Літературно-музична композиція «Назустріч свободі»

Загальноосвітня шклола І-ІІІ ступенів с. Олієва

Підготував вчитель Захисту України, класний керівник 8 класу Лемега микола В’ячеславович

Літературно-музична композиція «Назустріч свободі»

Мета: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні та воїнів, що загинули під час бойових дій в зоні АТО та під час повномаштабного вторгнення  російських війс кна українську землю, прищеплювати любов до Батьківщини, формувати  розуміння єдності та цілісності України, усвідомлення себе українцем, виховувати патріотичну свідомість,  розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Ведучий. Ми щасливі, що народилися й живемо на чудовій, мальовничій землі. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини, тут знаходяться могили десятків поколінь українців, що жили до нас. І де б ми не були, відчуваємо поклик рідної землі.

Ведуча. Україна – це отча земля, рідний край, де ми народилися. Наша держава розташована в центрі Європи. Через усю Україну з півночі на південь протікає могутній Дніпро – одна з найбільших річок Європи. На берегах Дніпра розкинувся красень-Київ – столиця нашої держави. З півдня Україну омивають моря – Чорне й Азовське.

Уч. 1.

                           Красивий, щедрий рідний край

                           І мова  наша солов’їна.

                          Люби, шануй, оберігай

                          Усе, що зветься Україна.

Ведучий.  На заході  здіймаються  у  небо вершини Карпат, а на півдні розкинулися Кримські гори. Густі ліси на півночі – це Полісся. А далі на південь природні пейзажі поступово змінюються, переходячи у вільні степи. Ось така дивовижна природа нашої України!

Уч. 1.

                          Наша славна Україна,

                          Наше щастя і наш рай!

                          Чи на світі є країна

                          Ще миліша за наш край?

                          І в щасливі, й злі години

                          Ми для неї живемо,

                          На Вкраїні й для Вкраїни

                          Будем жити й помремо...

(Пісня «Серце моє там, де Україна»)

 

  Ведуча. Україна – це територія  гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був святом Свободи, і Революція 2013 року – Революція гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє  прагнення до свободи.

Ведучий. Саме Революція гідності сформуівла громадянське суспільство, довела  світові, що ми не просто населення, а давня свободолюбива нація.

Уч.2. (декламує вірш Павла Тичини «Я утверждаюсь», звучить «Молитва наРіздво» (minus)

                               Я єсть народ, якого Правди сила!

                               Ніким звойована ще не була.

                               Яка біда мене, яка чума косила!

                               - а сила знову розцвіла.

                               Щоб жить - ні в кого права не питаюсь.

                               Щоб жить - я всі кайдани розірву.

                               Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

                               Московіє! Мене ти пожирала,

                               як вішала моїх дочок, синів,

                               і як залізо, хліб та вугіль крала…

                               О, як твій дух осатанів!

                               Ти думала - тобою весь з'їдаюсь?

                               - та, подавившись, падаєш в траву…

                               Я стверджуюсь, я утверждаюсь,

                               бо я живу.

                               Я єсть народ, якого Правди сила,

                               ніким звойована ще не була.

                               Яка біда мене, яка чума косила!

                               - а сила знову розцвіла.

                               Сини мої, незламні українці,

                               я буду вас за подвиг прославлять,

                               - ідіть батькам  на допомогу й жінці,

                               дітей  з ярма спішіте визволять!

                               Нехай ще в ранах я - я не стидаюсь,

                               гляджу їх, мов пшеницю ярову.

                               Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

 

(Пісня   «Не пора, не пора»)

Ведуча. Після Майдану і до цих пір на території нашої держави немає спокою, розпочалися  військові дії на Сході України,  а 24 лютого 2024 року розпчалосяширокомаштабне вторгнення русні.В ході боїв  втрачено вже десятки тисяч життів солдат та мирних жителів.

Ведучий. Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!

Ведуча.  Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали і віддають свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується

Уч. 3.

                               А знаєте, війна колись закінчиться

                               І з часом  відбудуються  міста,

                               Але ніколи більше не повернуться

                               Всі ті, кого забрали небеса,

Уч. 4.

                               Їх вже немає, безліч їх загинуло,

                               Але за що? Чому така ціна?

                               Вони на небі, мабуть, поруч з ангелами,

                               Їм там спокійніше, бо на землі війна,

 

  Уч. 3. 

                               Це все так боляче, що серце розривається,

                               Де правда і в чиїх руках життя?

                               Чому війна нашихпростих людей торкається?

                               Чому цвіт нації зжира.

Уч. 4.   

                               Знову до неба я з молитвою звертаюся,

                               Благаю Боже, спокою пошли,

                               Щоб моя рідна серцю Україна

                               Не знала більше пострілів війни,

 

 

 Уч. 3.

                               А знаєте, війна колись закінчиться

                               І тільки спогади залишаться в серцях,

                               Благаю Боже, збережи мою країну,

                               Молюсь до Тебе, збережи усім життя…

Ведучий. Високу, надто високу ціну платять українці за власну волю та незалежнісь!Але ми не обирали війни, смертей, руїни !

 Ведуча.  Прийшла дика орда, і якщо не боронитися, не дати їй по зубах, вона не зупиниться.

Уч. 1.

                                   Ми воїни. Не ледарі. Не лежні

                                    І наше діло праведне й святе.

                                   Бо хто за що, а ми за незалежність.

                                   Отож нам  так и  важко через те.

                                   Це ж треба мати сатанинський намір,

                                   чаїть в собі невиліковний сказ,

                                   щоб тяжко так знущатися над нами,

                                 та ще й у всьому звинувачувати нас!

(Пісня «Українська лють»)

Ведучий.Що ж таке свобода, воля? Чи дійсно ці поняття є такими життєвонеобхідними для громадянина, для нації?

Ведучиа. Ось як висловились про це пересічні українці з різних куточків нашої держави 2 роки назад.

(Звучить «Материнська любов» Миколи  Мозгового (minus), учні зачитують слова).

1. Свобода України — це,перш за все, свобода народу, який має  необмежені можливості творити, працювати заради процвітання  своєї Батьківщини.,це найголовніше, що повинна мати кожна сильна та незалежна держава для свого розвитку  (Ольга, 21Дніпропетровськ).

 

 2.  Свобода України полягає в її незалежності та наявності патріотів,які будуть вести за собою весь  народ.Свобода — це воля,це сила, яку мають українці, завдяки якій

можна подолати усі перепони і проблеми. Народ, який уміє відстоювати свою думку та свої права уже вільний, уже незалежний  (Золотоноша, Гліб, 17р.).

 

3.  СвободаУкраїни — у свободі кожного українця, від Сяну до Дону,від Криму доКарпат, у кожній українській діаспорі в світі. Наша свобода — у тому, що ми

самі створюємо Україну сьогодні і завтра. І коли кожен українець буде вільним розмовляти рідною мовою, любити рідну культуру (Артем, 19 р., Київ).

 

 

4.  Свобода для країни — цеможливість самостійно обирати свій шлях розвитку. Це незалежність від застарілої системи і будь-яких сусідів,навіть найсильніших.Свобода — це найбільша цінність, яку треба берегти як зіницю ока і виборювати кожного дня (Олена 32р. Суми).

 

5.  Свобода України — це незалежність, відсутність обмежень у свободі слова, поглядах на життя, творчість. Це можливість вільно розмовляти рідною мовою, збагачувати культуру країни (Максим, 46р.Харків).

6.  Свобода України полягає в людях, які люблять її, які готові іти на все заради рідної країни. Наш народ  дуже волелюбний, сильний, незалежний. Ми цінимо нашу Неньку та зробимо усе,  щоб Україна була вільною (Марія 18р. Кременчуг).

 

7.  Кожен розуміє поняття «свободаУкраїни»по-своєму.Особисто для мене це означає життя в незалежному суспільстві, в якому кожен може вільно обирати долю своєї Батьківщини. Мати волю, вибір,незалежність — це і є свобода (Дмитро, 14р. Прилуки).

8.

                             Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,-

                             оці степи, це небо, ці ліси,

                             усе так  гарно, чисто, незрадливо,

                             усе як є - дорога, явори,

                             усе моє, все зветься - Україна.

                             Така краса, висока і нетлінна,

                             що хоч спинись і з Богом  говори.

 

 Ведучий. А ось як висловлювалися про свободу , волю, гідність видатнні особистості світу та України.

(Звучить мелодія гри на бандурі, учні зачитують крилаті вислови).

1."Якби людина вміла задовольнятися тим, що має, а не зазіхати на надбання сусіда, вона б завжди насолоджувалась світом і свободою", — Жан де Лабрюєр.

2."Де знищено свободу, там ніхто не відважиться говорити", — Публій Сір

3.«Ми б'ємось за те, чому нема ціни в усьому світі, – за Батьківщину", — Олександр Довженко

4.«Ті, хто відмовляється від свободи заради тимчасової безпеки, не заслуговують ані свободи, ані безпеки", — Франклін Рузвельт

5.«Найбільшою небезпекою для свободи є пасивність народу", —  Георг Брандес

6.«Є боротьба за волю України. Все інше – то велике мискоборство»,-  Ліна Костенко

7.«Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. Й неситий не виоре На дні моря поле.»,-

Тарас Шевченко.

8. «Ви повинні знати, що свобода – це найвища цінність, і якщо життя не дає  вам  свободи, тоді  це не життя.»,–  Ошо, ндійський містик, засновник духовного вчення, професор філософії

Ведуча. Отже, і в звичайного підлітка  з Прилук , і у відомого індійського філософа позиція схожа: без свободи  життя є  неповноцінним.

Ведучий. Але найвлучніше сформулював потребу людини в свободі майже 300 років тому видатний українець, філософ-містик, богослов, поет, педагог, композитор  літургійної музики Григо́рій Са́вич Сковорода́.

( Учень декламує вірш Григорія Сковороди  «De Libertate»)

                                 Що є свобода? Добро в ній якеє?

                                 Кажуть, неначе воно золотеє?

                                 Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,

                                 Проти свободи воно лиш болото.

                                 О, якби в дурні мені не пошитись,

                                 Щоб без свободи не міг я лишитись.

                                 Слава навіки буде з тобою,

                                 Вольності отче, Богдане-герою!

(Пісня «Гей, Соколи»)

Ведучий. 13 листопада 2014 року  Президент Україні Петро  Порошенко підписав указ про відзначення щорічно 21 листопада Дня Гідності та Свободи.

Ведуча. До цього, протягом  сотень років не одному поколінню українців довелося ціною власного життя здобувати право  прийдешніх поколінь на незалежність.

Уч. 5.

                                  Під гаслом  «жити вільно», о, свобода,

                                  Без зайвих слів зухвалих і образ

                                  Ти не лише́ для  до́брого нагода...

                                  Свобода дозволяє  ніби  все,

 Уч. 6.

                                  Та я собі багато не дозволю,

                                  Життя наше споку́сами рясне́,

                                  Свобода ж обирати свою долю...

                                  Свободo, можна порівнять тебе

                                  З багатоводною диво-рікою:

                                  Якщо хтось відірвався від бере́г,

                                 Стихія забере його з собою...

                                 Стихією свобода може буть,

Уч. 5.

                                 Коли людина ґрунт з-під ніг втрачає,

                                 Земне тяжіння не дає забуть,

                                 Що певні межі і свобода має...

                                 То дуже добре, врешті, коли є

                                 Свобода, дарована нам Богом,

                                 Та втім випробування постає –

                                 Добро уміти відділить від злого.

                                 Свободою своєю вільні ми,

 Уч. 6. 

                                 Якщо мета її по волі Божій,

                                 Коли ж вона не з Богом, не з людьми,

                                 В неволю заведе, у день негожий...

                                 Свобода - це не те, що хочем  ми,

                                 І робим  те, що раптом  заманеться,

                              А те, що визначає  нас людьми –

                                І з кожним рішенням, великим і малим

                               Узгоджувати  з Богом  душу й серце.

(Пісня  «Сила роду»)

Ведучий. Протягом тисяччоліть наші прадіди жили на цій благодатній землі. Орали поле, вирощували хліб, жили за прадавніми законами роду і народу...

Ведуча.  І змушені були обороняти рідну землю, бо завжди наша земля була ласою для  зайд.

(Звучить мелодія гри на бандурі, учні зачитують крилаті вислови).

(Звучать мелодії «Бандуристе, орле сизий» (minus), «Запрвіт» (minus),  «Реквієм» (minus), учнідекламують слова в костюмах).

Воїн часів Київської Русі.

                           Ми — українці! Дуже древні  люди,

                           Віки живемо на своїй землі.

                           І іншого народу тут не буде,

                           Бо нас підносить воля на крилі.

                           Русь Київська всі племена з’єднала

                           Слов’ян, які розрізнено жили:

                           Древлянам, сіверянам  шлях вказала,

                           Поляни й уличі в союз ввійшли

                           І волиняни, й тиверці, й хорвати

                           Жили колись у Київській Русі.

                           І вміли гарно господарювати,

                           Були тут однієї крові всі.

                           Біленький одяг завжди одягали

                           І вишивали гарно сорочки.

                           Вінки дівчата вміло виплітали,

                           В полях ростили хлібні колоски.

                           Малих дітей тут грамоти навчали,

                           Хати біленькі в нас завжди були

                           І чарівних пісень усі співали,

                           Й охоче завжди до роботи йшли.

                           Сім’я тут будувалась на коханні,

                           Любов і щирість у серцях цвіла.

                           Жили в труді, у мріях, в сподіванні,

                           І доброта поміж людьми була.

                           Русь Київська — така була держава,

                           Та зазнавала горя від орди.

                           З землі цієї йде козацька слава .

                           Русь –Україна це і є!

 

 

 

Козак.

                        Козак  я, воїн  я величний,

                        Прославлений ти у віках!

                        У куряві, в гарячих битвах

                        Я торував свободі шлях.

                        Бурлив Дніпро, іржали коні,

                        Степи виднілись в близині.

                        З османським  Кримом  в прикордонні

                        Могутні козаки жили.

                        Були відважні і сміливі,

                        Відстоювали наш  нарід,

                        Щоб зазіхнути окупанти

                        На Січ козацьку не змогли.

                        Віками боремось за Волю,

                        Не йдем до ката на уклін,

                        Славетнії козацькі вої,

                        Що українство зберегли.

                        Не дали розтоптати парость,

                        Корінням  дали  прорости

                        Могутній нації незламній

                        На Богом  даній нам  землі!

 

Січовий стрілець.

                        Грають труби над  Днїстром,

                        Кров жива пливе руслом,

                        Славнї Стрільцї Січовії

                        Ворогам несуть погром!

                        Гей, гей, гей, гей! — Москалям несуть погром,

                        Понад Волинь грім  гремить,

                        Галич вільний гомонить,

                        Гей! Коли-ж озветь ся Київ?...

                        Днїпро кровю зашумить?!

                        Гей, гей, гей, гей! Днїпро море зчервонить...

                        Ой зaгpaє  в Лаврі  дзвін

                        Радісно в цїлий розгін...

                        І воскресне Україна

                        Від хвиль Сяну аж по Дін!

                        Гей, гей, гей, гей! А ж до моря, аж по Дін!

 

Зв'язкова УПА.

                        Бандерівка я, із боївок Степана,

                        Де смерековий гай у підніжжя гори,

                        Де несуть журавлі у ранковім  тумані

                         І пісні, і любов золотої весни.

 

                        Бандерівка я, з голубими очима,

                        Свій люблю рідний край, і Карпати, й Дніпро,

                        Вірність в серці живе, автомат — за плечима,

                        Щоби  волю забрати не зміг в нас ніхто.

 

                         Навісніють кати, щоб здалися  схиляють,

                         Але відповідь в мене для них лиш одна:

                         «Ми від вас Україну свою захищаєм,

                         Щоби  вільно віками наша ненька жила».

 

Захисник майдану.

                          Палає  Київ у вогні,

                          горять сталеві БТРи

                          там  на межі-передовій,

                          народ боронять волонтери.

                          Палають шини і серця,

                          ніхто не хоче помирати,

                          Перед екраном  матері

                          і там, і там  їхні солдати..

                          Там  у шоломі зі щитом,

                          стоїть з Франківщини хлопчина,

                          з червоним  на грудях хрестом,

                          поранених несе дівчина.

                          Стоїть із Харкова Андрій,

                          Сашко тримає  оборону,

                          він тут вже 48 днів,

                          я сам  приїхав з Краснодону.

                          Ось знову хвиля йде атак,

                           усе змітають водомети,

                           морозно трошки: «-2»

                           горять позаду вже намети…

                           Тримати крепко треба щит,

                           бо там  позаду наші діти,

                           батьки стоять і матері,

                           нема куди нам  відступити.

 

Український воїн.

                           Не кажіть лише мамі, що тут по коліно води.

                           Не кажіть лише мамі, як холодно тут у окопі.

                           Ви скажіть їй лише — все нормально: здоровий-живий...

                           Український солдат наймужнішого війська в Європі...

 

                           Не кажіть лише мамі, як часто я згадую дім,

                           Теплу рідну домівку і мамині яблучні штрудлі.

                           Ви скажіть лише те, що я ситий, я сплю і я їм...

                           А про решту — не треба, бо справді не спав я добу вже...

 

                           Не кажіть лише мамі, що іноді просто боюсь,

                           Що навіки залишуся тут, у холоднім окопі.

                           Ви скажіть їй що виживу, просто скажіть, що молюсь...

                           Український солдат наймужнішого війська в Європі..

 

 Тарас Шевченко.

                            І смеркає, і світає,

                            День божий минає,

                            І знову люд потомлений,

                            І все спочиває.

                            Тілько я, мов окаянний,

                            І день і ніч плачу

 

                             Подивіться на рай  тихий,

                             На свою країну,

                             Полюбіте щирим серцем

                             Велику руїну,

                             Розкуйтеся, братайтеся,

                             У чужому краю,

                             Не шукайте, не питайте

                             Того, що немає

                              І на небі, а не тілько

                              На чужому полі.

                              В своїй хаті своя  й правда,

                              І сила, і воля.

 

                              Борітеся — поборете,

                              Вам  Бог  помагає!

                              За вас правда, за вас слава

                              І воля святая!

 

                              Нема в нас іншої Вкраїни!

                              Немає  другого Дніпра!

                               Вкраїно, ти в нас  лиш одна!

Україна.

                               Я, Україна, ваша ніжна мати.

                               Ваш батько  Б о г життя  вам  дарував

                               На цій землі, яку ніхто здолати

                               Ще не зумів, бо він їй силу дав!

 

                               Ви мої діти рідні і кохані,

                               Я  з вами йду до світлої мети.

                               Наш славний рід завжди був у пошані,

                               Бо честь свою змогли ми зберегти.

 

                                З прадавніх літ навчились захищати

                                Свій любий край від ворогів, ганьби,

                                Гострити шаблі і мечі тримати

                                Напоготові  за для боротьби.

 

                                Жила собі. Нікого не чіпала.

                                Я розвивалась, мріяла, могла

                                 Сумлінно вчилась, вільно працювала,

                                Любити вміла, чесною була.

                                Така тендітна- це на перший погляд

                                 Беззахисна, маленька і одна.

                                 Так  думав той сусід, що поряд

                                 Хотів мене  усю - до  дна.

                                 Він мав подобу хижу і велику

                                 Звірячу хтивість у своїх очах,

                                 Без совісті, без честі , і без лику,

                                 Огидний був , на всіх наводиі страх.

                                 Приходив часто, бив себе у груди,

                                 Показував кулак і свой язик.

                                 Людською мовою казала: «Яне буду».

                                 Та до відмов він, бачите, не звик

                                 Він думав- я злякаюсь і заплачу?

                                 Він думав –я пощади попрошу?

                                 Е ні! В мені козацька кров гаряча

                                 У мене зуби є і я вкушу

                                 Я влучу точно, адже б’ю прицільно.

                                 Мене так Богом  доля  нарекла.

                                 Я- Україна, незалежна, вільна.

                                 Я – ще сильніша, ніж колись була

 

                               Прийміть любов, надію, світло віри,

                               Набуту мудрість сивих поколінь.

                               Нехай ці дні скорботні, чорно-сірі

                               Скоріше відійдуть у вічну тінь.

 

                              Я вам  даю у спадок чисті води,

                              Квітучий простір шовкових долин,

                              І почуття безмежної свободи

                              У виборі  неходжених стежин!

(Пісня «Вставай, Україно, на бій»).