політичний,          психологічний, соціально-етичний, фізичний і т. д. характер. Серед значної кількості цих форм, соціологи схиляються на тому, що основними з них є:

1.             Бойкот. Це свідомо відкрите ігнорування участі у виробничих процесах, інших формах життєдіяльності організації. Особливістю цієї форми конфлікту є її гострота, наприклад, страйк.

2.             Саботаж. Це прихована форма конфлікту, метою тут є всебічна шкода інтересам іншої сторони. Соціолог В.Ф.Лайт подає приклад, як в одній з фірм досвідчений і авторитетний серед своїх колег робітник на ім'я Рей отримав від адміністрації завдання: довести, що можна збільшити випуск продукції, збільшивши оберти верстатів і відповідно посилити ритм на робочих місцях. Рей налаштував верстат на більші оберти, але так наладив його роботу, що при збільшенні обертів продукція повністю псувалась. Мало того, Рей мав виняткову здатність робити вигляд старанно працюючої людини. Він міг так володіти собою, що через декілька хвилин роботи за верстатом, який робив шалені оберти, Рей покривався потом, на обличчі з'являлися гримаси болю. Декілька разів в присутності членів адміністрації Рей робив «спроби» збільшити темп роботи і кожен раз повторювалась та ж сама ситуація — зіпсована продукція, а за верстатом повністю психологічно знівечена людина. Це робило величезне враження на представників адміністрації. Врешті-решт керівництво відмовилось від новацій. Правда, пише Лайт, через рік керівництво з'ясувало причину псування продукції, але покарати робітника не наважилось: на фабриці діяла сильна, впливова профспілка.

3.             Переслідування (травля).Змістом цієї форми боротьби є ігнорування досягнень противника, спроби поставити його в незручну ситуацію, довести, що все,що він робить, не варте ніякої уваги тощо. Переслідування як форма боротьби часто використовується керівництвом популістської організації. Часті перевірки роботи людини, роздмухування незначних її промахів, помилок і підведення їх до розряду кримінальних порушень, організація «пустоти» навколо людини — ось ті форми і методи, які можуть використовуватись в цій боротьбі.

4.             Вербальна агресія. В межах цієї форми боротьби широко використовуються різного роду звинувачення (часто видумані), приниження, поширення пліток про людину, негативні оцінки її характеру — ось (і не тільки) арсенал вербальної агресії.

5.             Фізична агресія. Це форма боротьби, в основі якої лежить насильство (побиття, бійка, вбивство, терористичні замахи, знищення майна, обладнання тощо), з допомогою якого одна сторона (або кілька) хоче досягти перемоги над іншою. Метою фізичної агресії, як стверджує соціолог К.Холсті, є знищення людини фізичними методами.

 

5. СТРАТЕГІЇ ВИХОДУ З КОНФЛІКТУ.

Виділяють всього 5 узагальнених способів виходу з конфліктів. Цікаво, що кожній людині найчастіше властиві 1 або 2 способи, рештою вона майже не користується. І шкода. Бо кожний з варіантів має свої переваги - звичайно, тільки для визначених ситуацій. І якщо володіти усіма способами і вдало їх використовувати, життя перетворюється на успішну партію у шахи.

 

1. Наполегливість (примус) – задоволення власних інтересів через примус інших прийняти вашу точку зору. Ця стратегія може бути ефективною, якщо:

Øситуація вимагає миттєвого реагування;

Øви маєте авторитет або опвноваження для прийняття цього рішення;

Øрезультат для вас надзвичайно важливий.

 

2.Пристосування (поступливість) означає готовність відмовитися від власних інтересів заради збереження стосунків. Вона ефективна, якщо:

Øстосунки набагато важливіші за причину конфлікту,

Øрезультат для іншої людини важливіший, ніж для вас,

Øвас не дуже хвилює ця ситуація, Ø у вас замало шансів для перемоги,

Øви не праві.

 

3.Відхід (уникнення) – це стратегія “страуса”, який не розв’язує проблему. Вона також може бути корисною, якщо:

Øу вас недостатньо аргументів чи влади для бажаного вирішення конфлікту;

Øвам потрібно виграти час;

Øрезультат для вас не важливий і не варто витрачати сили; Øспроба вирішити ситуацію вже може загострити конфлікт;

Øситуація з часом може вирішитися сама.

 

4.Компроміс – стратегія, за допомогою якої учасники конфлікту доходять згоди через взаємні поступки і задовольнять свої інтереси тільки частково. Її варто використовувати, якщо:

Øучасники мають протилежні інтереси і рівні шанси виграти конфлікт;

Øвас задовольняє тимчасове рішення;

Øв даній ситуації краще отримати хоч щось і зберегти нормальні стосунки;

Øви можете дещо змінити для себе початкову мету.

 

5.Співробітництво має на меті задовольнити інтереси всіх учасників конфліктної ситуації, але може потребувати багато часу для вирішення проблеми. Ефективність цієї стратегії проявляється, якщо:

Øрозв’язання проблеми і задоволення інтересів важливе для всіх сторін;

Øстосунки між учасниками конфлікту тривалі і тісні;

Øє час для роботи над проблемою;

Øучасники можуть пояснити свої інтереси і вислухати інших; Øвсі учасники можуть і хочуть вирішувати проблему «на рівних».

 

ІV. Завершальна частина 

 

1.Питання для закріплення матеріалу (рефлексія)

1)    Дати      визначення поняттям    «соціологія           конфлікту», «конфлікт»;

2)    Дати характеристику основним складовим елементам структури конфлікту.

3)    Назвіть форми конфліктної боротьби.

4)    Які стратегії виходу з конфліктів вам відомі.