Лінійка-реквієм «Великомученики нашої історії» (присвячена Дню пам’яті жертв голодомору і політичних репресій)

Комунальний заклад «Бериславський медичний коледж»

Херсонської обласної ради

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лінійка-реквієм

«Великомученики нашої історії»

(присвячена Дню пам’яті жертв голодомору і політичних репресій)

 

 

 

Спеціаліст вищої категорії,

викладач-методист – С.М.Гаврилова

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 «Великомученики нашої історії»

 

(муз. фон №1)

 

Ведучий 1.  Всьому свій час.

Час народжувати і час помирати;

Час руйнувати і час будувати;

Час розкидати каміння і час збирати каміння;

Час мовчати і час говорити.

Пам’ять мого народу назавжди збереже правду, правду про страшні голодомори 1921-го – 23-го, 32-го – 33-го та 46-го – 47-го років.

 

Ведучий 2.  Земля моя – не сад вишневий, а руїна,

І мертві села, і пусті поля…

Ніколи не пробачить Україна

Замерзлу матір, мертве немовля.

На світі весна, а над українськими селами нависли чорні хмари. Діти                         не бігають, не граються. Ноги тонесенькі, великий живіт, голови великі, похилені до землі.

 

Ведучий 1. Сидить дитина і гойдається всім тілом: назад – вперед, назад – вперед. Скільки сидить, стільки й гойдається.

 

Ведучий 2. І безкінечна пісня напівголоса: їсти, їсти… Ні від кого                          не вимагаючи, а так у світ – їсти, їсти.

(гучно + прибрати муз. фон №1)

 

Ведучий 1. З кінця 20-х років почалося суцільне знищення українського села.

Наказано зерно реквізувати,

До міста скопом вивести з токів.

Заплакав вітер, де був лан багатий,

І срібно лився жайворонів спів.

(голосова ф-ма)

(муз. фон №2)

Ведучий 3. Сотні тисяч заможних селян, так званих «куркулів», виселили                    з рідного краю у Сибір.

 

Ведучий 4. Та найстрашніше пекло було створене в Україні взимку 32-го                    й навесні 33-го року, коли тоталітарна держава конфіскувала практично                       всі продовольчі, посівні та їстівні припаси.

 

Ведучий 3. А «Закон про п’ять колосків» позбавив людей можливості навіть збирати колоски, що залишилися на полі після жнив.

 

Ведучий 4. Розкрадання майна колгоспів каралося розстрілом,                                        а за «пом’якшуючих обставин» – позбавленням волі на строк не менше                           10 років…

 

Ведучий 3.  То був страшний навмисний злочин,

Такого ще земля не знала,

Закрили Україні очі

І душу міцно зав’язали.

(гучно)

Ведучий 5. «Пам’ятаю, на возі везуть мертву коняку. За нею іде натовп…                     За селом коняку викидають, і в той час весь натовп кидається                                            на неї. Тут розпалюють багаття і трішечки теплий кусок м’яса кусають зубами. Очі людей горять гарячим злим вогнем, руки і обличчя закривавлені».

 

Ведучий 6. «Із сусідськими дівчатами я щодня ходила в болото,                                        де ми ловили жаб. Ми приносили їх додому, затим шпарили окропом                              і жарили на сковороді… Це вже після того, як на кутку зникли криси, коти, горобці – усе було нами спожито».

 

Ведучий 5. «До сільради ввійшла молода мати з мертвою дитиною на руках                   і тут же заголосила: «Ой, людоньки, робіть щось зі мною! Дивіться, дитина не встигла вмерти, а я всі пальчики їй обгризла…»

 

Ведучий 6. Скрізь була якась дивовижна тиша… І тільки Україна, піднявши свої виплакані очі в небо, холодними губами тихо шепотіла: «Богородице! Матір наша небесна! Куди ж ти відійшла? Чого ж залишила мою землю                     і народ мій? Чи ж не бачиш криниці, повні українських сліз? Чи ж не бачиш, що то вже не я – Україна, а велетенська могила? Де ж ви, сили небесні?!»

(гучно)

Ведучий 3. У молитві «Отче наш» 7 прохань, з якими людина звертається                 до Бога. Але перше прохання звучить так: «Хліб наш насущний                                 дай нам сьогодні».

(прибрати муз. фон №2)

Ведучий 4. Не задовольнити цього прохання – означає приректи людину                   на смерть. І на цю мученицьку смерть було приречено 10 мільйонів наших земляків.

(муз. фон №3 + студенти запалюють свічки)

Ведучий 3.  Заплачте, затужіть, заголосіть,

Ми так і стогнемо з тієї днини.

Благаємо вас, рідні, донесіть

Стражденний біль голодної країни.

 

Ведучий 3.  Згадайте нас, бо ми ж колись жили,

Зроніть сльозу, і хай не гасне свічка.

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди – вічно.

(гучно «Хвилина мовчання»)

(прибрати муз. фон №3)

 

(муз. фон №1)

Ведучий 1. У четверту суботу листопада щорічно у кожному місті й селі України, в кожній оселі, в кожній родині старий і малий схиляє голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом-геноцидом і запалює свічку перед образом Божим.

 

Ведучий 2. І нехай ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла і просвітлить нашу пам’ять в ім’я світлого майбутнього України.

(гучно)

Ведучий 1.  Ніхто не змусить Україну

Пустити роки в забуття,

Які поклали в домовину

Народ, що так любив життя.

 

Ведучий 2. На цьому лінійка-реквієм, присвячена вшануванню пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій, оголошується закритою.

(гучно)