Лінійка-реквієм, присв’ячена Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав «І пам’ять серця, і вічний смуток»

Про матеріал

Заболотна Ю.В.

Учитель історії

Червонокамянського НВО

Олександрійського району

Кіровоградської області

Лінійка-реквієм,

присв'ячена Дню вшанування учасників

бойових дій на території інших держав

«І пам'ять серця, і вічний смуток»

Хід лінійки

Учениця

Війна. Чужа. Нежданна. Непотрібна.

Геройство. Біль. Довчасна сивина.

Прокляття чаша випита до дна.

Жорстока тиша. Вибухоподібна.

Учень

Не одним сивим пасмом закосичена ця дата – 15 лютого, день, коли нарешті в далекому 1989 році закінчилась для народів колишнього СРСР десятирічна кривавиця трагічної війни в Афганістані.

Учениця

Посивіли до строку юні наречені і молоді дружини, чекання вибілило скроні батьків і коси матерів. І, здається, навіки крейдяний пил і пісок осіли в молодих чубах воїнів-інтернаціоналістів. Афганська війна належить до тих подій 20-го століття, які ще не знайшли свого повного та об'єктивного висвітлення та аналізу. Вона залишається «білою плямою» новітньої історії.

Учениця

Наша лінійка-реквієм присвячується вшануванню подвигу воїнів, які в далекому Афганістані виконували свій інтернаціональний обов'язок.

Афганістан — ти край війни і крові,

тих молодих завзятих юнаків,

в котрих у грудях полум'я любові,

горить допоки дух їх не дотлів.

Афганістан — проклятий ти батьками,

всіх тих синів, котрих ти вербував.

Учениця

Бо їх серця скривавлені ножами,

у кожну мить, як воїн помирав.

За що ж боролись, що там здобували?

Добробут, волю, Боже, це ж вуаль?

Прокляті битви, що життя ламали,

несли в собі лиш сльози і печаль.

Ніхто не забутий, ніщо не забуто.

Учениця

Та щоб не забути, треба пам'ятати, а щоб пам'ятати, треба знати.

«Нема більшої любові, ніж та, коли поклав душу свою за друзів своїх». Тож наші хлопці віддавали своє життя, вважаючи, що захищають інтереси дружнього афганського народу.

Учениця

Минають дні, і йдуть роки,

Життя листки перегортає,

А біль Афгану —навіки,

В душі чомусь не замовкає.

Учениця

27 грудня 1979 року були введені десантні частини в Баграм, Кабул та інші великі міста, а згодом вони втяглися у бойові дії по всій території. Присутність чужоземних військ викликала стихійний опір народу. Пік бойових дій припав на 1984—1985 роки.

Учениця

Нашим солдатам говорили, що вони виконують інтернаціональний обов'язок, тобто захищають братній народ. І вони, сліпо обдурені, «наводили лад» у тій країні «вогнем і мечем». Вони вірили і думали, що продовжують подвиги й славу батьків і дідів, які виконували такі ж обов'язки в Іспанії, Угорщині, Чехії...

Учениця

Афган плював їм кулями в обличчя. Брудна підступна війна... За що, за які ідеали, за чию Батьківщину, в ім'я якої мети загинули десятки тисяч юнаків?

Учениця

За майже 10 років бойових дій, на цвинтарях України з'явилося понад три тисячі свіжих могил з юними обличчями на фотографіях. Навіть на могильних плитах довго забороняли писати справжню причину загибелі, байдуже посилаючись на інтернаціональний обов'язок, від чого вмить посивілим батькам було вдвічі важче.

Учениця

Але Афганістан ще довго буде щеміти в грудях багатьох із нас, бо загиблих не повернути. Наша пам'ять назавжди ввібрала в себе біль афганських втрат.

Учениця

Відповідно до Указу Президента України від 11.02. 2004 р., 15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Десятки тисяч українських воїнів приймали участь у локальних воєнних конфліктах минулого століття. Внаслідок імперської боротьби Радянського Союзу за світове панування, наші бойові побратими воювали і гинули у Афганістані та Єгипті, В'єтнамі та Ливані, Анголі та Іраку…

Учениця

Сьогодні українські воїни також приймають участь у воєнних конфліктах за кордоном, але військові нашої держави приймають участь лише у легальних міжнародних миротворчіх операціях.

Українські громадяни, які мають досвід бойових дій, сьогодні не лише захищають Україну на Сході від російської агресії, але й передають власний бойовий досвід іншим українським захисникам.

Учениця

15 лютого - це не тільки данина пам'яті про усіх загиблих, але й вираз глибокої вдячності усім, хто повернувся додому, хто чесно і мужньо виконував військову присягу. Учнівський та педагогічний колективи муніципального колегіуму глибоко шанують усіх, кому судилося пройти вогняне горнило в „гарячих" точках планети і пишаються тим, що в школі працюють:

20 учасників бойових дій в Афганістані, серед них Бесараб Тетяна Олександрівна, Овечко Анатолій Олександрович, Коханський Олег Адамович...

Журило Олександр Володимирович учасник бойових дій в Югославії

Ратенко Павло Іванович учасник бойових дій в Сьєра-Леоне,

Летять, відлітають у вічність роки. Роки, скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам'яті імена воїнів-інтернаціоналістів. Їх світла пам'ять була вшанована хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання

Перегляд файлу

Заболотна Ю.В.

Учитель історії

Червонокамянського НВО

Олександрійського району

Кіровоградської області

Урочиста лінійка-реквієм,

присвячена Дню вшанування учасників

бойових дій на території інших держав

«І пам’ять серця, і вічний смуток»

Хід лінійки 

Учениця 

Війна. Чужа. Нежданна. Непотрібна.

Геройство. Біль. Довчасна сивина.

Прокляття чаша випита до дна.

Жорстока тиша. Вибухоподібна.

Учень

Не одним сивим пасмом закосичена ця дата – 15 лютого, день, коли нарешті в далекому 1989 році закінчилась для народів колишнього СРСР десятирічна кривавиця трагічної війни в Афганістані.

Учениця

Посивіли до строку юні наречені і молоді дружини, чекання вибілило скроні батьків і коси матерів. І, здається, навіки крейдяний пил і пісок осіли в молодих чубах воїнів-інтернаціоналістів. Афганська війна належить до тих подій 20-го століття, які ще не знайшли свого повного та об’єктивного висвітлення та аналізу. Вона залишається «білою плямою» новітньої історії.

Учениця

Наша лінійка-реквієм присвячується вшануванню подвигу воїнів, які в далекому Афганістані виконували свій інтернаціональний обов'язок.

Афганістан — ти край війни і крові,

тих молодих завзятих юнаків,

в котрих у грудях полум'я любові,

горить допоки дух їх не дотлів.

Афганістан — проклятий ти батьками,

всіх тих синів, котрих ти вербував.

Учениця

Бо їх серця скривавлені ножами,

у кожну мить, як воїн помирав.

За що ж боролись, що там здобували?

Добробут, волю, Боже, це ж вуаль?

Прокляті битви, що життя ламали,

несли в собі лиш сльози і печаль.

Ніхто не забутий, ніщо не забуто.

Учениця

Та щоб не забути, треба пам'ятати, а щоб пам'ятати, треба знати.

 «Нема більшої любові, ніж та, коли поклав душу свою за друзів своїх». Тож наші хлопці віддавали своє життя, вважаючи, що захищають інтереси дружнього афганського народу.

Учениця

Минають дні, і йдуть роки,

Життя листки перегортає,

А біль Афгану —навіки,

В душі чомусь не замовкає.

Учениця

27 грудня 1979 року були введені десантні частини в Баграм, Кабул та інші великі міста, а згодом вони втяглися у бойові дії по всій території. Присутність чужоземних військ викликала стихійний опір народу. Пік бойових дій припав на 1984—1985 роки. 

Учениця

Нашим солдатам говорили, що вони виконують інтернаціональний обов'язок, тобто захищають братній народ. І вони, сліпо обдурені, «наводили лад» у тій країні «вогнем і мечем». Вони вірили і думали, що продовжують подвиги й славу батьків і дідів, які виконували такі ж обов'язки в Іспанії, Угорщині, Чехії...

Учениця

Афган плював їм кулями в обличчя. Брудна підступна війна... За що, за які ідеали, за чию Батьківщину, в ім'я якої мети загинули десятки тисяч юнаків?

Учениця

За майже 10 років бойових дій, на цвинтарях України з’явилося понад три тисячі свіжих могил з юними обличчями на фотографіях. Навіть на могильних плитах довго забороняли писати справжню  причину загибелі, байдуже посилаючись на інтернаціональний  обов’язок, від чого вмить посивілим батькам було вдвічі важче.

Учениця

Але Афганістан ще довго буде щеміти в грудях багатьох із нас, бо загиблих не повернути. Наша пам’ять назавжди ввібрала в себе біль афганських втрат.

Учениця

Відповідно до Указу Президента України від 11.02. 2004 р., 15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Десятки тисяч українських воїнів приймали участь у локальних воєнних конфліктах минулого століття. Внаслідок імперської боротьби Радянського Союзу за світове панування, наші бойові побратими воювали і гинули у Афганістані та Єгипті, В’єтнамі та Ливані, Анголі та Іраку…

Учениця

Сьогодні українські воїни також приймають участь у воєнних конфліктах за кордоном, але військові нашої держави приймають участь лише у легальних міжнародних миротворчіх операціях.

Українські громадяни, які мають досвід бойових дій, сьогодні не лише захищають Україну на Сході від російської агресії, але й передають власний бойовий досвід іншим українським захисникам.

    Учениця

 15 лютого - це не тільки данина пам'яті про усіх загиблих, але й вираз глибокої вдячності усім, хто повернувся додому, хто чесно і мужньо виконував військову присягу. Учнівський та педагогічний колективи муніципального колегіуму глибоко шанують усіх, кому судилося пройти вогняне горнило в „гарячих" точках планети і пишаються тим, що в школі працюють:

  •       20 учасників бойових дій в Афганістані, серед них Бесараб Тетяна Олександрівна, Овечко Анатолій Олександрович, Коханський Олег Адамович...
  •       Журило Олександр Володимирович учасник бойових дій в Югославії
  •       Ратенко Павло Іванович учасник бойових дій в Сьєра-Леоне,

Летять, відлітають у вічність роки. Роки, скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам'яті імена воїнів-інтернаціоналістів. Їх світла пам’ять була вшанована хвилиною мовчання.

 

Хвилина мовчання

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Валова Олена Василівна
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
doc
Додано
10 лютого 2018
Переглядів
737
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку