Літературне свято " Людина великої душі"

  Сценарій літературного свята для учнів початкових класів

Людина великої душі

                                                                       підготувала вчитель початкових класів Дібрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Зарічненської  райдержадміністрації

Мельникович Н. М

Мета. Ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом видатного педагога і

письменника В.О.Сухомлинського; вчити розуміти добро і красу довкола;розвивати мислення, мовлення учнів; виховувати почуття доброти, любові та поваги до старших, своїх друзів, Батьківщини.

Обладнання: портрет В.О.Сухомлинського; виставка творів письменника, дитячі малюнки до творів.

Вчитель

 «Лісовою стежинкою ідуть батько і маленький син. Довкола тиша, тільки чути, як десь далеко вистукує дятел та струмочок дзюркотить у лісовій гущавині. 
Аж тут син побачив, що назустріч їм іде бабуся. 
- Тату, куди бабуся йде? - питає син.
- Зустрічати або проводжати, - каже батько й усміхається. - Ось як ми зустрінемося з бабусею, ти й скажеш: "Доброго дня, бабусю!"
- Навіщо ж казати ці слова? - дивується син. - Ми ж її не знаємо.
-А ось зустрінемось, скажемо бабусі ці слова, тоді й побачиш, навіщо. 
Ось і бабуся. 
- Доброго дня, бабусю! - каже син.
- Доброго дня, - каже батько.
- Доброго вам здоров'я, - відповідає бабуся. І усміхається.
І хлопчик побачив: усе довкола змінилось. Сонце засяяло яскравіше. Верховіттям дерев пробіг легенький вітерець, і листя заграло, затремтіло. У кущах заспівали пташки - раніше їх і не чути було. 
На душі в хлопчика стало легко. 
- Чому це воно так? - питається син.
- Бо ми побажали людині доброго дня.»

Ось так змінився настрій хлопчика в оповіданні В.Сухомлинського «Скажи людині: «Доброго дня!»

 

(Вправа «Доброго дня»)

Я прошу зараз всіх присутніх посміхнуся один одному і побажати вдалого доброго дня.

 

Ведучий 1.Доброго ранку! Доброго дня!

Доброго вечора, сьогодні, щодня…

Хай не псується годинник на вежі.

Хай буде все на землі, як належить:

Сонце як сонце, літо як літо,

Дощик як дощик, діти як діти.

 

Ведучий . Кожному дому щастя бажаєм.  

Маку – цвітіння, житу – врожаю,

Небові – миру, голубу – неба.

Кожній дитині – всього, чого треба.

Хай усміхаються діти щодня,

Доброго ранку! Доброго дня!

 

 

Вчитель. Кажуть, коли народжується дитина, Бог запалює на небі нову зірку і посилає до дитини ангела-охоронця. Уві сні ангел цілує дитя тричі: в чоло – аби воно зростало розумним, в обличчя, щоб було красивим, та в груди, аби здоров’я, любов та доброта вселилися в його тіло, серце та душу.

 Пісня Н. Май «Даруй добро»

Ведучий. Сьогодні  ми згадуємо зірку  Василя Олександровича Сухомлинського, який писав: «Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний».

Ведуча. (на фоні музики) Жив на світі учитель. Його звали Василь Олександрович Сухомлинський. Він був середнього зросту, худорлявий; каштанове волосся відкривало високе чоло. Але головними на його обличчі були очі – карі, променисті, то лагідні, замріяні, то вимогливі, запитальні, а то й усміхнені, жартівливі. Учитель сам писав казки й розповідав їх дітям, їхнім батькам, учителям. Він написав багато, більше 1500 казок, оповідань, притч, замальовок із життя дітей. У них Учитель розкрив широкий, різнобарвний світ, що оточує кожну дитину, охоплює все наше життя. Він хотів, щоб цей світ увійшов у душу маленької дитини, проріс чуйністю, добротою, дбайливістю, відповідальністю і людяністю. «Казка, – любив повторювати він, – це, образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки й мови».

Вірш «Слово про вчителя»

Вчитель, герой і поет,    Світлі ідеї його

З серцем палаючим Данко,   Вічні, як води Дніпрові

Справжній поет-гуманіст   Він видатний педагог,

Щастя творив до останку.   Повен добра і любові.

      

Дітям життя присвятив,   Василь Сухомлинський -

Все їм віддав без вагання,   вчитель народний по-праву,

Він їх безмежно любив,   Як нам його не любить!

Знав їх сердець поривання.   Він наша гордість і слава.

Біографія В.О.Сухомлинського

Учні по черзі

 Народився В.О.Сухомлинський 28  вересня 1918 року в с. Василівка на Кіровоградщині. Ріс жвавим, допитливим хлопчиком, любив малювати. Але зошити, фарби, пензлі можна було придбати за лікарські рослини. За одну склянку насіння акації давали два зошити. Тому хлопчик ціле літо пропадав у лісі.

Навчався гарно, мав чудову пам′ять.  У школу приходив раніше і перед уроками допомагав товаришам виконувати завдання з математики.

 Батько його, Олександр Омелянович, орав, працював столяром і теслярем, майстрував колеса і музичні інструменти. Пізніше був сільським активістом, керував трудовим навчанням у семирічній школі.             

Мати,  Оксана Юдівна,  працювала у колгоспі, займалася домашнім господарством, а зимовими вечорами сиділа за своїм шитвом і розказувала дітям казки. У сім′ї, крім Василя, було ще троє дітей – Іван, Сергій і Меланія. У вихованні батьки дотримувались традицій народної педагогіки. Тому, мабуть, усі їхні діти обрали професію вчителя.

Змалку у дітей виховували любов до книги. У діда була власна бібліотека. Помираючи, він свої книги віддав Василеві. Батько змайстрував хлопчикові скриньку, де він зберігав найулюбленішу літературу: твори Шевченка, Франка, Гоголя, Лесі Українки. Дід мав особливий вплив на свого онука. Василь Олександрович згадував: «При зустрічі дід любив мені читати. При цьому очі його світились добротою.»

Навчався Василь спочатку у Васильківській семирічній школі. Далі  в м. Кременчук. Спочатку у медичному технікумі. Але зрозумів, що то не його покликання. Тому невдовзі вступив на підготовче відділення педінституту. Працював вчителем.

Під час Великої Вітчизняної війни став на захист Вітчизни. Був двічі тяжко поранений, довго лікувався. Після перемоги знову повернувся до школи.

У 1948 році В.О. Сухомлинського, на його прохання, призначають директором  Павлиської школи. Цією школою він керував до кінця свого життя – віддав їй 23 роки. У Павлиші створив найкращі наукові книги і твори для дітей. Великою цінністю є його збірки: «Чиста криниця» і «Казки школи під голубим небом».

В.Сухомлинський часто хворів. Знаходячись у лікарні, він думками линув до рідної школи. І в останні хвилини життя, коли діти з квітами прийшли до свого вчителя, він підвівся на руки, поглянув у вікно і промовив: «Діти ідуть до школи, а я іду з життя».

Помер Василь Олександрович 2 вересня 1970 року, похований на кладовищі всього за 300 метрів від школи, якій віддав усе своє життя. Але твори видатного педагога будуть виховувати багато поколінь, навчаючи їх доброти, любові, поваги до рідних, свого краю.

В.Сухомлинський наголошував: «Що було найголовнішим у моєму житті? Без роздумів відповідаю: «Любов до дітей».

Перегляд слайд-шоу «Школи під голубим небом» під музичний супровід (пісня Н. Май «Мій добрий вчителю»

https://drive.google.com/file/d/1k_p50VWspqbXUasfpGcfk1rsYnFA8XSg/view?usp=sharing

 

 Ведучий. 32 роки Василь Олександрович вів педагогічний щоденник, у якому записував свої спостереження за поведінкою школярів. А потім ці роздуми ставали книгами.  

Ведуча. Твори В.Сухомлинського є тим яскравим промінчиком світла, який запалює в дитячих душах вогонь доброти й любові до Батьківщини, поваги до старших та вміння бачити прекрасне навіть у маленькій конвалії чи метелику з росинкою на крилі.

Представлення виставки книг В.О. Сухомлинського (учні по черзі)

Сухомлинський В.О. Квітка сонця.

До книжки ввійшли невеликі оповідання видатного педагога і письменника В.О.Сухомлинського, про те, як діти відкривають для себе навколишній світ, про взаємовідносини між дітьми, про доброту та чуйність, а також повчальні казки про природу

Сухомлинський В.О. Вогнегривий коник.

Ця книга – збірка мудрих і повчальних казок, оповідань, притч, новел, написаних для дітей і дорослих великим українським педагогом і письменником Василем Сухомлинським. Кожна казка, кожне оповідання розповідають читачам про неповторну красу природи, магічну силу доброти і чуйності у взаєминах між людьми, пробуджують у нас бажання захистити слабшого, допомогти старшим.

Сухомлинський В.О. Казки школи під голубим небом.

У цій збірці зібрані казки, притчі, оповідання В.О. Сухомлинського про людей похилого віку, милосердя до немічних, нещасних.

 Ведучий. «От зараз і ви, маленькі читачі, доторкнетеся до думки і слова Василя Олександровича, до його веселкового казкового світу, який він так хотів перенести у ваші душі й серця. Хочеться, щоб він пробудив у вас бажання зробити щось хороше, приємне всім, кого ви любите, знаєте, а також незнайомим і всім-всім-всім», – ці теплі та мудрі слова сказала донька Ольга про свого батька.

Ведуча. Країна дитинства – країна казкова,

 І часто дорослих вона вабить знову,

 І часто дорослі літають у мріях,

Вернутись в дитинство живе в них надія.

 Із казкою, любі, не розлучайтесь,

 Вам казка чарівна підкаже пораду,

 В ній знайдете завжди утіху й відраду,

Ведучий. Давайте ж на хвильку заглянемо в казку.

Інсценізація «Казки про щастя» В. О. Сухомлинського

 

Казка про щастя

Йшла стежиною Бабуся, несла великий кошик з яблуками. Спіткнулася Бабуся, впустила кошика з рук. Посипалися яблука по стежині. Старенька нахилилася, щоб їх позбирати. Побачила це маленька Дівчинка, яка гралася неподалік. Підбігла до Бабусі, допомогла. Коли всі яблука були в кошику, Бабуся дала найбільше яблуко Дівчинці і сказала:

— Спасибі тобі, Дівчинко, я бачу, що ти хороша, добра дитина. Дай Бог тобі щастя! — та й пішла собі далі.

А Дівчинка задумалася:

— Щастя? А що таке щастя?

Оскільки вона була маленькою і ще багато чого не знала, то вирішила запитати в інших. Побачила вона Пташку і звернулася до неї:

— Пташечко, що таке щастя?

— Щастя — це повернутися на батьківщину після довгої зими, змостити гніздечко, вивести пташеня і вчити їх літати! — защебетала Пташка.

«Ні, мабуть, це не те щастя, про яке мені Бабуся казала»,— подумала Дівчинка.

Вона пішла далі й спинилася перед чудовою Квіткою.

— Квітонько, скажи, що таке щастя? Ти знаєш?

— Звісно, знаю,— залопотіла пелюстками Квітка.— Щастя — це ласкаве Сонечко і теплий Дощик.

Пішла Дівчинка до Дерева:

— Дерево, Дерево, як по-твоєму, що таке щастя?

Могутнє Дерево тихо зашелестіло буйним листям:

— Щастя, Дівчинко, — це пережити зимові морози та завірюхи, прокинутись навесні від довгого сну і, знову одягнувши зелене вбрання, слухати дзвінкий щебет птахів на своїх гілках.

Далі зустріла Дівчинка Кішку.

— Киценько, а ти знаєш, що таке щастя?

— Знаю, знаю! Щастя — це гарно поїсти сметанки і грітися на сонечку. Що ж іще потрібно? — промуркотіла Кішка і ліниво потягнулася, вигинаючи спинку.

Пішла Дівчинка до Собаки, що спочивав у холодочку. Почувши запитання Дівчинки, Собака відповів:

— Щастя — це вірно служити хазяїнові, який тебе годує, і бачити, що він тобою задоволений.

«Хто ж говорить правду?» — думала Дівчинка.

Прийшла вона до Річки.

— Річечко, може, ти знаєш, що таке щастя?

— Знаю, знаю,— задзюркотіла Річка.— Щастя — це щоб вода моя була чистою та прозорою, щоб береги не замулювалися і щоб я могла повноводною добігти до самого моря.

— А по-твоєму, що таке щастя? — звернулася Дівчинка до Бур’янини, що росла у квітнику.

— Щастя — це так розростися, щоб задушити всі квіти, що ростуть поруч, і бути єдиною господинею в цьому квітнику.

Дівчинка повернулася додому і запитала у Мами, що таке щастя.

— Для кожної матері щастя — це коли щасливі та здорові її діти,— відповіла Мама.

— Мамочко, чому ж усі відповідають по-різному? — здивувалася Дівчинка.

— А ти сама подумай,— сказала Мама.

Довго думала Дівчинка, а потім промовила:

— Я зрозуміла. Щастя — у кожного своє. Який ти сам, таке й твоє щастя.

Ведуча. «Ви живете серед людей. Кожен ваш вчинок, кожне ваше бажання позначається на людях. Робіть так, щоб людям, які оточують вас, було добре!»,- писав В. Сухомлинський. Ніколи не забувайте про це.

Учні по черзі

Пишаюсь тим,що я любити можу,

Своє добро у білий світ нести

І що несу свою життєву ношу

Лише для віри,світла, доброти.

 

Прожити хочу я життя в любові,

Бо це вона нам душі окриляє

І робить нас людьми, і в кожнім слові

На вірний шлях заблудлі душі направляє.

 

Нам всім потрібно вірити й любити,

Надіятись і думати про те,

Що треба нам своє життя прожити

З любов"ю в серці,з вірою в святе.

 

Без цього нам на світі не прожити,

Бо лиш добро тримає білий світ,

Нам  треба ближнього немов себе любити,

Тоді не буде ні війни,ні бід.

Я вірю,що прийдуть такі часи,

Коли не буде ворожнечі й зла

І забуяють квітами сади

Й серця людей розквітнуть від добра.

 

Усі ми люди й гордо це звучить,

Нас всіх єднає віра у життя,

Ми мріємо,щоб краще стало жить

І щоб настало світле майбуття.

 

Та щоб не сталось – пам’ятай, що ти- людина!

Що маєш розум і найкращі почуття,

Що неповторна ти-єдина,

Що маєш горде право на життя!

Вчитель. Нехай сьогоднішня наша зустріч та твори В. Сухомлинського допоможуть вам стати справжніми людьми

Пісня Н. Май «Добра пісня»

Список використаної літератури:

Сухомлинський, В. О. Бути людиною: оповідання, казки / В. О. Сухомлинський. – Харків : Белкар – книга, 2016. – 64 с.: іл. – (Веселка) Сухомлинський, В. О. Всі добрі люди – одна сім’я: збірка творів / В. О. Сухомлинський. – Київ : ШКОЛА, 2016. –160 с.: іл. – (Дитячий бестселер) Сухомлинський, В. О. Квітка сонця: притчі, казки, оповідання / В. О. Сухомлинський. – К.: ВД ШКОЛА, 2016. – 240 с. : іл. Сухомлинський, В. О. Майже чарівна розмова: казки, оповідання / В. О. Сухомлинський. – Х.: Белкар-книга, 2016. – 64 с.: іл. – (Веселка)

У країні радості й добра: [Сценарій за творами В. Сухомлинського для початкової школи] // Шкільна бібліотека плюс. – 2018. – №3-4. – С.19-23.

Городецька, Н. Я. Стежинами любові і добра: [Сценарій про В. Сухомлинського] / Н. Я. Городецька // Нива знань. – 2018. – №1. – с. 33-34.

 

 

 

 

 

 

Додатки

Даруй добро

Сл. і муз.Н.Май

Коли з'являється дитина -
Господь запалює зорю,
І тихо, наче у раю,
По небосхилу пісня лине.
І скільки тій зорі світить -
Не зна ніхто на цілім світі,
То ж треба вірити й любити
І кожен день добро творить.

Приспів:
Даруй добро на цілий світ!
Даруй добро! Віддай, що маєш!
Даруй добро багато літ!
Нехай зоря твоя палає!

Хто за минулим не жаліє,
Той віри в себе не згубив.
Той, хто хоч раз в житті любив,
Свою зорю тобі відкриє.
І скільки тій зорі світить -
Не зна ніхто на цілім світі,
То ж треба вірити й любити
І кожен день добро творить.

Приспів. (3)

 

 

 

 

 

 

 

Добра пісня

Сл.і муз. Н. Май                                                        

Не журись, посміхнись, бо добро сильніше зла,

Озирнись, подивись – скільки в світі є добра!

Приспів

Добрі очі тата й мами, добрі, вірні друзі з нами,

Добре серце сповнене тепла,

В полі квіти сині-сині, за вікном цвіте калина,

Й Україна, в нас вона одна.

 

Не журись, посміхнись, слово лагідне скажи,

Наче промінь весни людям радість залиши!

Приспів

 

Речетатив

Нам треба бути всім добрішими, і не тримати в серці зла,

З добром і жити веселіше – яка б то доля не була!

Твори добро – і все вернеться, повір, сторицею до тебе,

Твори добро – і посміхнеться до тебе Боженько із неба.