Лінійка-форум «Знову зорі спогадом покличуть»

«Знову зорі спогадом покличуть»

Лінійка-форум

(Дню пам’яті та примирення і Дню перемоги над нацизмом у Другій світовій війні присвячується)

                                                                                                                Підготувала

           педагог-організатор

           Городницької ЗОШ

           І-ІІ ступенів

           Чорній Мирослава

           Мирославівна

Скалат 2019

Мета: ознайомити учнів з подіями Другої світової війни в Україні та на території   нашого краю; показати героїзм народу в боротьбі з ворогом; виховувати почуття патріотизму, любові до своєї землі; виховувати мужність, почуття патріотизму,  любов до Батьківщини, до історії свого народу, пошану до ветеранів Другої світової війни.

Обладнання: червоний мак у кожного учасника заходу, квіти для покладання до пам’ятника.

Місце проведення: пам’ятник загиблим у Другій світовій війні.

Хід заходу

Ведуча 1
Весна іде, і переможним кроком
В тюльпановому вічному вогні
Йде травень крізь хвилини, дні і роки, 
Несе нащадкам спогади свої.
 

Ведуча 2
Весна іде квітчасто, гордо, юно, 
Як втілення найчарівніших снів.
О весно красна, ти  ще не забула
В історії своїх жахливих днів?

Ведучий 3

Пам’ять... Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас із старих фронтових фотографій, з тих речей, які зберігають колишні фронтовики, і не дає померкнути жодній героїчній сторінці історії перемоги над фашизмом.

Ведучий 4

А ми, молоде покоління, про їхні бойові подвиги, їхнє воєнне життя можемо сьогодні дізнатися тільки з їхніх розповідей, кінофільмів, творів художньої літератури, пісень.

Ведучий 3

Вже минув 74 рік з тієї травневої ночі, коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир, довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною, ціною крові і сліз.

 Ведучий 4

Все далі відходять грізні і важкі роки Другої світової війни, але не згасає пам’ять про тих хто віддав своє життя і захистив рідну землю від ворогів.

Пісня «А мати ходить на курган» (Слова: Дмитро Луценко; музика: Анатолій Пашкевич)

Ведучий 1

Це на світанку сталося колись:

Стривожений, із муками і жалем

Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь, 

Залився болем, плачем, жалем.

Ведучий 2

Війна на зустріч молодому дню

Із гуркотом, із брязкотом котилась,

Лавиною металу і вогню

На нашу землю й долю навалилась.

Ведучий 3

Тремтять гармати. Б’є на спалах дзвін.

Залізні круки вилітають з хмари.

Горить Вкраїна з чотирьох сторін

І на чужинців просить з неба кари.

Ведучий 4

Хто б це вгадав і по якій причині

На скільки літ розтягнеться війна?

І звісно всім: земель багато в світі,

А рідна, батьківська, лише одна.

Ведучий 1

Гримить гроза війни. Іде розплата.

Покладено життя на терези.

Але коли ж порадує солдата

Веселий грім весняної грози.

Ведучий 2

Вкраїну хоч із краю в край сходи

Усі роздоли, всі її простори, -

Навряд чи знайдеться десь двір, куди

Не внадилося ненависне горе.

Ведучий 3

Ми пам’ятаєм, хто в лиху добу

В броні важкій віддав останні сили

Ми зараз квіти і терпку журбу

Приносим на засмучені могили

Ведучий 4

8 Травня - день пам'яті і скорботи. Вклонімося усім полеглим, схилимо голови в журбі й задумі. Покладімо квіти до могил, в молитві пом'янімо всіх, хто не повернувся з війни.

Ведучий 1

9 травня – День Перемоги. Цього дня по всій Україні вкриваються весняними квітами і величні пам’ятники, і скромні обеліски. Це означає, що пам’ять народна жива, що подвиг загиблих – незабутий. Свято Перемоги – це свято зі слізьми на очах, це свято радісне і гірке. Радісне, бо принесло на нашу землю мир , гірке, бо ціна цієї радості – життя мільйонів наших співвітчизників.

Ведучий 2

Ми - українці! Ми ніколи не забудемо подвигу своїх дідів  та прадідів у Другій світовій війні. Ми сьогодні шануємо  всіх живих,  і тих,  хто  пережив її, у кого й досі болять рани... Незабутнім залишиться для нашого міста, селища, школи подвиг нашого земляків.

Ведучий 3

Крізь дощі і сніги, крізь роки і лихоліття говорять з нами ті, хто не посміхнеться сьогодні, не зустріне цю весну.

Ведучий 4

 Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. Все витримали і перемогли. Перемогли тому, що вели війну справедливу. Перемогли тому, що відстоювали право на життя. Дорогою ціною дісталася нам перемога – ціною людських життів.

(На сцену виходять хлопець і дівчина)

 Дівчина (читає лист)

Хлопець (озвучує)
 

Люба, дорога моя Оксанко! Пробач, що пишу тобі таке, але мені здається, що це мій останній лист…Може…коли ти його читатимеш, то мене уже не буде… Наше життя коротке і зазвичай обривається в найнесподіваніший момент. 

Нас уночі вб’ ють; поганці відчувають, що їм скоро кінець… я їм просто в очі сказав, що ми переможемо… Кохана, я зараз притулився б до тебе, і нічого мені не страшно, нехай ведуть. Учора, коли били, я подумки повторював : «Оксанко, Оксанко, прощавай, спасибі тобі за все!»… Страшно вмирати в 22 роки. Так хочеться жити.

…Так хочеться любити, співати… Пам’ятаєш, ми співали весь час: коли добре було чи погано, музика була з нами все життя. Була!

Щасти тобі, моя рідненька! Можливо в якомусь світі ще побачимось і заспіваємо.

Твій Андрій.

Дівчина

І кохання забилось в риданнях й журбі...

Як же так? Не здійснилися мрії...

І мене не обняти ніколи тобі...

І у мене немає надії...

Нам ніколи не стрітись, уже не зійтись,

Бо тепер ми – дерева і квіти.

Пам’ятаєш? Як ми сподівались колись,

Що сім’я буде в нас, будуть діти…

Так... Ми щиро кохали, були ми людьми,

Як же палко ми вміли кохати!

А були б у нас діти: дівчатко, хлоп’я.

Вечори і погожі світання...

В нас була б пречудова велика сім’я,

Бо було в нас безмежне кохання.

Не судилось, не сталось, міраж просто все...

Не здійснилось... А вітер пелюстки несе...

Ведучий 1

За Батьківщину у боях вмирали 
Однаково — дорослі і малі... 
За довгі роки ще не розшукали 
Усіх могил солдатських на землі.

Ведучий 2

Розкидані вони у чистім полі, 
Десь при дорозі, у розмай-траві... 
Могил отих не обминай ніколи: 
Поховані у них — для нас живі!

Ведучий 3

Там сплять навічно воїни-солдати, 
Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини, 
Їм не судилось весен зустрічати, 
Тих, що стрічаєш ти після війни.

Виходять читці

Читець 1

Сонце палило нестерпно,

Гнулось садове гілля.

Падали яблука в серпень,

Глухо стогнала земля.

Рвали снаряди їй груди,

Всюди гриміла війна,

Падали скошені люди.

Їх не щадила війна.

Читець 2

Рідна мати, Україно,

Чого тобі треба:

Цвіту променя ласкавого

Та синього неба.

Щоб степами широкими

Колосилось жито.

Щоб кулею багряною

Ворога розбито.

Читець 3

Щоб сини росли хороші

Й дочки ясночолі,

Щоб сміялись  до схід сонця

Вкраїнські тополі.

Рідна мати, Україно,

Твоя пісня лине,

Твоя слава, твоя воля

Повік  не загине.

Пісня «Голос сина»

Читець 4

Ветеранам 
Їх війна розбурхала ще сонних, 
Літаками небо загуло. 
І від диму тих солдатів чорних 
Сонце освітити не могло! 

Вибухами плакали гранати, 
І здригалась стогоном земля. 
А в окопі десь ридала мати 
І новонароджене маля. 

Юність непродивлена блукала 
Між рядами зморених солдат. 
Та надія в грудях їх повстала, 
Стиснувши рукою автомат! 

Падали, і знову підіймались, 
"Ще не вмерли!", - ротою гули. 
І під танк з гранатами кидались... 
Та війну вони перемогли. 

Ветерани! Старість - ваша гордість 
В відблисках воєнних орденів! 
Ваша доля - наша неповторність, 
І життя для дочок і синів! 

                              (Олена Загребельна)
 

Пісня «Спасибі вам, фронтовики» (Слова та музика Наталі Май)

Ведучий  1

Схилимо голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя за врятування рідного краю, увійшовши в безсмертя.

Ведучий 2

 І подвиги мужні, і дружнє плече,
І роки надій, перемог , сподівання, 
І серце сльозою нараз опече
Хвилина мовчання. Хвилина мовчання.

Хвилина мовчання

Ведучий 3

Їх прийняла війна, лишивши списки

Загиблих у праведнім бою,

Застигли в тузі обеліски,

В гранітнім каміннім строю

Ведучий 4

Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку,

Тих, хто повернувся і поліг в боях.

І вклонімось всі ми низько до землі їм,

Квітами устелимо їх тернистий шлях.

Читець 5

У день голубого квітучого маю
До тебе, людино, звертаюсь, волаю:
Залиш на хвилину щоденні турботи,
І з нами побудь у великій скорботі.

Згадай чоловіка, товариша, брата,
Дружину, сестру чи посивілу матір.
Усіх, хто кував перемогу й загинув
За тебе, за мене, за всю Україну.
Згадай їх усіх, замордованих, вбитих,
І гідно живи їх життям недожитим.

У пам'яті світлій, у квіті сердець,
У сплесках вечірніх ясних озерець -
Вічні, як вітер, як зело, як спів,
Вічні, як сонце навіки віків,
Вічні, бо кривду збороли страшну
У сорок п'яту священну весну;
Вічні, бо правдою стверджені в грім,
Воїни житимуть в серці моїм!

Пісня «Перемога» (Слова: Юрій Рибчинський; музика: Ніколо)

Учні кладуть квіти до пам’ятника загиблим у Другій світовій війні