Лінійка "БІЙ ЗА МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ: 29 СІЧНЯ – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ПОЛЕГЛИХ У БОЮ ПІД КРУТАМИ"

Сценарій лінійки, присвяченої пам'яті героїв Крут

                    

 

 1-й ведучий. Пам'яті героїв Крут присвячується! Цвіту нашого народу, його славним синам і дочкам, що в розквіті своїх духовних і фізичних сил віддали молодість і найдорожче, що є в кожного з нас, — життя,— присвячується 

2-й ведучий. Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить в знаних і безіменних могилах, розкиданих по рідній і чужій землі,— присвячується… 

 1-й ведучий. 29 січня 1918 року в історії України з'явилася нова сторінка, щедро полита молодою кров'ю, назва якої — Крути . 

2-й ведучий.  Крути — це великий перелом на межі двох сто­літь. Ми вчитуємось у цю сторінку історії. Читаємо і не розуміємо: чому так сталось? Чому ніхто не помітив у той радісний час ви­зволення України, що на нашу землю насувалась чорна тінь?

1-й ведучий. А вороги України не спали. Більшовицька Москва проголошувала інтернаціональні гасла, а насправді готувала армію і зброю для війни з Україною.

 

        Уч.1       Стоїть сумна, похилена верба...

                        То Україна і її судьба...                     

                         Горить, немов свіча, тополя —

                        То України горда доля.

                       Червоні люди, у снігу калина —

                        То України сліз краплини...       

 2-й ведучий. Світова історія знає багато жертв в ім'я ідей, але аналогічної Крутам не було.

 1-й ведучий. 29 січня 1918 року біля невеличкої станції Крути, на Чернігівщині, сталась трагедія, яка сколихнула, пробудила всю Україну. У цей день жменька юнаків у нерівному бою віддала своє життя, але відстояла честь України...

Цієї станції немає на картах України. Загубилась вона серед дрімучих борів на північний схід від Києва.    

 2-й ведучий. 1917-1918 роки були дуже важкими для утвердження україн­ської державності. Дуже жорстока була боротьба за владу в Києві. Однак сподівання українців не були марними. У листопаді 1917 року було проголошено Українську Народну Республіку. Це видатна подія в історії українського народу.

Більшовицька Росія не могла змиритися зі створенням Української держави. Більшовики почали застосовувати війська проти України. Саме тут вони зосередили великі військові сили і рушили до Києва.

 

 

 

 1-й ведучий. Що ближче було до Києва, то жорстокішою була боротьба. Зупинити ці сили було нікому. Саме тому на станцію Крути, яка була воротами до Києва, прибув нашвидкуруч зібраний загін юнаків під командуванням сотника Омельченка. Загін скла­дався із гімназистів 6, 7, 8 класів. Саме вони і спробували пере­пинити шлях радянським військам.        

 2-й ведучий. Запис до лав юних захисників Центральної ради від­бувався добровільно. 15 січня 1918 року на зборах другої Української Ради імені Кирило-Мефодіївського братства студент гімназії Микола Тригуб зачарував гімназистів своєю патріотичністю: «Вступайте до студентського куреня! Закликаю лише тих, хто вірить в Україну і готовий за неї померти. Зберемось і вирушимо на фронт. Ось і все». 

1-й ведучий. Студенти підходили до столу, записувалися до сту­дентського куреня січових стрільців. 28 січня поїзд вирушив зі стан­ції Київ і наступного дня прибув на станцію Крути. Їх було приблиз­но 300 чоловік. Це були переважно учні середніх шкіл, що ніколи не тримали у руках зброї і навіть не мали елементарної військової підготовки. Курінь одразу ж був розгорнений у лаву проти більшо­вицьких сил. Сміливо йшли юнаки на січ. У глибокому снігу, при морозі -15 С°, у своїх гімназистських шинелях залягли вони в сніг. Більшовики не зупинялися, хоч по них і був відкритий вогонь, вони відчували свою перевагу, бо їх було до 6-й тисяч бійців... 

                                Уч. 2. І знов, у котрий це вже раз,

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом'януть той славний час,

Коли в офіру Батьківщині

Себе принесли кращі з нас.

Нема любові понад ту,

Що окропила кров'ю Крути,

І ту гарячу кров святу

Повік Вкраїні не забути.

 

2-й ведучий. Це був перший і останній бій юних захисників української незалежності, а для більшості – перша і остання у їхньому житті ніч, проведена поза батьківським домом…

Ось так опинилась молодь під Крутами, тими Крутами, що стали трагедією,

рівночасно гордістю України. Юнаки не знали, яка сила-силенна більшовиків іде на них. Їх було 300 проти шеститисячної армії. Половина з них впало в бою, а поло­вину забрали в полон, довго й жорстоко катували. 

 1-й ведучий. Та не впали вони на коліна, не просили пощади, помилування. Вони мужньо зустріли вирок суду. А він був такий: поранених відправити до Харкова, а решту — розстріляти. Наближалась страшна хвилина. Але скалічені юнаки перед обличчям смерті не занепали духом. Учень сьомого класу гімназії Григорій Папський сильним голосом починає співати: «Ще не вмерла Україна». Всі товариші підхоплюють. І пісня дужчає, спів лине по всій Україні.

 

  2-й ведучий. Дивним способом урятувалися поранені, яких до­ставили до Харкова. Лікарі-українці допомогли їм втекти з лаза­рету, інакше не минула б їх доля товаришів. Видно, для того їх порятував Господь, щоб через них дійшла до нас правда про му­ченицьку смерть юних героїв.        

 1-й ведучий. Загинув увесь студентський курінь. Загинули юна­ки славною смертю, смертю героїв, віддавши своє молоде життя за Україну, показавши, що воля українського народу до визволення є твердою і непереможною. Вони стримали, хоч і ненадовго, за­хоплення ворогом Києва.

         Після повернення Центральної ради 19 березня 1918 року до Києва

М. Грушевський запропонував вшанувати пам'ять стрільців студентського куреня та промовив над могилою: «Для Вас ця мо­гила навіки залишається полум'ям віри... Діти України... вона буде тим дзвоном... що не дасть спинитись... не дасть забути... Будьте певні, шановні герої, що ваша смерть недаремна. Вона жива і жи­тиме довіку — вільна самостійна Україна!

        Уч. 3                 На Аскольдовій могилі

   2-ий ведучий.  100 років тому 300 «мучеників українських» пішло в безсмертя. Юнаки-герої показали приклад мужності, відданос­ті і незборимості духу. Герої не вмирають. Вони живуть у пам'яті і справах наступних поколінь. Сьогодні  зібралися ті, кому не байдужа пам'ять про героїв Крутів. Тож вшануймо пам'ять полеглих хвилиною мовчання.

 

Хвилина мовчання. 

1-ий ведучий. Трагічна загибель студентського куреня стала символом патріотизму і жертовності в боротьбі за незалежну Україну. Подвиг українських юнаків, що своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ національної честі...

 Будьмо патріотами, любімо свою багатостраждальну матір-Україну. Сьогодні вона, як ніколи, потребує нашої допомоги.

 

       Уч.     4                         Ви за свободу гинули без скарги,

Серед потоків і руїн.

Вічна Вам пам'ять, вічна Вам слава

І наш доземний уклін.

Ви не просили в ворога пощади,

Не пригинали колін,

Вічна Вам пам'ять, вічна Вам слава

І наш доземний уклін.

Ваші могили знані й незнані,

Волі народної дзвін.

Вічна Вам пам'ять, вічна Вам слава

І наш доземний уклін.

 

2-ий ведучий.   Завдяки героїзму молодих студентів, Крути, без сумніву, були, є і будуть однією з героїчних сторінок нашої історії. Крути стали початком нової доби в історії України.

 Уч. 5 : Слава, слава Україні і її народу,

           Що своїм життям безцінним захищав свободу,

         Що довідну самостійність розумом відстояв,-

          Тричі слава Україні і її героям.

 

 

1-й ведучий. Пам'ятаймо наказ Великого Кобзаря.  Любіть свою Україну. Так, як наші ровесники стали на захист України в нерівному бою 101 рік тому, будьмо і ми сьогодні готові стати  на захист нашої Батьківщини. Заспіваймо ж, як і герої Крут, наш гімн «Ще не вмерла Україна». 

 

Звучить Гімн України.

 

 

 

 

 

 

 

 

Уч.1                Стоїть сумна, похилена верба...

                        То Україна і її судьба...                     

                         Горить, немов свіча, тополя —

                        То України горда доля.

                       Червоні люди, в снігу калина —

                        То України сліз краплини...       

 

                                    Уч. 2           І знов, у котрий це вже раз,

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом'януть той славний час,

Коли в офіру батьківщині

Себе принесли кращі з нас.

Нема любові понад ту,

Що окропила кров'ю Крути,

І ту гарячу кров святу

Повік Вкраїні не забути.

 

        Уч. 3                           На Аскольдовій могилі

 

 

 

       Уч.     4                         Ви за свободу гинули без скарги,

Серед потоків і руїн.

Вічна Вам пам'ять, вічна Вам слава

І наш доземний уклін.

Ви не просили в ворога пощади,

Не пригинали колін,

Вічна Вам пам'ять, вічна Вам слава

І наш доземний уклін.

Ваші могили знані й незнані,

Волі народної дзвін.

Вічна Вам пам'ять, вічна Вам слава

І наш доземний уклін.

 

 

Уч. 5 : Слава, слава Україні і її народу,

           Що своїм життям безцінним захищав свободу,

         Що довідну самостійність розумом відстояв,-

          Тричі слава Україні і її героям.