Літературне читання Позакласне читання "Видатні люди Слобожанщини"

Микола Павлович Барабашов (1894-1971)український астороном, академік АН УРСР, Герой Соціалістичної Праці, професор Харківського ун-ту та Директор Астрономічної обсерваторії Харківського ун-ту!

Народився Микола Павлович у м. Харкові у родині відомого офтальмолога, Завідуючого Офтальмологічною клінікою Медичного факультету Харківського ун-та Павла Миколаєвича Барабашова. Ще в юні роки, батько, під час однієї з поїздок до Парижу, взяв з собою сина, де вони відвідали Обсерваторію Фламаріона (м. Жювізі, декілька км під Парижем). На згадку, юний Микола отримав від видатного астронома свою книгу з дарчим написом: «Моєму новому колезі М. Барабашову від співгромадянина неба. К. Фламаріон»!

З 1909р публікуються перші астрономічні статті М. Барабашова (у 15-літньому віці!). У 1912р закінчив (зі срібною медаллю!) Першу харківську гімназію, навчався на Фізико-математичному факультеті Юр’ївського (зараз Тартутського) ун-ту, а з 1914р у Харківському ун-ті. Саме тоді виходять його перші наукові праці в журн. Французького Астрономічного тов-ва «Астрономія» та в «Известиях Русского общества любителей мироведения», присвячені дослідженням Сонця, Місяця та ін. небесних тіл! Вчителями Миколи Барабашова були вчені зі світовими іменами: Людвіг Струве, Микола Євдокимов, Дмитро Сінцов, Борис Герасимович та Василь Фесенков!

Під час Громадянської війни Микола Павлович був зарахований до штату обсерваторії на посаду завгоспа, а у 1922р отримав посаду астронома-спостерігача, завгоспа. У 1925-26рр М. Барабашов – завідувач астрономічним відділом у Всеукраїнському музеї ім. Артема, а у 1929-33рр – завідувач фотометричним відділом Харківської палати мір і вимірних приладів. У 1930р був призначений Директором обсерваторії, а з 1933р завідувачем кафедри Астрономії.

У 1936р, без захисту дисертації, а за сукупністю праць отримав науковий ступінь Доктора фізико-математичних наук!У 1943-45рр М. Барабашов – ректор Харківського ун-ту, але за станом здоров’я залишає цю посаду і займається великою педагогічною і громадською роботою, – один із засновників тов-ва «Знання» у м. Харкові, у 1957р відкрив Харківський планетарій, у 60-х рр, завдяки його зусиллям, була створена Чугуївська спостережлива станція і понад 15 років очолював Комісію з фізики планет Астрономічної ради АН СРСР, був членом Міжнародної Астрономічної спілки!

Наукові праці присвячені вивченню фотометричних властивостей поверхонь Місяця, Марса, атмосфери Венери та Юпітера. Працював у галузі астрофізики, проводив дослідження фізичних умов на Місяці та ін. планетах. Ще у 1918р встановив, що поверхня Місяця складається вулканічними породами базальтового типу з великою пористістю, – що було підтверджене при безпосередньому вивченню Місяця космічними апаратами!У 1920-26рр провів візуальні спостереження Марса і склав карту поверхні планети!Виконував обширну фотографічну фотометрію поверхні Марса, Венери, Юпітера. Сконструював (спільно з Н. Пономарьовим) перший в країні спектрогеліоскоп, який зіграв чималу роль в розвитку Служби Сонця в СРСР!Автор близько 600 наукових праць, а також книг «Дослідження фізичних умов на Місяці і планетах»(1952), «Природа небесних тіл і їхні спостереження»(1969), один з авторів і редактор першого «Атласу зворотної сторони Місяця»(1960), який складений за фотографіями з автоматичної станції «Луна-3»!

Ім’ям М. Барабашова зазвано станцію Харківського метрополітену – «Академік Барабашов», вулицю у м. Харкові, кратер на Марсі і Малу планету №2883 – БАРАБАШОВ!З 1992 року НАН України запровадила Премію ім. М. П. Барабашова, за праці у області фізики планет, зірок і галактик!