Літературно-музична композиція до Дня рідної мови та з нагоди дня народження Лесі Українки "Ні, я жива, я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!"

Літературно-музична композиція до Дня рідної мови та з нагоди дня народження Лесі Українки

"Ні, я жива, я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!"

Зал чи кімнату можна прикрасити в синьо-жовтих тонах Державно-

го прапору, розвісити рушники і Державні символи (Прапор, Тризуб,

калина), зробити тематичну виставку книжок про рідну мову, презентація PowerPoint, проєктор.

Молитва
Гріховний світ вирує неспроста ,
Підступний демон, що керує нами,
Та піднімається нетлінно над віками
Велична постать вічного Христа.

О Господи ! Знайди нас всіх, знайди,
Бо ми блукаєм хащами ще й нині,
Прости гріхи й провини безневинні,
І до спасіння всіх нас поведи.

О  Господи ! Зціли нас всіх, зціли,
Всели в серця неопалиму мрію,
Щоб ми, пізнавши віру і надію,
Жорстокий світ добром перемогли.

Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісня в стоголоссі трав.
Кохане слово, наше рідне слово,
Яке  колись Шевченко покохав.

Ти все знесла насмішки і зневаги,
Бездушну гру ворожих лжеідей,
Та сповнена любові і відваги
З-за грат летіла птахом до людей.

Ти наш вогонь на темнім полі битви,
Невинна кров пролита в боротьбі.
Тебе вкладаєм тихо до молитви
І за спасіння дякуєм тобі.

 

Лунає Державний Гімн України.

Ведучий 1. Вітаємо Вас з нагоди Міжнародного дня рідної мови!

Мова народу — то найсвятіше його багатство, найцінніше над-

бання.

 

Ведучий 2. Мова – інтелектуальний портрет народу, його прагнення та іде-

али, це справа національної гідності.

 

Ведучий 1. Жодне суспільство, на якому б рівні воно не перебу-

вало, не може жити без мови. Мова − втілення досвіду в ході істори-

чного розвитку нації, служить визначенням культурно-національної

унікальності етносу.

 

Ведучий 2. Поет Володимир Сосюра зауважив, що без мови

рідної й народу рідного нема.

На мові нашій дня печать.

Вона — як сяйво серед ночі...

її не можна забувать,

Вона душі твоєї очі.

 

 

Ведучий 1. “Рідна мова дорога кожному з нас. Рідною мовою

ми вимовляємо наші перші слова і найкраще висловлюємо наші дум-

ки. Вона є базою, на якій усі люди розвивають свою особистість з

моменту свого першого вдиху, і вона є тим, що підтримує нас про-

тягом усього життя. Вона є засобом навчати повазі до самого се-

бе, до своєї історії, до своєї культури і, головне, до інших людей з

усіма їхніми особливостями”. Так висловлювався Генеральний дире-

ктор ЮНЕСКО, пан Коіхіро Мацуура.

 

Ведучий 2. Генеральна конференція ЮНЕСКО на ХХХ сесії,

що проходила 26 жовтня − 17 листопада 1999 року в Парижі, прого-

лосила Міжнародний день рідної мови 21 лютого. Цей день був вста-

новлений з метою вшанування пам'яті загиблих захисників бенгаль-

ської мови в Республіці Бангладеш, де 21 лютого 1952 року з нечува-

ною жорстокістю розстріляли студентів-демонстрантів. Відзначен-

ням цього дня ЮНЕСКО хотіло привернути світову прогресивну

спільноту до безправного становища багатьох поневолених народів,

у яких гнобителі намагаються відібрати рідну мову. У цей день люди

нагадують один одному, що треба берегти і любити рідну мову!

 

Ведучий 1. Зараз у світі люди говорять приблизно 6-7 000 – ми ( шістьма- сімома тисячами) мов, і близько половини з них знаходяться під загрозою зникнення.

Загалом за всю історію нашого світу, за даними мовознавців, з лінг-

вістичної карти планети зникло 150 тисяч мов, хоча називаються й

інші цифри — від 30 тисяч до півмільйона. Втрата мови — це втрата

самобутності. Без мови немає нації, без нації не існує держави.

 

 

Ведучий 2. Для кожного народу його мова наймиліша і найдорожча.

РІДНА МОВА
По-своєму кожна
Пташина співає,
По-своєму кожен
Народ розмовляє.
У мене й народу  мого
Українська є мова чудова,
Своя, материнська.

По світу її,
Як святиню, нестиму
Допоки живу,
В чистоті берегтиму,
З Любов’ю сердечною,
Вірністю сина.
Ця мова для мене,
Як мати, єдина.
С. Жупанин

 

Ведучий 1. Любімо рідну мову, бо це найприродніше і найсвя-

тіше людське почуття! Любов, яка зароджується ще з маминої коли-

санки, її потрібно розвивати і збагачувати протягом усього життя. І

чим глибше людина вживається в рідну мову, тим надійніше вона

себе усвідомлює представником свого народу. Той, хто любить рідну

мову, всім серцем сприймає і справжні патріотичні почуття людини

іншої національності. Любов до України починається з любові до

рідної мови!

Гурт «5 океан» Пісня про мову (музична хвилинка)

 

Ведучий 2. "Ні, я жива, я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!"

Крізь роки промовляє до нас Леся Українка, вклавши у вуста Мавки, героїні чудової "Лісової пісні", ці особливо яскраві слова, що стали пророчими для самої поетеси, яка в собі, у своєму серці несла вогонь поезії, вогонь любові. Ця тендітна жінка виявилася мужнішою за багатьох чоловіків, бо інколи мужність потрібна вже для того, щоб просто жити.

Ведучий 1. 25 лютого вся громадськість відзначає 149 річницю від дня народження великої дочки українського народу, яка золотими літерами вписала свою творчість у культурну спадщину нашої нації, підіймаючи її до рівня кращих зразків світового красного письменства.

Ведучий 2 :        Є люди,як свічки,-
                             Згорають,відходять у небуття.
                             Є люди, як зірки,-
                             Горять, і світять все життя.

 

 

Ведучий 1.  Попри складну хворобу – туберкульоз кісток, з якою вона боролася все життя, Леся ніколи не здавалася, була сильною, спраглою до розвитку, творчості та самоосвіти. Вона стала навіть відомішою, ніж її мати – поетеса Олена Пчілка. Утім, незважаючи на те, що з творчістю Лесі Українки ми знайомимося ще в школі, насправді знаємо про неї дуже мало. Якою людиною вона була, чим жила, чим цікавилася, що їй боліло та кого вона любила… Ми зібрали кілька маловідомих фактів із її життя, які подаємо нижче.

 

1. Леся дуже любила музику. І мама купила для свого малятка рояль, коли Лесі було всього п’ять років. Однак у дев’ять років дівчинка захворіла на туберкульоз кісток, і хвороба прикувала її до ліжка. Лесі доводилося лежати з загіпсованими руками і ногою місяцями. Одного разу її тітка , Олександра Антонівна, навчала дівчинку грі на фортепіано, помітила, що Леся досить впевнено вибиває вільною від гіпсу ніжкою такт. Виявилося, що так дівчинка грала на роялі.

 

2. Деякі дослідники першою любов’ю майбутньої великої поетеси називають Максима Славинського. Коли вони познайомилися, Лесі було 15, Максиму – 18. Вони разом переводили Гейне. Друга романтична зустріч відбулася в 1892 році. В майбутньому Славинський стане одним із керівників Центральної Ради, послом Української Народної Республіки в Празі. Заарештований чекістами, він помре у в’язниці. А от першою справжньою любов’ю Лесі Українки називають її друга по нещастю – хворого на сухоти революціонера Сергія Мержинського . Вони познайомилися в Ялті в 1897 році, приїхавши на лікування. Йому було 27 років, їй – 26. Спочатку він їй не сподобався, але поступово проник в душу. Він називав письменницю «Леся-Ларочка». Помер чоловік у неї на руках у Мінську від туберкульозу легенів. Біля його смертного ложа Леся написала поему «Одержима».

 

3. Леся Українка вільно розмовляла українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою та італійською мовами. Добре знала латинь. Перекладала з давньогрецької, німецької, англійської, французької, італійської та польської мов, хоч і не навчалася в школі. Її освітою займалися мати (Олена Пчілка) і приватні вчителі.

 

 

 

4. У стані крайнього виснаження від поганої роботи нирок Леся згасла на 43-ому році життя у містечку Сурамі в Грузії. А приїхала вона в Сурамі разом зі своїм нареченим Климентом Квіткою у вересні 1903 року. Кльоня, як вона його лагідно називала, страждав від сухот, вона – від туберкульозу кісток. Навіть сьогодні ці хвороби вважаються тяжкими. Тоді ж – невиліковними.

 

 

5.  На честь Лесі Українки названий астероїд «2616 Леся» (2616 Lesya), який відкрили 28 серпня 1970 року.

 

6.  Лесю і її брата Михайла у сім’ї називали спільним іменем – «Мишелосіє» через нерозлучність. Проте сина мати ставила вище за Лесю — її довго вважала малорозвиненою. Крім того, не любила її вдачі. До 5-го класу навіть не віддавала до школи, а навчала вдома за власною програмою.

 

7.  Свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова. Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять. Можливо, він був обраний на основі дитячої наївності та палкої любові до дядька, проте в історію Лариса Косач увійшла саме як Українка. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде «Лариса» вона замінила на тендітне та ніжне «Леся».

 

 

 

Ти себе Українкою звала.

І чи краще знайти ім’я

Тій, що радістю в муках сіяла,

Як Вітчизна велика твоя!

 

 

Оксана Білозір «Україночка!» - танцювальний номер учнів 4 класу

 

 

 

 

 

 

 

Учитель. Будуть відходити віки, будуть приходити віки…а вічне увійде у вічність, не так у бронзу чи мармур, як в очі людські, в надії людей, бо допоки живе надія – живий і народ.

То ж будемо і ми вчитися терпінню, вірі, любові і надії у нашої неповторної Лесі.
        « І, може, тоді завітає та доля жадана
        До нашої рідної хати,
       До тебе, моя Україно мила, кохана.
       Моя безталанная мати.»

 

 Танцювальний флешмоб (4 і 9 класи: Скрябін «Не стидайся-то твоя земля»)