Лінійка-реквієм «І пам'ять серця, і вічний смуток»

Лінійка-реквієм

«І пам'ять серця, і вічний смуток»

Присвячена вшануванню пам’яті  Живодьора Олександра,

випускника Вербуватівської неповної середньої школи,

учасника АТО та відкриттю Дошки Пам’яті.

Урочиста мелодія

Вед1:Добрий день, шановні гості, вчителі, учні, сьогодні ми зібралися разом, щоб вшанувати пам'ять Живодьора Олександра – нашого земляка, випускника нашої школи.

 

Пед.Організатор:Дозвольте представити гостей, які прибули на урочини з нагоди відкриття Дошки Пам’яті

_____________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________

   Вед1: 70 літ минуло з часів Другої світової війни, рани кровоточать і досі, зберігаючи подвиги батьків,  дідів, прадідів.

Вед2:Сьогодні на нашу рідну землю прийшло нове лихо – біль утрат у зоні АТО.

Вед1:Більше року ми не можемо спокійно спати: знову гинуть найкращі сини, українці, цвіт нації. Серед них – наш земляк.

 

Вед2:Це не сон, не синдром маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь у Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

 

Вед1:Багатьом із них, нажаль, не судилося повернутися живими. Вони полягли навіки.

Вед2:Серед них випускник нашої школи Живодьор Олександр.

   

Пед.Організатор:Олександр народився 7 червня 1975 року.

З 1982 по 1990 роки навчався у нашій школі.

З 1990 по 1993 роки – у Юрівському СПТУ №81.

До лав Збройних сил України Живодьор Олександр був мобілізований 31 липня 2014 року. Служив рядовим в роті глибинної розвідки.

До мобілізації Олександр працював водієм в фермерському господарстві «Зоря».

За свою трудову діяльність працював в ремонтній бригаді на залізниці та водієм в фермерському господарстві «Зоря».

    Друзі та колеги запам’ятали його як небайдужого надійного товариша.

У Сашка  завжди були «золоті руки», він свідомо і сумлінно виконував поставлені завдання, працював на совість. У вільний час захоплювався ремонтом техніки. Йому подобалося «повертати до життя» механізми,  які іншими майстрами вже давно вважалися безповоротно пошкодженими.

За словами колег, Олександр  дуже любив життя, мріяв, повернувшись з АТО, більше часу проводити зі своїми рідними, близькими.

     Захисника Вітчизни, нашого героя, Живодьора Олександра, народили і виховали чудові батьки  – Тамара Яківна та Микола Миколайович.

Маленьким Сашко говорив своєму батькові: «Тату, я виросту - ти ще мною будеш гордитись!» Пішов з життя батько раніше, так і не дізнавшись, що син став Вічним героєм, сином-патріотом, який не шкодуючи власного життя захищав Україну і виборював мир для всіх нас.

     Загибель Олександра  стала непоправною втратою для його матері,  доньки і всього трудового колективу фермерського господарства «Зоря», а також для колективу вчителів та учнів нашої школи
 

Директор школи: Сьогодні відбувається подія, яка болить кожному з нас.  Школа, як рідна мати, виколисує, леліє дітей, дає їм дорогу в життя. З роками діти виростають і стають юнаками та юнками, а школа їх проводжає та чекає випускників на теплі зустрічі.  Сьогодні один з випускників повертається до  рідної школи своїм  героїчним образом.

 І допоки ми живі – житиме пам’ять про нашого героя Олександра,  щодня зустрічатиме та проводжатиме поглядом учнів та нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя аби ми жили в мирній квітучій Україні.

 

Пед.Організатор:Право  відкрити  Дошку Пам’яті надається однокласникам Олександра Живодьора  та учням Вербуватівського НВК

 

     Знімають тканину з Дошки

 

Вед1:Пам’ять про тебе,Олександре,не згасне,

Весь час світитиме

Ясним вогнем, на промінь сонця схожим.

І віримо, що Ти серед святих

Перебуваєш там у Царстві Божім.

 

Просимо  отця  _______________________   освятити  Дошку  Пам’яті 

 

Вед2:Найвищою  нагородою для тих, хто уцілів, -  є життя, а для загиблих – пам'ять.

                                                                                                     

Вед1:Хай горять свічки, як болючий щем про наших героїв, які навічно стали журавлями…

Вихід   учнів зі свічами пам’яті

 

Вед2:Горить свіча і пам’яті сльоза

додолу з неї краплями стікає.

Земля ридає, плачуть небеса –

Героїв Україна пам’ятає.

 

Вед1:Роки…Скільки б їх не минуло, не зітруться імена тих, хто не повернувся з АТО. Схилимо ж голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя.

 

 Хвилина мовчання  (метроном)

 

 Вед2:У нашій памя’ті Олександр залишиться не лише гарним сином, чудовим другом, товаришем, а й хорошим учнем.

 

Вед1:Сьогодні до нас прийшли однокласники Олександра. Його щирі друзі, щоб разом із нами згадати про нього та вшанувати його. 

 

Пед.Організатор:Слово надається однокласникам ______________________________________

 

Вед2:Нерідко в небесній височині можна побачити, як раптово, немов одірвавшись, падає зірка і згорає блискавично, не встигнувши долетіти до землі. Падаючі  зірки – це раптово обірвані  чиїсь життя.

 

Вед1:Їх взяв Господь, щоб ангелом в раю
В його садах довічно проживати.
Вони завжди залишаться в строю,
Про них народ  пісні буде співати.

 

Пісня «Пам’ять»

 

Вед2: великою пошаною ми покладаємо сьогодні  квіти до меморіальної дошки, яка тепер стане символом безсмертної пам’яті воїна.

(покладання квітів до  Дошки Пам’яті)

 

Вед1:Так хочеться нам жити в Україні,
І чути кожен день, що ми єдині,
Що скоро буде як раніше все
І Боженька нам миру принесе.

Вед2:Але війна на сході не вщухає...
Страшенна смерть героїв забирає.
І гірко плачуть матері й дружини,
Бо в тих героїв є родини.

 

Вед1:Ми будемо пам’ятати і шанувати подвиги наших українських героїв. Нехай запроменіють слова шани від наших краплин пам’яті, щемливого болю наших сердець.

    ( на фоні музики  створення напису з маків «Героям слава!»   )

 

Вед2:Сьогодні, коли Україна потопає в сльозах від горя, з болем у серці говоримо: «Ми не тільки не хочемо війни, а просимо Бога зробити так, щоб вона нарешті закінчилася. Ми віримо в це!»

 

Вед1:О, Боже ласкавий, з високого неба,
Послухай молитву й благання до Тебе.
Спаси Україну від злої навали,
Щоб більше дітей батьки не ховали.

 

 

 Заключне слово директора:

Відтепер про жертовну відданість Україні нашого випускника Олександра Живодьора буде нагадувати меморіальна дошка встановлена на фасаді нашої улюбленої школи, який ціною власного життя заплатив за незалежність, та цілісність нашої держави.

 Наш обов’язок бути гідними його пам’яті, та пам’яті багатьох інших загиблих  воїнів. Відлітають в небеса найкращі -  Герої, що віддали життя на сході України за свободу і єдність нашої держави.