Виховний захід "Свіча пам'яті жертв голодомору 1932-1933 рр"

Виховний захід на тему:

«Свіча пам’яті жертв голодомору 1932-1933 рр»

Тривалість заходу: 35 хвилин.

Мета: – розширити знання учнів про трагічні роки голодомору 1932 -   1933 років в  Україні та його наслідки для українського народу;

•                 виховувати у дітей повагу до історичного минулого свого народу, до своїх земляків, які вистраждали і пережили страшні роки геноциду, непримиренне ставлення до насильства над людиною.

Обладнання: ноутбук, проектор, плакат «85 річниця голодомору 1932-1933 рр», стіл з тематичною композицією, хліб на рушнику, лампадка, відео «Великий голод», мультимедійна презентація «Голодомор 1932-1933 рр.: геноцид українського народу». 

ПЛАН

1. Учениця читає вірш про хліб
2. Вступне слово ведучих.
3. Хвилина мовчання.

4. Історична довідка учнів.

5. Відео ««Великий голод»».  (13 хв 20 с)

6. Слова учениці зі свічкою.

7. Заключне слово ведучих.

Хід заходу.

Протягом тривалості заходу транслюється презентація «Голодомор 1932-1933 рр.: геноцид українського народу». 

Учениця: (виходить з хлібом на рушнику, музика - Skyscraper (Минус) хліб)

Тільки-но з печі,

Скоринка в золі –

Свіжа хлібина

Лежить на столі.

День розпочався

З цієї хлібини…

В ній наш достаток,

Могутність країни,

Наших морів

Нестривожена синь,

Шлях до зірок

У космічну глибінь.

Кажуть в народі

Правдиві слова:

Хліб-годувальник –

Всьому голова!

Ведуча 1: Минуле століття пронеслося над Україною трьома голодоморами: 1921-1922, 1932-1933, 1946-47 років. День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій, який щороку відзначається у четверту суботу листопада. Пам'яті тих, хто загинув від голодомору 1932-1933 років присвячується наша сьогоднішня зустріч.

Ведуча 2: Якщо звернутися до словника, то знайдемо таке визначення:

Голодомор — соціально-господарське явище, що виявляється в позбавленні населення мінімуму необхідних продуктів харчування і призводить до зміни демографічної і соціальної структури населення регіонів, а іноді і країн.

Події голодомору 32-33 рр. офіційно визнано геноцидом українського народу.

Геноцид — дії, спрямовані на часткове чи цілковите знищення якої-небудь національної, етнічної чи релігійної групи населення.

Ведуча 1: Вшануємо загиблих хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання (музика – серцебиття)

Ведуча 2: До вашої уваги пропонується історична довідка про події голодомору 1932-1933 рр, яку підготували учні групи КПД-6.

Учениця 1: «Курс на голод» розпочався задовго до 1932 року. Ще на початку 1920-х років по селах України почали організовано запроваджувати «комнезами» (комітети «незаможників»), які проіснували до 1933 року. Вони, зазначалося у звітах, «здійснювали акції розкуркулювання, реквізицію хліба, овочів, худоби та одягу». Люди чинили надзвичайний опір формуванню комнезамів. На півдні, сході і в центрі України вирували справжнісінькі селянські війни – наші діди і бабусі з останніх сил захищали свій життєвий простір. Факти антибільшовицьких повстань радянські ЗМІ не поширювали. Інформацію про голодомор також ретельно приховували, ув'язнюючи людей, які намагалися її поширю­вати. Дослідники припускають, шо під час голоду загинуло від 5 до 10 мільйонів українців.

  Учениця 2:    Основною особливістю голоду 1932 – 1933 р. р. було те, що трагедія стала результатом не стільки природних причин, скільки політики влади. Хоча у 1932 р. в Україні й була посуха, її вплив не був настільки великим, щоб привести до голоду. Неврожай був наслідком не погоди, а соціально – економічної ситуації. Жахлива трагедія - голодомор - для українського селянства почалася зі «сталінського стрибка» в індустріалізації та славнозвісної «суцільної колективізації». Загнані в колгосп селяни не бажали працювати задарма на державу. Але колгоспи були зручною формою тотального вилучення продовольства у селян державою. Колективізація була винищенням українського села як основи ринкової економіки та етносу, що розглядалися комуністами як перепона на шляху до соціалістичного будівництва.

Учень 3: У світі не зафіксовано голоду, подібного тому, що випав на долю українського народу, котрий населяв одну з найродючіших земель. У давнину голод застосовували на війні, при облозі ворожих міст. Але щоб голодом винищувати своє населення – такого не бувало.

Найбільше постраждали найродючіші області – Чернігівська, Полтавська, Черкаська, Вінницька, Харківська. Хліб був, але врожаю 1932 року селяни не бачили. Осінні та зимові хлібозаготівлі за вказівкою більшовицької Москви не залишили селянам нічого, навіть на посів – усе зерно було відібрано.

Учень 4: Протягом усіх 1920 років аж до 1929 року кожен хлібороб сам розпоряджався власним врожаєм, але від 1929 року сталінський уряд, боячись зміцнення України та її національного піднесення, зобов’язав українських селян здавати зерно державі негайно після збору врожаю. Вимагали здавати зерна більше, аніж було зібрано. Тих, хто не міг здати державі призначену кількість зерна, оголошували «ворогами держави». Таких селян карали штрафом, і вони були змушені продавати хату, худобу, щоб розплатитися з державою. Звідки взятися куркулям у 1932 – 1933 роках? Але селян так називали і нищили разом з родинами, заарештовували, викидали з хат дітей і немічних, вивозили майже голих, босих і голодних на північ. Деякі селяни – бідняки накладали на себе руки. Це була не хлібоздача, а розбій.

Учениця 5: Незважаючи на небачену раніше жорстокість, забезпечити план хлібозаготівлі в 1932 році не вдалося. У деяких районах місцеве керівництво дозволяло колгоспам залишити зерно для сівби. Саме так зробило керівництво одного з районів на Дніпропетровщині. За це Сталін наказав вчинити над ними розправу: агронома було засуджено до розстрілу, п’ятеро керівників – до 10 років концтаборів, ще п’ятьох – до 8 років. Маючи інформацію про голод, держава ще посилила тиск на українське село, прагнучи виконати план хлібозаготівель. А тисячі пудів хліба пріли, підпливали дощовою водою, гнили на сусідніх з голодуючими селами залізничних станціях та елеваторах під пильною охороною міліції.

Учениця 6:  Під кінець 1932 року та на початку 1933 року селянство вже не мало ніяких харчів, а спеціальні загони забирали не лише останнє зерно, але і печений хліб, крупу, квасолю, картоплю, горох, насіння для сівби овочів, навіть насіння квітів. У селах люди поїли всіх котів, собак, ловили диких птахів, пацюків, пробували їсти порожні качани від кукурудзи, переварений гнилий бур’ян, клей з дерев, але це не рятувало. Люди додавали в їжу тирсу, почали пухнути і вмирали з голоду. 1933 року зареєстровано 10 тисяч судів над людоїдами.

7 серпня 1932 року був прийнятий Закон про те, що за крадіжку з поля кількох колосків людину чекав розстріл або 10 років тюрми. Масштаби катастрофи були величезні, про голод знали керівники Франції, Великобританії, Німеччини, Італії, США, Канади. Та уряд СРСР заявив, що ніякого голоду в Україні нема, що це злісна ворожа вигадка.

Ведуча 2: Пропонуємо вашій увазі невелику кінохроніку про Великий голод.

Відео «Великий голод».

Входить учениця зі свічкою в руках
( музика – Духовний гімн України)

Учениця:

Це моя запалена поминальна свіча по тих  мільйонах українців, які стали жертвами страшного голодомору в Україні 1932 – 1933 років.

Хай палає свіча... хай палає
Поєднає нас вона в цей час.
Хай сьогодні спогади лунають.
Пам'ять чиста, світла і велична
Пісня й слово хай єднає нас.

Заключне слово. 

Ведуча 1: Ми живемо в інший час і не причетні до тих страшних подій. І наш обов’язок сьогодні – зберегти пам'ять про всіх невинно закатованих, пам'ять про тих, хто не дожив, пам'ять про тих, хто не долюбив, пам'ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути. Тяжко повертає собі народ України духовне здоров’я.

Ведуча 2: З нагоди Дня памяті жертв голодоморів в Україні 25 листопада о 15:50 перед міським Палацом культури буде проведена загальноміська акція «Запали свічку». Будь ласка, давайте всі візьмемо участь у цьому заході.

Не будьте байдужими, здоров’я і добробуту вашим родинам. Дякуємо за увагу!