Тема:”

 

 

 

Мета :вчити  дітей  цінувати  батьків , прислухатися  до  їх  мудрих  порад,  прививати  любов  до  сім’ї , до  близьких  людей  .  Виховувати  необхідність  і  прагнення  бути  для  батьків  підтримкою  в  старості, опорою  в  житті.

 

Ведуча1. Всі  найсвятіші  почуття , пробуджені  в  нас  жінкою, велич    якої  не  раз   стверджували  мислителі  , поети, педагоги.  Вся  гордість  світу  - від  матерів!  Життя  народжене  матір’ю! Без  сонця  не  цвітуть  квіти, без  любові  немає  щастя, без  жінки  немає  любові, без  матері  немає   ні  поета, ні  художника, ні  героя!

Ведуча 2. Імення  матері  святилося  , відколи  на  світі  ця  земля  , названа  Україною, і  рідний  мій  народ  став  називатися  українським.  Ім’я  матері  ,  Берегині, хранительки  роду, сяяло  завжди  в  духовності  нашій.

 

Учень. У  нашім  раї  на  землі
              Нічого  кращого  немає,

              Як  тая  мати  молодая

              З  малим  дитяточком  своїм.

              Буває  іноді  дивлюся,

              Дивуюсь  дивом  і  печаль

              Охватить  душу, стане  жаль

              Мені  її  і  зажурюся,

              Мов  перед  образом  святим

              Тієї  матері  святої,

              Що  в  мир  нам  бога  принесла...

              Тепер  їй  любо, любо  жить.

              Вона  серед  ночі  встає,

              І  стереже  добро  своє.

              І  дожидає  того  світу,

              Щоб  знов  на  нього  подивитись,

              Наговоритись – це  моє!

              Моє! – І дивиться  на  нього,

              І  молиться  за  нього  Богу....

Ведуча1.  Як  ніжно  говорить  про  матір  Т.Шевченко! Скільки  любові  палає  в  очах  молодої  матері, коли  вона  споглядає  свій  найдорожчий  у  світі  скарб! Дитина   відчуває  мамине  тепло,  в  її  руках   вона  захищена  і  щаслива.  Руки  матері –лебедині  крила, що  несуть  людину  крізь  віки і  не  в’януть  у  вічному  польоті  .

 

 

Учениця.  Можна  вибрать  друга  і  по  духу  брата,

                   Та  не  можна  рідну  матір  вибирати.

                    Можна   все  на  світі  вибирати , сину,

                   Вибрати  не  можна  тільки  Батьківщину!

Звучить  пісня  В.Симоненка , муз.О.Білаша “Виростеш  ти , сину”

Класний  керівник. Наше  життя  починається  з  найдорожчих  ,найближчих  нам  людей :  тата , мами , дідуся  й  бабусі. 

Мама – найдорожча  в  світі  людина,  Вона  привела  вас  у  цей  світ, виростила, навчила  жити, любити, давала  мудрі  поради  і  , мов  чайка, захищала  від  зла  і  лиха.  Скільки  безсонних  ночей  вона  провела  над  вашою  колискою! Скільки  сил  віддала, коли  ви  попідростали!

Учень.         Мама – перше  слово , вимовлене  мною,

                      Мама – перша  подруга  моя,

                      Мамо, все  святе  пов’язане  з  тобою,

                      Мамо, лиш  у  тебе  вірю  я!

Учениця.     Тату!  Ти  нам  як  сонечко  рідне!

                       Сонце  ясне  і  земне.

                       Слово  твоє  заповітне

                       Гріє  і  живить  мене.

 

 

 

Учень.  Тато – захисник  сім’ї, приклад  для  нас, на  його  дужих  плечах  тримається  сім’я.  Його  сильні  руки  підкидали  нас  в  дитинстві  аж  до  стелі. Він  приходить  на  виручку  у  найважчі  часи  в  житті.  Його  мудрі  поради  потрібні  завжди:  і  в  дитинстві , і  в  юності,  і  в  зрілі  роки.

Учениця.  Наші  батьки – це  наша  опора  і  надія, Вони – кращі  друзі, що  ніколи  не  зрадять,ніколи  не  порадять  для  сміху.  Вони  ціною  власного  життя  захистять  нас  від  поганого.. Їх  руки  завжди  в  турботі, завжди  в  роботі.   А  чи  завжди  ми  цінуємо  їх  труд?  Чи  завжди  з  повагою  відносимося  до їх  порад?

 

Учениця.  Часто , коли  батьки  відмовляють  нам  у  проханні , замість  того, щоб  погодитися  з  ними, проаналізувати  своє  прохання,  ми  ображаємося  на  них, вважаємо, що  батьки  - майже  вороги, які  роблять  нам  все  назло, не  розуміють  нас.І  як  же  це  ображає  наших  рідненьких, скільки  сріблин  додає  до  їх  голови!

Бо  як  каже  народна  мудрість: “ Нічого  так  не  ранить  батьківське  серце, як  невдячність  дітей”.

 

Учень.  А  тато  й  мама  все  прощають.  Вони  люблять  своїх  дітей  , незалежно   від  того , чи  добре  й  легко  склалося  їх життя, чи  тернистою  виявилася  їх  дорога.  Навіть  найзапеклішого  злодія  любить  мати  і  приймає  його  таким, який  він  є.  Бо  батьківська  любов – найсвятіша  на  світі.

Учениця.

Сниться  мені -  за  долиною  хата,

Ганок  зарошений  хміль  обвива.                           

І  на  порозі  засмучена  мати –

Чайка  моя  степова.

Яблуньку  вітер  хитне  ненароком,

 Поїзда  шум  принесе  з  далини.

Все  їй  вчуваються  синові  кроки,

Стукають  в  серце  вони.

Бачу  я  руки  твої  постарілі,

Ті , що  мене  колисали  у  сні,

Хлібом  духмяним  і  хмелем  дозрілим 

Пахнуть  і  досі  мені.

Леготом  ніжним  до  тебе  прилину,

Вирвуся  з  клекоту  днів  і  ночей.

І, ніби  сонце  на  травах  краплини,

Вип’ю  твій  смуток  з  очей.

Учень. Ви  спокійно  спите  в  затишних  ліжках, а  мама  ще  до  пізньої  ночі, схиляється  над  вашими  штанцями  чи  сорочкою:  зашиває,  пере, штопає, в’яже.Зі  школи  чи  з  дороги  виглядає  з  запашним  обідом.  Мамині  турботи  варті  того, щоб  зробити  для  неї  щось  приємне.  Почніть з  малого. Йдучи  по  вулиці, не  давайте  їй  нести  важку  сумку.  Коли  мама  приходить  додому, допоможіть  їй  зняти  пальто, взуття.  Коли  вона  щось  впустить_ нахиліться  і  подайте. 

Учениця.  Намагайтесь  частіше  допомагати  татові  й  мамі. Для  вас  це  неважко, а  їм  приємно.  Батьки  будуть  раді,  що  в  них  росте  турботлива  дитина.

А  коли  виростите  і  доля  поведе  вас  в  шлях  широкий , то  не  забувайте  дзвонити, писати, приїздити  до  батьків.  Пам’ятайте,  що  вони  чекають  на  вас.

 

Учень.

Допоки  нас  чекають  тата  й  мами,

 Доки  чекають  нас  батьки,

Провідуймо.  Та  не  лише  листами.

Хоч  дорогі  їм  і  скупі  рядки.

Коли  неждано  вдарять  дзвони  в  далі,

Тоді  на  все  знайдеться  час,

Але  ні  сльози, ні  вінок  печалі-

Уже  ніщо  не  виправдає  нас.

Заниє  жаль  у  ніжнім  слові  “мама”!

І  чайкою  здригнеться  синя  вись.

 Провідуймо    і  завжди  пам’ятаймо,

Що  можем  запізнитися  колись.

Звучить  пісня “Приїжджайте  частіше  додому”

Ще  не  видно  тополь  над  садами,

Ще  нема  ні  обіймів, ні  сліз,

Відчуваю  я  зустріч  з  батьками

Під  мінорний  переспів  коліс.

                             Приспів:

Приїжджайте  частіше  додому,

Щоб  не  мучила  совість  потому.

І  батьки  хай  радіють  обоє.

Приїжджайте  частіше  додому.

Їхні  очі – любов  і  благання,

Синій  смуток  горить  з-під  повік,

Кожна  зустріч  немов  би  остання,

А  розлука-неначе  навік.

                             Приспів:

Приїжджайте  частіше  додому,

Не  привозьте  ні  грошей, ні  слави,

Будьте   з  рідними  ніжні  й  ласкаві,

Приїжджайте  частіше  додому.

Біль  утрати    сумлінням  нас  палить,

Все  життя  їх  -  святиня  для  нас.

Бо  батьки  переходять  у  пам’ять,

Не  лишають  до смерті  вже  нас.

Приїжджайте  частіше  додому,

Бо  не  вічні  ні  батько, ні  мати,

Завтра  можете  їх  не  застати-

Приїжджайте  частіше  додому.