АлександерФлемінг(1881-1955)

Александер́ Флемінѓ (англ. Alexander Fleming; 6 серпня 1881, Лохфілд (біля міста Дарвел), Шотландія — 11 березня 1955, Лондон, Англія) — шотландський бактеріолог, що окрім бактеріології вивчав ще проблеми імунології та фармакології. Став відомим завдяки відкриттю лізоциму (антибактеріального ферменту, що його виробляє людський організм) і виділенню першого відомого антибіотика пеніциліну з плісняви Penicillium notatum.

Цікавий факт:

Ще у 1950-ті роки з'явилася легенда, що батько Флемінга врятував Вінстона

Черчилля. Потім в свою чергу син,

Александр, врятував

Черчіля пеніциліном завдяки медичній освіті, яку надав батько врятованого Вінстона.

Вступ

Як логіка та неохайність врятували мільйони життів, створили

велетенськуфармацевтичну

індустрію та подарували автору

Нобелівську премію. Ну, і трохи про нечепурність.

Брудний лабораторний посуд

Готуючисьдо двотижневоївідпустки у свою рідну гірську

Шотландію, Флемінгпоспіхомскладав лабораторнийпосуд — яка ж риболовлябез вудлища? Повернувшисьіз відпустки, він почав прибиратисвою і досі брудну лабораторіюта зауважив, що деякі чашки Петрі, що містили бактеріїСтафілококу, були вкриті пліснявоюPenicillium notatum, яка перешкоджаланормальному розвитку бактерії.

Зрозумівши можливий потенціал такої хімічної особливості, Флемінг зосередився на цій темі й засів у ній надовго. Концепція бактерій існувала з часів Антоні ван Левенгука, коли він вперше описав її 1683 року та залишалася незмінною аж до кінця XIX століття, коли Луї Пастер (так, той що сьогодні пастеризує наше молоко) підтвердив, що саме бактерії викликали захворювання. Та ще ніхто, навіть володіючи цим знанням, не знайшов речовину, яка вбивала б шкідливі бактерії, і водночас не шкодила б людському організму. Ніхто, окрім…

1922 року Флемінг нарешті винайшов новий хімічний термін — лізоцим. Флемінг якраз працював з якоюсь бактерією, коли в нього почався нежить й крапля слизу з його носа впала в посудину. Бактерія дивним чином зникла.

Зрозумівшиможливий потенціалтакої хімічної особливості, Флемінгзосередивсяна цій темі й засів у ній надовго. Концепція бактерійіснувалаз часів Антоніван Левенгука, коли він вперше описав її 1683 року та залишаласянезмінноюаж до кінця XIX століття, коли Луї Пастер(так, той що сьогодні пастеризуєнаше молоко) підтвердив, що саме бактерії викликализахворювання. Та ще ніхто, навітьволодіючицим знанням, не знайшов речовину, яка вбивалаб шкідливі бактерії, і водночас не шкодила б людському організму. Ніхто, окрім…

1922 року Флемінг нарешті винайшов новий хімічний термін — лізоцим. Флемінг якраз працював з якоюсь бактерією, коли в нього почався нежить й крапля слизу з його носа впала в посудину. Бактерія дивним чином зникла.

Так що ж це за пліснява?

Флемінг присвятив кілька тижнів вирощуванню цієї плісняви, намагаючись визначити речовину в ній, яка вбивала бактерії. Порадившись зі своїм колегоюмікологом Ла Туше, дослідником грибів, який працював поверхом нижче, він дійшов висновку, що пліснява = Penicillium. Не гаючи часу на красиві слова, Флемінг

назвав антибактерію пеніциліном.

Хоча Флемінг і бачив великий потенціал цього відкриття, він все ж таки не був хіміком, тому не зміг ізолювати активну антибактерію пеніциліну. Йому також не вдавалося зберегти дію цього елемента на тривалий час, аби випробувати її на людях. 1929 року Флемінг описав своє відкриття в статті, яка так нікого й не зацікавила.

Сферичний пеніцилін у вакуумі

12 років по тому

1940 року, у розпалДругої світової війни, два науковці Оксфордського університету, австралієцьГовардФлорі та німецькийбіженецьЕрнстЧейн почалидослідженняу галузі бактеріології, працюючиз пеніциліном.12 лютого 1941 року поліціянтАльбертАлександротримавпершу дозу пеніциліну. Вже за декілька днів лікуваннявід небезпечної інфекціїйому сталокраще.

На жаль, команді науковців на чолі з Флорі забракло нових ліків, щ об повністю вилікувати Александра, і той помер.

А вже за рік було вироблено достатньо пеніциліну, щоб успішно вилікувати наступного пацієнта. Анна Міллер, пацієнтка лікарні НьюГейвен, що в штаті Коннектикут, мала викидень, що призвело до стрептококового сепсису.

Лікування пеніциліном вбило цю інфекцію.

Відкриття пеніциліну зменшило відсоток смертності від

бактеріальної пневмонії у солдатів з 18% до 1%.

Рекламний постер пеніциліну часів Другої світової.

Використовуючинові хімічніметодики, науковцістворили порошок, який зберігав антибактеріальнусилу декілька днів. Маючи потребуу цих ліках на фронті, держава розпочаламасовевиробництвопеніциліну. Доступність пеніцилінуза часів Другої світової врятуваломільйони життів, які могли бути втраченічерезбактеріальну інфекціюнавітьвід найменшихпоранень. Пеніцилінтакож лікував дифтерію, гангрену, пневмонію, сифіліста туберкульоз.

Сьогодні пеніцилін призначають пацієнтам з бактеріальними інфекціями. Деякі інфекції, як-от пневмонія, гострий фарингіт, менінгіт, сифіліс та гонорея, й

досі можна вилікувати пеніциліном. Його також використовують для запобігання інфекціям ротової порожнини. Як порядний та вмілий антибіотик, пеніцилін вбиває бактерію та перешкоджає її подальшому розвитку та розмноженню, атакуючи ферменти, які будують клітинні стінки бактерій

Пеніцилін також заважає бактеріям синтезувати пептидоглікан, молекулу в клітинній стінці, яка забезпечує достатньо сил, необхідних їй для виживання в людському організмі. Препарат послаблює клітинні стінки і бактерія гине.

Хоча Флемінг першим виявив пеніцилін як окрему речовину, лише Флорі та Чейн зробили з нього корисний для людства препарат. Флемінга та Флорі було посвячено у лицарі 1944 року. Усі троє (Флемінг, Флорі та Чейн) отримали Нобелівську премію з фізіології та медицини.

Дякуюзаувагу!

Основне джерело:

Логіка та неохайність: як винайшли пеніцилін? · Tokar.ua