Літосфера. Внутрішня будова Землі. Літосферні плити наслідки їх переміщення.

 6 кл.       Тема уроку: Літосфера. Внутрішня будова Землі.

Літосферні плити наслідки їх переміщення.

Мета:сформувати в учнів загальне уявлення про внутрішню будову Землі та її складові елементи; дати первинні знання про літосферні плити та види руху літосферних плит; ознайомити з гіпотезами походження материків та океанів; продовжувати удосконалювати вміння працювати з тематичними картами, схемами атласу, підручником; розвивати аналітичне та просторове мислення; виховувати уважність, охайність.

Тип уроку: комбінований

Обладнання: атласи, схеми, підручники, настінна карта

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Діти, ми сьогоднішній урок розпочнемо з цікавої казки, яка розповість нам багато корисної інформації про нашу з вами планету Земля. Як вона утворювалася? Як зародилося на ній життя? і т.д. Тож уважно слухайте і запам’ятовуйте та допомагайте, щоб казка вийшла цікава. 

Жив собі бог Всесвіт. Був у нього син, якого звали Сонцем. Щоб син не був самотнім, вирішив Всесвіт подарувати йому сестричку. Узяв газові пилинки, добавив частинки льоду і закрутив зі страшенною швидкістю. Так утворилося тіло планети, яку він назвав, Землею. Помилувався своєю роботою та промовив: «Донечко, я дав тобі все, щоб ти жила. А далі подбай про себе сама. Якщо будеш працьовитою та мудрою, то будеш довго жити. А ще дарую тобі книжку. Коли виникнуть труднощі, звернися до неї, вона тобі допоможе».

Як ви думаєте, яку книжку подарував батько доньці? (Підручник географії, 6 клас.)

Запам’ятала батькові слова Земля і швидко взялася до роботи. Спершу вирішила зовнішність свою змінити. Там де піднімала руку, утворилися …(гори), там де опускала…(рівнини). Оглянула своє творіння та промовила: «Хай, це буде царством…(суші!)» 

Захотілося планеті укритися прозорим серпанком, і з суміші газів утворилося прозоре царство повітря. Потім розтопила частинку льоду, почала утворюватися… ( вода). Виштовхнула вона її на поверхню та заповнила всі знижені місця. Подивилася задоволено на своє вбрання та вигукнула: «Хай це буде царство… (води)».).

А щоб життя було радісним, заполонила все мелодійними звуками царства живих організмів.

Та раптом Земля зажурилася. «Як це так, царства є, але без назв? Не гоже їм без імені бути». І згадала про батьків подарунок. Відкрила книжку, погортала та зупинилася на сторінці 52, розглянула малюнок і зразу повеселішала.

• На Землі є свої царства?

Царство суші – Літосфера. (літос камінь: тверда, камяна)

Царство повітря – Атмосфера.(атмос пара : повітряна, газззова)

Царство живих організмів – Біосфера. ( біо життя) організми разом з середовищем у якому вони живуть.

Царство води – Гідросфера.(гідро вода: водяна)

А ми з вами всі ці царства об’єднаємо в одне величезне, яке назвемо – Географічна оболонка.

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Сьогодні ми  будемо досліджувати і вивчати нашу планету – Земля, її внутрішню будову, ознайомитесь з поняттями «літосфера», «земна кора», навчитесь давати характеристику внутрішнім шарам землі, розрізняти типи земної кори.

Будова Землі. Земля має в першому грубому наближенні форму сплюснутої кулі (екваторіальний радіус дорівнює 6377 км, полярний — близько 6355,5 км, середній — 6371 км) і складається з декількох оболонок. Ці шари можуть бути визначені або їх хімічними або їх геологічними властивостями. В центрі розташоване ядро Землі з радіусом близько 1250 км, яке в основному складається із заліза та нікелю. Далі йде рідка частина ядра Землі (яка складається в основному з заліза) з товщиною близько 2200 км. Потім 2900 км в'язкої мантії, що складається з силікатів і оксидів, а зверху доволі тонка, тверда земна кора. Вона також складається з силікатів та оксидів, але збагачена елементами, які не зустрічаються в мантійних породах. Наукове розуміння внутрішньої будови Землі базується на спостереженнях топографії і батиметрії, спостережень гірських порід у відслоненнях, зразках піднятих на поверхню з великих глибин в результаті вулканічної активності, аналізі сейсмічних хвиль, які проходять крізь Землю, вимірюванні гравітації областей Землі та експериментах з кристалічними твердими тілами при тисках і температурах, характерних для глибоких надр Землі.

Ядро – центральна, серцевинна частина земної кулі (3500 км)

Мантія – внутрішній шар Землі, який покриває ядро (2900км)

Астеносфера – розплавлений шар Землі (50-250км)

Земна кора – зовнішній твердий шар Землі (5-7км)

У 1912 р. Німецький учений Альфред Вегенер пропустив, що млн. років тому на Землі існував один гігінський материк Пангея ( Єдина земля). Він був оточенний єдиним океаном.

Із часом супер материк  розколовся на Лавразію та Гондвану, які пізніше були розбиті тріщинами розломами і також розпалися на окремі материкові частини. Частини Пангвея стали сучасними материками, а між ними утворилися западини океанів. Вегенеру вдалося пояснити, як рухаються материки.

  Робота з поняттями

Літосфера - (від дав.-гр. Λίθος — камінь і дав.-гр. σφαίρα — куля, сфера) — верхня тверда оболонка земної кулі. До її складу входять земна кора та субстрат (верхня частина мантії Землі).

Літосфе́рні пли́ти — великі жорсткі блоки літосфери Землі, відокремлені одна від одної тектонічними розривами по осьових лініях сейсмічних поясів Землі. Згідно з уявленнями нової глобальної тектоніки літосферні плити перебувають у постійному русі, пересуваючись по шару астеносфери від зон розтягу (серединно-океанічні хребти) до зон стиску (зони Беньофа, зони всмоктування). Тут літосферні плити стикаються між собою, насуваються або підсуваються одна під одну. Крім того, вони можуть зміщуватися одна відносно одної вздовж глибинних розломів.

Літосферні плити складаються як з материкової, так і з океанічної кори. Винятком є Тихоокеанська плита, яка складається тільки з океанічної кори.

Потужність літосфери під океанами сягає 5 — 100 км (мінімальна під серединно-океанічними хребтами, максимальна на периферії океанів), під континентами — 25 — 200 км і більше (мінімальна — під молодими гірськими утвореннями, вулканічними дугами і континентальними рифтовими зонами, максимальна — під щитами древніх платформ). Найбільша потужність літосфери спостерігається на найменш прогрітих, а найменша — на найбільш прогрітих ділянках. Найбільші структурні одиниці літосфери — літосферні плити, розміри яких у поперечнику становлять 1 — 10 тис. км.

У сучасну епоху літосфера розділена на 7 головних і декілька дрібніших плит. Межі плит є зонами максимальної тектонічної, сейсмічної і вулканічної активності. Рух літосферних плит і блоків, а також його можливі причини вивчаються геодинамікою.

Під континентами і океанами літосфера переходить в астеносферу, твердість і в'язкість речовини якої нижчі, ніж у літосфери. Разом з астеносферою літосфера утворює тектоносферу Землі, в якій відбуваються основні геологічні процеси.

IV.ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

V. Підсумок уроку

      Заключне слово вчителя.

• Ø  Земля складається з 3 основних частин – ядра, мантії, земної кори.
• Ø  Літосфера – це тверда оболонка Землі.
• Ø  Температура змінюється рухаючись від поверхні Землі в середину – збільшується.

VІ. Домашнє завдання

1.      Опрацювати параграф підручника параграф 18-19

2.      Виготовити  макет внутрішньої будови Землі.