Лисенкова Софія Миколаївна: виховання успіхом

Про матеріал

Лисенкова Софія Миколаївна: виховання успіхом. Лисенкова Софія Миколаївна: виховання успіхом.

Перегляд файлу

Лисенкова Софія Миколаївна: виховання успіхом

Лисенкова Софія Миколаївна – працювала вчителем початкових класів середньої школи № 587 м.

Москви, народний вчитель СРСР.

Розв’язала проблему одночасного навчання дітей з різним рівнем

розвитку без додаткових занять, без

«вирівнювань», без допомоги батьків.

Лисенкова Софія Миколаївна (24 лютого 1924, Москва - 6 грудня 2012,

Москва) - педагог-новатор, заслужений вчитель школи РРФСР (1981 р),

народний учитель СРСР (1990 р), у

1999 р їй була присвоєна вища галузева нагорода Міністерства загальної та

професійної освіти Російської Федерації - медаль К. Д. Ушинського.

У 1945 р закінчила 10 класів, після чого поступила до 11-го педагогічного класу 349-ї московської школи. З 1946 р безперервно

працювала вчителем початкових класів в Москві. До 70-х років нею були сформульовані основні постулати методики випереджаючого

навчання. Має послідовників і авторитет в педагогічному середовищі. Неодноразово

піддавалася критиці з боку методистів та вчителів, які працюють у традиційній методиці.

Біографічна довідка

Висновок

С. М. Лисенкова – одна із засновників педагогіки співробітництва.

Характеристика технології

Цільові орієнтації:

Засвоєння знань, умінь, навичок, орієнтир на стандарти.

Успішне навчання всіх.

Характеристика технології

Концептуальні положення:

Особистісний підхід.

Успіх – головна умова розвитку дітей в навчанні.

Комфортність в класі: доброзичливість, взаємодопомога.

Управління процесом навчання за допомогою коментування дій учнів.

Позитивізм оцінки учнів.

Попередження помилок, а не робота над ними.

Системність змісту навчального матеріалу з використанням випередження.

Диференціація, доступність знань для кожного.

Використання опорних таблиць.

До повної самостійності – поступово.

Через знаючого учня вчити того, хто не знає.

Особливості змісту

С.М.Лисенкова відкрила цікавий феномен: щоб змінити об’єктивні трудності засвоєння питань програми, треба випереджати їх введення в навчальний процес. Це перший «кит» технології Лисенкової.

Урок, який побудований на випереджальній основі, включає матеріал, який вже вивчили, пройшли і майбутній матеріал. При цьому з’являються нові в дидактиці поняття, які розкривають суть випередження: частота

випереджень, довжина чи віддаленість випередження (ближнє випередження – в межах уроку, середнє – в межах системи уроків, дальнє – в межах навчального курсу, між предметні випередження).

Особливості змісту

Складні теми Софія Миколаївна починає не в час, який визначений програмою, а набагато раніше. Для кожної теми цей початок різний. Позначимо це на схемі

відрізком Б. Це перспективна підготовка, тт. початок паралельного («попутного») проходження складної теми, яка наближена до матеріалу, який вивчається.

Перспективна (та, що буде пізніше основною) тема дається на кожному уроці малими дозами (5-7 хвилин). Тема при цьому розкривається логічними переходами.

В обговорення залучаються спочатку сильні, потім середні і лише потім слабкі учні. Отримується, що всі діти поступово навчають один одного. І вчитель, і учні зовсім інакше почувають себе в просторі часу.

Особливості змісту

Відрізок А – це вже узагальнення з теми на основі певних знань.

Таким чином матеріал засвоюється в три етапи:

1)попереднє введення перших (малих) порцій майбутніх знань;

2)уточнення нових понять, їх узагальнення, застосування;

3) розвиток швидкості мислительних прийомів і навчальних дій (відрізок В). Таке поступове засвоєння навчального матеріалу забезпечує переведення знань в довготривалу пам'ять.

Ланкою, яка зв’язує роки навчання, є велика перспектива (четвертий етап); нею закінчується і починається кожний навчальний рік (відрізок Г).

Підхід до структури матеріалу обумовлений завданнями випереджаючого введення і наступного повторення понять і називається пробно-порційним.

Особливості методики

Другим «китом», на якому заснована технологія Софії Миколаївни є коментоване управління.

Методичний прийом «коментоване управління» є відповідь (інформація) з місця про те, що робить учень, допомагає оптимально включити в роботу весь клас, вести безперервний зворотній зв'язок з усім класом (письмо елементів букв, цифр, проговорювання слів, розв’язування прикладів, задач).

Метод коментування був в 60-х рр. широко розповсюджений як досвід липецьких вчителів (Г. Москоленко). У Софії Миколаївни він отримав розвиток: вона об’єднала коментування трьох дій: «думаю, говорю, запитую».

Особливості методики

Діяльністю класу на уроці керує не тільки вчитель, але і учень. Спочатку сильний учень (потім і інші) говорить все, що робить за завданням вчителя від початку до кінця, і веде за собою останніх.

На першому етапі після пояснення нового матеріалу вчитель пише на дошці за ведучим. Далі тільки діти пишуть за ведучим, слухають уважно його

пояснення. Важливо, щоб коментоване управління почалося з першого дня

навчання в школі (письмо елементів букв, цифр, проговорювання слів). По мірі руху до четвертого класу коментоване управління переходить в

Термін «веде» використовується на уроках замість традиційного «відповідай».

«Ставлю», «пишу» - це для дітей сигнал: «не відставай, йди за мною».

Діють вони сильніше, ніж строгий голос вчителя.

Коментоване управління, яке об’єднує три дії (міркую, говорю, записую), дозволяє зробити навчальну працю усвідомленою, одночасно забезпечує зворотній зв'язок: дає вчителю можливість контролювати рівень знань учнів, вчасно помітити відставання.

При такій організації праці в класі створюється загальний діловий настрій, причому кожна дитина вчиться і управляти, і виконувати, і керувати, і підкорятися.

Третій «кит» система – це опорні схеми, або просто опори – висновки, які народжуються на очах учнів в процесі пояснення і оформляється у вигляді таблиць, карток, набірного полотна, креслень, малюнка.

Важлива умова в роботі зі схемами–опорами: вони повинні постійно підключатися до роботи на уроці, а не висіти як плакати. Тільки тоді вони допоможуть вчителю краще вчити, а дітям легше вчитися

Першокласники – вчорашні малюки дитсадка. Вони мислять конкретно, образами. Для них схеми – це природний перехід від яскравих малюнків, іграшок, які ілюструють розв’язування математичних завдань, до умовного наочно–образного уявлення, до абстрагування від конкретних предметів.

Потім, коли учень відповідає на питання вчителя, користуючись опорою (читає відповідь), знімається скутість, страх помилки. Схема стає алгоритмом міркувань і доведень, а вся увага спрямована не на запам’ятовування або відтворення завдання, а на суть, роздуми, усвідомлення причинно–наслідкових залежностей і зв’язків.

В технології використовується безліч методичних прийомів (тисяча педагогічних «дрібниць»):

В першому класі – без домашніх завдань.

Домашнє завдання з нової теми задається в тому випадку, коли воно стає доступним для самостійного виконання кожним.

Механічне зазубрювання правил і формулювань відсутнє.

Диференційоване опитування: кожного учня питають в «його час» коли він зможе відповісти.

Виховання організованості в дитині.

Взаємодія з батьками.

Зв’язок між роками навчання – наступність.

Особливості методики

Всі «кити» та прийоми застосовуються у взаємозв’язку.

Висновок.

Урок в технології С.М. Лисенкової: перспективно-випереджальне навчання з використанням опорних схем при коментованому управлінні, будується на принципах співробітництва, де у всіх все отримується.