Літературна кав'ярня "Віддай людині крихітку себе..."

Слайд 1-2

Мета: поглибити учнівські знання творчості Ліни Костенко, удосконалювати вміння виразного читання; розвивати поетичне мислення, образну уяву; виховувати любов до художнього слова, почуття естетичного смаку, уміння тонко відчувати настрій віршованих творів.

Обладнання:  імпровізована кав’ярня зі свічками на столах, виставка книг Ліни Костенко, портрети, сімейні світлини, мультимедійна презентація, відеоролики та аудіо записи.

Хід  заходу

Слайд 3   Під музику заходить ангелик і запалює свічки на столах.

Ведучий.

Горять свічки і музика лунає,

Вогонь кохання у серцях палає.

Що знають люди про любов?

І як про неї говорити?

Немає слів, немає мов,

Щоб почуття це зрозуміти.

Слайд 4

Ведуча. Кохання… ніхто і ніколи не в змозі буде до кінця зрозуміти, що ж це таке. Це велика загадка життя, яку прагнув розгадати не один мудрець, не один поет оспівав це почуття, проникаючи в його глибини.

Ведучий. І не завжди розумієш, чи прийшло справжнє почуття. І кожен шукає відповідь у власному серці. Таку відповідь у своїй душі шукає й знаходить Ліна Костенко, ліриці якої й присвячена сьогоднішня наша зустріч в імпровізованій літературній кав’ярні.

Відеоролик «Моя любове»

Слайд 5

Ведуча. “Я – з країни людської мрії! Там тепло і любов, там більше сонця, аніж ночі”, - написала в одному із своїх творів Ліна Костенко. Красива, мудра, мужня, талановита жінка з вічною таємницею в очах, вона родом із такої країни. Там, у країні мрії, мужніла її душа, міцнів для великих справ розум і талант, поетеса стала символом честі і відваги,  гордості України.

Відеоролик «Ліна Костенко»

Ліна Костенко. «Доля»

Аплодисменти. Привітання

Слайд 6

Ведучий. Ліно Василівно, ми раді бачити Вас на нашій зустрічі в такий святковий для Вас і нас день – день Вашого 85-річного ювілею. В нас виникло багато запитань щодо Вашої творчості, тому сподіваємось, що отримаємо відповіді з перших уст.

Ліна Костенко.  Рада буду з вами поспілкуватися.

Слайд 7

Ведуча. Ми згадували рядки із поезії про країну Вашої мрії, з біографії відомо про безмежну, безкорисну любов до України.

Відеоролик «Україна у віршах Ліни Костенко»

Ви - одна з тих, хто не втратив людської гідності в часи випробувань, і Ваше шістнадцятирічне мовчання не виглядало як слабкість чи компроміс з владою, бо свою позицію Ви завжди виражали прямо і відкрито. Ваш патріотизм захоплює і є прикладом для всіх нас, молодого покоління. Проте сьогодні хочеться поговорити про найпрекрасніше людське  почуття – любов і його місце у Вашій творчості.

Слайд 8

Учень. Кажуть, що здатність до любові є мірилом людської душі. Закохана людина потребує співбесідника, прагне висловитися. Що чи хто є Вашим, Ліно Василівно, співбесідником на таку тему?

Ліна Костенко.  Для мене як поета можливість висловити сокровенне душі надають вірші.

Учениця. Ваша інтимна лірика пронизана мотивом любові як прекрасної стихії, ніжності й осяяння душі, відзначається емоційним багатством. У книзі «Вибраного» вона складає розділ «Безсмертним рухом скрипаля». Люблю до оніміння, до стогону, до сліз… Образ ліричної героїні якось підсвідомо асоціюється з Вашим образом, такі ці твори відверті й щирі.

Ліно Василівно, як Ви можете прокоментувати цей момент?

Ліна Костенко.  Кохання лірична героїня моїх творів сприймає як стан душі. Вона часто переживає діаметрально протилежні почуття: то радісна, то сумна, то палка, то стримана. Це чутлива, ніжна, зболена душа. Під впливом кохання лірична героїня перестає керуватися розумом і логікою, від чого страждає: «Любов підкралась тихо, як Даліла, а розум спав, довірливий Самсон». Такий стан притаманний майже кожній жінці, а я не виняток.

Учень. Але в багатьох віршах можна побачити намагання проаналізувати свій стан, усвідомити його:

Хай буде так, як я собі велю,

Свій будень серця будемо творити.

Я Вас люблю, о як я Вас люблю!

Але про це не треба говорити.

Ліна Костенко. Я пишу про кохання так, що її розуміє кожна закохана людина: «Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є. Моя душа й від цього вже світає».

Учениця. Улюбленим віршем наших однолітків з інтимної лірики є «Світлий сонет». Прокоментуйте назву цієї поезії.

Ліна Костенко. Сонети зазвичай присвячували саме коханню. У мене він світлий, тому що загальний настрій твору оптимістичний. Світло — це ранок життя, юність, це пробудження першого кохання, хоча воно для молодої героїні виявилося непростим, без взаємності.

Учень. У «Світлому сонеті» мова йде про стан закоханості сімнадцятирічної юнки. Про який етап любовної історії ідеться у творі «Хай буде легко. Дотиком пера…»?

Ліна Костенко. Це прелюдія кохання. Мить народження почуттів, закоханості. Героїня ще не здатна чітко визначати свої почуття, вони ефемерні, як сон: «Це був тільки сон, що ледь торкнувся пам’яті вустами».

Аудіозапис «Хай буде легко. Дотиком пера…»

Слайд 9

Учениця. Ліно Василівно, з якою метою Ви у вірші «Недумано, негадано» використовуєте психологічний паралелізм? Наприклад, «Сосни пахнуть ладаном в кадильницях свiтань».

Ліна Костенко. Для ліричної героїні місце, де вона переживає п’янке відчуття кохання, є храмом. Це вкотре підкреслює її відчуття святості кохання, урочистості події.

Відеоролик «Недумано, негадано»

Слайд 10

Ведучий. Ми дякуємо, Ліно Василівно, за цікаву розмову. Вже вдруге сьогодні ми чуємо вірші Ліни Костенко у виконанні Ольги Богомолець,  доктора медичних наук, співачки. Ми запросили її  й інших відомих людей до нашої кав’ярні, щоб привітати поетесу із ювілеєм. Надаємо Вам слово, шановні гості.

Ольга Богомолець. Для мене Ви, Ліно Василівно, — не поет, Ви  для мене Особистість з великої літери, єдина постать, з якою я б хотіла асоціювати Україну і себе. Геніальна, неперевершена, яка може простими словами, котрими користуються всі, сказати такі глибинні речі, що можуть перебудувати твою душу, відстроїти її як камертон. Ми всі — просто Ваші сучасники. Для мене велике щастя — доторкнутися до того повітря, яким Ви дихаєте, мати можливість бачити Ваші очі, спілкуватися з Вами.

Учень. Чому взагалі ви почали виконувати пісні Ліни Костенко?

Ольга Богомолець. Як вже говорила попередньо, я захоплююсь Ліною Костенко як жінкою, як поетесою, як громадським діячем, тому таке бажання виникло само собою  як наслідок. А якось виникла думка зібрати всі мої пісні на вірші Ліни Костенко і дати їм нове життя у сучасному і зрозумілому сьогоднішній молоді звучанні. Я себе відношу до покоління батьків, і я хотіла поезію Ліни Костенко зробити доступною Вам, дітям. Ви — майбутнє України, а майбутнє без Неї, Ліни Костенко, без очищення Її творчістю не відбудеться. Два молоді композитори — Олексій Прощенков і мій старший син Андрій Богомолець — зробили сучасні аранжування всіх пісень.

Учениця. У нашій кав’ярні є гітара, інструмент, під супровід якого Ви виконуєте пісні Ліни Костенко. Просимо Вас зробити це для нас сьогодні.

Учениця-Ольга Богомолець під супровід гітари виконує пісню «Між іншим»

Ведуча. Серед гостей у нас - Іван Малкович, поет, видавець. Просимо Вас до слова.

Іван Малкович. І в поезії, і в житті Ліна Костенко вражає своєю особливою афористичністю. Коли свого часу в останній момент у філармонії відмінили моновиставу за «Марусею Чурай»,  Ліна Костенко прийшла до директора філармонії, підвела його під люстру (щоб краще видно) і «відляпасувала» йому фізію. Той нерозумний директор подав на неї в суд, — зрештою, це відома історія. Але найбільше мені подобається те, що було далі... Ліну Костенко викликали в суд і запитали, чи не заперечує вона того, що дала ляпаса директорові філармонії. «Заперечую» — сказала Ліна Василівна. «Як, ви це заперечуєте?». «Так, заперечую! — відказала вона. — Бо я дала не одного, а два ляпаси — за себе і за Марусю Чурай».  Ліно Василівно, був такий факт у Вашій біографії, чи не так?

Ліна Костенко. Саме так, ви маєте рацію, пане Іване.

Іван Малкович. І ще. Гадаю, що якби видати окрему збірку поетичних і життєвих афоризмів Ліни Костенко, то вона не поступалася б ні за обсягом, ні за дотепністю знаменитому Оскарові Вайльду.

Слайд 11

Учень. Підтримуємо Вас, Іване Антоновичу. Ми, учні 10 та 11 класів виконували проектну роботу на тему «Афоризми Ліни Костенко», результатом якої було створення відеоролика. Пропонуємо до Вашої уваги.

Відеоролик – проектна учнівська робота «Афоризми Ліни Костенко»

Ведучий. Дякуємо, панові Іванові за такі теплі слова в адресу Ліни Костенко й надаємо слово Борисові Олійнику, поетові, голові українського Фонду культури.

Борис Олійник. Стосовно Ліни Костенко, я скажу без жодного перебільшення: вона унікальне явище в українській літературі, яка за будь–яких обставин  завжди була собою, не підігравала нікому. І з нею ніхто не зважиться на фамільярність, вона відріже, як бритва.

Я щасливий, що на шляхах–дорогах мав дотичність і до літературного процесу, і до її особистої долі як поета. Я не маю права давати їй оцінку, бо її вже дали час і народ. Ми — змінні величини, вона — постійна. Це щастя, що в Україні є така поетеса — безмежно талановита, світового рівня, якій підвладні всі стилі, всі жанри, всі форми.

Слайд 12

Ведуча. Дякуємо, Борисе Іллічу. Ліно Василівно, на Вашу адресу пролунали сьогодні лише теплі слова, слова вдячності за творчість, за діяльність. Проте у розмові ми жодного разу не згадали про історичний роман у віршах «Маруся Чурай», який мав і має надзвичайний, безпрецедентний успіх у читачів. Цей твір не має нічого спільного з усім тим, що досі було написано про легендарну поетесу. Що Ви можете сказати з цього приводу?

Ліна Костенко. Образ Марусі Чурай, її пісні надихали багатьох митців і до мене: Л. Боровиковського, С. Руданського, В. Самійленка. О. Кобилянська поклала сюжет Марусиної пісні «Ой, не ходи. Грицю...» в основу своєї повісті «У неділю рано зілля копала»..., а М. Старицький - в основу п'єси.

У своєму творі я намагалась зобразити Марусю не лише як поетесу, як закохану дівчину, але й показати високу місію митця та його слова в житті й долі українського народу. Якби я писала лише про трагічне кохання дівчини та її зраду, то роман закінчився б разом із розділом «Страта». Але таке могло бути в тому разі, коли героїня була б людиною звичайною або ж, принаймні, не мала іскри рідкісного поетичного хисту.

Виразне читання уривка із твору «Маруся Чурай»

Слайд 13

Учениця. У Вашій творчості, Ліно Василівно, є особливий цикл «Осінні карнавали». Центральним у ньому є образ осені. Вона показана різною: то ранньою, сповненою, мов жінка, гарячої жагучості, то пізньою, яка ось-ось має перейти в зиму. Осінь буває й осяяною сонцем, і оповитою туманами.

Осінь, за Вашим трактуванням, — це не тільки пора збирання плодів чи пора «відлітання радості, птиць». Осінь змушує замислилися над минулим і майбутнім. Ми правильно розуміємо цей Ваш образ?

Ліна Костенко.  Так, звичайно. Осінь у природі — це підсумок життя, коли час пожинати плоди свого труду, озирнутися й оцінити пройдений шлях. Для мене — осінь не тільки пора духовної зрілості, це ще й осінь життя. Осінь у більшості моїх поезій я змалювала не як час, а стан душі, настрій: «Так думки печаль пролоскотала, Що, як сад під зливою, живу».

Відеоролик «Осіннній день, осінній день, осіннній»

Слайд 14

Ведуча. Ліно Василівно, свою позицію щодо сучасної літератури Ви висловили в одному із своїх інтерв’ю.

Відеоролик «Про класиків та літературу»

Учень. В одному із Ваших віршів ідеться про митця, який знає, що не може дозволити собі повторювати щось, вже сказане кимось, вживати штампи. Він розуміє, що справжньою поезією є лише та, яка вражає, дивує, приголомшує новизною думки чи художньої форми, яка говорить про те, про що ще не писав жоден поет. Ви й сьогодні стверджуєте цю думку?

Ліна Костенко.  Звичайно, бо геніальність — від Бога. У часи натхнення поет знаходить образи та сюжети у сфері, де царює безсмертя, отже: «Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».

Виразне читання поезії «Страшні слова, коли вони мовчать»

Слайд 15

Учениця. Я часто цитую рядки із однієї Вашої поезії: «І все на світі треба пережити, і кожен фініш – це, по суті, старт». Ваші слова, Ліно Василівно, стають нам дороговказом у житті, змушують замислитися над буденністю життя, над цінністю кожної його миті. Ми щиро вдячні Вам за це.

Відеоролик «І все на світі треба пережити»

Слайд 16

Ведучий. В усі часи в людині найбільше цінувалися почуття доброти, благородства, щире співчуття та готовність прийти на допомогу тим, хто страждає, хто потрапив у біду. У Вашій поезії  також йдеться про такі найкращі людські риси, як доброта, щирість, милосердя. Вражають рядочки: «Віддай людині крихітку себе, за це душа наповнюється світлом». Низький уклін Вам, Ліно Василівно, за творчість, за радість життя, за правдиве слово!

Виразне читання поезії «Життя іде і все без коректур»