Лепбук "Тварини рідного краю"

Про матеріал

Лепбук для учнів початкової школи. Містить різну інформацію про тварин, які проживають в нашій місцевості.

Перегляд файлу

в ліс не ходити.

а жаба ногу

підставляє.

весни не робить.

курка лапою.

город стерегти.

сич на погоду.

Лелека

Бог дав людині лантух і наказав віднести далеко в ліс і закопати з умовою не розв’язувати і не заглядати в нього. Та на півдорозі чоловік не витримав і поцікавився, що ж він несе. Тоді з мішка повистрибували жаби, вужі та змії і розповзлися по всьому світові. Розгніваний Бог перетворив чоловіка на

лелеку і звелів ходити по полях та болотах і збирати усяке гаддя. Люди вірили, що лелека приносить щастя тій оселі, де він збудував гніздо. Якщо ж хтось зруйнує гніздо, то лелека принесе вогню і спалить хату, або накличе блискавку.

Чому пес живе коло людини

Давно колись жив самітний пес. Набридло йому жити самому, пішов він шукати друга. Але хотів такого, який був би найсильнішим з істот. Порадили йому йти до вовка. Але той боявся ведмедя. Пішов пес до ведмедя, а той боїться

лева. Став собака слугою у лева, а лев злякався людини.Здогадався пес, що людина — найсильніша, адже її лев боїться! Від того часу й живе пес поруч із людиною.

ЧОМУ КІТ І СОБАКА СВАРЯТЬСЯ

Собака завжди женеться за котом тому, що колись собаки написали листа в Рим до папи римського. Нести їм довелося його через воду. Щоб собака сам тримав листа у зубах і плив, то не можна, бо забризкається. От вони найняли кота, щоб він сидів у собаки на спині і тримав листа. Так і зробили, але попередили, що коли кіт замочить листа, то собаки його розірвуть.Коли вирушили в дорогу, то собака дорогою і питає кота, чи не випустив листа, щоб даремно не везти кота на сушу. Врешті-решт собака зауважив котові, що коли буде мовчати, то він його вкине у воду. Кіт злякався і відповів, що лист є. А лист у той час упав у воду і замочився. Собака розсердився і кинув кота у воду.З того часу й пішла ворожнеча між собакою й котом.

Ведмідь (початок)

На березі тихоплинної річки жив колись дуже веселий і товариський Мельник. До його водяного млина з’їжджалися люди з довколишніх сіл і городищ. Вони привозили на підводах мішки з зерном, а назад везли — з борошном. А доки змелеться їхнє жито чи пшениця, то вже було нарегочуться селяни донесхочу, бо вельми великий витівник і жартун був той Мельник; ще й медом поласують, який сам Мельник видобував із дубів.Якось одного літнього дня селяни звозили снопи з поля, тож біля млина не було жодного воза. Лише журно шуміла вода на лотках млинового колеса. Мельник нудьгував: роботи

не було, людей теж. І раптом хтось наближається до

кладки. Придивився: якийсь старець іде.- Ага, от я

його й налякаю! - майнула думка.

Ведмідь(продовження)

Метнувся до своєї хати, схопив кожуха, вивернув його кошлатим назовні, нап’яв на себе, ще й на голову натягнув кудлату шапку. Тихенько вийшов з хати й причаївся за стовбуром старезної верби. Тільки-но старець порівнявся з вербою, як Мельник вискочив з-за стовбура, підніс догори руки і заревів позвірячому.А “старець” зовсім не злякався. Бо це був сам бог Сварог. Лише гнівно зблиснули його очі, й він спокійно мовив:Що ж, дурню, отак ти й ревітимеш увесь вік. І ти, і весь твій рід. А щоби ти не лякав задарма людей, зажену я тебе в найглухіший кут лісів. Нічого, проживеш: дупла з медом і там є.І приріс кожух до тіла Мельникового, а сам він перетворився на незграбного великого кошлатого звіра. Над усе цей звірлюбив мед. Тож люди і назвали його ведмедем.

Тварина активна у сутінках та вночі. Живе в норі. Перед нею звірок щоденно створює земляну пробку, яка захищає його від нападу ласок, полозів та гадюк. У сплячку залягає у жовтні–листопаді, а пробуджується у березні–квітні. Живиться цибулинами лілійних, листям полину, злаків, їхнім насінням, іноді — комахами. Викопує насіння баштанних культур та псує їх сходи.