Літературно-музичний вечір "Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну..."(вечір-присвята Назарію Яремчуку)

                  ЛЬВІВСЬКЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ ХУДОЖНЄ УЧИЛИЩЕ

 

 

 

 

 

 

 

                               Літературно-музичний вечір

    «Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну…»

                       (вечір-присвята Назарію Яремчуку)

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                  Підготувала: Козачок О.Б.,

                                                                                 викладач фізики

 

 

 

 

 

 

                                                  Львів

Мета: ознайомити учнів з життєвим та творчим шляхом Назарія Яремчука, розвивати інтерес до творчості співака, виховувати почуття патріотизму, любов до рідної землі, української пісні.

Методичні поради.   Вечір проводять у святково прибраному залі. Сцена прикрашена рушниками. На сцені: збоку стіл, застелений вишитою скатертиною. На столі – портрет Назарія Яремчука, квіти.

        Усі учасники вечора у національному одязі.

        З метою полегшення подання та сприйняття інформації під час повідомлень ведучих за допомогою мультимедійного проектора проектуються фотографії про життя і творчість Назарія Яремчука.

        На видному місці слова: «Він так співав, що мав у горлі мозолі.

                                                         Він так співав, що крилами йому став голос.

                                                         І істинним подивом в душі і на чолі

                                                         Був  він – ангел на землі»  (Андрій Демиденко).

 

 

 Звучить пісня у виконанні  Н.  Яремчука «Осінь багряна» у  відеозапису. Музика поступово стихає. На фоні тихого співу виходять ведучі.

Ведучий 1. Його чистий і прозорий голос, ніби джерельна вода з карпатських гір, зачаровує, наповнює серця людей, ніби переносить їх на лоно природи, даруючи зустріч з подихом синіх гір, прохолодою швидкоплинного  дзвінкого Черемошу, голосом трембіт. За голос надзвичайної краси, зворушливий і щирий спів його називали буковинським соловейком.

Ведучий 2. Його  голос не сплутаєш ні з чиїм.  Коли він вперше з’явився на естраді, то здавався схожим на казкового принца у вишуканих національних строях. Його скромний шарм, зовнішність аристократа, життєрадісна посмішка, своєрідний тембр голосу зробили шістнадцятирічного буковинського хлопця відомим на весь світ.   «Кришталево чиста в мистецтві людина», - так казали про Назарія Яремчука колеги.

Ведучий 1. Українська пісня була його долею, великою і дорогою нагородою на все життя, його сутністю і тихим же безмірно великим болем…

Ведучий 2. «Пісня для мене – це все. Це спосіб вираження людських почуттів. Без пісні я не уявляю свого життя.   Цим почуттям пронизано все: родина, друзі, колеги по роботі та творчості. Тому пісня завжди з нами, кожний теплий прийом знімає втому, адже людина щаслива тим, що приносить радість людям, дарує ім. задоволення…Хочу співати для вас гарних пісень, що западають у пам'ять серця, несуть гарні думки, зачаровують красою мелодії».

                                                                                                                                                 1

                                  Звучить «Пісня буде поміж нас». Слова і музика В. Івасюка.

 

Пролягла дорога від твоїх воріт

До моїх воріт, як струна.

То чому ж згубився твій самотній слід –

Знаєш ти одна, ти одна...

 

Зимна осінь ще той слід листям не накрила,

Бо до тебе навесні я повернусь, мила.

Твої руки я візьму знову в свої руки,

Й не розквітне поміж нас жовтий квіт розлуки.

 

Не ховай очей блакитний промінь,

Заспівай мені в останній раз.

Пісню ту  візьму собі на спомин,

Пісня буде поміж нас.

 

Бо твій голос, бо твій голос – щедра повінь,

Я мов колос, зелен колос, нею повен.

Жовтий лист спаде і виросте зелений,

А ти в пісні будеш завжди біля мене.

 

Як зійдуть сніги із гір потоками,

Ой глибокими, навесні.

Забринить дорога та неспокоєм

Вдалині мені, вдалині...

 

Зимна осінь ще той слід листям не накрила,

Бо до тебе навесні я повернусь, мила.

Твої руки я візьму знову в свої руки,

Й не розквітне поміж нас жовтий квіт розлуки.

 

Не ховай очей блакитний промінь,

Заспівай мені в останній раз.

Пісню ту візьму собі на спомин,

Пісня буде поміж нас.

 

Бо твій голос, бо твій голос – щедра повінь,

Я мов колос, зелен колос, нею повен.

Жовтий лист спаде і виросте зелений,

А ти в пісні будеш завжди біля мене.

 

Ведучий 1. Народився і виріс Назарій Яремчук  у с. Рівня Вижницького району Чернівецької області 30 листопада 1951 року в селянській родині, був четвертою наймолодшою дитиною. Коли він народився, батькові було вже 64 роки. Різниця у віці між батьками Назарія Яремчука складала 30 років. Кажуть, що такі діти особливо обдаровані і талановиті.

                                                                                                                                                 2

 

Ведучий 2. Батько мав чудовий тенор, співав у церковному хорі, мати теж добре співала та ще й була неперевершеною акторкою у Вижницькому народному театрі. Тому і не дивно, що син Назарій почав співати змалку.

 

Ведучий 1. Батько мріяв, щоб Назарчик став священиком, та хлопцю подобалося співати. Він ішов до лісу і там вільно співав у весь голос. Споглядаючи красу синіх гір у дивовижному світанковому серпанку, вслухаючись у гомін бурхливого Черемошу, неможливо було залишитися байдужим. Мабуть саме тому, йому хотілося стати географом.

До навчання Назарчик ставився добросовісно, ретельно виконував домашні завдання, займався у багатьох гуртках, але перевагу надавав хоровому.  

 

Ведучий 2. Назарій беріг у душі тепло родинного вогнища, грітися біля якого судилося недовго. У 12 років Назарій пережив перший тяжкий удар долі -  помер батько.  А мати, хвора на поліартрит, зовсім злягла. Родина опинилася у дуже скрутному становищі. Мати вимушена була відати синочка до Вижницької школи-інтернату.

                      Звучить пісня «Батько і мати». Музика О. Злотника, слова В. Крищенка.

     Знайдеться на усе причина,

     Для тишини і для грози.

     Та дивиться синок очима,

     А в них дві крапельки сльози

 

     І крізь образи і розлуки

     Печаль дітей знов нас пече.

     Їм треба материнські руки,  

     Їм треба батьківське плече. 

 

     Приспів:

     Батько і мати, два сонця гарячих,

     Що нам дарують надію й тепло.

     Батько і мати, у долі дитячій

     Треба щоб кривди між них не було.

 

     В душі то пісня солов'їна,

     То злякано сичі кричать.

     Щоб не кришилася родина,

     Нам треба вміти і прощать

 

     Нехай людські любов і шана

     Осилять всі шляхи круті.

     Бо в дітях ми себе лишаєм, 

     Себе продовжуєм в житті.   

     Приспів.

                                                                                                                                  3

Ведучий 1. Після закінчення школи, мріючи стати мандрівником, спробував поступити на географічний факультет Чернівецького університету. Спроба була невдалою, як виявилося на щастя, інакше він міг не потрапити до «Смерічки».

Наприкінці 1966 року у Вижниці Левко Дутківський створює вокально-інструментальний ансамбль, якому судилося здійснити справжній переворот в українській естрадній музиці. З усіх навколишніх сіл і навіть з обласного центру приїздила тоді молодь до маленької Вижниці послухати і потанцювати під гарну музику. У 1968 році солістом ансамблю став Василь Зінкевич.  

Ведучий 2. А в 1969 почав приходити на репетиції молодий робітник геолого-розвідувальної станції. Керівник ансамблю помітив постійного відвідувача та запропонував заспівати пісню на вибір. Це була пісні Ігоря Поклада «Кохана». Вроджений талант Назара, його особливий голосовий тембр, що вирізняв його серед інших, справили враження на Левка Дутківського. Він одразу запросив Назарія у «Смерічку».

 

Ведучий 1. Перше мистецьке визнання принесла йому  пісня «Горянка»  Левка Дутківського. За її виконання  ансамбль «Смерічка» та його солісти Назарій Яремчук та Василь Зінкевич були удостоєні звання лауреатів Всесоюзного конкурсу «Алло, ми шукаємо таланти».

 

Ведучий 2. 1970 року з другої спроби Назарію вдалося вступити на географічний факультет Чернівецького державного університету. А за кілька днів з Театральної площі Чернівців вперше на всю Україну прозвучали пісні «Червона рута» і «Водограй» Володимира Івасюка. У свідомості людей того покоління надовго залишився в пам’яті виступ  на сцені  концертної студії в                                                                                                                                               

Останкіно знаменитого українського тріо -  Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Володимир Івасюк – які 1 січня 1971 року своєю «Червоною рутою» зробили сенсацію на центральному  телебаченні.

 

                                   Звучить пісня «Червона рута». Музика  і  слова В. Івасюка.

 

     Ти признайся мені,      

     Звідки в тебе ті чари,

     Я без тебе всі дні

     У полоні печалі.

     Може, десь у лісах

     Ти чар-зілля шукала,

     Сонце-руту знайшла

     І мене зчарувала?

 

 

                                                                                                                                   4

     Приспів:

     Червону руту

     Не шукай вечорами, –

     Ти у мене єдина,

     Тільки ти, повір.

     Бо твоя врода –

     То є чистая вода,

     То є бистрая вода

     З синіх гір.

 

     Бачу я тебе в снах,

     У дібровах зелених,

     По забутих стежках

     Ти приходиш до мене.

     І не треба нести

     Мені квітку надії,

     Бо давно уже ти

     Увійшла в мої мрії.

 

     Приспів

 Ведучий 1.  Згодом Назарій Яремчук у парі з новою солісткою ансамблю Мирославою Желенко виконали в Останкіно пісню Володимира Івасюка «Водограй». На «Смерічку рівнялися, у неї вчилися.

Ведучий 2. У 1971 році відбулися зйомки фільму «Червона Рута». Фільм мав фантастичний успіх.  Він зробив солістів Назарія Яремчука та Василя Зінкевича народними улюбленцями.

 Ведучий 1.   Але чомусь у житті так трапляється, що коли людина відчуває себе надто щасливою, за цим чекай якогось лиха. Не оминуло воно і Назарія. На 20 році життя він зазнав нового удару  – померла його мати Марія Даріївна, велику любов до якої проніс через усе життя. У великому душевному сум’ятті виходив Назарій на сцену. День, що мав стати великою радістю, запам’ятався гіркою печаллю…

Ведучий 2. «Мамо, добра ти моя ненько, мамо, мамо, вишенька біленька,» - ця пісня про маму, співана Назарієм, не могла залишити байдужим жодного серця. На честь мами він назве свою доню Марією.

   Звучить пісня у виконанні Н. Яремчука «Чуєш, мамо…» у відеозапису.

Ведучий 1. У 1973 році ансамбль запрошують на професійну сцену в Чернівці, «Смерічка» офіційно почала вважатися колективом філармонії. З цього часу  Назарій, сповна віддаючись естрадній пісні, переводиться на заочну форму навчання  в університеті. У філармонії Назарій веде активне концертне життя.

                                                                                                                                               5

 

 Ведучий 2. Зараз навіть важко повірити, що можна за 23 дні провести 46 концертів. І скрізь повні зали, а слухачі готові були навіть висіти на люстрах, щоб почути своїх улюбленців.

Ведучий 1. Виснажливі гастролі на касу філармонії не сприяли творчому зростові колективу. Першим в 1975 році не витримав і пішов Василь Зінкевич. Згодом перейшов на Чернівецьке телебачення звукорежисером Левко Дутківський.

Ведучий 2. Закінчивши університет, Яремчук залишає «Смерічку» і майже рік працює лаборантом. Потім старшим інженером кафедри економічної                                                                                                                                             

географії університету. Але тільки близькі люди знали, як він мріяв про сцену. Саме вони наполягли на повернення Назарія до ансамблю. З часом Назарій став художнім керівником «Смерічки», її голосом і душею.

Ведучий 1. В 1978 році Яремчуку присвоєно звання заслуженого артиста України.  Його також нагороджено орденом Дружби народів.                          

Ведучий 2. Як старанно і наполегливо збирав і оберігав Назарій Яремчук все, що  йшло з глибини народного буття, народного духу! Він співав нам і про батьківську смерекову хату, і про мамину світлицю, про писанку, про рідний край, про гори Карпати…

                          Звучить пісня «Я піду в далекі гори». Слова  і музика В. Івасюка.

Я піду в далекі гори, на широкі полонини

І попрошу вітру зворів, аби він не спав до днини.

Щоб летів на вільних крилах на кичери і в діброви

І дізнавсь, де моя мила – карі очі, чорні брови.

 

Приспів:

Мила моя, люба моя, світе ясен цвіт.

Я несу в очах до тебе весь блакитний світ.

Я несу любов-зажуру, мрію молоду,

І цвітуть сади для мене, як до тебе йду.

 

А як вітер з полонини прилетіти не захоче,

Все одно знайду дівчину – чорні брови, карі очі.

Перейду я бистрі ріки, і бескиди, і діброви

І шляхи мені покажуть карі очі, чорні брови.

 

Приспів .

 

Ведучий 1. Голос Назарія мужнів, кристалізувалася самобутня манера виконання. Він учився у всіх, умів поважати кожного у житті, у праці, у пісні, але ніколи не цурався свого. Живлячись цілющими соками фольклору, піднімався на нові вершини.                                                                                           6

1981р – дипломант міжнародного фестивалю естрадної пісні  «Братиславська ліра» у Чехословаччині.                                                              

1982р. – лауреат Республіканської комсомольської премії ім. Миколи Островського.

1984 р. – лауреат Всесоюзного конкурсу до 40-річчя Перемоги.

1985 р. – дипломант 12-го Всесоюзного фестивалю молоді і студентів у Москві.

 

Ведучий 2. Його працездатність приголомшувала  -  Назарій бере участь у гастрольних поїздках по всіх неосяжних просторах колишнього Союзу, популярних фестивалях «Київська весна», «Московські зорі», «Кремлівські зорі», «Білоруська осінь». «Білі ночі», «Вогні магістралі».

Ведучий 1. Назарій Яремчук багато їздив світами. Побував в Канаді, Бразилії, США, Австралії, Франції, Лаосі, Монголії та в багатьох  інших країнах.  Він ніс у краї близькі і далекі нашу рідну українську пісню. У нього була велика душа гуманіста. І певно саме це спонукало його їхати до наших воїнів у Авганістан і, ризикуючи здоров’ям, виступати перед ліквідаторами Чорнобильської аварії.

Ведучий 2. Але просторові межі не віддаляли, а навпаки – наближували Назарія до рідних місць. «Тут мені найкраще співається, тут особливе повітря, тут найближче до небес».

                Звучить пісня «Стожари». Музика П. Дворського, слова В. Крищенка.

Був зорепад                                                      Як маків цвіт

І зелен сад,                                                       В полях горить, –

І ми були у парі.                                              Так зорі квітнуть ясно.

По тім саду                                                       Впаде зоря

Без тебе йду,                                                    І вмить згора, –

Коли горять стожари.                                    Моя любов не гасне.         

Приспів:                                                            Приспів.

Гей, ви, стожари,                                            Зірки горять.

Мені насняться ваші чари,                           А де ж зоря,

Та хочу стріти                                                   Що долею озветься?

Кохання наяву.                                                Я кличу знов

Так чом, стожари,                                           Свою любов,

Ви знов заходите за хмари,                         Вона навіки в серці.

Коли я з вами

І мрію, і живу.                                                  Приспів.

 

Ведучий 1. У 1987 році Яремчук отримує звання народного артиста України. 25 років виконавської творчості – це святе служіння своєму народові, тій                                                                                                                                                українській пісні, що всмоктав із молоком матері.

                                                                                                                                                 7

Ведучий 2. І не думайте, що шлях артиста, зірки устелений трояндами, Адже і в них є митті, коли буває боляче і сумно. Довелося місяцями  вдома не бувати. Дружина вимагала покинути сценічне життя, а це рівносильне тому, щоб душу викинути з тіла. Не витримавши випробувань, вона покинула                                                                                                                                               домівку. Сімейне життя обривається, як недоспівана пісня. Сини виховуються у бабусі  на Закарпатті, а Назарій разом зі «Смерічкою» мандрує далекими дорогами. І всюди – теплі зустрічі, успіх, слава.

Читець.

                    Я несу свою ношу – і тяжка, і безцінна,

                    Не покину, хоч як хай втомлюся,

                    Я – щасливий між вас, мене Пісня обрала,

                    Я за неї із вами молюся…

                    Пісне!

                    Моя бентежна радосте й жадання,

                    Моя любове перша і остання,

                    Моя пекельна муко і страждання,

                    Весняний цвіте мій, тендітний, ранній,

                    Найкраща жінко, найніжніша,

                    Моя молитво щира, найсвятіша,

                    Моя неволе, що солодша меду…

                    У мене більш доріг нема, окрім тієї, Пісне

                    Що до тебе…

     Звучить пісня «А вже осінь», музика В. Домшинського, слова В. Крищенка.

 

А вже осінь прийшла у мій сад,

Забагрянила пишний наряд,

Затуманила вись голубу           

І ронила у серці журбу.             

 

А вже осінь прийшла у мій сад,   

Я ж не кликав її - "Йди назад,     

Не обтрушуй зелені гаї                 

І не стукай у вікна мої."                

 

А вже осінь прийшла у мій сад,

Цвіт кохання замів листопад,

Хоч багато барвистих одеж,       

А того, що було не вернеш.        

 

А вже осінь прийшла у мій сад,   

І так швидко, і так невпопад,       

Все притихло змінилось скрізь,   

Я ще літом п'янким не зігрівсь.    

 

                                                                                                                                   8      

Не прошу я дарунків твоїх,

Не шукаю осінніх утіх.

А вже осінь прийшла у мій сад.   

"Я ж не кликав тебе, йди назад!" 

 

А вже осінь прийшла у мій сад.

"Я ж не кликав тебе, йди назад!

Не обтрушуй зелені гаї

І не стукай у вікна мої!"

 

А вже осінь прийшла у мій сад,

І так швидко, і так невпопад,

Все притихло змінилось скрізь,   

Я ще літом п'янким не зігрівсь... 

 

Ведучий 1. 24 серпня 1991 року  – день проголошення незалежності України, Назарій Яремчук вважав найщасливішим днем свого життя. Того ж таки 1991 року сталися зміни і в особистому житті співака. Назарій одружується вдруге.                 

Ведучий 2. Незабаром у подружжя народжується донька. Співак говорив, що почуває, начебто в нього виросли крила. І вдома, і в творчості було все прекрасно. Але раптом лихо… Страшна хвороба підступила до нього, коли ніхто того не чекав.

Ведучий 1. У 1995 році друзі допомогли йому виїхати в Канаду, сподіваючись, що західна медицина зможе допомогти. Але операцію зробили занадто пізно, і вона не допомогла. Та навіть важко хворим  Назарій Яремчук продовжував виступати: творчий вечір Юрія Рибчинського, коцерти, присвячені Дню Києва, виступ у Київському оперному театрі. Було непросто виходити на сцену, долаючи пекучий нестерпний біль… І «Реквієм» (пам’яті  Володимира Івасюка) зміг виконати лише сидячи.                                                                                                                                             

Ведучий 2. До останньої миті Назарій був великим оптимістом, вірив, що подолає хворобу, але невблаганна смерть була сильнішою і зробила свою справу. Це сталося 30 червня 1995року. Він лежав у білій вишиванці, навколо труни в жалі стояло море людей…  Здавалося, що вся Україна проводжала його в останню дорогу. Співця поховали на центральному кладовищі Чернівців.

     На екрані з’являється великий портрет Назарія Яремчука.

 

Читець.   

 

                      Пішов від нас Великий українець

                      Ми поруч нього й справді десь малі –

                      Великий, бо вмістив в своєму серці

                      Усіх нас разом. Радощі і жалі,

                                                                                                                                                                 9

                      У грудях ніс яскраве сонце,

                      Не шкодував – світився, скільки міг

                      На тій дорозі, що до України,

                      Обрав найважчу зі своїх доріг.

                      Хоч міг  - не розміняв наш край убогий.

                      На теплі й розкішнії краї,

                      З душі його співала Україна

                      І плакала – носив  в собі її.

                      Носив завжди, не забував,

                      Не замутив за все життя і краплини.

                     З її джерел… горнувся ніжно й тепло

                      Великий син до неньки – України.

                      З її їм’ям пішов на суд до Бога

                      Його душі те ім’я  й там нести…

                      Ти, Боже за таку любов синівську

                      Усі гріхи йому земні прости.

 

                                            Звучить  пісня «Яворина», музика С. Гіги,  слова С. Галябарди.

Я на світі прожив, наче спалах зорі на світанні,

Наче крапля роси, наче крик журавля - тільки мить.

Я не вірив ніяк, що й до мене прийде день останній,

І в жертовнім вогні моє серце на попіл згорить.

 

Я ж так щедро кохав, я так вірив у зорі і очі,

І душею своєю я вас, як умів, причащав.

Але видно Господь мені краще життя напророчив,

І до себе забрав, щоб у райськім саду я співав.

 

Приспів :

На могилі моїй посадіть молоду яворину,

І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.

Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,

Певно, в цьому і є та найважча провина моя.

 

Хай душа переселиться в дивний той рай потойбічний,

Де таких, як і я, назліталася ціла сім'я.

Тільки нащо мені ті блаженства розкішні і вічні,

Як мені не всміхнеться донька-сиротинка моя.

 

У далеких світах якось раптом усе я покину,

Бо ввійде мені в душу сльозиною і чебрецем,

І додому хоч вітром, хоч променем сонця полину,

І легенько війну над твоїм, Україно, лицем.

 

Приспів.

 

                                                                                                                                        10

 

Ведучий 1. У розквіті сил, таланту, енергії підступна недуга обірвала політ цього чарівного птаха, улюбленця публіки. Сьогодні про Назарія Яремчука говорять, як про легенду, що стала символом епохи зародження і встановлення української естрадної пісні. І голос Назарія ще довго лунатиме з екранів телевізорів, радіоприймачів, дисків.

 

Ведучий 2.  Понад усе Назарій Яремчук любив свій край, свою Україну. Він завжди був зі своїм народом.

Пісня «Родина», музика О. Злотника, слова В.  Крищенка (виконують усі учасники вечора та весь зал).

Може, в житті хтось принаду підкине

У чарівничих звабливих очах…

Тільки родина, як зірка єдина,

Твій порятунок, надійний причал.

Ні, не шукай в своїм серці причину,

Якщо зневіра тебе опече…

Тільки родина у прикру годину

Схилить надію тобі на плече.

 

Приспів:

Родина, родина – від батька до сина,

Від матері доні добро передам,

Родина, родина – це вся Україна

З глибоким корінням, з високим гіллям.

 

В морі спокуси є хвилі великі,

Та не забудь у захопленні ти,

Що лиш родина – батьківські ліки,

Ліки від старості й від самоти.

Все зацвітає і жовкне, і гине,

Вітром розноситься, ніби сміття…

Тільки родина – як вічна зернина

На невмирущому полі життя.

 

Приспів.

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                               11

 

Література

1. Бардим  О. Не зорі падають із неба, зірки ідуть у небеса //Шкільний світ. – 2009, №38, с. 18 – 20.
2. Поліщук Л., Грималюк І. Апостол української пісні //Шкільний світ. – 2008, №39, с. 20 – 22.
3. Самбольська Т. Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну// Шкільний світ. - № 29 – 31, с.49 – 51.
4. Співає Назарій Яремчук. //Збірка пісень. Упорядник Ануфрієнко А. В. – К.: Музична Україна, 1987.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                                              12