Літературно-музична композиція "Україна - рідний край"

Літературно – музична композиція «Україна – рідний край»

Для учнів 5-9 класів

Мета: Закріпити знання учнів про Україну, її символи, розширити і поглибити поняття « Я – громадянин України!» розвивати українське мовлення дітей, їхній кругозір; виховувати любов і повагу до Батьківщини – України, її символів, традицій, обрядів; формувати громадянські якості; патріотизм, людяність, працьовитість.

Обладнання: Святково прибраний зал, всі діти в українських костюмах, державні символи України, плакат Конституція України, література, вишиті рушники, коровай, рослини символи: верба, калина.

Місце проведення: актовий зал.

Хід заходу

Вихователь. Сьогодні ми з вами в нашій світлиці поведемо мову про найдорожче серцю кожної людини. Нехай тему нашої розмови вам підкажуть рядки вірша  Ліни Костенко.

Учениця.

Буває часом сліпну від краси,

Спиняюсь, не тямлю, що за диво –

Оцi степи, це небо, ці ліси –

Усе так гарно, чисто, незрадливо.

Усе як є – дорога, явори,

Усе моє – все зветься Україна.

Звучить пісня «Добрий день, матусю Україно!» сл. Н. Рубальська, муз.

 М. Ведмедеря

Учень.

Мій край чудовий –

Україна, тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов’я.

Учениця.

Багато держав є, людей і мов різних,

Та кожному мила одна лиш, єдина

Найкраща з усіх, то є рідна країна,

Мені ж наймиліша – моя Україна.

Вихователь. Україна – це наш рідний край наша дорога і мила Вітчизна, земля, де ми народилися, побачили і пізнали світ, почули колискову пісню, рідну мову – це найдорожча у світі батьківщина.

Учениця.

У всьому світі кожен знає

Є батьківщина лиш одна.

І в нас вона одна – єдина –

Це наша славна Україна.

Про Україну, рідний край

Ти завжди, завжди пам’ятай.

Звучить пісня « Це моя Україна », муз. М. Ведмедері, сл. А. Камінчука.

Учениця.

Україна я маленька,

Україна – моя ненька.

В неї щира я дитина,

Вірна я дочка народу,

Бо козацького я роду;

Щиро я свій край кохаю,

Роду іншого не знаю.

Так я завжди буду жити,

Рідний край буду любити.

Українцям помагати,

Україна моя – мати:

Вихователь. З давніх–давен український народ славився не тільки працелюбністю, а й своїм талантом. Могли і пісню веселу чи сумну заспівати, і танець завзятий станцювати, і на народних інструментах зіграти. Коли ми говоримо про нашу державу Україну, ми не можемо не згадати про нашу столицю. А яке місто?     (Київ)

Учень

Київ – місто історичне,

Йому вже багато літ!

А воно красиве, вічне,

Серед зелені і квіт.

З нього почалась держава

У прадавні ще часи,

В ньому наша міць і слава,

В ньому предків голоси!

Київ – серце України,

І найкраще місто в світі.

Хоч пройшов усякі зміни, -

Гарний все - в зимі, чи в літі.

Там церкви золото банні,

А в них дзвони сріблом куті.

Як задзвонить на світанні,

То на всю країну чути.

Звучить Вальс «Києве мій» сл. Д. Луценка, муз. І. Шамо.

Вихователь. Народним символом українців є батьківська хата і святий хліб, вишитий рушник і материнська пісня, верба і калина, і хрещатий барвінок, дивовижна писанка, і вірний своєму краю лелека. Всі вони – наші давні і добрі обереги. Батьківська хата – наша берегиня і родинне вогнище.

Звучить пісня «Родина» сл. В. Крищенко, муз. О. Злотник.

Вихователь. За всіх часів і в усіх народів було найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Хліб був мірилом життя. Будь – яке свято не обходилось без паляниці. Народжувалася дитина йшли з хлібом, дорогих гостей зустрічали хлібом – сіллю.

 

 

Майже в усіх народів є улюблені рослини – символи. В Українi – верба і калина. Правду каже прислів’я:  «Без верби та калини нема України».

Учень.

Є багато країн на землi,                                                                                           В них озера, річки і долини…

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди – Батьківщина.

Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має,

Та гарніша завжди поміж них

Ті, що квітнуть у рідному краю.

Учениця.

Ось калина над рікою

Віти стелить по воді.

Хто це щедрою рукою

Їй намистечко надів?

Розцвітає мов вогні.

Дай хоч трошечки намиста,

Калинонько, і мені.

Вихователь.  Кожному народові дорога його мова. «Рідна мова дорога людині. Як саме життя» - говорить народна мудрість.

          Без мови не може існувати народ, його культура. Ми – українці – горді з того, що маємо свою державу, свою мову, волю. Кожен із нас патріот своєї країни, бо любить її, поважає її закони і кожен повинен боротися за чистоту рідної мови. Хоч як не глумилися з нашої мови, принижували і забороняли, нехтували і не хотіли слухати і чути її, сьогодні вона відроджується, бо й не змовкала в устах патріотів рідного слова, звучала в рідній пісні, у далеких куточках світу де живуть українці в діаспорі, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос.

        Сьогодні рідна мова заходить у школи і вузи, на виробництво, ділову сферу, виходить у світ повноправно і впевнено. І вона звучить, співає на своїй землі у кожному дзвінкому струмочку, у прозорому джерельці, у росяній квіточці, в сонячному промінчику, живе у високій мрії, бо вона на своїй вільній землі, вона у себе вдома.

                               Звучить вірш  « Українська мова»

Ми є діти українські,

Хлопці та дівчата.

Рідний край наш – Україна,

Рідна мова – українська.

Мова кожного народу

Неповторна і своя

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші – співи солов’я

Вивчайте мову українську,

Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну.

Прекрасну милу і чудову,

Як материнську пісню колискову.

Любіть нашу рідну мову,

Беріть до зброї рідне слово.

Ні! Незабули ще слов’яни !

Шевченка заклик полум’яний!

Бо вона ж така багата, українська мова!

Неповторна і крилата, і така чудова.

І цвіте у ній кохання,

Рушники з вітками,

Мрії наші і бажання,

Верби над ставками.

Найрідніше, сокровенне,

Найдорожче в світі.

І святкове, і буденне,

В ній батьки і діти.

Не цурайтесь мови, люди,

Не цурайтесь роду.

Як зачахне рідне слово –

Не буде народу.

                                                    Символи

Вихователь.  Кожна держава світу має свій герб, прапор та гімн. Це символ держави. В Конституції України у ст.  20 говориться: « Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України». Символи – грецьке слово, означає «знак». Що таке гімн?

Учень.

Слова палкі, мелодія врочиста

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста –

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва. Заповідь священна.

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна.

Від неї ясне світло навкруги.

Вихователь. Гімн – це найголовніша пісня України, в якій виражається найсердечніше думки і прагнення народу. Автор українського гімну – Павло Чубинський. Він написав вірш ще в 1862 р. Композитор Михайло Вербицький створив музику до вірша. І в 1885 р. пісня – гімн була вперше надрукована з нотами. З 1991 р. пісня «Ще не вмерла Україна» стала гімном нашої незалежної Батьківщини.

Учениця.

Прапор – державний символ.

Це для всіх – ознака сили.

Це для всіх – ознака слави.

Синьо – жовтий прапор маємо:

Синє – небо, жовте – жито.

Прапор свій оберігаємо,

Він – святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаємо гордо,

Ми з ним дужі і єдині.

Ми на віки вже – народом

Українським в Україні.

Вихователь.  Блакитний колір – це колір води, чистого неба, це символ миру. Жовтий колір – це колір вогню, сонця, без лагідних променів якого немає життя на землі, це колір пшеничної ниви, зерна, хліба. Ці кольори мають значення миру і багатства, бо наш народ є мирним і працелюбним.

         Герб – найголовніший із символів. Слово «герб» прийшло до нас з польської мови, а в польську – з німецької. Воно означає «спадщина».

Учень.

Наш герб – тризуб, це воля, слава, сила.

Наш герб – тризуб, недоля на косила.

Та ми зросли, ми є, ми завжди будемо,

Добро і пісню ми несемо ми людям.

Гімн «Ще не вмерла Україна», виконують всі учні.

Учениця.

Розквітай, прекрасна Україно!

Рідна земле, матінко моя.

Хай лунає мова солов’їна,

Пісня неповторна твоя.

Хай смереки, ясени, тополі,

Квіти, луки, трави і сади

Шепчуть вірші щедрі, добрі,

Вільні, чисті, із джерельної води.

Розквітай прекрасна Україно,

Рідна земле, матінко моя.

Вихователь. Україна – наша земля, наш рідний край, багатими народними традиціями, з мальовничою та солов’їною мовою. Любімо, шануймо, бережімо її та наші святині.

 

 

Література

1.            Ігнатова І.С. Символи Батьківщини.- Тернопіль:Астон,2001.
2.            Мартинюк М.В. Витоки державної символіки України // Позакласний час.-2000.-№22.
3.            Ноздрачова Т., Водницька В. Україно моя, україно // Журавлик.-2002.-№5.
4.            Погребенник Ф. Українські пісні-гімни. – Київ,