Лінійка, презентація. «Голод 33-го – біль душі і пам’ять серця».

«Голод 33-го – біль душі і пам’ять серця».

Слайд 1.

Мета: сприяти відновленню історичної пам'яті про голо­домор 1932-33 років, формувати в учнів повагу до минулого України, до людей, які пережили страш­не лихоліття голодомору, виховувати громадянську свідомість, почуття співпереживання.

Слайд 2.

Учень 1.
Чому сумує, плаче дзвін
І біль сердець в одне єднає?
Що розповісти хоче він,
Про що сьогодні нагадає?

Тривожні спогади ураз
Свічки очима розіп’яли,
Немов з минулого до нас
Вони із докором казали:
Слайд 3.

Учень 2.
- Хто відповість за ту біду,
Що голодом людей косила,
Що в Україні не одну
Убила гордість, пісню, силу?

Не встануть свідки із могил.
Вони й тоді не говорили,
Бо голод їх позбавив сил…
А за селом росли могили…
Слайд 4.
Учень 3.
Встає історія з пітьми,
Словами фактів промовляє
І хоче, щоб судили ми,
Бо заповіт від мертвих має.

Вона бідою, горем вчить,
Щоб не забулось незабутнє,
Бо там, де пам'ять не мовчить,
Там щастям повниться майбутнє.

Слайд 5.
Ведучий 1.  Щороку Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили .

Слайд 6.
Ведучий 2.  Воістину говорять колективний голод, колективний холод, біль і страждання, колективна смерть, вони й понині кровоточать у серцях тих, хто пережив страшні роки, а тепер дістав таку можливість розповідати, свідчити, переконувати.

Кліп «Голодний дух».

Слайд 7.
Ведучий 1. Пам’ять — нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни.

Ведучий 2.  22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Моторошно подумати, але навесні 1933 року, коли настав пік голоду, на Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тис. чоловік, щогодини — 1 тисяча, щохвилини — 17. Голод забрав протягом 1932-33 років, за різними підрахунками, від 7 до 10 мільйонів людських життів.

Відео1.

Ведучий 1. Під час голоду влада не лише не припинила примусове відбирання їжі, а й відхилила допомогу з-за кордону та кинула всі сили на те, щоб ізолювати голодуючі райони.

Ведучий 2.  Мешканцям сіл забороняли виїжджати в інші регіони країни. Хліб вилучався, продавався до інших країн за валюту, яку спрямовували на закупівлю верстатів та іншого обладнання для промислових підприємств.

Учень.

Випала тяжка селянам доля —

Обібрали, обманули їх, —

І вони вмирали серед поля

І в містах, на вулицях чужих.

Порожніли їх біленькі хати —

Вітер хутко замітав сліди,

Та убивцям не було відплати,

І росли, росли могил ряди.

А живі повзли до міст страждання, —

З ніг-колод сочилася вода.

За якимсь нікчемним подаяниям

Гнав їх голод, гнала їх біда.

Ведучий 1.  Прагнучи врятувати хоч дітей, селяни часто везли їх до міста і там залишали в установах, лікарнях, на вулиці.

Ведучий 2.  Найстрашніше було дивитися на маленьких дітей, висохлі, як у скелета, кінцівки яких звисали з роздутого живота. Голод стер з їхніх облич усі сліди щасливого життя.

Слайд 8.
Учень.

Я ще не вмер…

Ще промінь в оці грає.

В четвер мені пішов десятий рік.

Хіба в такому віці помирають?!

Ви тільки поверніть мене на бік.

До вишеньки.

В колиску ясночолу…

Я чую запах квітів. Я не вмер…

А небо стрімко падає додолу.

Тримайте хтось,

Хоча б за коси верб.

Слайд 9.
Куди ж ви, люди, людоньки, куди?!

Окраєць ласки.

Чи хоч з печі диму?

В клітинці кожній – озеро води.

Я ще не вмер.

…Усі проходять мимо.

…А житечко моє таке густе.

…А мамина рука іще гаряча.

Вам стане соромно колись за те.

Та я вже цього не побачу.

Слайд 10.
Пісня «Колискова».

Слайд 11.
Ведучий 1.  В Україні є давній звичай – у пам’ять про померлу людину запалюють свічку. І щороку в Україні у четверту суботу листопада на пам’ять про тих людей, які померли з голоду, запалюють свічки. Цього року 23 листопада 2019 року, о 16 годині, Україна схилить голови у загальнонаціональній хвилині мовчання на знак вшанування всіх убитих голодом.

Ведучий 2.  Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів наших співвітчизників.

Хвилина мовчання.

Слайд 12.

Хвилина мовчання.

Відео 2.
Запалимо свічки, хвилиною мовчання

Пом’янемо всіх жертв отих страшних часів.

Подумай і згадай, заплющ на хвильку очі,

Побач слабких дітей, що ловлять ховрахів,

Бо немічні батьки не піднялися з ночі,

І нікому спекти оладки без муки.

О, мій святий народ, понівечений страхом,

Зазнавши руйнувань всіх воєн, що були,

Ти витримав Сибір, і табори, і страти,

І цей Голодомор…і ти іще живий!

Запалимо свічки, помолимось в скорботі,

За тих невинних жертв Голодомору днів,

Шануймо рідний край і хліб , що кров’ю – потом

Вирощує народ, щоб кожен ситно жив.

Слайд 13, 14.
Сценка «Ти приніс мені яблуко».

Слайд 15.
Ведучий 1.  Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років.

Слайд 16.
Ведучий 2. Сьогодні – час очищення і ми починаємо осмислювати самі себе: що з нами сталося? Сміливішає пам’ять, мужніє душа, розковується свідомість, звільнена від страху.

Відео 3.

Учень.
Моя ти рiдна Україно,
На прапорi твоїм блакить,
Багата й сильная країна,
Де жито в колосi шумить.
Пройшла страшний ти час розрухи,
Голодомору i вiйни,
Розправили величнi крила
Твої знедоленi сини.
Iз козакiв тi українцi,
Що пiдняли тебе з руїн,
Й поставили тебе, убогу,
На рiвень iнших всiх країн.
Тепер ти вiльна, Україно,
Нiхто тебе бiльш не згнобить,
Нiяка сила не зламає
I щастя нам не вкоротить.
Ми ворогiв своїх здолаєм,
Могутнi станем i мiцнi,
Свободу втримаєм руками
Й складатимем про це пiснi.
Коли ж бридкi жадiбнi руки
Простягнуть вороги до нас,
Згуртуєм ми свої громади,
Бо вже тодi прийшов наш час.
За нашу правду i свободу
Життя спокiйно вiддамо,
Як нашi предки воювали
За наше щастя i добро.
Здобудем волю i свободу
Ми для онукiв та дiтей,
Здобудем славу i майбутнє
Для України та людей!..

Відео 4.

Пісня «Молода Україна».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел.

https://nenc.gov.ua/wp-content/uploads/2015/11/gm.pdf

https://www.schoollife.org.ua/category/fajly/stsenariji/stsenariji-do-dnya-pamyati-zhertv-holodomoru/

https://naurok.com.ua/vihovniy-zahid-svicha-pam-yati-zhertv-golodomoru-1932-1933-rr-83071.html

https://vseosvita.ua/library/vihovnij-zahid-golodomor-tragedia-ukraini-ta-ludstva-8695.html

https://erudyt.net/vixovni-zaxodi/holodomor/hodyna-pamyati-zhnyva-skorboty-do-dnya-pamyati-zhertv-holodomoru-prezentatsiya.html

https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2584371-ti-prinis-meni-abluko-do-85h-rokovin-golodomoru-znali-rolik-pro-ditej.html

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кажуть, що минуле не належить нікому. Воно — надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. Ніде і ніколи! 23 листопада в нашій державі буде відзначатися День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій. Народ України схиляє голову, перед трагічною сторінкою свого життя. 1932 рік… тридцять… чорний рік. Прах семи з половиною мільйонів стукає в наші серця; їх ніхто не судив, отже, ніхто не реабілітує. Ніхто, крім нас з вами, їхніх співвітчизників і довговічних боржників. Сьогодні 22 11. у Черкаській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті І-ІІ ступенів Черкаської обласної ради ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932 — 1933 років. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця.

 

 

Мета заходу сприяти відновленню історичної пам'яті про голо­домор 1932-33 років, формувати в учнів повагу до минулого України, до людей, які пережили страш­не лихоліття голодомору, виховувати громадянську

свідомість, почуття співпереживання.