Опис видатних особистостей

Червонослобідський заклад загальної середньої освіти

 І-ІІІ ступенів №2

 «Село Червона Слобода. Видатні особистості – життєвими і творчими стежками»

Село Червона Слобода Черкаського району, Черкаської області (нині Червонослобідска ОТГ) розташоване на мальовничому березі могутнього Дніпра в самому серці України. З усіх боків, ніби мереживом, що кожної пори року змінює забарвлення, село оповите пейзажами  неймовірної краси.  Червона Слобода має свою вікову історію, а нині розбудовується і міцніє: дві великі школи, три дошкільні навчальні заклади, будинок культури, сільська бібліотека, дитяча музична школа – працюють для навчання і розвитку молодого покоління. Потужна інфраструктура, комунальні підприємства, аптеки, лікарня, магазини, пошта, банки, приватні та державні підприємства – спрямовують свою діяльність на широкий спектр надання послуг жителям села. Нині село розбудовується і міцніє. Кожен, хто відвідає наш край – зможе побачити і віднайти для себе щось цікаве, пам’ятне, красиве, незабутнє: краєвиди  річки та лісових насаджень, золоті поля сільськогосподарських земель, мальовничі куточки «старого села» з незліченною кількістю лелек, які щороку гніздяться і множаться, пам’ятники історії та сучасності, релігійні храми, сучасні забудови…

Та славиться Червона Слобода  не лише такими здобутками, а й найціннішим своїм скарбом – працьовитими, талановитими, здібними односельцями,  вчителями, лікарями, працівниками сільського господарства та інших галузей, а зокрема й митцями, які залишили свій глибокий  життєвий і творчий слід в Червоній Слободі.

Свою сьогоднішню розповідь хочемо присвятити людям мистецтва: музики, слова  і художньої майстерності, які починали  або завершували свій шлях в нашому краї.

Не лише в архівах сільської бібліотеки, а ще й в свіжих спогадах та людських  серцях і думках люди, які міряли кроками Червонослобідскі стежки , тут жили, любили, творили, чиї імена гучно зазвучали  далеко за межами села, району, області, країни.

Леонід Недоля (Лук’ян Володимирович Гончаренко 1897–1963р.р.)

Народився майбутній письменник 19 вересня  1897 року в багатодітній родині  в с. Червона Слобода. Нестатки змусили родину з дітьми  до Казахстану, сподіваючись на краще життя. Так у 1904 році Леонід Гончаренко разом з батьками залишив село, в якому народився.

Москва, Хабаровськ, Київ, Харків… Чим тільки не випало йому займатися. Поет і прозаїк, учасник футуристських угруповань Юго-Леф, АсКК, журналу «Нова генерація». Редактор одеського журналу «Юго-Леф».   Стояв біля колиски спортивного товариства «Динамо» - перебуваючи тоді на посаді начальника політвідділу військ ДПУ Московського округу, був одним з його організаторів і запропонував назву «Динамо» на честь заводу, на якому свого часу працював.

Окремими виданнями вийшли твори Леоніда Недолі: книги оповідань і нарисів: «Смерть приватної кухні» (1925р.); «Жовті брати (Крізь Хіну)» (1930р.); «Поневолені хінці» (1931р.); «На китайській землі» (1934р.); «Про червоного богатиря Косовського», «Свої права» (1931р.); п’єси «Підземна комуна», «Стоколос» та ін.

В останні роки Леонід Володимирович  - директор Музею історії Корсунь – Шевченківської битви, пенсіонер всесоюзного значення.

Помер Леонід Недоля 5 липня 1963 року.

Анатолій Іванович Макогон  був шанованою людиною у нашому селі. Він жив по вул. О. Довженка в с. Червона Слобода, де і нині живе його сім’я. Родом із Дніпропетровщини, та настільки любив Черкащину, що вважав себе корінним Черкащанином. Лікар за професією, він був надзвичайно багатогранною людиною, наділеною великим талантом. Автор більше 600 текстів пісень, віршів, казок, детективів. Історик, краєзнавець, поет, прозаїк. Віз залишив нам велику спадщину, насамперед добра і злагоди, роздумів, побажань, надій і сподівань.

Анатолій Макогон за життя був удостоєний таких звань, як: Член Національної спілки журналістів України і Спілки охорони історичних пам’яток, член Фонду культури України, Член Громадського об’єднання самодіяльних та професійних авторів клубів «Оратанія», «Орфей», «Дев’ясил».

Червонослобідська сільська бібліотека у свій час тісно співпрацювала з поетом. Він подарував багато своїх збірок для читачів бібліотеки. Анатолій Макогон із своєю родиною неодноразово були учасниками бібліотечних заходів.

У фонді бібліотеки є в наявності альманах «Спадщина Черкащини», редактором та упорядником якого був талановитий митець.

З метою вшанування пам’яті видатного поета – земляка бібліотекарями проведено літературний вернісаж «Талановитий земляк Анатолій Макогон», учасниками якого були учні Червонослобідської загальноосвітньої ЗОШ І-ІІІ ст. №2. 

Учасники переглянули відеофільм про Анатолія Макогона. Під час зустрічі звучали вірші поета: «Хліб на столі – чаруючі слова», «Прислухайтесь до землі», «Моя душа..!», «Країна дитинства», «Для тебе Ніна!», «Розбудила весна», «Відкрийте Нову Україну» та інші. 

Адже поети не вмирають, доки живе їхня поезія. Поезія Анатолія Макогона живе, вона потрібна людям. В ній відповідь на багато питань, які хвилюють наших сучасників. 

Микола Васильович Плашкевич – Творець народної пісні.

Народився Микола Плашкевич 30 вересня 1947 року в с. Червона Слобода в сім’ї колгоспників. Після навчання в Червонослобідській середній школі №1 закінчив Канівське училище культури. Службу в армії проходив в ансамблі пісні і танцю ракетних військ м. Вінниця, де керував оркестром.

У 1973 році закінчив Вінницький педагогічний  інститут, опісля працював  старшим викладачем цього ж інституту, де створив ансамбль пісні і танцю «Веснянка», вокальний квартет «Надія», ансамбль баяністів.

У 1984 році повернувся до рідної Черкащини. За короткий час створив народний ансамбль пісні  і танцю «Славутич» в Палаці культури  «Дружба народів», який щорічно давав близько 60 концертів , чаруючи тисячі глядачів своїми виступами. У 1990 році Миколі Плашкевичу біло присвоєно звання «Заслужений працівник культури», а ансамблю пісні і танцю «Славутич» - почесне звання «Народний».

Довгий час Микола Васильович працював в Черкаському державному народному хорі диригентом – хормейстером.

За роки свої творчості композитор обробив понад 50 українських,  народних пісень, вокально – хореографічних композицій, написав близько 360 хорових творів, що увійшли у пісенну скарбницю Черкащини і виконуються багатьма колективами області і України.

У 2016 році вийшла друком книга «Вкраїно, буд благословенна», упорядником якої був Микола Плашкевич. 300 пісень та нотних партитур в одній книзі.

25 квітня 2019 року, після довготривалої хвороби на 73 році життя пішов у вічність відомий композитор, залишивши  по собі вагомий внесок у пісенній скарбниці Шевченкового краю.

Іван Васильович Фізер (17.06.1953 – 02.10.2020 рр.)  Народний художник України,  член Національної спілки художників України
Серед відомих майстрів пензля й різця, одне з найпочесніших місць належить Івану Фізеру.  Український художник і скульптор, доцент кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, голова Черкаської обласної організації НСХУ, народний художник України Іван Васильович Фізер народився 17 червня 1953, в селі Лопушанка на Закарпатті.

Серед творчих зацікавлень митця провідне місце належить скульптурі, малярству, графіці, ДПМ тощо. Пензлю і різцю І. Фізера належить понад тисяча творчих робіт (пластика, графіка, малярство, сніцарство). Учасник обласних, всеукраїнських і міжнародних виставок, організував сімнадцять персональних виставок.  Є автором кількох навчальних посібників, зокрема, "Колір в інтер'єрі житлових приміщень", "Українська витинанка", "Оптичне та механічне змішування". Він є упорядником мистецького видання "Художники Шевченкового краю".

Іван Фізер - учасник понад 88 республіканських, всесоюзних, всеукраїнських та міжнародних виставок (Білорусь, Сербія, Іспанія, Росія). Провів 16 персональних художніх виставок у містах Київ, Черкаси, Чигирин, Кам`янка, Шпола. Автор 4 наукових статей у фахових виданнях та 3 навчально-методичних посібників. за унікальні творчі заслуги Івану Фізеру присвоєно почесне звання «Народний художник України». Полотна митця перебувають в музеях та приватних колекціях в Україні та за кордоном.

Життєвим кредо майстра було: «Споглядати, любити і творити. Бути причетним до творення краси і добра та звеличення рідної землі».

Останні роки життя І.Фізер жив і творив саме на Червонослобідській землі. Та 02 жовтня 2020 року на 67 році життя Майстер пішов у вічність, залишивши по собі  неймовірну мистецьку спадщину.

Виконавці роботи:

Овчаренко Кіра 9-А клас

Червонослобідський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Червонослобідської сільської ради

Черкаської області

Ступка Станіслав 9-А клас

Червонослобідський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Червонослобідської сільської ради

Черкаської області

Керівники:

Овчаренко Людмила Миколаївна,  керівник гуртків

Червонослобідський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Червонослобідської сільської ради

Черкаської області

Кісарова Лілія Володимирівна,  педагог-організатор

Червонослобідський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Червонослобідської сільської ради

Черкаської області

Джерела

1. Бібліографічний нарис «Життєвими шляхами Леоніда Недолі»  (120 років від дня народження (19.09.1897-1963)) Черкаси 2017 Автор – укладач

Л.В. Воскобойник

2. Альманах «Спадщина Черкащини» Випуск 9, 2013

3. Альманах «Спадщина Черкащини» Часопис 2011

4. Іван Фізер «Пластика, графіка, малярство, сніцарство» Брама -Україна 2013