"Львівський БУКВАРИК "

Вчитель. Минув якийсь термін часу від того дня як діти прийшли до школи. Більшість із них не знали всіх букв і не вміли читати, проте зараз усі добре читають. Скільки старань доклали для цього діти разом зі своїми рідними. Умінням читати діти завдячують Буквареві. Ця книга, з якої починали всі, - перша сходинка на шляху у великий світ знань. А попереду чекає вас глибока книжкова криниця. То ж не обминайте її, черпайте з неї всю людську мудрість. Нехай книжки будуть для вас добрими друзями і порадниками, необхідністю у вашому повсякденному житті. А Франкові крилаті слова:

„ Книги – морська глибина і

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить” - нехай стануть для вас дороговказом у шкільному житті. Тож даємо слово нашим першокласникам.

Скажіть, ви ще досі не чули про Львів?

Мерщій замовляйте із сотню квитків,

Запрошуйте друзів, знайомих, родину,

І разом до Львова, до нас на гостину!

 

То місто, в якому ви щастя знайдете,

Його прославляють співці і поети.

 

                 Сьогодні свято у нашім ріднім Львові,

                 Вдягнем святковий одяг і підем прощатись з Букварем.

                 Хай вулиці своє нам скажуть слово,

                 Нехай наше свято містом поведе.

Пісня

Первоцвіти ми маленькі- весело співаєм,

І Букварикове свято Львівське представляєм.

Приспів:

Ми для вас даруєм свято

В нашій славній школі,

Вас вітають галичани у рідному Львові!

 

Дуже любим своє місто, ми ним гордимося,

І бажаєм, щоб львів»янам весело жилося!

 

Будемо старанно вчитись, і пісні співати,

Ну, а вас ми закликаєм - місто шанувати!

 

• А чи знаєте ви чому наше місто Львів називають старим?
• Може ви думаєте, що воно таке ж, як ваші старенькі дідусь і бабуся, - і тому старе?
• А може ви гадаєте, що у нього є довга і сива борода і палиця?

 

Король Данило: І зовсім ні! Насамперед що вік Львова  759 років. І свого часу, коли я, галицький король Данило, закладав перші камені міста, навіть не здогадувався, які неймовірні події переживатиме Львів.

• Саме так. Кожна вуличка чи кам’яниця приховує легенду чи казку.
• Тому, нам цікаво вивчати історію Львова.

Король Данило:

Тут, на галицькій землі,

Правив я, король Данило.

Був у мене синок Лев.

Час настав йому учитись,

Час прийшов до школи йти,

Ключ до справжніх знань знайти.

( до Лева)

•  Любий сину, час до школи 
  Йти тобі навчатись. 
  Щоб правити королівством 
  В граматиці слід знатись. 
  Вчити букви, вчити звуки. 
•  

Лева: Та навіщо ж знати букви 
           Й цифри ці примарні? 
           Та від них мені насняться 
           Тільки сни кошмарні. 
 

 

Король Данило:

Сину, править королівством 
Дуже складна штука. 
Щоб в державі був порядок, 
Поможе наука. 

• Лев навчався старанно і Данило присвоїв місту назву Лева.
• Відомо, що леви відрізняються своєю відвагою, благородством та мудрістю.
• Так, так саме такі риси притаманні Львову та його мешканцям.
• Бо від народження Львів має амбіції центру Європи.

 

(Заходять дівчатка з Буквариками)

Дівч: Ось ми і у серці Львова.

Дівч: Ой, а як це у серці?

Дівч: Сердечко у людини – це її серединка, від якої залежать почуття, переживання, навіть життя. Коли сердечко у грудях, послухай! Воно робить своє: стук! Стук!

Дівч: Ти хочеш сказати, що життя Львова починається саме тут, на цій площі?

Дівч: Звичайно, адже це – Площа Ринок.

Дівч: А чому її так назвали?

Дівч: Бо Площа Ринок кругла, як твоя тарілочка. Так її назвали німці, що будували тут будинки. Вони казали «Рінг», що означає кільце, а українці вимовляли як Ринок.

 

Співають

Гуляєм ми між левів,

Легенд і давніх снів,

Ступаєм по бруківці,

Минулих ми віків,

А серце так радіє:

« Усе це – є мій Львів!»

Літера «Б»: Сьогодні ми з радістю можем сказати,

Літера «У»: що ми вже навчились читати й писати.

Літера «К»:У нас наймення горде!

Літера «В»: Український школяр! Львівський школяр!

Літера «А»: Бо вивчили ми усі

Літера «Р»: любий наш – Буквар!

Буквар (заходить)

Я - буквар, ваш добрий друг,

Я - початок всіх наук.

І багато літер знаю,

Першокласників навчаю.

Мої білі сторінки

Усім вам помічники.

 

Пісня:

Знову посміхається Буквар,

 Я йому всміхнусь, бо я – школяр,

Він навчив мене читати,

Для бажання більше знати

І найкраща книжка – це Буквар.

Приспів:

Люба, мила, книжечко моя,

Я тебе люблю понад усе на світі,

Дуже люблю тебе я / 2р.

Шлях до знань ти відкриваєш дітям.

 

В «Первоцвіті» день прощання з Букварем,

І сьогодні ми передаємо,

Книжечку оцю чудову,

Щоб вона навчала знову

Інших малюків і без проблем.

ТАНОК БАТЯРІВ

Підбігають хлопці - батями і букварики падають)

Ой, ой, я на свято поспішав,

Та  мене перевернули,

І всі літери із Букваря дременули.

Дівчата: Хто ви?

 

Буквар:

Я Буквар. Я той, хто навчав вас читати і розуму набирати.

Проживаю в країні Української мови,

на вулиці Алфавітній у рідному Львові,

газдиню-дружину Азбуку і 33 букви-доні я маю.

           Дівчата: Невиховані! Справжні бешкетники!

Хлопці: Бешкетників львів’яни називають батярами.

Пісня львівських батярів

Куплю си білета, сяду до трамваю,

бувай си здорова, я тебе не знаю.

Гоп, стоп, забава, дівчинисько -пава,

а хлопці зі Львова - то велика слава!

 

Куплю си кашкета, на очі напечу,

бувай си здорова, я тебе не бачу.

Гоп, стоп, забава, дівчинисько -пава,

а хлопці зі Львова - то велика слава!

 

Куплю си телєфон, зателєфоную,

бувай си здороав, я тебе не чую.

Гоп, стоп, забава, дівчинисько -пава,

а хлопці зі Львова - то велика слава!           

 

Куплю си бомбона, солодощі маю,

бувайте здорові, явас не кохаю.

Гоп, стоп, забава, дівчинисько -пава,

а хлопці зі Львова - то велика слава!

 

Дівчинка: Що ж ви накоїли. Усі літери по вулицях Львова порозбігалися!

• Як же тепер ми будемо прощатися з Букварем?

Батяр: Чим ми можемо допомогти?

Дівчинка: Треба букви в місті пошукати і до ладу у Буквар поскладати.

Дівчинка: Щоб надалі діти вчилися читати.

      Дівчинка: Поки букви не знайдемо,

                 Ми свято не розпочнемо!

Батяр: ( до хлопців) Ми завинили. Ми й допоможемо пошукати букви, щоб повернути Буквареві.

Батяр: Як же не допомогти таким гарним панянкам!

Батяр:  Ще у 18 столітті турецький мандрівник сказав:" Дівчата у Львові такі гарні, що побачивши їх втрачаєш голову...!

 

Львівський горобчик: На вежі Корняка я живу давно.

                                        Ще прапрадід звив мій тут гніздо.

                                         Скажу по секрету: « Я з тих горобців,

                                         Які пам’ятають, як зводили Львів.»

Львівський горобчик:Данилові князю ми вірно служили,

                                        Від полчищ комах його боронили,

                                       Співали йому для наснаги пісень,

                                       Прудились для міста цілісінький день.

 

Львівський горобчик:Тому ми і зараз над містом літаєм,

                                       І букви у львівську абетку збираєм,

                                       Бо знаєм, що в місті з прадавніх часів

                                        Завжди шанували своїх школярів.

Горобчик: Букви  «О», «У», «Е», «И», «І»- знайшли горобчики малі,

Горобчик: Букви «О», «У», «Е», «И», «І»- позначають голосні.

Горобчик: У мові вони завжди чисті,

                    Звуки ці ще й голосисті.

Горобчик: Небагато їх та все ж,

                    Без них слова не складеш.

Пісня про букви

Живуть собі букви на світі малі,

Складають слова і веселі, й сумні,

Повсюди є друзів багато у них,

В веселому місті, що звуть Алфавіт.

 

Щоранку ці букви приходять до нас,

Відкриєм Буквар, і читає весь клас,

Коли букви поруч, то весело нам,

Дарують знання вони всім школярам.

 

Горобчик: Ось, Букварику, прийми голосні. Та ще букву « Г», бо це наша буква, усіх львівських горобчиків.  

Горобчик: Але ми ще не знайшли букви «А».

Буквар: Дякую, горобчики!

                Маленький львів’яне, ти не відставай,

                Старанно з горобчиками букви шукай.

Хл: А що це за вежа Корнякта, про яку говорили горобчики?

Дівч: Корнякт – грек. Він жив колись у Львові і був дуже поважним чоловіком.

Дівч: Йому дозволили побудувати на площі Ринок будинок із 6 вікнами. Тоді, як усі інші мали право будувати лише на 4 вікна.

Хл: Запрошую вас на подвір’я в середину будинку.

Дівч: Як тут гарно! Сядьмо за столик і замовимо філіжанку  запашної кави.

Хл: А на другому поверсі проходить фотовиставка. Цей дворик називають Італійським.

Дівч: Такого подвір’я з лоджіями у нашій країні я більше ніде не зустрічала.

( до столика подали каву)

     Дівч: А це що за дивина причепилося до моєї кави? Та це ж буква «К». Треба швидше віднести Букварику.

 

Батяр: Дивіться, буква «А» біля « Арсеналу», ледь жива.

            Це відомий музей зброї,

             Тут пістолі, й палаші,

              І гармати, і мечі.

             Ви їй, друзі, поможіть,

             Й до Букварика відведіть.

буква «А»: Ох, дісталося мені, по нозі і голові,

                    та дарма все, головне, в мене місце перше є.

Буквар: Дякую за букву «А».

Батяр: А що це у тебе причепилося до капелюха?

Батяр: Та це ж буква «Б», бо ми львівські батяри!

Я, матусю,  не картинка, а справжнісінький батяр,

І тому і мить на місці не посиджу я ніяк.

 

Золота верба за мною, лиш стрибну - уже росте,

Я пригоди нюхом чую, а синці, то все пусте.

 

Буду я таким, як тато, джип водитиму, як він.

І тебе, коли захочеш, відвезу у магазин.

 

Смикну дівчинку за бантик, пожартую на свій смак,

Бо на витівки веселі,

Батяр кожен – це мастак.

 

Буквар: Дякую за букву «Б», нехай вона у Букварику живе.

Дівчинка: Щось темніше в місті стало?

Дівчинка: Та це суне чорна хмара.

Дівчинка:Яка чорна хмара насувається!

Дівчинка: Диво, диво, дивина:

                  На хмаринці буква «Х»!

Дівчинка: Як вона там опинилась?Як на хмарку закотилась?

Дівчинка: Не боїться висоти!

                 Гей! Хмаринко, не лети,

                 Букву «Х» мені верни!

Дівчинка: Щедра хмарка, молодець,

                  Скоро лихові кінець.

( до букваря): Ось букварику, прийми букву «Х» в свою сім’ю.

                   Решту букв ще пошукаю,

                    Ну а потім заспіваю.

Батяр(до дівчат):

-Я знайшов букву. А яку ви відгадайте.
Хто грає у футбол?

-( Футболіст).
Хто фотографує?-

- (Фотограф).
Людина, яка все вигадує? –

-(Фантазер).
Хто показує фокуси?

-(Фокусник),
Хто у казках добрий, чарівний?

-(Фея).
- Батяр: Ви, як феї, усе відгадали. Ми, справді, знайшли букву «Ф». Зараз віднесемо її до Букваря.

- Ось, Букварику, прийми букву «Ф».

Буквар: Дякую за букву «Ф».

Батяр: Зараз, здається, литиме львівський дощ. А ми без парасольок.

Батяр: Тікаймо, хлопці, ховаймося від дощу!

 

ЛЬВІВСЬКИЙ ДОЩ

ТАНЕЦЬ ІЗ ПАРАСОЛЬКАМИ

Дощ: Довго я на хмаринці спав,

         Виспався і помандрував,

          Був на Ринку й на Валовій,

         І знайшов цю дивину, букву «Д»,

         І Букварику я віднесу.

Сонце:

Ось і я ,сонечко, з’явилося над світом, 
І стало видно, тепло — скрізь краса! 
Як Сонце є, тепло і світло буде. 
Життя цвістиме на усій Землі. 

Ой, а це що гойдається на моєму промінчику?

Та це ж буква «С». Треба віднести її Букварику.

Ходімо разом, дощику до друга - Букваря!

Буквар:Дуже дякую я вам, що допомогли у біді,

              Повернули букви на мої сторінки.

              

(Діти біля водограю біля Оперного театру)

 

Дощик:      Гей, Веселко, годі спати,

                   Час хмаринки фарбувати!

Хлопчик: І у мене на долонці

                 Всілась Крапелька, мов сонце, 

                 А на щічці у Світлани

                   Грає всіма кольорами.

 

Дівчинка А Веселка тут, над Львовом

                 Збудувала дивну браму.

                 Кажуть, що за нею, власне,

                І живе Чаклунка-Казка.

 

Веселка: Я, веселка барвиста із неба спустилась,

В фонтан біля Опери вчора вселилась.

Це сонце старенький наш Львів привітало,

На свято йому дарунок придбало, Букву «В» для Букварика пошукало.

Король Данило: Творіння короля Данила -
                         це місто древнє і красиве.
                          І хоч вогні тебе палили,
                         ти - молодий, лиш трохи сивий.

 

Король Лев: Ось тепле й щире серце Львова
                        відкрите для добра і світла,
                         можливо, трохи ґонорове,
                        та завжди добре і привітне.
 

Хлопчик: Твоя бруківка пам’ятає -
                  сюди з’їжджались королі.
                   А нині біля Ратуші знайшлися

Буква «К», що загубилася із Букваря.

 

Дівчинка :Тільки у Львові світ - кольоровий!
                  Тільки у Львові - море легенд!
                  Кавою пахне Львів ґоноровий!
                 Львове, мій Львове, люблю я тебе!

 

Хлопчик і Дівчинка: Ось, Букварику, візьми, букву королів, краси і кави!

Букварик: Дякую за королівську букву «Р».

Король Лев: А це що причепилось до Герба львівської землі? Та це ж буква «Г»! Потрібно віддати Букварикові.

До дівчинки: А це у тебе що? Та це ж буква «ґ»! Я знаю, чому вона причепилася до тебе, бо ти дуже ґонорова!

Дівчинка: Львівські панянки усі ґонорові!

пісня" А я панночка зі Львова»

 

Хлопчик : Чи замислювалися ви звідки у Львова так багато левів?

Дівч: Ні.

Дівчинка : Придивившись, можна помітити, що вони нагадують людей.

Хлопчик: Кажуть, що це колишні львів»яни, які дуже багато доброго зробили для нашого міста.

 

Лев- корчмар:  Я – Лев – корчмар. У менев пащі - виноградне гроно.  Я був чоловіком веселої вдачі, допомагав убогим та годував голодних. Мою корчму при вулиці Руській знають усі .

Навіть букви  «Л», яка заблудилася.

 

Лев із Високого Замку: Я – лев із Високого Замку. Я не пошкодував власного життя, вступив в бій із розбійником, щоб врятувати життя бургомістра.Тому я стою при вході в Ратушу на високому кам»яному стовпі і у руках у мене щит з написом « від вдячних львів»ян». Ой, а на щиті букви «З».

 

Лев – Віщун: Я – лев –Віщун. Усі затихають, коли я з»являюсь. Золотий блиск і корона свідчать про мою винятковість. Я умів передбачати повені, пожежі, лиха. За це і заслужив повагу городян. А коли став левом, мене розташували на шпилі Ратушевої вежі, що на площі Ринок. Якщо до міста наближались вороги,то я падав з даху в той бік, звідки чатувала небезпека і… впіймав букву «Щ».

 

Крилатий лев- іноземець:  я прилетів до вас , бо я крилатий лев – іноземець. За життя я багато подорожував. Проте з усіх міст я обрав Львів. Будучи консулом, я запрошував купців з усього світу, які привозили до Львова багато товарів. Серед них і букви «Ц» і «знак м’якшення».

Букварик: букви всі від А до Я-
Алфавіту сім я.
Крилатий лев- іноземець А «знак м’якшення»- не звук,
А тільки знак. Так?

Букварик Звичайно, але ти- лев-іноземець і знак м’якшення тобі дуже потрібен.

 

Пісня» Левенятко»

Я левенятко з міста Лева,

Веселе і завзяте.

По вулицях і по алеях

Я люблю мандрувати.

Приспів:

Моїм ім’ям назвали місто Львів

Ним горджуся я з давніх ще віків.

 

Мене львів’яни всі роки

Шанують й пам»ятають.

Бо на сторожі день і ніч

Я їх охороняю.

 

Леви:      Ось, Букварику, візьми,

                Чи ти радий їм, чи ні?

Буквар: Як же я,Букварик, можу не радіти?

                Адже літери для мене, як для мами діти!

 

 

Хл: Йду я вулицями Львова, ними я милуюся!

        Звідки в нього краса тая? Я і сам дивуюся.

 

           Дівчинка:  Одне слово - Львів.

                           Місто царських звірів,

                            Місто княжої краси.

 

Пісня "Лвівська чиколядка"

 

Колись у древнє місто Львів

купець бразильський приїздив,

він дивом різним торгував

і всіх товаром дивував.

А як додому від»їжджав

дарунок нам на згадку дав:

заморських чарівних зернят.

Щоб з них робили шоколад.

 

Приспів:

Чи ко- чико лядка

тебе люблять всі малятка,

тебе люблять всі малятка

супер львівська чиколядка.

Чико чико лядка

із маленьким левенятком

тебе люблять всі малятка

супер львівська чиколядка1

 

Без чиколядки нікуди,

беруть їх діти в дитсадки,

і учні в школу на урок.

Багато з нею є морок.

Їх люблять мама, тато й дід,

їдять їх вранці й на обід.

Усім дає вона заряд,

вершина всіх забав і свят.

 

Є «Снікерс», «Баунті», та «Марс»,

але вони не ваблять нас,

бо найдорожча нам одна,

чудова, ніжна, запашна,

що піднімає дух усім,

що радість нам несе у дім,

це наша гордість і краса,

що всім дарує чудеса!

Дівчинка: Ось, Букварику, знайшла на чиколядці букву «Ч»,

Дівчинка: А я, Букварику, знайшла на шоколадці букву «Ш» ,

                     Ну, гаразд, пора мені, бо чекають тут мене.

Буквар: Дуже вдячний я вам,  якщо треба, то ідіть.

 

Дівч: Йду я вулицями Львова й посміхаюсь до людей.

          Я щаслива й пісня щира виринає із грудей!

                            Євген цукерки роздає:

- Оце- моє, оце- твоє...
-А це чиє?

Це теж моє! Ось вона! Це буква «Є», бо я – Євген!

Ти ж бач, цукерків не стає!

• То поїдьмо у цукерню купимо багато, щоб усі могли поласувати і букву «Є» букварику віддати.
• Сідаймо у трамвай!
• Вже 120 років трамвай у Львові. Старий трамвай на рейках робить перші кроки
• Він знає Площу Ринок і Підзамче.
• Він служить чесно цьому місту,
• За це і любить його Львів.
• Усі львів’яни його люблять,
• І гості поважають теж.

Пісня « Львівський трамвай»

 

•  А це, що?
• Та це ж буква «Т» і «Й».  Віднесемо букви до букварика.
• Ось, Букварику, бери букви «Т» і «Й», що подарував старенький трамвай. 

 

Геть усі львів’яни, як же не крути,

Вміють у цукерню стежку віднайти.

 

Для душі ласунчика у цукерні справжній рай:

Смаколиків гори тут, що хоч вибирай!

Кошички із фруктами, тістечка смачні,

Тортики і сирнички, свіжі та пухкі.

 

Подадуть морозива, ще й чайку наллють,

Струделя фірмового з яблуком спечуть.

 

Від незвички можна тут ковтнути язик,

Поки вибиратимеш собі смаколик.

 

Батяр: Букву «Я» вже хтось знайшов?

             Де ж ту «Я» нам відшукати?

 

Дівчинка: Я! Я! Я знайшла для Букваря

                   Лиш останню букву «Я»!

Буквар: А тепер в порядку вся алфавітові сім’я!

Дівчинка: Я сміюся, я радію,

                   Я, як сонечко яснію,

                   Бо знайшла крім Букваря,

                    Ще й багато друзів я!

З Букваря ми недавно

Почали в науку путь .

Тож поповнення чекайте :

Академіки ростуть .

 

Я прийшов до школи вчитись

Бо поставив за мету :

Скоро стану президентом

Тільки трохи підросту .

 

Я також прийшов учитись,

Бо вже вирішив давно :

Стану, може, футболістом,

Може, зіркою кіно .

 

Я банкіром хочу стати:

Полюбляю рахувати .

А я буду депутатом,

Бо люблю голосувати .

Я в лікарні після школи

Всім робитиму уколи .

Я в письменники подамся

Або навіть в моряки.

 

А я вчителькою стану.

Буду вчити малюків .

Поки ще казати рано.

Може, в бізнес я піду .

Чи фотомоделлю стану ,

Як за зростом підійду .

 

Просторі стеляться путі,

навкруг — широкий простір!

Мені відкрито все в житті,

аби учився добре.

Вчитель :

Мрійте ! Мріяти не рано !

Кажуть, роки швидко мчать .

Якщо будете старанні ,

В школі вас всьому навчать.

 

Дівч:  Уклін тобі, доземний, рідний Львове,

           За те, що ти таким на світі є.

           Де б не була я, повернусь  знову

           До міста – Лева, бо воно моє!

 

Хлопчик: На світі міста кращого немає –

                  Мій Львів – моя ти гордість і любов!

Буквар:       Одне слово - Львів.

                  Західна столиця нашої  Держави.

 Дівчинка:  Ми зростали з нею, вона зростала з нами.

          І навіть часом здається,

            що без цього міста серце вже не б'ється.

 

Пісня» Ми – Львів»яни»

 

Ми львів»яни і львів»янки

Місто любимо своє.

І тому ми гордимося

Що у ньому живемо.

Приспів:

Львове місто - княжий Львів,

Львове місто наше - Львів,

Львове - радосте моя -

Місто щастя і добра.

 

Львове мій, а я – твоя,

Львове - радосте моя,

Львове - радосте моя,

Місто щастя і добра.