Літературно-музична композиція «Вшановуємо пам’ять Т.Г.Шевченка»

 

Літературно-музична  композиція «Вшановуємо пам’ять Т.Г.Шевченка»

 

Мета: показати велич і неповторність творчої спадщини Т. Шевченка,  

           сприяти національному вихованню учнів; удосконалювати вміння

           виразного читання віршів; розвивати естетичні смаки школярів;

           привернути увагу учнів до традицій українського народу; виховувати

           любов учнів до рідної мови та культури.

Обладнання: портрети  Т.Г.Шевченка, українські рушники; стіл, покритий

          українською скатертиною; ілюстрації до творів Шевченка, вислови про

          Кобзаря, учнівські роботи за творчістю Шевченка.

 

Хід свята

Ведучий:

Щовесни, коли тають сніги

І на рясті ясніє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

Ведуча:

 Нехай вкраїнським дітям завжди

Сія Шевченкова зоря,

Схилімо голови в пошані

Перед портретом Кобзаря

 

( Звучить ніжна українська мелодія, виходять учні)

1-й учень.

Не на шовкових пелюшках,

Не у величному палаці –

В хатині бідній він  родивсь

Серед неволі, тьми і праці.

2-й учень.

Нещасна мати сповила

Його малого й зажурилась…

І цілу ніченьку вона

За сина-кріпака молилась.

3-й учень.

І Бог почув молитву ту,

І дав душі убогій силу,

І в руки хлопцеві вложив

Співацьку чудодійну ліру.

4-й учень.

І виріс він, і кобзу взяв,

І струн її торкнувсь рукою –

І пісня дивна полилась,

Сповита вічною тугою.

5-й учень.

В тій пісні людям він співав

Про щастя, про добро, про волю,

Будив зі сну, пророкував

Їм вищу і найкращу долю.

1-й учень.

І пісня голосно лилась…

Але недовго: ворог лютий

Підкрався нишком – і замовк

Співець, кайданами  окутий.

2-й учень.

Замовкла пісня на устах,

Але в душі жила, бриніла,

І в серці бідного співця

Огнем палаючим горіла.

3-й учень.

Він рвався серцем із тюрми

На волю, до ланів широких,

До синіх хвиль Дніпра-ріки,

До тихих тих могил високих.

4-й учень.

Та сил в співця вже не було…

Остання пісня продзвеніла –

І в небо тихо піднялась

Душа поета наболіла.

5-й учень.

Умер співець! І привезли

Його на рідну Україну.

І коло синього Дніпра

Йому насипали могилу…

Ведуча.

Умер співець! Але живуть

В серцях людей слова безсмертні,

І тихо по Вкраїні всій

Бринять його пісні славетні.

 

Ведучий: У березневі дні ми знову і знову звертаємось до імені видатного українського поета, талановитого художника, славного сина України –Тараса Григоровича Шевченка.

 

Ведуча: Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

 

Ведучий.

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

 

(Інсценізація, на сцену виходить малий Тарасик з матір’ю)

Хлопчик: Матусю,  а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати: Так, мій синочку, правда. (Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері, вона співає «Колискову»)

Хлопчик: А чому так багато зірок на небі?

Мати: Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює. І горить та свічка, поки людина не помре. А як помре – свічка згасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив… Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, то її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, робить людям добро, тоді свічечка світить ясно, і світло це далеко видно.

Хлопчик: Матусю, я буду  добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати:

Ой сину, мій сину,

Моя ти дитино!

Чи є кращий на всім світі,

На всій Україні!

Нема кращого й не буде –

Дивуйтеся, люди!

Нема кращого … а долю…

Долю  роздобуде.

 

(Пісня «Якби мені черевики»)

 

Ведуча: Тарас захоплювався красою природи, а його твори  змальовували цю красу. Найкраще поет сказав про це у своїх віршах.

 

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явір молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

 

Тече вода із-за гаю

Та попід горою.

Хлюпочуться качаточка

Поміж осокою.

А качечка випливає

З качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

 

          ***

…Світає,

край неба палає,

соловейко в темнім гаї

сонце зустрічає.

Тихесенько вітер віє,

степи, лани мріють,

між ярами над ставами

верби зеленіють.

Сади рясні похилились,

тополі поволі

стоять собі, мов сторожа,

розмовляють з полем.

           ***

 Встала й весна, чорну землю

сонну розбудила,

уквітчала її рястом,

барвінком укрила;

і на полі жайворонок,

соловейко в гаї

землю, убрану весною,

вранці зустрічають…

Ведуча: Коли звучить слово Шевченка, всі замовкають, бо це говорить сама правда, сам Бог  віщає вустами нашого пророка.

 

Ведучий: Але за вірші, у яких поет викрив гнобительську політику царизму та закликав до боротьби за волю, Шевченка ув’язнили. «10 років він потерпав від солдатської муштри, а для волі України зробив більше, ніж десять переможених армій», - писав І.Франко.

Звучить поезія «Зоре моя вечірняя»

 

Ведуча: Шевченко любив співати. Він жити не міг без пісні. Співав, ховаючись від дяка, співав у панському передпокої, порушуючи наказ пана, співав, коли його заарештували…

 

Ведучий: Не раз Шевченко пускався у швидкий танець, який зігрівав зболілу поетову душу. А вночі на папері  з’являлись рядки поезії. Сьогодні ми читаємо поезії Шевченка, виконуємо пісні на слова Шевченка, і ми можемо затанцювати під його твори. До вашої уваги хореографічна композиція «Зацвіла в долині».

Ведуча: Багато поезій Шевченка було покладено на музику. А писав музику до творів Кобзаря відомий український композитор Микола Лисенко. Тож коли до справи беруться справжні майстри, неодмінно з’являються неперевершені шедеври.

Виконання пісні «По діброві вітер виє» на слова Т.Шевченка.

Ведуча: Сьогодні ми багато говоримо про Шевченка. А чи добре ви знаєте його біографію? Зараз ми перевіримо це, провівши вікторину.

Ведучий:

1. Коли народився Т.Шевченко? (9 березня 1814 р.)
2. Де і в якій сім’ї народився майбутній поет? (С. Моринці, у кріпацькій сім’ї)
3. Село, у якому минуло дитинство Тараса Шевченка. (Кирилівка)
4. Що в перекладі з грецької мови означає ім’я Тарас? (Бунтівник)
5. У якого пана служив козачком Тарас? ( У пана Енгельгардта)
6. У якому році Шевченка було викуплено з кріпацтва? (У 1838 р.)
7. Чий портрет був намальований для викуплення Шевченка з кріпацтва? (В. Жуковського)
8. Хто допоміг Шевченкові стати вільним? (В.Жуковський, К.Брюллов, Є.Гребінка, І.Сошенко).
9. Як називається збірка поезій Т. Шевченка? («Кобзар»)
10.  В якому році було видано «Кобзар»? (1840)
11.  Учасником якої організації був Тарас Шевченко? (Кирило-Мефодіївського братства (товариства)
12.  Скільки років Т.Шевченко пробув на засланні? (10)
13.  Коли помер поет? (10 березня 1861 р.)
14.  Де поховано Шевченка? ( У Каневі, на Тарасовій  (Чернечій) горі)
15.  Як Шевченка називають в народі? (Кобзарем)

Ведуча: Долі жіноцтва Т.Шевченко присвятив багато своїх творів. Зараз ви зустрінетеся з героїнями його поезій.

 

Під «Мелодію» Мирослава Скорика виходять героїні Шевченкових творів. Першою заходить Лілея у білій сорочці та з розпущеним волоссям, далі – Катерина з дитиною на руках, потім Наймичка. Усі героїні сідають чи стають біля портрета Шевченка.

 

Лілея.

За що мене, як росла я,

Люди не любили?

За що мене, як виросла,

Молодую вбили?

За що вони тепер мене

В палатах вітають,

Царівною називають,

Очей не спускають

З мого цвіту? Дивуються,

Не знають, де діти!

 

З дитиною на руках сценою проходить Катерина.

 

Катерина ( сама до себе)

Утік!... нема! Сина, сина

Батько одцурався!

Боже ти мій!... дитя моє!

Де дінусь з тобою?

Москалики! Голубчики!

Візьміть за собою … візьміть його…

Бо покину. Як батько покинув…

 

Виходить Наймичка.

Наймичка.

… А я ледве додибала

До вашої хати,

Не хотілось на чужині

Одній умирати!

Коли б Марка  діждатися…

Та щось тяжко стало!  ( Заходить Марко. (До Марка)

…Марку!

Прости мене! Я каралась!

Весь вік в чужій хаті…

Прости мене, мій синочку!

Я… Я твоя мати…

 

Учениця:Така її доля… О боже мій милий!

За що ти караєш її, молоду?

За те, що так щиро вона полюбила

Козацькії очі?.. Прости сироту!

Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки:

Одна, як та пташка в далекім краю!

Пошли ж ти їй  долю – вона молоденька, -

Бо люди чужії її засміють.

Чи винна ж голубка, що голуба любить?

Чи винен той голуб, що сокіл убив?

Сумує, воркує, білим світом  нудить,

Літає, шукає, дума – заблудив.

Така її доля… О боже мій милий!

За що ти караєш її, молоду?

За те, що так щиро вона полюбила

Козацькії очі?.. Прости сироту!

 

Під звуки пісні «Реве та стогне Дніпр широкий» на сцену виходять всі учасники свята.

 

1-й учень:

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

     І голос твій нам душі окриля.

     Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

 

2-й учень:

У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі, титане, кладемо.

     Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо.

 

3-й учень:

Уклін тобі, Тарасе,

Великий наш пророче,

Для тебе вірно б’ється

Це серденько діточе.

 

4-й учень:

Ти кажеш рідний народ

І рідний край кохати,

Для нього, кажеш, жити,

Для нього умирати.

 

 

5-й учень:

Ось тут перед тобою,

Ми, українські діти,

Святочно обіцяєм

Сповняти ті завіти.

 

6-й учень:

На службу Україні,

На честь, на діло гоже,

В ім’я святої правди

Благослови нас, Боже.

 

Ведучий: І наостанок ми заспіваємо пісню, яка об’єднує всіх українців.

(Звучить пісня Т. Петриненка «Україна»)

         Дороги іншої не треба,

Поки зорить Чумацький Шлях.

Я йду від тебе і до тебе

По золотих твоїх стежках.

Мені не можна не любити,

Тобі не можна не цвісти.

Лиш доти варто в світі жити,

Поки живеш і квітнеш ти.

 

Приспів:

Україно, Україно!

Після далечі доріг.

Вірне серце твого сина

Я кладу тобі до ніг.

 

                  ІІ

Бо ми кохаєм до нестями,

І ще не скоро наш кінець.

Ще, може,  нашими серцями

Розпалим тисячі сердець.

Ще наша свічка не згоріла,

Ще наша молодість при нас.

А те, чи  праве наше діло –

Те скажуть люди, скаже час.

 

Ведуча: На цьому наше свято закінчується. До нових зустрічей!