8 липня о 18:00Вебінар: Проєктне навчання: розвиваємо логічне, критичне та креативне мислення школярів

Літературно- музична вітальня « Усе на світі від любові».

Про матеріал
Свято кохання- найвеличнішого і найзагадковішого з усіх почуттів, яке облагороджує, окриляє людину. Гостинно відчиняються двері музично-поетичної вітальні « Усе на світі від любові»,де лунатимуть пісні, сяятимуть усмішки, горітимуть захоплено очі.
Перегляд файлу

       

    Літературно- музична вітальня  « Усе на світі  від любові».         

Звучить музика. Гості, учасники сидять за столиками. На столах свічки. В залі напівтемрява.

( На фоні музики звучать слова)

Голос за кадром    Тихими вечорами, коли плачуть небеса і зорі падають на похилені трави… Далекими стежками, серед незвіданих всесвітів блукає кохання. Мов та пісня, неосяжна й незбагненна, блукає воно. І як його знайти, як покликати серед цих невідомих шляхів? Бо так і полине від тебе, заблукавши десь там у далеких степах, не залишивши тобі навіть споминів, лише гіркі сподівання.

( Виконується композиція зі свічками)

( Учасники композиції запалюють свічки на столиках)

(На останніх акордах пісні виходить дівчина-кохання)

Дівчина-кохання      Я- Кохання! Найвеличніше і найзагадковіше з усіх почуттів. Я- всесильне. Я облагороджую, окриляю людину. Я- весна в душі, блиск в очах, а іноді - розпач і сльози, душевні муки і страждання.

Гостинно відчиняються двері моєї музично-поетичної вітальні « Усе на світі  від любові». Тут лунатимуть пісні, сяятимуть усмішки, горітимуть захоплено очі.

Запрошую вас на зустріч зі світлим, нетлінним, вічним почуттям.

( Звучать фанфари)

( З обох боків сцени виходять хлопець і дівчина)

Дівч.             Я така щаслива, навіть не сказати,

Я близько так від тебе і до мрії,

Чи можна мені кращого бажати,

Коли до цього дні були лиш сірі.

 

Хлоп.             Я такий щасливий, навіть і не знаю,

Коли востаннє був такий щасливий,

Чи то від того, що тебе кохаю,

Чи в цьому винна та ранкова злива.

 

Дівч.                Я така щаслива! Доле моя мила,

Я дякую тобі й вклоняюсь низько,

За те, що щастя стримати не сила,

За те, що він і мрія дуже близько.

 

( Дівчина-кохання з’єднує руки дівчини і хлопця та веде їх на місце ведучих)

Дівч.               Сергію, що ж таке кохання? Ніхто і ніколи не в змозі буде до кінця пояснити, що ж це таке.

Це велика загадка життя.                                                                                                                  Хлоп.             Маріє, кохання - одне з найкращих і найглибших людських почуттів,      невичерпне, як саме життя.

 

Дівч.                Кохання- одна з найстраждальніших тем світової  літератури від самого початку її існування. Кажуть, що про любов сказано все, але не всіма. Тобто кожен, поет він чи прозаїк, драматург чи людина зовсім не причетна до літератури, у житті обов’язково пише свою неповторну історію кохання.

 

( Сергій виконує романс на гітарі. На фоні музики звучать вірші)

 

1 читець           Затремтіли струни у душі моїй…

Ніжна, ніжна пісня задзвеніла в ній…

Що ж до їх торкнулось? Чи проміння дня.

Чи журба, і радість, і любов моя?!

Задзвеніли струни ще ніжніш-ніжніш…

Мабуть, ти до мене думкою летиш,

Мабуть, ти це в’єшся у душі моїй

І крилом черкаєш срібні струни в ній.

Задзвеніли струни у душі моїй…

О. Олесь

 

2 читець            Вона прийшла непрохана й неждана,

І я її зустріти не зумів.

Вона до мене випливла з туману

Моїх юнацьких несміливих снів.

Вона прийшла, заквітчана і мила,

І руки лагідно до мене простягла,

І так чарівно кликала й манила,

Такою ніжною і доброю була.

І я не чув.як жайвір в небі тане,

Кого остерігає з висоти…

Прийшла любов непрохана й неждана -

Ну як мені за нею не піти?

В. Симоненко

( Звучить лірична мелодія)

 

( На фоні мелодії    виходять Афродіта та Адоніс)

 

Адоніс             Кохана Афродіто! Я буду приходити до тебе кожну ніч, я заколишу гомоном вітру твою оселю, я вистелю в’юнку доріжку терпкими веснами або рясними серпневими зорепадами.

 

Афродіта          А я, коханий Адонісу, стану твоєю піснею, замріяною і тихою, як журлива осінь! А в темні лякливі ночі замріяною гілкою яблуні стукатиму у твоє вікно. А коли зарегоче хуртовина, я білими  сніжинками буду сріблити твої теплі шовкові вії.

 

Адоніс             Кохана, я ніжними світанками буду приходити до твоєї кімнати, сідатиму скраєчку на твоє ліжко і тихо-тихо співатиму ту дивну пісню, яку навесні нам навіяли берези, пам’ятаєш?

 

Афродіта        Коханий, я лагідним вітерцем припаду до твоїх плечей, і ти слухатимеш, як тужить моє серце.

Разом               Ми будемо разом усе життя, як зорі, як сон, як казка.

 

(Дівчина-кохання запрошує Богів на місце ведучих)

 

Афродіта          Кохання творить чудеса, воно окрилює людей. Завдяки коханню народжуються найпрекрасніші перлини інтимної лірики.

 

( На фоні мелодії   звучать вірші)

 

Читець                Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

Лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

І земля убирається зрання…

Дише тихо і легко в синяву вона,

Простягає до зір свої руки…

В день такий на землі розцвітає весна

І тремтить од солодкої муки…

В’яне серце моє од щасливих очей.

Що горять в тумані наді мною…

Розливається кров і по жилах тече,

Ніби пахне вона лободою…

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..

Де ви бачили більше кохання!..

Я для неї зірву Оріон золотий,

Я- поет робітничої рані…

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

Лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

І земля убирається зрання…

Дише тихо і легко в синяву вона,

Простягає до зір свої руки…

В день такий на землі розцвітає весна

І тремтить од солодкої муки…

В. Сосюра

 

Читець             Пусть я лишь стих в  твоём альбоме,

Едва поющий, как родник;

( Ты стал мне лучшею из книг,

А их немало в старом доме!)

Пусть я лишь стебель, в светлый миг

Тобой, жалеющим, не смятый;

( Ты для меня цветник богатый,

Благоухающий цветник!)

Пусть так. Но вот в полуистоме

Ты над страничкою поник…

Ты вспомнишь всё…Ты сдержишь крик…

Пусть я лишь стих в твоём альбоме!

М. Цветаева

( Звучить  романс на  вірші  М.Цвєтаєвої)

 

Афродіта             Про кохання написано багато. Багато, тому що, коли це почуття з’являється, завмирає серце, тремтить душа, хочеться писати вірші і оспівувати свою любов.

 

Адоніс                  Світле почуття першого кохання… Хто не відчував його, залишаючи  на папері невмілі  сором’язливі вірші-освідчення.

 

Дівчина-кохання     Любі гості моєї вітальні! Перед вами на столі чистий аркуш паперу. Натхненні музою Кохання  створіть власні невеликі літературні шедеври.  За необхідності можете скористатися словами-підказками, які розміщено на зворотньому боці аркуша. А допоможуть вам наші юні поети.

 

( Гості складають вірші)

 

( Звучить мелодія)

Дівчина-кохання        Пропоную послухати ваші вірші.

 

( Гості читають вірші)

 

Дівчина-кохання          Я дуже вражена. В серці кожного з вас, безумовно, живе кохання!

Недаремно говорять: « Любові підкорюється будь-який вік».  Перше кохання залишається в душі назавжди . Ось що говорять про нього наші юні поетеси.

 

( Юні поети)

 

( На екрані, під час звучання голосу за кадром, з’являються фотографії дітей)

 

( Звучить музика)

 

Голос за кадром           Вони зустрілися в дитячому садочку. Руде хлоп’я з широко розплющеними очима та біляве дівчисько коротенькій спідничці.

Він щодня носив їй цукерки, а вона дозволяла погратися зі своєю лялькою.

Першовересневим ранком вони сіли за одну шкільну парту.

Він смикав її за біляві кіски, а вона голосно сміялась з подружками, проводжаючи       його поглядом.

Після школи він ніс її портфель додому, а зранку вона дбайливо влаштовувала на його стілець маленьку кнопку.

Він не ображався. Лише вистрибуючи з-за дверей класу, майстерно лякав.

Вони не розуміли що з ними коїться. Та одного разу…

 

( Сценка  « Валентинка»)

 

Вона                       Сергійко, ти любиш мене?

 

Він                          Так… Тобто ні, ні, звичайно! Ні!  Просто справжні хлопці завжди спочатку погоджуються, а потім думають.

 

Вона                        Та ну, це ж ти мені валентинку написав?

 

Він                           Як ти дізналася? Тобто, з чого ти це взяла?

 

Вона                         Там був твій почерк.

 

Він                            Я ж друкованими писав. ( Прикриває рота).

 

Вона                          Ось ти й зізнався. Писав.

 

Він                              Та ні! Це я іншу валентинку друкованими писав. А в тебе почерк там є, значить літери прописні.

 

Вона                          Сергію, там друковані літери, але почерк твій!

 

Він                             Як у друкованих літер може бути почерк?

 

Вона                          Це я в тебе хотіла запитати, як тобі таке  вдалося ?

 

Він                             Та з чого ти взагалі взяла, що це я? Чи мало тих, хто друкованими пише?

 

Вона                          Тоді чому в валентинці чотири помилки?

 

Він                             Не знаю, запитай у того, хто писав. А в якому слові?

 

Вона                           В слові « Люблю».

 

Він                              Як я міг так підставитись?

 

Вона                            Так ось, ти зізнався, ти писав!  У нас в школі не так вже й багато людей, які можуть зробити чотири помилки в слові « люблю».

 

Він                               Та ну тебе, жодного нормального доказу.

 

Вона                            А папір. На зворотньому боці валентинки твоя контрольна робота!

 

Він                               Ну… може хтось у мене листочок вирвав?

 

Вона                            Добре, а твої відбитки пальців?

 

Він                               Як же ти змогла їх порівняти без спеціального обладнання?

 

Вона                             Таких великих пальців в школі більше ні в кого немає.

 

Він                                А як ти їх взагалі побачила?

 

Вона                              Це були великі відбитки пальців від борщу!

 

Він                                 Ой, мало хто в нашій школі їсть борщ? Слухай, точно, все стає на свої місця. Хтось вирвав листок з мого зошита, підробив мій почерк, дав мені його потримати, коли я їв борщ. І все!

 

Вона                              Сергію, не викручуйся, ти ж підписався.

 

Він                                 Ой, та що у нас в школі мало Сергіїв?

 

Вона                               Прізвищем, імям- по батькові!

 

Він                                  Точно підставили.

 

Вона                               Ти ж ще свій підпис залишив.

 

Він                                  У-У-У!

 

Вона                                Сергійко! Я тебе теж люблю!

 

Він                                   Точно? А чого ж я тоді виставу розігрував? Так би й сказала відразу. Ходімо гуляти!

 

Вона                                 Ходімо.

 

( Звучить дитяча пісня « А ты меня любишь?»)

( Виходить Дівчина- кохання)

 

Дівчина-кохання        Кохання- почуття вічне та нетлінне. Воно нікого не лишає байдужим Маю надію, що ви в цьому переконались. Догорають свічки, спливають таємничі хвилини зустрічі з коханням  у нашій вітальні « Усе на світі від любові».

 

( Виходять всі учасники. Після кожної фрази Дівчина-кохання запалює по одній свічці на великому серці)

 

- Любов довготерпелива!

- Любов лагідна!

-  Вона не заздрить!

- Не чинить кривди!

- Вона всьому вірить!

- Все зносить!

- Любов вічна!

- Вона завжди надіється!

- Все терпить!

- Любов ніколи не перестає!

- Вона- наше сонце!

- Наше сяйво в імлі!

- Любов живе в нашім серці!

- І не кінчається на землі!

 

 

( Звучить фінальна  пісня.     Палає серце)

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
6 травня
Переглядів
74
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку