Літературно-музична композиція до Дня Святого Валентина «Любов - безмежний, чудовий дар»

Літературно-музична композиція до Дня Святого Валентина

«Любов - безмежний, чудовий дар»

 

Мета: розвивати творчі здібності учнів, їх естетичні смаки, виховувати прагнення краще пізнати один одного, розвивати уяву та мовлення, формувати дружні стосунки в колективі, ціннісне ставлення до себе та до інших людей, до мистецтва, розвивати кмітливість.

Оформлення: повітряні кульки, святкові плакати.

Музичне оформлення: музичні композиції про кохання, любов, почуття.

 

Хід свята

 

Звучить лагідна музика. До залу входять ведучі.

Ведучий.

Любов придумана не нами,

Вона від Бога нам дана,

І хоч любов буває різна,

Та кожна справжня —

Завжди лиш одна.

 

Ведуча.

Любов безмежний, чудовий дар,

Що дав творець своєму створінню.

Любов — це жертва, серця жар,

І райський спокій у терпінні.

 

Ведучий. «Я тебе кохаю...». Різні віки, різні мови... все різне. Єдине — кохання. Кохання — вогонь і лід, поезія і проза, о, як пісня, без кінця та краю, що лине над безкрайніми степами: як біг струмка, як грім і блискавиця, як зірка, що вражає сміливця красою й простотою водночас. Кохання — все, що було, буде. Воно зігріває вас у свята й будні.

 

Ведуча. Найкращими словами, що причаїлись у найпотаємніших глибинах сердець, передають закохані одне одному свої почуття, розповідають про радість і щастя, про тугу та біль. Саме кохання, любов — джерело творчого натхнення багатьох поколінь. До цієї одвічної теми завжди зверталися художники, скульптори, філософи, композитори.

 

Пісня.

 

Ведучий. До кожного з нас рано чи пізно в душу заглядає кохання. Кохання — одне з піднесених, шляхетних і прекрасних почуттів! Кохання панує над світом. Воно поза віком і часом.

 

Ведуча.

Чи переллю колись у слово

Оце щемливе почуття?

Що так зненацька і раптово

Ввірвалося в моє життя?

До крику — душу обпалило!

До крові — серце обпекло!

Подарувало мені крила,

До неба — вкотре! — підняло! (Г. Костів-Гуска).

 

Ведучий. Саме 14 лютого ми звертаємось до теми кохання, бо це надзвичайний день — День Святого Валентина — Всесвітній день закоханих.

 

Ведуча. 14 лютого, день Святого Валентина — покровителя всіх закоханих. Це хвилююче свято прийшло до нас із Заходу, де щороку його відзначають. Різні перекази, легенди стверджу¬ють, що Святий Валентин — не вигаданий. У Давньому Римі цим іменем був названий один священик. Жив він у III ст. н. е., у роки царювання Клавдія II. Як відомо, цей імператор про¬славився своєю жорстокістю, деспотизмом. Клавдій II заборонив одружуватися воїнам, бо, мовляв, вони тоді не так пильно нестимуть службу.

 

Рим. III століття нашої ери. Імператор мріє створити найсильнішу армію в світі. «Справжній чоловік має бути справжнім воїном, а не сидіти біля жіночої спідниці, — заявляє він. І оскільки воїн має бути завжди в поході, далеко від дому, то ніщо не повинно зв'язувати його з домівкою. Я забороняю воїнам моїх легіонів одружуватися». Священик Валентин, нез важаючи на заборону та небезпеку, таємно одружував закоханих.

 

Ведучий. Усе закінчилося сумно. Валентина кинули до в'язниці. Тюремний наглядач зрозумів, що у камері знемагає освічена, душевно багата людина. Він ставився до Валентина із співчуттям, і, як міг, полегшував його муки. У цього наглядача тюрми була донька Джулія — надзвичайної краси дівчина, але вона була сліпою. Невдовзі священик Валентин став учителем доньки наглядача. Він навчав її арифметики, ботаніки, географії, відкрив перед нею світ, якого вона ніколи не бачила.

 

Ведуча. Валентин закохався у цю надзвичайно розумну дівчину і Джулія відповіла йому взаємністю.

Якось Джулія запитала у Валентина, чи Бог справді чує щиру, гарячу молитву, чи проявЛяє своє милосердя до бідних і стражденних, до тих, хто вірить у нього.

— Так,— відповів Валентин.

Вони взялися за руки, впали на коліна і почали гаряче мо¬литися, щоб Бог послав Джулії зір. Раптом у тюремну камеру увірвалося яскраве світло.

— О, Валентине, я бачу!— вигукнула Джулія.

— Я бачу!!!

Їхній радості не було меж.

 

Ведучий. Але Валентина 14 лютого 269 року стратили. Його не змогло врятувати навіть палке кохання прекрасної Джулії.

Усю ніч перед стратою з 13 на 14 лютого він писав коханій листи. «Твій Валентин», — такими були останні слова в них, виведені його рукою.

 

Ведуча. Згодом, у 469 році, священика зарахували до лику святих. Відтоді Валентина вважають єдиним святим — покрови¬телем всіх закоханих. З того часу минуло майже дві тисячі ро¬ків. Та слова кохання живуть і досі. Весь світ у день 14 лютого зізнається у коханні. Закохані надсилають одне одному ніжні та трепетні листи, які називаються «валентинками».

 

Ведучий. Любов таємнича і загадкова стояла й стоїть біля витоків тих миттєвостей, коли в душах людських виникає щось незбагненно животворяще, викликає подив, захоплення, вводить у світ краси і величі.

 

Ведуча. Про любов написано багато, про неї складають трактати і поеми, прозаїки пишуть романи, а поети — вірші.

 

Виходить читець.

 

Читець.

Марина Цвєтаєва «Мне нравится...».

 

Мне нравится, что вы больны не мной,

Мне нравится, что я больна не вами,

Что никогда тяжелый шар земной

Не уплывет под нашими ногами.

 

Мне нравится, что можно быть смешной —

Распущенной — и не играть словами,

И не краснеть удушливой волной,

Слегка соприкоснувшись рукавами.

 

Мне нравится еще, что вы при мне

Спокойно обнимаете другую,

Не прочите мне в адовом огне

Гореть за то, что я не вас целую.

 

Что имя нежное мое, мой нежный, не

Упоминаете ни днем, ни ночью

Что никогда в церковной тишине

Не пропоют над нами: Аллилуйя!

 

Спасибо вам и сердцем, и рукой

За то, что вы меня — не зная сами! —

Так любите: за мой ночной покой,

За редкость встреч закатными часами.

 

За наши не — гулянья под луной,

За солнце, не у нас над головами, —

За то, что вы больны — увы! — не мной,

За то, что я больна — увы! — не вами!

 

Крижко В. «Вальс»

 

Ведучий.

Мені здається, може, я не знаю,

Було і буде так у всі часи:

Любов, як сонце, світу відкриває

Безмежну велич людської краси.

І тому світ завжди благословляє

І сонце, що встає, і серце, що кохає.

 

Ведуча. У Англії у цей день ворожать. Дівчата пишуть на папірцях чоловічі імена, заліплюють їх в глину і кидають у воду. Кулька, що спливає першою, і приносить дівчині ім'я судженого.

 

Ведучий. Француженки у ніч перед 14 лютого пришивають листки лавра до подушки, тоді можна побачити уві сні нареченого.

 

Ведуча. В Америці, Англії у день святого Валентна ми їм зустрінете жодної жінки без букета квітів.

 

Ведучий. Один з британських звичаїв такий: хлопці на папірцях пишуть імена дівчат, кидають їх у кепку і витягують. Дівчина, чиє ім'я витягне хлопець, стає його «Валентинкою». А хлопець, стоячи на одному коліні, читає їй сонет Шекспіра.

 

Ведуча. Тема кохання хвилювала поетів у світовій літературі. Оскільки День усіх закоханих прийшов до нас із Західної Європи, то хотілося б побачити найвідоміших закоханих у світі, тобто Ромео та Джульєтту.

 

Виходять учні в образі Ромео і Джульєтти.

Уривок з трагедії «Ромео та Джульєтта» В. Шекспіра.

 

Ромео.

Мій світлий ангел, мов ясні далі,

Ти сяєш наді мною серед ночі,

Як легкокрилий посланець небес

Перед очима вражених людей,

Що, голови закинувши, слідкують,

Як серед хмар лінивих він ширяє

І по ефіру грудях чистих плава.

 

Джульєтта.

Ромео! О, навіщо ти, Ромео!

Зміни своє ім'я, зречися батька;

Як ні, то присягни мені в коханні,

І більше я не буду Капулетті.

О скинь же, скинь своє ім'я, Ромео,

Воно ж не є тобою і взамін

Візьми мене усю!...

 

Ромео.

Ловлю на слові!

Назви мене коханим, і у мить

Я вдруге охрещусь і більш ніколи

Не буду зватися Ромео.

 

Джульєтта.

Як ти зайшов сюди, скажи, й навіщо?

Як міг ти перелізти через мур?

Адже високий він і неприступний.

 

Ромео.

Кохання принесло мене на крилах,

І не змогли цьому завадить мури;

Кохання може все і все здолає,—

Твоя рідня мені не перешкода.

 

Конкурс «Пройти по болоту»

За допомогою двох листків паперу дійти до зустрічі один з одним. Перемагає пара, яка зустрінеться раніше.

 

Ведуча. Коли, в якому віці приходить кохання? Звідки його чекати? Скільки разів можна кохати?

 

Ведучий. Відповіді на ці питання вам ніхто не дасть. Не існує рецептів кохання.

 

Ведуча. Коли кохання є, то воно є, а коли його немає, то воно неодмінно прийде.

 

Ведучий. Перше побачення. Перші квіти від коханого. Перший поцілунок. Перша любов... Найчистіше почуття. Багато людей згадують, що перше кохання запам'ятовується назавжди, і хоч бувають почуття сильніші, проте перше — найсвятіше.

 

Ведуча.

Не скажу, бо не знаю, як вийшло.

Все так сталося, ніби у сні,

Очі, схожі на стиглії вишні,

Зазирнули у душу мені.

Я завмерла від погляду того,

Зупинилося серце на мить:

В нім і радість була, і тривога,

Що одною стороною бринить.

І відтоді я втратила спокій,

Мов зорю з почорнілих ночей.

Хоч минуло не мало вже часу,—

Не забула вишневих очей.

Тож не знаю, як воно вийшло:

Чи то справді було, чи у сні...

Очі, схожі на стиглі вишні,

Розтривожили душу мені.

 

Ведучий: Багато великих композиторів, поетів, письменників присвятили цьому чудовому почуттю свої твори.

 

 (На сцені гасне світло, в глибині сцени з'являється Тетяна, за столом при світлі свічки пише лист. Звучить спокійна музика)

Письмо Татьяны к Онегину

Я к Вам пишу — чего же боле?

Что я могу еще сказать?

Теперь, я знаю, в Вашей воле

Меня презреньем наказать.

Но Вы, к моей несчастной доле

Хоть каплю жалости храня,

Вы не оставите меня.

Сначала я молчать хотела;

Поверьте: моего стыда

Вы не узнали б никогда,

Когда б надежду я имела

Хоть редко, хоть в неделю раз

В деревне нашей видеть вас,

Чтоб только слышать ваши речи,

Вам слово молвить, и потом

Все думать, думать об одном

И день, и ночь до новой встречи.

Но, говорят, вы нелюдим;

В глуши, в деревне все вам скучно,

А мы... ничем мы не блестим,

Хоть вам и рады простодушно.

Зачем вы посетили нас?

В глуши забытого селенья

Я никогда не знала б вас,

Не знала б горького мученья.

Души неопытной волненья

Смирив со временем (как знать?),

По сердцу я нашла бы друга,

Была бы верная супруга

И добродетельная мать.

 

(На сцені гасне світло. Звучить голос за сценою.)

 

Письмо Татьяны предо мною;

Его я свято берегу,

Читаю с тайною тоскою,

И начитаться не могу.

Кто ей внушал и эту нежность,

И слов любезную небрежность?

 

Ведучий.

Кохати — то не в губи цілувати

Й слова красиві говорити.

 

Ведуча.

Кохати — це чарівним вогнем палати,

І ним людину найдорожчу гріти.

 

Ведучий.

Кохати — то не треба поруч бути,

Гуляти разом в срібно зорі ночі.

 

Ведуча.

Кохати — це ніде і ніколи не забути

В цілому світі наймиліші очі.

 

Ведучий.

Кохати — то не квіти приносити,

Кохати невірному не вдасться.

 

Ведуча.

Кохати — не для себе тільки жити,

Кохати — то народжувати щастя.

 

Пісня

 

Ведучий. Мрія кожної дівчини — стати для нього отою одною-єдиною, неповторною, коханою.

 

Ведуча.

Хотіла б я стати людиною —

Отою одною-єдиною,

Отою безмежно рідною,

Навіки тобі потрібною.

 

Хотіла б я стати богинею —

Отою одною-єдиною.

Отою ні з ким не зрівнянною,

Хотіла б я стати коханою.

 

«Притча про кохання»

 

Ведучий: Сьогодні ви почули прекрасні слова і чудесну музику. Якщо ви слухали з відкритим і чекаючим серцем, то я впевнений, що ви зрозуміли ті істини, які не тільки вчать, а й перевертають все життя. У відомого естрадного співака Віктора Цоя є хороші слова:

“Кохання варте того, щоб чекати,  життя варте, щоб жити”.

І я хочу, щоб ваше життя було великим, прекрасним, радісним.

 

Пісня

 

Ведуча і ведучий 

Живіть!

Живіть довго і щасливо!

І нехай у вашому житті завжди поряд буде кохання і любов до матері і батька, до землі любов одне до одного.

Чекайте світлого частого кохання.

І воно обов’язково прийде до ваших сердець.

Надійтеся й вірте в це всією душею.

Зі святом святого Валентина (разом)