Літературно-музична композиція "Час і досі не загоїв рани..." (до 30-тиріччя виводу військ з Афганістану)

 

Літературно-музична композиція

 

 

 

 

 

 

ЧАС І ДОСІ НЕ ЗАГОЇВ РАНИ…

(до 30-тиріччя виводу військ з Афганістану)

 

 

 

 

 

Мета: - вшанувати пам’ять загиблих у афганській війні,

    згадати дату її початку та закінчення;

  - закріпити знання та отримати нові про причини

    виникнення конфлікту в Афганістані, який переріс

    у десятилітню війну.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Звучить пісня «Афганський вальс»

Звук гонга

Виходять учні.      Декламують вірш (під звук гонга)

Війна.

Чужа.

Неждана.

Непотрібна.

Геройство.

Біль.

Разом: Дочасна сивина.

СЛАЙД 1. Прокляття чаша випита до дна.

Жорстока тиша.

Вибухоподібна.

Війна.

Війна.

Війна.

Ведучий 1.  Будь-яка війна – це катастрофа для людства. Вона нехтує найбільшою цінністю на землі – людським життям. 

Ведучий 2. В народну пам’ять глибоко врізалася неоголошена афганська війна, відгомін якої ми відчуваємо й досі. Вона чорним смерчем пронеслася над просторами України, зачепила переважно прості родини робітників і селян, які віддали своїх, часто єдиних, синів до армії, не відаючи, через яке пекло їм доведеться пройти.

 

Відеоролик №1.  «Не жди мене (Афганістан)»__________________________

 

СЛАЙД 2.

Ведучий 1. 27 грудня 1979 року за рішенням Політбюро ЦК КПРС, очолюваного Леонідом  Брежнєвим, війська СРСР увійшли до Афганістану для підтримки прокомуністичного режиму Народно-демократичної партії  Афганістану.

Ведучий 2. Нове керівництво СРСР на чолі з Михайлом Горбачовим визнало помилковим рішення попередників, і з кінця 1986 року пішло на поетапне виведення військ з Афганістану. Однак воєнні дії не припинялися.

Ведучий 1. Восени 1988 року за наказом з Москви розпочалася операція «Тайфун». Радянська авіація завдала нищівного удару по кишлаках уздовж траси Кабул – Саланг, якою мали виводити війська. 15 лютого 1989 року останній  радянський солдат залишив афганську землю.

Ведучий 2. Сьогодні виповнюється 30 років з дня виводу радянських військ з Афганістану. І ми всі зібралися в цій залі, щоб вшанувати тих, хто поліг у афганських ущелинах і пошанувати тих наших односельців, яким пощастило повернутися до рідного дому.

2. Презентація «Салам, бача!»

 

СЛАЙД 3.

Ведучий 1. Афганська війна тривала 9 років 1 місяць і 19 днів. І щоб зараз не говорили про ту війну, наші солдати вчинили так, як велів їм обов'язок, як підказувала совість, а значить правильно, тому що іншого шляху у них не було.

Учень 2. Афганістан...
      Згадаймо ті дні, коли разом з світанком
                 Вставали ми всі і мчались на танках,
                 Або "БеТееРом" вперед на ті гори,
                 Де ворог засів, що бив по колонах.
Учень 1. Афганістан...
                Згадаймо бої. Згадаймо загиблих.
                Шануймо батьків наших рідних.

                Пониклих в журбі за синочком,

                що смерть там знайшов...
                Геройски загинув! У вічність пішов!...

 

Ведучий 2. Страшними  дорогами  афганської  війни  пройшли  і  наші  земляки:

 

СЛАЙД 4-12. Ведучі зачитують прізвища воїнів-інтернаціоналістів.

 

СЛАЙД 13. Ведучий 1. Солдатам-афганцям з нашого села випав щасливий квиток – їм випало  жити. Вони повернулись до рідного дому, впорядковують рідну українську землю. Кожен із них найкраще розуміє цінність людського життя і сутність мирного існування.

Ведучий 2. Кожен знає як боляче оплакувати втрати, кожен із них чесний перед власною совістю і світлою пам’яттю. Для кожного Афган  є  незабутньою пам’яттю про суворі дні війни, про безкорисливу дружбу і  вірність військовому обов’язку.

Ведучий 1.  Інколи, в хвилини затишшя юнаки писали листи своїм матерям, які навіть не знали, куди направились їхні сини…

Сценка під відео-мелодію: «Діалог сина з мамою_______________________

 

Солдат : "Мамо. Рідна моя, мамо.  Мама: Ти пиши мені, синку, частіше,

Я вже далеко від оселі.    Хай дорослий,- мені ти - дитина,

В чужій країні, за "Салангом",   Повертайся додому скоріше,

Де гори, спека і пустелі.    Дорогенький, хороший мій сину.

Я знаю, що немає в тебе сну,   Мені часто ти снишся ночами,

Коли поїхав я "за річку".     А прокинусь – тебе вже не бачу.

З тих пір ти посивіла враз...     Подивлюсь на портрет твій  і часто,

Не засипаєш кожну нічку...     Щоб ніхто не помітив, я плачу.

Щоб повернувся я додому -    Знаєш, сину, мені 38,

Ти Бога молиш... Щохвилини...   Я бадьора, зовсім не хворію.

Я повернуся, мамо! І побачу   Все гаразд у нас дома, та тільки

Зелені наші полонини!     Я, чомусь, мій хороший, сивію.

Я обніму тебе і сам заплачу.   Я думками, синочку, з тобою,

Промовлю тихо: "Я з тобою.   Ти пиши, щоб душа не боліла,

Ніхто нас не розлучить більш   Щоб діждалась тебе молодою

Несправедливою "війною".    І чорнява була, а не біла.

Бог допоміг нам! Та молитва,

Яка злітала з вуст твоїх,

Бар'єром стала перед смертю!

Сина залишила в живих!

Ведучий 2. Тисячі наших хлопців загинули в боях і померли від ран, контузій, травм  і хвороб, пропали без вісти.

Ведучий 1. Правда про Афганську війну… Вона різна. Нерідко хвороблива й гірка. 30 років, що пройшли, об'єднали колишніх бійців-інтернаціоналістів у одну родину, де біль одного віддається болем в інших, а радість стає загальним почуттям.

Ведучий 2. Афганська війна… Брудна, неоголошена.… А хіба війни можуть бути чистими? Кожна несе смерть, інвалідність, одягає в жалість тисячі сердець, материнських сердець. У війни холодні очі… У війни свій рахунок, своя безжалісна арифметика…

Ведучий 1. І летіли на Батьківщину “чорні тюльпани ” з цинковими гробами. Україна втратила близько 4 тисяч молодих хлопців, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 залишились у полоні або пропали безвісти.

 

Відеоролик № 3 «Черный тюльпан»

 

Ведучий 2. Їх немає вини – цих ошуканих юних Іванів,

що орошують кров’ю сипучі і згірклі піски.

Їм нема що робить

В цім далекім, чужому Афгані.

І за що побратими кладуть українські кістки?

Ведучий 1. День 15 лютого нічим у календарі не позначений. Але він особливий. Цього дня закінчилася, нарешті, війна. Щороку ветерани афганської війни відзначають останній день виводу радянських військ з Афганістану.

 

Відеоролик № 3 «Мы уходим»

 

Ведучий 2. Знову цвітуть білим цвітом

Пишно-зелені сади.

Жаль, що краси неземної

Вже не побачать вони.

Смерть їх безжально забрала,

В землí сховала сирій.

Голови низько схиляєм

Пам'яті їхній святій…

Ведучий 1. Запалимо свічу пам’яті про мужніх і дорогих синів України, яким судилось увійти в безсмертя.

 

Свічу запалює колишній воїн-афганець.

 

СЛАЙД 14. Хвилина пам’яті______________________

 

СЛАЙД 15. Під мелодію «Афганський вальс» ведучі читають текст

Ведучий 2. Ось і все... Пройшли роки, заросли травою стежки в афганських горах. Але кожна свідома людина, яка втратила когось близького чи знайомого, питає себе іноді: чому? Заради чого гинули люди, заради чого одна релігія воювала проти іншої, один народ проти другого?  Чи можна це виправдати? Мабуть, ні...

Ведучий 1. А кожної весни у афганських горах, так щедро политих кров’ю, зацвітають тюльпани. І красивішого видовища світ не знає. Оті тюльпани стали символом, щорічним живим пам’ятником  людям, які там загинули.

Ведучий 2. Сьогодення ліквідувало «білі плями» нашого недалекого минулого, поіменно назвало тих, на чиїй совісті марно пролита кров тисяч людей. Але тінь їхньої провини не повинна падати на колишніх радянських солдат, офіцерів і прапорщиків, котрі волею долі опинилися на афганській землі. Вони виконували наказ.

Ведучий 1. Закінчилася десятилітня трагічна війна. Але в людській пам’яті вона буде жити довго, тому що її історія написана кров’ю солдат і сльозами жінок та матерів, обелісками з залізними зірочками та піснями, які увірвалися в наше життя фронтовим вітром.

Ведучий 2. Летять, відлітають у вічність роки і скільки б їх не минуло, не зітруть у нашій пам’яті імена воїнів-афганців.

 

СЛАЙД 16.        Пісня ____________________

Ведучий 1. До слова запрошується воїн-інтернаціоналіст_______________.

 

Ведучий 2. Слово надається директору НВК __________________