Лінгвістичні казки на тему "Синоніми, антоніми, пароніми"

Казка про синоніми

        У чарівній країні Лексикології  жили собі  Синоніми. Були вони щасливі, веселі та задоволені своїм буттям. Синоніми ніколи  не вміли нудьгувати, не відчували себе самотніми, тому що завжди поруч були вірні друзі та товариші.

         За що б не взялися Синоніми, усе у них виходило чудово, досконало. Наприклад, задумали вони побудувати дім, зразу ж з’являлися прекрасні, креативні ідеї. Архітектори працювали творчо і натхненно. Будівельники виконували роботу якісно, надійно. Дизайнери облаштовували помешкання , використовуючи нові, сучасні технології. Тому всі будівлі в країні Лексикології були чудовими і сучасними.

         Або задумали Синоніми влаштувати вечірку. Зібравшись разом, щоб обговорити план гостини, ніхто не сперечався, не кричав, не перебивав один одного. Друзі навпаки запропонували стільки цікавих ідей для свята, стільки розваг, що в результати вийшов справжній бенкет.

        Синоніми розуміли, що їхня сила в єдності, підтримці та взаємоповазі. Тому всі вони  були різними, але поважали унікальність кожного. Це робило їхнє життя насиченим, різнобарвним , яскравим, а  країну Лексикологію багатшою та могутнішою.

Казка про антоніми

        В одному селі жила сім’я Антонімів. І не було ладу в цій родині, тому що вони завжди сперечалися.  Якщо жінка збиралася варити борщ, то чоловік просив каші . Якщо жінка варила вареники, чоловік просив пирогів. Жінка хотіла піти в гості, чоловік хотів залишитися вдома. Якщо жінка щось розповідала, чоловік мовчав.

       І було у них двоє синів. Брати не були схожі один на одного. Старший  був високий, веселий, непосидючий. Молодший – невеличкий на зріст, понурий, спокійний. Діти брали приклад з батьків і також не мирилися. Вони ніколи не гралися разом, кожен займався своєю справою і не цікавився іншим.

       У селі говорили, що ця сім’я нещасна, життя їхнє безрадісне.

      Одного разу молодший  брат пішов у ліс і заблукав. Дерева навкруги росли високі та густі , хлопець ніяк не міг знайти стежку, було страшно. Десь тривожно кричав якийсь птах, у кущах чулось якесь шарудіння, рипіли дерева. Він кликав на допомогу, але його голос був тихий  і слабкий. Хлопчина злякався і почав плакати. Раптом із старого дерева з’явився старенький  дідусь, весь зелений, з бородою, у химерному капелюсі. Він запитав у хлопця, чому той плаче. Уважно вислухавши хлопця, чарівний дідусь запропонував йому залишитися жити з ним у лісі . Але хлопець відмовився, бо він лише тепер зрозумів, як він любить своїх батьків та брата і як він хоче повернутися додому. Чарівник  сказав: « Я зможу тобі допомогти лише в тому разі, якщо і твої рідні це зрозуміють ».

         А в селі за цілий день ніхто не помітив , що хлопець зник. Лише коли почала наближатися ніч, батьки забили на сполох. Старший брат розпитав інших дітей і дізнався, що молодшого бачили біля лісу. Усі кинулися шукати хлопця. Сильний, гучний голос старшого брата лунав на весь ліс, але знесилений молодший брат нічого не чув, мін міцно спав під старим деревом.

           Довго зневірені батьки та старший брат блукали лісом, розшукуючи хлопчика. Вони зрозуміли, що байдужість один до одного, родинні суперечки стали причиною цього лиха і вирішили більше ніколи не сваритися. А зелений дідусь тільки усміхнувся, розтулив густі зарості і проклав місячну доріжку до хлопчика, що спав під деревом.

        З того часу більше ніхто не чув , щоб у родині Антонімів хтось лаявся чи сперечався. У цій сім’ї зрозуміли, що можна бути різними, але при цьому поважати один одного, любити і жити у злагоді.

Казка про пароніми

       Серед загадкових небесних світів була собі планета Паронімів. Мешканці цієї планети ніяк не могли подружитися з мешканцями інших планет, тому що вони любили жартувати, підсміюватися, перекривляти інших. З ними не можливо було спілкуватись! Якщо розмова заходила про уяву, вони починали говорити про уявлення. Якщо хтось розповідав про корисні речі, вони переводили розмову на корисливі цілі. Як тільки заходила розмова про нову виставу, вони перебивали мовця розповіддю про нову виставку. Якщо їм казали, що вони не тактовні, то Пароніми жартували, що вони тактичні.

      Така поведінка нікому не подобалася , і мешканці сусідніх планет Синонімів, Антонімів, Омонімів перестали підтримувати з ними стосунки. Показовим став бойкот планети Паронімів під час параду планет.

      Задумалися Пароніми та засумували. Тривкий опір чинили їм колишні друзі, не хотіли миритися.  Пароніми тривалий час намагалися повернути собі прихильність інших планет.  Пообіцяли вони в майбутньому спиратися на тактовність у поведінці і ніколи не опиратися здоровому глузду. І тоді знову зажили мешканці усіх планет у мирі та злагоді.