Літературно-музичний вечір «А знаєте, війна колись закінчиться»

Літературно-музичний  вечір «А знаєте, війна колись закінчиться»

Ведучий  ( вчитель чи учень)

Дорогі друзі,

Сьогодні ми зібралися в цій залі, щоб відзначити і вшанувати захисників та захисниць нашої держави, нашого народу, нашої рідної землі . Нехай цей захід (літературно-музичний вечір) стане символом нашої глибокої вдячності і поваги до тих, хто невтомно бореться за мир і свободу.

Ведуча( вчителька чи учениця) . Цей захід  ми присвячуємо Збройним Силам України, які щодня демонструють незламність, відвагу та любов до Батьківщини.

Ведучий

Прошу всіх піднятися для виконання національного гімну України.

Звучить гімн України

Дякуємо. Тепер прошу всіх вшанувати хвилиною мовчання пам'ять тих, хто віддав своє життя за нашу свободу.

Хвилина мовчання

Учень 1.

Читаю імена на прапорцях,

Зимовий вітер літери тріпоче.

Солдатики стояли до кінця,

Надіялись, що смерть їх не заскочить.

 

Сирітські руки сіють ці поля,

Війна скупає оптом сувеніри.

Затягується фронтова петля,

Донбаський протяг продуває діри.

 

Читаю імена – і чую плач:

То стогін вдів літає над майданом.

Проклятий фронт людський ковтає харч.

Занюхуючи кров військовим станом.

 

Батьківські  очі дивляться в пітьму,

Куди ніяке сонце не проб”ться.

Батьки говорять з Богом напряму,

Надіються, що він до них озветься…

Учень 2.

Я дивлюсь на світлини бійців,
Щирі посмішки, втомлені очі,
Сиві скроні та безліч рубців…
А мій розум сприйняти не хоче:
Це не сон, не сіндром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Ираку чи десь там в Чечні,
А в вишневій моїй Україні.
Саме зараз її вояки
Схід країни від зла захищають,
Б’ються на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливають.
Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар та війни.
Віддають саме цінне – життя,
України найкращі сини!

Ведуча. Ця подія присвячена поезії військових — тим рядкам, що народжуються на передовій, серед гулу боїв і тиші ночей. Це слова, що відображають мужність, надію і любов до Батьківщини. Ми будемо слухати голоси тих, хто знайшов сили і натхнення, щоб писати в найважчі моменти, аби донести свої емоції до кожного з нас.

Ведучий. Сьогоднішній вечір — це наша можливість виразити підтримку і солідарність з усіма захисниками, дати відчути їм нашу любов і турботу. Нехай поезія і музика об'єднають наші серця, наповнять їх теплом і вірою в те, що світло завжди переможе темряву.

Ведуча Давайте разом поринемо в цю атмосферу сили духу і незламності. Дякуємо вам за присутність і бажаємо приємного вечора.

Пісня « Ти підбори змінила на берці»

 ( слова і музика Христина Панасюк) у виконанні учениці

 

Ти підбори змінила на берці,

Ніжну сукню - на камуфляж,

Ти послухала своє серце

І обрала холодний бліндаж.

Просто тут тобі значно тепліше,

Тут немає чужих - всі свої.

Навіть ГРАДом налякані миші,

Так далекі від зради й брехні.

Ти ідеш із братами до бою,

Терпиш біль зі всіма нарівні,

З ними можеш ти бути собою:

Тут немає чужих - всі свої.

А десь там переповнені клуби

І нічного життя ліхтарі,

Ти байдужа до всіх пересудів,

В тебе тут феєрверки свої.

 

Приспів:

Просто знай: Я пишаюсь тобою,

Захиснице України,

Ти лікуєш живою водою,

Підіймаючи з руїни!

Просто знай: Я пишаюсь тобою!

І кажу тобі "Тримайся!"

Ангел твій завжди з тобою,

Бережись і не здавайся!

Бережись і не здавайся!

 

Підбори змінила на берці,

Ніжну сукню - на камуфляж,

Ти послухала своє серце

І обрала холодний бліндаж.

Щиро віриш, що зміни настануть,

Бо душа так нестерпно болить,

Сльози щастя долоні зігріють

В перемоги зворушливу мить!

 

Приспів.

 

Вірші
Павла Вишебаби

 

п л ю с

Як ти? — не буду тебе питати.
Довгі подробиці — атрибут
мирних часів, нині інший статус.
Просто, будь ласка, будь.

Курс на життя зараз не дорожчий
за нафтовий барель, та я молюсь.
Фронт, укриття, чужина абощо —
просто постав тут плюс.

Маєш, напевно, чималий клопіт,
часом і я наче з ніг валюсь.
Дві наші долі малюю на попелі:
лінія, лінія — плюс.

 

31 березня 2022, Покровський район Дон. обл.

 

д о н ь ц і

Тільки не пиши мені про війну,
розкажи, чи є біля тебе сад,
чи ти чуєш коників і цикад,
і чи повзають равлики по в’юну.

Як у тих далеких від нас краях
називають люди своїх котів?
Те, чого найбільше би я хотів,
щоб не було смутку в твоїх рядках.

Чи цвітуть там вишня та абрикос?
І якщо подарують тобі букет,
не розказуй, як бігла ти від ракет,
розкажи, як добре нам тут жилось.

Запроси в Україну до нас гостей,
всіх, кого зустрінеш на чужині,
ми покажемо кожному по війні,
як ми вдячні за спокій своїх дітей.

17 травня 2022, Мар’їнський район Дон. обл.

Поговорим

Артем Попик

Сідай.

Заспокойся.

Сирени заснули.

У кулику кава

Вершки

Й кардамон

Давай поговорим

Про мирне минуле

Про те, чим жилось,

Що бажалось

Як було

Про те, що сьогодні лиш сон

Давній сон.

Ще трохи тримає заряд телефон

Зв’язок обітнеться і знову хто чим

Займеться.

Заплаче.

Білітимуть скроні.

За тих, хто лишився у ката в полоні

За тих,  хто на каві

На нервах

Безсонні

Тримає нам небо

За них помовчим.

За них ми попросим

Каміння і сосни

Захмарні

Підземні

Вогню й води сили

Щоб їх оминали доноси та грози

Щоб їх напували потоки та роси

Щоб кожен

Додому

Прийшов собі

Цілим.

Зв’язок обітнеться.

Крізь схили та гори

Коли для життя забракує причин

Готуй собі каву

Вершки.

Мрії й горе

Розкладуй на купки

На рівні

На двоє

І ми поговорим.

І ми помовчим.

В той день, коли

Юрій Руф 

Коли мій день запеленає ніч,

В ту мить, як шлях обірветься струною,

Зів’ялим листом піду за водою

Повз сотні рідних та чужих облич.

В той день, коли затихне серця стук,

Остання рима відбринить луною,

Я тихою нестримною рікою

Спливу, немов пісок з дитячих рук.

У час, коли зупиниться політ,

Знесилено впаде замерзла птаха,

Скипить вогонь свічі під рідним дахом,

І димним маревом душа покине світ.

Коли забуревіїть, зажудить

І холодом гаряча кров скується,

Я сподіваюсь, хтось комусь озветься

І скаже: він зумів життя прожить!

Пісня « Зірки на небі сяють» ( вик. вчитель музики під гітару)

Зірки на небі сяють,

А ми у них питаєм,

Ну як ви там герої?

Що спалені війною.

Я ви там, хлопці наші,

Чи чуєте ви тих,

Кого від болі ранить,

І хто від кулі стих.

Чи бачите Ви, Янголи,

Як осінь ронить слоьзи,

Як ми за вами плачемо,

І замість сонця-грози.

Благам вас, синочки,

Зробіть усе, щоб жили.

Ми вас чекаєм вдома

Щодня і щохвилини.

Вчитель

Кохання на війні – це значно більше, ніж кохання у тилу чи в мирному житті. Це сила, захист, взаємодопомога, це один за двох і двоє за одного. За час повномасштабного вторгнення на фронті поєдналося дуже багато пар. Щиро, не гаячи часу, розуміючи цінність цього найвищого почуття і рідної людини поруч.

 

З чого все почалося?

Сергій Жадан
Вона заговорила про мужність і зброю.
В неї навіть не голос – в неї багатоголосся.
Тому, коли вона говорила, мені здалося,
що вона взагалі розмовляє сама з собою.

Так складаючи свої літери й звуки,
що кожне слово спалахувало й мерехтіло.
І навіть коли розповідала про ефірні сполуки,
здавалося, що переказує Христові муки,
співаючи там, де було зовсім незрозуміло.

Як вона хотіла мені пояснити,
що в кожному з нас є невід’ємна відвага,
що історія – це лише мертві міста й могильні плити,
що майбутнє – це чорна земля й червоні метеорити,
що любов – це вправи для дихання,
пообідня спрага.

А тому потрібно змагатися за можливість разом засинати,
ламати ворожі шеренги за можливість разом
прокидатись,
лишати разом із нею балкони й нічні кімнати,
ранити шкіру долонь об залізні канати,
цінуючи здатність любити,
ніби найвищу здатність.

Навіть в її неправді була своя міра.
Її чекали попереду радість і вірність,
кров, запечена на рукаві мундира.
Що тримає птахів угорі? Очевидно, віра.
Що тримає рибу в ріці? Очевидно, ніжність.

Ведуча.Ця пісня про Незламних і Нескорених.  Про тих, хто, отримавши серйозні поранення,  зараз вчиться жити далі. Люди-Титани-  це ті українці, які внаслідок важких поранень отримали різні ступені інвалідності , і таких сьогодні багато. Люди -Титани- це ті, хто вчить кожного з нас як потрібно любити життя, як потрібно любити свою країну і знаходити нові можливості продовжувати бути корисними навіть з певними фізичними обмеженнями. Люди – Титани – це ті , хто не впав духом, хто знайшов в собі сили бачити нові горизонти.

 

 Приспів:

А ми ще, а ми ще повоюємо,

А ми ще, а ми ще потанцюємо!..

Ти металом зціли наші рани,

Бо ми - люди, ми - люди-титани!

 

Я колись запитаю у Тебе,

Ти ж керуєш усім там на небі:

Чому нас не покликав з собою?..

Що невже не сплатили ми долю?..

Що невже Ти вважаєш так треба?..

Ми ж доволі здіймали до Тебе!..

Вже трьохсота Твоя Мона Ліза!..

Та й до біса вона! Та й до біса!

 

Приспів. (2)

 

Я одне про що попрошу Тебе:

Хай всі наші не будуть забутими!

А ми тут, поки дихаєм рівно,

Все стабільно. Плюс. Плюс.

Все стабільно...

 

Приспів. (2)

 

Де зараз ви, кати мого народу?

  Василь Симоненко

 

Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.

Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.

Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!

Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!

Ведучий.

Так хочеться, щоб все це закінчилось,                                                                                                    Так хочеться, щоб всі були живі,                                                                                                                Щоб люди між собою не сварились.                                                                                                               Щоб стихнули всі війни на землі.

Читання учнями  поезії, яку вони підібрали самостійно (за бажанням).

Пісня « А знаєте, війна колись закінчиться»

А знаєте...

А знаєте, війна колись закінчиться,

І з часом відбудуються міста,

Але ніколи більше не повернуться

Всі ті, кого забрали небеса...

 

Їх вже немає, безліч їх загинуло,

Але за що?.. Чому така ціна?..

Вони на небі, мабуть, поруч з ангелами,

Їм там спокійніше, бо на землі війна...

 

Це все так боляче, що серце розривається,

Де правда і в чиїх руках життя?..

Чому війна лише простих людей торкається?

А для політиків здається просто гра...

 

Знову до неба я з молитвою звертаюся,

Благаю, Боже, спокою пошли,

Щоб моя рідна серцю Україна

Не знала більше пострілів війни!..

 

А знаєте, війна колись закінчиться,

І тільки спогади залишаться в серцях...

Благаю, Боже, збережи мою країну,

Молюсь до Тебе, збережи усім життя!..

Ведуча. Дорогі друзі, наш літературно-музичний вечір підійшов до свого завершення. Ми змогли зануритись у світ поезії, яка народжується з болю і мужності, з відваги і любові до рідної землі. Сьогодні ми почули голоси тих, хто захищає нашу свободу, і відчули їхню незламність і віру в майбутнє.

Ведучий. Цей захід став для нас нагадуванням про те, що навіть у найважчі часи існують світлі моменти, і що сила духу нашого народу нездоланна. Ми дякуємо всім захисникам України за їхню відданість і жертву, за кожен день, коли вони стоять на варті нашого спокою.

Ведуча. Нехай ці поетичні рядки, що звучали сьогодні, залишаться в наших серцях як символ надії і вдячності. Нехай вони спонукають нас до дій і підтримки наших героїв.

Ведучий. Дякуємо всім за участь у нашому вечорі. Бажаємо миру, добра і віри у краще майбутнє.