Літературно-музична композиція "Якби Шевченко жив..."

Староприлуцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій позакласного заходу

з української літератури

 

«ЯКБИ ШЕВЧЕНКО ЖИВ…»

 

(ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНА КОМПОЗИЦІЯ)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Координатор заходу:   Алла Олегівна Давідчук

 

 

Стара Прилука – 2021

Ремарка: вітальне слово вчителя-філолога / педагога-організатора / заступника з навчально-виховної роботи / керівника навчального закладу.

Ремарка: голос за сценою.

Автор: Остап Вишня та Олександр Довженко писали у своїх творах про надзвичайну фантазію українців. Оскільки цього року виповнюється 207 років від дня народження великого українського поета, письменника, художника, етнографа Тараса Григоровича Шевченка, ми пропонуємо вам теж з нами трішки пофантазувати. Мабуть, Тарасу Григоровичу було б цікаво подивитись, як же українці святкують його іменини. Тому цього річ на конкурс талантів, тематично присвячений Кобзареві, ми вирішили запросити самого Шевченка. Отож, перенесімося до зали, де відбуватиметься концерт з нагоди 207 річниці письменника.

Ремарка: В залі стоїть три стільці, один з яких (центральний) накритий килимом. Обабіч стоять корзини зі штучними квітами. На сцену виходить Тарас Григорович*¹(в шапці, з вусами, в бушлаті). За ним виходить два охоронці (в окулярах, з навушниками у вухах; один несе портрет Т.Г., а інший – «Кобзар»). Вони проводжають Тараса Григоровича до його місця в залі. Т.Г. розташовується зручніше. Тим часом до них підходить організатор концерту, якого відразу обшукує охоронець, інший затуляє собою Т.Г.

Організатор: (кланяючись) Тарасе Григоровичу, раді бачити…

Шевченко: (перебиваючи) «Заповіт»!

Організатор: (перелякано, заплющивши очі, ставши струнко):

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій…

Шевченко: (махнувши рукою, похвально кивнувши) Кажи.

Організатор: (полегшено зітхнувши) Тарасе Григоровичу, дозвольте почати концерт.

*¹Тарас Григорович – далі Т.Г.

Шевченко: (підозріло) З віршами?

Організатор: (перелякано) З віршами, з віршами…

Шевченко: (схвально киває головою) Починай.

Ремарка: На сцену виходять двоє ведучих. Хлопець і дівчина. Хлопець одягнений у вишивану сорочку, а дівчина – ні. Побачивши це, Т.Г. щось шепоче охоронцям, і вони виходять на сцену, беруть дівчину під руки і виводять із зали. Натомість – виводять і ставлять дівчину у віночку та вишиваній сорочці. Т.Г. задоволено махає рукою на знак згоди на продовження дійства.

Ведучий: Доброго дня, шановні гості!

Ведуча: Раді вітати вас на нашому святі!

Разом (ведучий і ведуча):

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій…

Ведучий:

Попрощалось ясне сонце

З чорною землею,

Виступає круглий місяць

З сестрою зорею,

Виступають із-за хмари,

Хмари звеселіли… (уривок з поеми «Сон»)

***Пісня «Тихо вечір догорав»^*2

Ремарка: лунає пісня.

Ремарка: Т.Г. аплодує. На сцену повертаються ведучі.

Ведуча:

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

*² див. Додаток 1

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть (уривок з поезії «Садок вишневий коло хати…»)

***Композиція «Мала україночка»^*3

Ремарка: лунає пісня.

Ремарка: на сцену повертаються ведучі.

Ведучий:

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явор молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють  (уривок з поезії «Тече вода з-під явора…»)

***Музична композиція «Весна»^*4

Ремарка: лунає пісня.

Ремарка: на сцену повертаються ведучі.

Ведуча:

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Буває, іноді дивлюся,

Дивуюсь дивом, і печаль

Охватить душу; стане жаль

Мені її, і зажурюся,

І перед нею помолюся,

*³ див. Додаток 1

*⁴ див. Додаток 1

Мов перед образом святим

Тієї матері святої,

Що в мир наш бога принесла… (уривок з поезії «У нашім раї на землі…»).

***Пісня «Матуся рідна»^*5.

Ремарка: лунає пісня.

Ремарка: на сцену повертаються ведучі.

Ведучий:

Зоре моя вечірняя,

Зійди над горою,

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка

Воду позичає.

Як широка сокорина

Віти розпустила…

А над самою водою

Верба похилилась;

Аж по воді розіслала

Зеленії віти,

А на вітах гойдаються

Нехрещені діти (уривок з поеми «Княжна»)

***Композиція «Верба»^*6

Ремарка: лунає пісня.

Ремарка: на сцену повертаються ведучі.

*⁵ див. Додаток 1

*⁶ див. Додаток 1

Ведучий:

  І все то те, вся країна,

  Повита красою,

  Зеленіє, вмивається

  Дрібною росою.

  Споконвіку вмивається,

  Сонце зустрічає…

  І нема тому почину,

  І краю немає! (уривок з поеми «Сон»)

***Музична композиція «Сонячний віночок»^*7

Ведучий: Тарасе Григоровичу, ми дуже раді бачити Вас на нашому концерті.

Це велика честь – виступати для такого великого діяча культури та мистецтва.

Ремарка: Шевченко встає, підходить до ведучих, шепоче щось на вухо. Ведучі запрошують артистів. Шевченко стає збоку і задоволено посміхається. Артисти виходять, стають в ряд. Один з охоронців тримає пакет, інший роздає кожному артисту бублик, а Шевченко йде ззаду і міцно тисне руку. Всі сходять зі сцени.

Автор: На цьому наше фантазування не завершується. У школі досить великий час відведено програмою на вивчення творчості Тараса Григоровича Шевченка. Оскільки часто-густо виникають дебати між вчителями та учнями з приводу того, що багато треба вчити і «Скільки той Шевченко міг писати, щоб ми тут мучились?!», то сам Тарас Григорович став ініціатором створення невеличкого консультаційного агентства з приводу вивчення власних творів у школі. Має це агентство назву «Кобзар і ко». Перегляньмо один день із життя цієї компанії.

Ремарка: Сидить Т.Г. у себе в кабінеті, перекидає якісь документи, щось шукає. Потім важко зітхає (бо не може знайти бажаного), кладе руки на стіл, перебирає пальцями,

скручує губи трубочкою. Потім натискає кнопочку (на пристрої для зв’язку із секретарем):

*⁷ див. Додаток 1

Шевченко: Не можу, не можу, не мо-жу… Треба «Кобзаря» перечитати, заспокоїтись…

Секретар: (перелякано)Тарасе Григоровичу, що сталося?

Шевченко: Та толку вивести не можу. Катрю, що там у нас сьогодні?

Секретар: Зараз, Т.Г., принесу.

Ремарка: заходить секретар Катря і несе величезний стос паперів, за яким і її самої не видно. Шевченко це бачить. Іронічно посміхається, б’є себе долонею по лобі і схиляє голову. Секретар підходить, дивиться на стіл, але там немає, куди все покласти. Спочатку змітає все, що було на столі, потім кладе свої папери. Бере стільця, сідає поруч.

Секретар: З чого почнемо, Т.Г.?

Шевченко: З грішників.

Ремарка: секретар відкладає майже всі папери вбік, залишаючи маленьку частинку. Дивиться на неї, помиляється і притягує більший стос паперів.

 Шевченко: (спантеличено) Хто б сумнівався!

Секретар: Справа № 345831. Максим Я. відмовився вчити уривок з поеми «Гайдамаки», аргументуючи фразою «А чого я маю вчити те, що якийсь там колись написав?!».

Шевченко: (перебираючи пальцями по столу) Так, значить? Пиши у графі «покарання»: наснитися 8 раз, один до переляку.

Секретар: (записавши, бере іншу справу) Справа № 345832. Юрій В. не вивчив жодного вірша.

Шевченко: (підскочивши з місця, б’є долонею по столі) На палю його!

Секретар: (посадивши Шевченка на стілець) Т.Г., не можна, смертну кару відмінили.

Шевченко: Ну тоді… тоді… пиши: нехай хлопець почне розмовляти віршами з моїх творів. Буде знати!

Секретар: Ви сьогодні в дусі, Т.Г.

Шевченко: Не хочу більше справ! Хтось прийшов?

Секретар: Ой, Т.Г., ціла черга. Кликати?

Шевченко: Та клич уже, тільки оце забери (вказує на папери).

Ремарка: Секретар все забирає і поспіхом тягне папери з кабінету. Повідомляє Т.Г.

Секретар: Т.Г., до Вас Катерина, Ганна та Марія з поем «Катерина», «Наймичка», «Марія».

Шевченко: Впускай.

Катерина, Ганна, Марія разом: Т.Г., ну от що це таке? Чого ми всі помираємо? Де хепі енд?

Катря: Я он взагалі свою дитину покинула і в річку кинулась. Та ще й посеред зими! Що Ви собі там думали! Переписати! Вимагаю переписати поему!

Ганна: А я свою дитину комусь віддаю, якимось двом старим! Ну це можна витримати! Хіба Ви не могли про них окремо писати?! Пів твору мандрую і помираю на руках у власного сина! Переписати. Терміново переписати!

Марія: Т.Г., навіщо мені ця коза?! Не люблю я кіз! І що Ви собі там думали, коли писали поему?! Їхні діти хоч живі, а мого аж розіп’ято! За що, питається?! А вмираю я де? Під тином та ще й голодна! Переписати!

Шевченко:  (ляснувши долонею по лобі, схиляє голову до столу) Господи, знову ви… Та не перепишу я вже нічого, розумієте? Так задумано.

Ремарка: входить три душі з містерії «Великий льох». Секретар поспіхом повідомляє:

Секретар: Т.Г., вони самі, я не впускала.

Шевченко: Хто ще?!

Душі (разом): Ви не впізнаєте?

Шевченко: (байдуже дивиться вбік і промовляє) Господи, вас так багато і всі такі однакові…

Душа 1: Від імені всіх трьох, бо вони ще малі, хочу з’ясувати, чого нас вбито?! Абсурд! Мало того, що вбили, та ще й без прописки! Ні до пекла, ні до раю, навіть до чистилища в чергу на розподіл стати не пускають!

Шевченко: Не переживайте, скоро все буде!

Душа 2: Ваше «скоро» ми вже чуємо раз 6-й!.

Ремарка: влітають три ворони, а за ними три лірники.

Ворони: Що таке, чого вони знову приплелися за нами?

Шевченко: Оооо, знову ці три… Чого хочете?!

Ворона російська: Как это что? Отпишите нас от них, или их от нас! В срочном порядке, пожалуйста!

Шевченко: Та не можу я! Не мо-жу!

Ремарка: на сцені починається балаган. Шевченко вилазить на стіл і починає махати руками, щоб всі заспокоїлись.

Шевченко: Та послухайте ви! Не можу я переписати, не мо-жу! Вже не зітреш, не перепишеш. Не ви винні, не я, життя  і часи такі були.

Ремарка: на сцену виходить автор, тим часом всі завмирають.

Автор: Шевченко буде жити вічно: вічно ми будемо присвячувати йому концерти і його душа приходитиме на них; завжди будуть учні, що не вчитимуть його поезій, тому й існуватиме контора «Кобзар і ко»; вічно герої будуть приходити незадоволені своєю долею… Та попри все, творчість і сам Шевченко вічно житиме всередині кожного. Він навчив нас шанувати матерів (виходять Катря, Ганна і Марія), показав нам історію, допомагаючи розрізняти добро (виходять три душі) і зло (три ворони і три лірники). Він вчить нас любити нашу країну так, як це може тільки він. Він об’єднав нас в єдину родину, єдину сім’ю, якої в нього за життя так і не було.

Ремарка: Всі герої стоять на сцені, взявшись за руки. Лунає пісня.

*** Пісня «Єдина родина»^*8.

Ремарка: завершальне слово вчителя-філолога / педагога-організатора / заступника з навчально-виховної роботи / директора навчального закладу

*⁸ див. Додаток 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

 

«Тихо вечір догорав»^*2

Тихо-тихо, тихо-тихо вечір догорав,

А у небі місяць ясний зіроньку чекав.

• Вийди-вийди, вийди-вийди, зоренько зоря.  

Я тебе давно чекаю, доленько моя.   2 рази

 

Тихо-тихо, тихо-тихо вийшла вже зоря

І у небі, і у темнім стріла місяця.

Вийшов-вийшов, вийшов-вийшов із-за хмари він. 

Як зустрілися у небі, досі чути дзвін.   2 рази

 

Тихо-тихо, тихо-тихо небом пісню чуть.

Місяць ясний, зоря ясна небом вже пливуть.

Нічка темна, нічка темна переходить в день,  

А у небі залишився слід від їх пісень.   2 рази

 

Тихо-тихо, тихо-тихо впала десь зоря,

І нарешті вже збулася мрієнька моя.

Буду-буду, буду-буду виглядати я    

Свою доленьку щасливу, свого місяця.   2 рази

«Мала україночка»^*3

У садочку у саду яблунька цвіте.

Навкруги весна, грай, музико, грай.

Посміхаючись  собі дівчинка іде,

Пісеньку співа про свій рідний край.

 Пр-в:

Україночка мала, україночка,

Наче зірочка зійшла, наче зірочка.

Заплітала в коси стрічки і квітоньку,

Розхваляла свою неньку-лебідоньку.

 

В небо синьо-голубе пісенька летить

Понад золоті ниви і поля.

Голос мій, мов чарівний, мов струна бринить,

І співа разом вся її земля.

 Пр-в:

«Весна»^*4

Біля води зустрічаю

Чистий ранок, сонце сяє,

Зозуленька там співає,

Та й музики гарно грають.

Я візьму росу в долоні,

Усміхнуся  своїй  долі,

Гей, на-на-на, гей, на-на-на,

Весна....

         Приспів:

Гей, тож будем танцювати!

Гей, тож  будемо  співати!

Там, де гори, полонини

Там, де матінка  моя...

Гей, на-на-на!

Там душа моя!..

Де лелеки в небі  тануть,

Де тече жива вода,

Гей, на-на-на!

Там завжди весна!

 

Піснею там зустрічають

І обідом пригощають,

Там дівчата такі файні,

Парубки веселі, гарні.

Приїжджай на Україну!

Там завжди тебе зустрінуть.

Гей, на-на-на, гей, на-на-на,

Весна....

        Приспів: (2)

Там душа моя!

Там завжди весна!

«Матуся рідна»^*5

Матуся рідна, наша трудівниця

Ти чорнобривці сіяла в саду

Черешня на городі білим цвітом

Вклоняється тобі за доброту

Сутула постать в мальвах біля тину

З молитвою очікує дітей

Сльоза скотилась впала у долину

Із незрадливих стомлених очей

Пр-в:  2 р.

Пройшла весна, пройшло і літо

Лишило слід на скронях з цвіту жита

Пройшла квапливо осінь золота

Ввійшли у зиму мамині літа.

 

Прости матусю, що нечасто їдем

Прости рідненька нам усі борги

А ми внучат твоїх прощати будем

Давно вже нас залишили вони

Хай Бог тобі дає  щасливі весни

Хай буде їхбагато не одна

Бо чашу полинового причастя

В своїм житті ти випила до дна.

Пр-в:  2 р.

«Верба»^*6

Над водою вербонька стоїть.

Нахилилась до води, не спить.

Грає вітер чути рідний спів.

Козаченька з далеких країн. 2 рази

Приспів:

А верба, верба, співає,

Коси довгі розпускає

Ой Верба, верба, вербонька

Чорнобрива дівчинонька. 2 рази

 

Ой ти вербо, зелена коса.

Сяє сонцем молода краса.

Весняні прикраси на косі.

І барвиста стрічка на росі.

Приспів:

Програш

Ой ти вербо, чуєш, лине спів.

Серце гріють чари твоїх слів.

До дівчини парубок прийшов.

Обнімає нас обох любов.

Приспів:

«Сонячний віночок»^*7

Ой піду я собі гаєм

Аж на гороньку круту.

Квіточок там назбираю

І в віночок заплету.

Із рум’янку й материнки,

Із зеленого барвінку,

Ще і сонця промінці

Заплету я в квіти ці.

Приспів:

Сонячний віночок, зоряний віночок,

А ще файна коломийка заплете таночок.

А ще заспіваю в сонячнім розмаї

На усі Карпати-гори красних співаночок.

 

Моя пісенька озветься

У долині, у гаю,

У прозорому джерельці

Забринить у кришталю.

Одягну я свій віночок

І загляну у струмочок,

І люстеречко ясне

В пісню поведе мене.

Приспів:

Програш:

Приспів.

 «Єдина родина»^*8

Коли на світ з’являється дитина

Свій перший крик віддавши висоті

Завжди радіє щиро вся родина

І щастя їй бажає у житті

Ведуть у світ дороги і стежини

І день новий над світом устає

Ну що ми в цьому світі без родини

Вона  одна нам сили додає

 Пр-в

Ми всі одна сім’я, єдина ми родина

У кожнім нашім – я  частинка України

Ми всі одна сім’я, єдина ми родина

Мільйони різних – я, а разом Україна

 

В родині зайвих не бувало зроду

Тут поруч всі і сиві і малі

І без родини не бува народу

Як не буває неба без землі

За сина батько і сестра за брата

В одній родині села і міста

Бо в нас усіх одна  країна-мати

То наша Україна золота

  Пр-в 

мод. 

Пр-в

А разом –Україна, а разом Україна.