Локальні інновації в освіті

Локальні інновації в освіті

 Локальні інновації – це нововведення, не пов’язані між собою, які удосконалюють навчально-виховний процес, не руйнуючи його зміст і структуру.

Локальних інновацій, які використовуються педагогами у школах України, дуже багато. Наведемо наступні приклад.

Термін «iнновaція» означає оновлення процесу навчання, який спирається,  головним чином, на внутрiшнi фактори. Запозичення цього терміну пов'яза­не з бажанням виділити мотиваційний бік навчання, відмежуватися від чер­гових «переможних методик», які за короткий час повинні дати максималь­ний ефект незалежно від особливостей групи та окремих учнів, їхніх бажань,  здібностей тощо.

Отже, «інноваційні технології – це цілеспрямований системний набір при­йомів, засобів організації навчальної діяльності, що охоплює весь процес на­вчання від визначення мети до одержання результатів». Система ґрунтується  на внутрішніх умовах навчання. Тому «педагогічні технології» пов'язані з  ідеями і досвідом психології, соціології, системного аналізу тощо. Особлива увага при­діляється розвиткові творчих здібностей учнів. Найбільш поширеним є когнітивний та гуманістичний підходи. Тому вся увага зосереджена на видозміні уроку, як форми навчання. Так з'явилися «нестандартні уроки».

Розробка нестандартних уроків проходить у двох напрямках: поєднання різних форм навчання (урок-диспут, урок-лекція, урок-семінар) і власне не­стандартні уроки.

Основу інновaційних процесів в освіті складають дві важливі проблеми педагогіки – проблема вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду та проблема впровадження досягнень психолого-педагогічної науки в практику. Результатом інноваційних процесів слугує використання теоретичних і практичних нововведень, а також таких, що утворюються на межі теорії і практики. Учитель може виступати автором, дослідником, користувачем і пропагандистом нових педагогічних технологій, теорій, концепцій.

Закон стереотипiзації педагогічних інновацій засвідчує, що будь-яка інновація поступово перетворюється у звичні поняття і дії, отримуючи статус стереотипної.

Цей закон обумовлює і певні етапи функціонування інновацій. На першому етапі інновація сприймається як чужорідний елемент у педагогіці, часто викликає різку протидію. З часом інновація перевіряється практикою, набуває масового визнання. На останньому етапі новий підхід до навчання чи виховання стає відомим і входить до системи навчально-виховної роботи.

Класифікація педагогічних технологій.

За рівнем застосування:

-  загальнопедагогічні;

-  предметні;

-  локальні;

-  модульні.

За провідним фактором психічного розвитку:

-  біогенні;

-  соціогенні;

-  психогенні.

За концепцією засвоєння:

-   aсоціативно-розвивальні;

-   сугестивні;

-   рефлекторні.

За ставленням до дитини:

-   авторитарні;

-   дидактоцентристські;

-   особистiсно орієнтовані.

За типом організації та управління пізнавальною діяльністю:

-     ігрові й тренінгові технології;

-     інтеграційні технології;

-     комп'ютерні технології;

-     діалогові технології.

За організаційними формами:

-   класно-урочні;

-   академічні;

-   індивідуальні;

-   групові;

-   клубні;

-   альтернативні.

Сьогодні активно впроваджуються нові інноваційні технології в школі:

-   технологія групової навчальної діяльності учнів;

-   технології індивідуалізації процесу навчання;

-   технологія особистісно-зорієнтованого навчання;

-   ігрові технології навчання;

-   технологія розвивального навчання;

-   технологія проблемного навчання;

-   технологія розвитку критичного мислення;

-   технологія інтерактивного навчання;

-   технологія проектного навчання;

-   дослідницькі технології;

-   сугестивна технологія;

-   мультимедійні технології;

-   хмарні технології.

Інноваційна діяльність є специфічною і досить складною, потребує особливих знань, навичок, здібностей. Впровадження інновацій неможливе без педагога-дослідника, який володіє системним мисленням, розвиненою здатністю до творчості, сформованою й усвідомленою готовністю до інновацій. Педагогів-новаторів такого типу називають педагогами інноваційного спрямування, їм властиві чітка мотивація інноваційної діяльності та викристалізувана інноваційна позиція, здатність не лише включатися в інноваційні процеси, але й бути їх ініціатором.