Сценарій ранку на тему "Любіть, оберігайте, допомагайте птахам!"

Про матеріал

Сценарій ранку про птахів.

Перегляд файлу

Любіть, оберігайте, допомагайте птахам!

Сценарій ранку

 

Ведучі. (1 група)

1. Дорогі наші друзі, шановні гості, щиро вітаємо вас на святі, присвяченому нашим крилатим друзям – птахам.

2. Птахи – невід’ємна частина живої природи. Вони прикрашають діброви, луки, степи, ліси.

3. Вони найкраща прикраса парків, садів, своїм яскравим забарвленням, дзвінкою піснею роблять природу радісною і приємною.

4. Птахи – голос наших лісів, полів, гір і пустель.

5. Як можна уявити собі весну без дзвінкої пісні жайворонка або весняний ліс без кування зозулі та чарівних співів солов’я.

6. А взимку – хіба метушливі синички та стрибунці-горобці нам не підносять настрій?

7. Білу пелену зими прикрашають у лісі червоногруді снігурі, довгодзьобі дятли, щиглики, чижі, чечітки та шишкарі.

8. А до голубів ми звикли змалечку і не уявляємо, що їх може не бути біля наших осель. Адже їх можна легко приручити і вони будуть нам вдячні.

9. Птахи – діти повітря, підкорювачі повітряного океану. Вони можуть підніматися вище хмар, перелітати через пустелі й моря.

10. Але птахи не тільки прикрашають наше життя. Вони перші помічники людини в боротьбі за високий урожай полів, садів. Птахи знижують чисельність шкідливих комах.

11.  Від яких же шкідників захищають птахи наші ліси, сади, городи, поля?

Хто з вас, друзі, може їх назвати?

(Відповіді дітей)

 

Ведучі. (2 група)

1. Щоб зеленіли ліси, сади дарували нам соковиті фрукти, кущі – рясні ягоди, городи – смачні овочі, а поля – високі врожаї зернових, то кожна людина повинна оберігати птахів і всіляко допомагати їм.

2. Дуже важко доводиться тим птахам, які  залишаються у нас на зиму.

3. Хто з вас, друзі, назве птахів, які зимують у нашому краї?

(Відповіді дітей)

 

Ведучі. ( 3 група)

1. Особливо важко буває синицям. Інколи з десяти перезимовує тільки одна.

Снігові замети, ожеледиця, великий снігопад ускладнюють добування їжі.

2. Птахи за короткий зимовий день просто не встигають вгамувати голод.

3. У морозяну ніч голодні, ослаблені птахи легко замерзають або стають здобиччю хижаків

4. У цей час у дуплах, або просто на снігу можна знайти замерзлих синиць та інших птахів.

5. Ось чому потрібно багато уваги приділяти охороні птахів, розвішувати годівниці і щодня насипати туди корм.

6. Поети всіх часів і народів присвячували птахам кращі рядки.

7. Давайте і ми прислухаємось до прохань зимуючих птахів у віршах багатьох поетів.

 

Ведучі. (Хлопчик і дівчинка).

Дівчинка. Іванна Блажкевич, «Взимку».

Хлопчик. Читає ……………… .  Зустрічаймо!

Ой мороз, який мороз!

Всіх пташок проймає дрож.

Скачуть-плачуть горобці:

 - Дайте нам зерна, ців-ців!

А синички невеличкі

Просять:

 - Дайте рукавички!

Снігурі сидять вгорі,

Заздрять дуже дітворі:

 - Вам, дівчатка і хлоп’ятка,

Тепло. Бо у вас є хатка.

А у нас нема хатинки,

Й на обід ані зернинки.

Як почув Василь пташок,

Одягнувся в кожушок,

Взяв пшона і хліба скибку,

На подвір’я вибіг швидко,

Всіх пташок нагодував,

І здалось – мороз пропав:

Горобці защебетали,

І синичкам тепло стало.

 

Ведучі.

Хлопчик. Катерина Перелісна «Синичка».

Дівчинка. Читає ………. .

Пінь-пінь-піть! Пінь-пінь-піть!

Скільки снігу скрізь лежить!

Не дістать мені комах!

Пінь-пінь-чірр! Пінь-пінь-чірр!

Киньте крихітку у двір.

Я весною ваш садок

Обберу від комашок!

 

Ведучі.

Дівчинка. Катерина Перелісна, «Крихітка».

Хлопчик. Читає …………… .

Прилетів малий горобчик:

          «Ців-цвірінь!

Пожалій мене, дитино,

          Крихту кинь!

Бо на дворі на морозі

          Пропаду,

Я і зернятка під снігом

          Не знайду.

На столі ж я бачу стільки

          Крихіток,

Кинь хоч трішки і для мене

          У садок!»

Відчинилося віконце –

 Стук-дзінь-дзінь!

І посипалися крихти…

 Ців-цвірінь!

«Їж, горобчику бідненький,

 Поспішай!

Завтра зерняток насиплю –

 Прилітай!»

 

Ведучі.

Дівчинка. Ми впевнені, що кожен із вас, шановні глядачі, не жаліли хлібних крихт, зерна, та іншого корму для птахів, які прилітали взимку у ваш садок, до вашого віконечка, на ваше подвір’ячко.

Хлопчик. А ті дітки, які разом з батьками змайстрували і повісили для птахів годівнички, проявляють своє милосердя і мають чуйне, добре серце.

Дівчинка. Наступні віршовані рядки ми присвячуємо птахам, які прикрашають білу пелену казкового пейзажу зими.

Хлопчик. Про крилатих друзів складено багато загадок. Текст загадки

допоможе розпізнати птаха про якого буде наша розповідь.

Дівчинка. Отож  уважно слухаємо загадку і називаємо птаха.

 Жовтогруді щебетушки

 Купили чорні капелюшки,

 А ще мають білі щічки,

 Називають їх… (синички).

 

Хлопчик. Ніна Хомич. «Синичка».

Дівчинка. Читає ……….. . Зустрічаймо!

Завітала синичка до мого вікна,

А тут годівничка – повна зерна.

Зраділа пташина, щаслива вона,

Не страшна їй стала сувора зима.

Подзьобала трохи й взялась щебетати,

Всіх своїх друзів до їжі скликати.

Вмить налетіло чимало гостей,

Ласують зерном та співають пісень.

 

Це, напевно, вони щиро вдячні мені.

 - Прилітайте щодня.

Для вас вистачить у мене зерна!

 

Ведучі.

Хлопчик. Цей моторний сірий птах

         Не гасає по світах,

         Не летить у край далекий,

        Не боїться хуги, спеки,

        Дома вічно молодець…

        Хто він, діти? (Горобець)

 

Дівчинка.  Грицько Бойко «Горобчики».

                     Читає ……….. .

В зимові дні на стовпчиках,

На вітах, на дахах

Сидять малі горобчики

У сірих піджачках.

Сидіти б їм під стріхами,

Чекати б їм тепла,

Та жаль, що всюди віхола

Поживу замела.

Сніги, мов білі килими

І долі ні зерна.

Я хліба накришила їм,

Посипала пшона.

Горобчики наїлися

І, наче у теплінь,

Всі радо розлетілися

Цвірінь-цвірінь-цвірінь.

 

Ведучі.

Дівчинка. Вірно людям я служу,

                    Їм дерева сторожу.

                    Стук та стук – не раз, не два,

                    Аж гуде вже голова.

                    Кинув я б, не стукотів,

                    Коли б їсти не хотів. (Дятлик)

Хлопчик. В. Кочевський. «Дятлик».

                  Читає …………. .

По нашому лісі старому

Лунає лункий перегук.

Хтось вранці прокинувся в ньому

І дріб вибиває: тук-тук.

Це ж дятлик – мій давній знайомий,

Я знову зустрівся із ним.

Стою поблизу його дому

Під дубом товстим, дупляним.

Сніг тане, вмиває дерева,

І дятлик напився з кори.

Його побетейка рожева

Над мохом мелькає, горить.

Ступнув я… щось тріснуло сухо.

 Я дятла лякать не хотів,

А він, товстодзьобий, щодуху

Зі стовбура скік – полетів.

Він пурхнув до найближчого клена,

Хвостом обіперся об сук,

І дивлячись косо на мене

Почав передачу: тук-тук…

Весна уже не за горами!

Тук-тук… Зустрічайте її!

Від дятла пішла телеграма

В байраки, бори і гаї.

 

Звучить музика. На сцену виходить хлопчик-дятлик. На голівці атрибут із зображенням дятла, через плече сумка з телеграмами. Під фонограму він виконує пісеньку «Поштарик».

         1.З піснею ранковою,

З сумкою поштовою

Дятел над дібровою

Літає.

Мрія дятлика проста –

Хоче мати він листа,

Пошту всю перегорта –

Шукає.

                   Приспів

Телеграма для кота,

Дві листівки для крота,

Всім на світі шлють листи,

Лиш мені не пишеш ти…

 Телеграма для кота,

 Дві листівки для крота,

Всім на світі шлють листи,

Лиш мені не пишеш…

2. Вибиваю день при дні

   Телеграми на сосні,

   Та чомусь ніхто мені

   Не пише.

 Облітав зелений ліс,

   Звірям пошту всю розніс,

   Друже, милий, озовись

   Скоріше.

                   Приспів

    Напиши мені листа,

             Ось візьми і напиши!

             Щось цікаве розкажи,

             Тільки прошу, поспіши!

               Напиши мені листа,

                        Ось візьми і напиши!

                        Щось цікаве розкажи,

                        Дуже, дуже прошу!

 

Ведучі.

Хлопчик. Пісенька «Поштарик» прозвучала у виконанні …………… .

Дівчинка. Слухаємо наступну загадку.

                   Взимку зграйками кочуєм по полях,

                   Шукаємо насіння в бур’янах.

          Весною знищуєм комах,

                    Годуєм ними пташенят.

                   В нас пір’я різних кольорів:

                    Червоне, чорне, біле, жовтувато-буре.

                     «Чі-і віт», «піть-піть-піть».

                       Хто ж ми такі, скажіть? (Щиглики)

 

Хлопчик. Вадим Скомаровський «Щиглик».

                  Читає ……………… . Зустрічаймо!

Підборами порипує

мороз-вусач,

а щиглику під липою

хоч сядь та й плач.

Він мав зерняток з осені

ні жменьку – міх,

а віхоли морозяні сховали їх.

Вітрисько запорошує

гілки ялиць,

а Гриць пташок запрошує

до годівниць.

Ген-ген вони розвішані,

між віт вгорі,

на дубі, на горішині,

на яворі.

Засніжено, занесено

зимовий гай,

а щиглику так весело,

що хоч співай.

 

Ведучі.

Дівчинка. Вони бувають сизі, білі,

                   Воркують, в парку проживають.

                   Вважають їх птахами миру,

                   На щастя в небо випускають.

                   І линунь в сині голубій

                   Птахи чудові - … (голуби).

Хлопчик. Вадим Скомаровський. «Голуби».
                   Читає ……………. .

Зграйка білих голубів

Над селом злетіла,

Зграйка білих голубів –

Наче хмарка біла.

Гулі, гулі на карниз,

Гуленьки до двору,

А вони не хочуть вниз,

Їм би вгору, вгору –

Вище кленів і дубів,

Вище осокору.

Вабить небо голубів

У ранкову пору.

Гулі, гулі до землі,

Гулі на долину,

Принесіть нам на крилі

Сонечка краплину!

 

Ведучі.

Хлопчик. Що воно за птиця

                  Світла денного боїться,

                   Дзьоб гачком, великі очі

                   І не спиться їй щоночі.

                   - Ху-гу-гу! – вона співа.

                   Відгадали?Це ж … (сова).

Дівчинка. Сич на зиму заморожує в дуплі, як в холодильнику, мишей і пташок. В одного такого запасливого сича знайшли одного разу аж два кілограми лісових мишей.

Хлопчик. Олег орач. «Сич». Читає ………

Олег Орач

          Сич

Знов і знов мені кортить

Злазить на горище –

Там на бантині сидить

Отакий сичище!

Отакий дзьобище!

 

Спить удень, а цілу ніч

На мишей полює сич.

Хай поспить –

Йому бажаю:

Я мисливців поважаю.

 

Ведучі.

Хлопчик. Зима приходить у наш край не одна. Разом з нею з’являються і  крилаті гості. Давайте познайомимося з ними.

Дівчинка.  Птах оцей червоногрудий

                    Не лякається простуди.

                    Як сніги впадуть – умить

                    Із Сибіру прилетить. (Снігур)

Хлопчик.  О. М. Кришень. «Снігурець».

                   Читає ……………. .

Снігурець-красунець

На калині всівся,

Снігурець-красунець

Ягідок наївся.

Ягідки смачненькі,

Стиглі червоненькі.

Снігурець наївся,

Калині вклонився.

Жде калина щозими

Пташечку маленьку.

Мабуть, родичі вони

Обоє червоненькі.

Ведучі.

Дівчинка. А чи впізнаєте ви ще одного крилатого гостя?

                            Озира зимовий ліс,

                             На морозі чистить ніс.

                             Для коханих пташеняток

                             У гніздечку у цей час

                             Пуху, шишок і зерняток

                             На всю)

Хлопчик. Дмитро Білоус. «Шишкар».

                   Читає ……………… .

У зимовий день на сонці

Птах щебече на сосонці:

  • Цок-цок-цок! Цік-цік-цік!

Може, вас мороз припік?

Це шишкар червоно-бурий –

Не буває він похмурий,

Все доводить він комусь:

 - Я морозу не боюсь! –

 

Там, де гілка пелехата,

Шишкарева тепла хата.

Хай там хуга, сніговій –

В ній сиди, яєчка грій.

 

У гніздечку шишкариха,

А шишкар співає стиха.

Чом журитися пташкам?

Ліку ж тут нема шишкам!

 

І шишкар літає в лісі,

Носить їсти шишкарисі.

 - Цік-цік-цік! Цок-цок-цок!

От і вивели діток!...

 

Носять їм з шишок зернята,

Підростають шишкарята.

І зацікають ось-ось:

Холодів не боїмось.

 

Ведучі.

Хлопчик. Дуже щасливі ті птахи, які пережили холодну зиму, яким допомагали врятуватися від голоду добрі люди.

 Дівчинка. В знак вдячності прийміть від крилатих друзів танець у виконанні скрекотух сорок-білобок.

Разом. Зустрічаймо!

 

Діти у костюмах сорок виконують танець «Сороки-білобоки».

(Примітка. Можна виготовити костюми зимуючих птахів.)

 

 

Ведучі.

Хлопчик. Ваші оплески нашим танцюристам.

На зустріч із вами прилетіла всім вам відома крилата пані.  

  Дізнаємося хто ж вона.

Дівчинка. Чорна, як гар, кричить: «Кар-р-р!» (Ворона)

Хлопчик. Давайте порозважаємося разом з воронами. Всі піднімаємось зі своїх стільців і будемо виконувати вказані мною рухи ворон. Коли я

підніматиму руку, то потрібно чотири рази крикнути: «Кар!».  Приготувались? Почали!

Дівчинка.    Ось стрибають на морозі –стрибки на пальчиках

                      Три ворони по дорозі.

                      Кар, кар, кар, кар!

                      За скоринкою погнались – легкий біг, змах руками

                      На все горло розкричались

                      Кар, кар, кар, кар!

                      Повернулися додому, - сідають на місця

                      Заховалися у ньому. – закривають обличчя руками

Дівчинка. Молодці. Дякує вам пані ворона.

Ведучі. (Група дітей)

  1. Відчувають весну зимуючі птахи. Голоснішим і дзвінкішим стає пташиний спів.
  2. У наростаючій світлині дня весело цвірінькають горобці. Вони ніби намагаються перекричати синицю.
  3. Дзвінким стукотом проголошує прихід весни дятел. Усюди чути різноголосі пташині «розмови».
  4. Настала пора перелітати в ліс тим пташкам, які зимували ближче до людей: у містах і селах.
  5. Першими повертаються з далеких країв перелітні птахи – граки.
  6. О. Хощенко. «Граки прилетіли». Читає ……….. . Зустрічаймо!

Чорним снігом обліпили

Вранці осокір граки.

Каркання збудило схили

Біля славної ріки.

Та які ж ви галасливі!

З того осокір завмер…

Не гніздо зросло, а диво,

На три поверхи тепер.

Будувати лише надійно…

Швидко в праці день мина.

Звуки їх не мелодійні,

Але в них також весна…

І до лементу отого

Вже звикає осокір.

Скоро листу молодого

Злинуть прапорці до зір…

Ведучі.

Дівчинка.  У садочку понад тином

                    Я зробив йому хатину.

                     Він навколо обдивився,

                     Засміявся і оселився.

                     Здогадались ви однак, -

                     Поселився у нас… (шпак).

Хлопчик. Справжній прихід весни знаменує приліт гостродзьобих шпаків.

 Як тільки долине їхній протяжний свист, вважай, що то вже справжня весна!

Дівчинка. Шпаки – великі майстри наслідувати спів інших птахів і різні звуки. За це їх звуть пересмішниками або пародистами.

Хлопчик. Слова М. Івенсен. Музика Т. Попатенко. «Шпачок прощається».

Дівчинка. Виконують ……… . Зустрічаймо!

  1. Осінь. Дощик сіється.

 Клен весь пожовтів,

 А шпачок на гілочці

 Пісеньку завів.

         Приспів.

Гілка ледь гойдається,

Дощик не кінчається,

З нами шпак старесенький

До весни прощається.

  1. В путь-дорожку дальнюю

Треба відлітать

Пісеньку прощальную

Як не заспівать.

           Приспів

  1. Де ясні весняні дні,

     Сонце золоте,

     Сумно над шпаківнею

      Пісню шпак веде.

                   Приспів

(Пісня виконується під фонограму).

 

Ведучі.

Хлопчик. Ніна Хомич «Шпачок».

Дівчинка. Читає ……….. .

У чужім, хоч теплім краї,

Наш шпачок сумним буває,

Бо і пташці, милі діти,

Без батьківщини важко жити.

А коли прийде весна,

То збирається рідня

І рушають у дороги,

Через муки і тривоги,

І пригоди,й небезпеки,

А дороги ці ж далекі…

Долітають, та не всі,

До своїх полів, лісів,

До струмочків і річок,

До веселих діточок.

Безліч знищать черв’ячків.

Ще й комашок і жучків.

І тоді рясні плоди

Подарують нам сади.

 

Ведучі.

Дівчинка. Леонід Талалай. «Шпак».

Хлопчик. Читає ………… .

Устає раненько шпак

І вдягає чорний фрак.

Як артист – не просто так:

Шпак – заслужений співак.

Він увечері і зрання

Шле усім пісні-вітання.

Та ніхто не чує вдень

Голосних його пісень.

На полудне замовкає –

Шкідників-комах шукає.

І тоді малі шпачата

З нетерпінням ждуть на тата.

Ведучі.

Хлопчик.     Не зійшов ще в лісі сніг,

                  В небі чути уже спів:

                  «Юлі-юлі-юлі!»

                   Ви мене почули?

                   Вибігайте, малюки,

                   Прилетіли … (жайворонки).

Дівчинка. Жайворонка дуже легко впізнати за характерним польотом. Він здіймається у небесну вись майже вертикально, а потім каменем летить і сідає на землю.

Хлопчик. Лісовий жайворонок, або юла, під час співу описує широкі кола у повітрі. Він цим займається не лише вдень, а й місячної ночі.

Дівчинка. Любов Забашта. «Жайвір».

              Читає …………….. .

Жайвір у небо

Високо літає,

Жайвір найперший

Весну стрічає.

В нього високий

Дзвінкий голосочок,

Ніби то срібний

     Б’є молоточок.

Ніби він тягне

Нитку сріблясту

З неба до лану

Людям на щастя.

Ведучі.

Дівчинка.       Дивний ключ у небі лине,

                     Не залізний, а пташиний.

                     Цим ключем в осінній млі

                     Відлітають …(журавлі).

Хлопчик. У природі цих птахів дуже легко визначити в польоті, коли вони, вишикуються трикутником або ламаною прямою лінією.

Дівчинка. Крик журавлів – гучне курликання, під час перельотів, яке не можна сплутати ні з якими іншими пташиними голосами.

Хлопчик. Марія Познанська. «Журавлі летять».

                  Читає ………….. .

Журавлі летять, курличуть,

Шлють останнє «прощавай»,

Літечко з собою кличуть,

Забирають в теплий край.

 

Ой, як жалко мені літа

І журавликів моїх.

Та не буду я тужити,

Бо весною стріну їх.

 

Ведучі.

Хлопчик. Гніздо приліпить на стіні,

                  Щебече в ній свої пісні,

                  А потім свій співучий рід

                  Виводить в небо у політ. (Ластівка)

Дівчинка. Б. Грінченко. «Ластівка».

                  Читають …… та…… . (Діалог.)

Дитина.

Ти знов защебетала

У мене під вікном.

Із вирію вернувшись,

Клопочешся гніздом!

А там же вічне літо,

Цвіте, як Божий рай…

Чому ж вернулась знову

Ти в мій журливий край?

 

 Ластівка.

  • Хоч літо там і сяє, -

Любіше тут мені.

Така квітчасто-пишна

Вкраїна повесні.

Така квітчасто люба,

Що в тім краю-раю,

Все бачу я хатинку,

Де це гніздечко в’ю.

 

Ведучі.

Дівчинка. Ластівку вважають Божою пташкою. Якщо ластівка в’є під чиєюсь оселею гніздо, то це передвіщує щастя тій родині.

Хлопчик. Розоряти гніздо ластівки або знищувати їхні яєчка – гріх: все обличчя у винних всіється веснянками, подібно до цяток на ластів’ячих яєчках.

Дівчинка. Такі повір'я існують у народі.

Свято птахів продовжується. Дорогими гостями на ньому є наші батьки. Вони дарують всім присутнім пісню.

Хлопчик. Слова Михайла Ткача. Музика Олександра Білаша. «Ластівка»

             Виконує ………………. .

Разом. Зустрічаймо!

 

     1. До вікна мойого

Теплий промінь ластиться,

Синьооке небо в шибки загляда, -

Прилетіла ластівка

Голубою ласкою

До моєї хати, до свого гнізда.

 

2. Ластівка щебече

Під моєю стріхою,

Від зорі до ночі човником снує,

Весняною втіхою

І любов'ю тихою

Облітає серце молоде моє.

 

3. Дівчинонько горда,

Глянь,як промінь ластиться,

Вже останню кригу понесла вода, -

Прилетіла ластівка

Голубою ласкою

До моєї хати, до свого гнізда.

 

4. Не лишай так скоро

Мого двору, ластівко,

Ти, холодний вітре, не тривож села, -

Дай умитись ласкою,                 

Дай нажитись казкою,

Та не дай зазнати літа без тепла.

(Примітка. Кожні три останні рядочки повторюються 2 рази.)

 

Ведучі.

Хлопчик.     Що за диво, що за птах

                  Наганяє жабам жах?

                  На одній нозі дрімає

                  І на хаті хатку має. (Лелека)

Дівчинка. Лелеки гніздяться лише біля осель добрих людей.

Хлопчик. Гніздо на хаті віщує лише щастя і достаток.

Дівчинка. Лелеку на Україні називають по-різному: чорногуз, боцюн, бусел, буслик, бусол, гайстер, а лелеченят – Лесики.

Хлопчик. Віра Паронова. «Лелеки».

             Читає ………….. .

     Щоби став могутнім рід,

Сильним і багатим,

Примостив колись мій дід

Колесо на хату.

 

Там гніздо лелеки в’ють

Із гілок, соломи,

Пір’я і траву несуть –

Буде тепло в ньому!

 

Мов сторожа нагорі,

Пильно поглядають,

Від мишей, комах, щурів

Двір оберігають.

 

І висиджують малят

У дощі і спеку.

Пройде літо – полетять

У краї далекі.

 

 

 Ведучі.

Дівчинка.     Тьох-тьох-тьох, тіву-тів,

                    Лине радісно з гаїв.

                     То співаночка чия?

                     Голосного…(солов’я).

Хлопчик. Соловейко своїм чарівним співом приніс світову славу українській землі.

Дівчинка. Співають соловейки і вдень і вночі. Особливо зворушує цей спів вночі. Крім того, не зустрінеш двох соловейків, які б співали абсолютно однаково.

Хлопчик. Марія Познанська. «Співай, соловейку.»

              Читає ……….. .

 

 

Аж гнеться калина від співу дзвінкого!

Це хто там співає? Не видно нікого.

Погляньте пильніш у калину рясну:

Ото соловейко стрічає весну.

Щебече, витьохкує, срібно сміється,

І де тільки сили у нього береться!

Такий же маленький, а як він співа,

Немовби до нас вимовляє слова.

Співа соловейко про сонце й хмаринку,

Про любу Вкраїну, що квітне в барвінку,

А нам не наслухатись гарних пісень –

В садок, під калину, приходим щодень.

І дуже ми вдячні маленькій пташині,

Хоча вона взимку жила на чужині,

Та пісню принесла у рідний свій край.

Співай, соловейку, співай!

 Спів соловейка. (Аудіозапис.)

 

Ведучі.

Дівчинка. Іноді чарівний спів соловейка ще більше навіює смуток на людину, якій не поталанило знайти своє щастя в житті. З яким же проханням вона звертається тоді до крилатого співака. Давайте послухаємо.

Хлопчик. Слова В. Забіли. Музика М. Глинки. «Не щебечи, соловейку».

                  Виконує ……….. .

Разом.       Зустрічаймо!

 

  1. Не щебечи, соловейку,

     під вікном близенько,

          не щебечи, малюсенький,

     на зорі раненько.

 

  1. Твоя пісня дуже гарна,

      ти гарно співаєш,

      ти щасливий: спарувався}

       і гніздечко маєш.                Двічі        

 

  1. А я бідний, безталанний,

     без пари, без хати,

     не судилось мені в світі}

     весело співати.                    Двічі

 

  1. Ти лети, співай тим людям,

      котрі веселяться,

      вони піснею твоєю}

      будуть забавляться.   Двічі

 

  1. А мені такая пісня

      душу роздирає,

          гірше б’ється моє серце,}

      аж дух завмирає.                  Двічі/

 

Ведучі.

Хлопчик.    Шия довга, перо – білосніжне,

                 Він пливе собі тихо і ніжно,

                 Аби навіть води не сколихнути,

                 Хто бачив це – не може забути. (Лебідь)

Дівчинка. Лебеді відомі своєю красою і ніжністю. Вони обирають собі пару на все життя, ніколи не розлучаються і з року в рік виводять пташенят.

Хлопчик. Віра Паронова. «Лебідь».

             Читає ………… .

 

Шия довга й ніжна,

Пір’я білосніжне,

Крилами тріпоче,

Радісно ґелгоче.

Любить чисту воду,

Тишу й прохолоду,

Їсть траву, комашок,

Рибу й черепашок.

Як гніздо звиває,

Пухом вистеляє.

Пух, неначе вата, -

Тепло лебедятам.

А коли завіє,

Крига воду вкриє,

Лебедина зграя

В дальню путь рушає.

 

 

 

Ведучі.

Дівчинка.      Хто гнізда свого не має,

                   Яйця іншим підкидає.

                   Та у лісі в холодку

                    Все кує: «Ку-ку!», «Ку-ку!» (Зозуля)

Хлопчик. Віра Паронова «Зозуля».

              Читає ……….. .

Вона гнізда не має,

Ку-ку, ку-ку співає,

Своє одне яєчко

Кладе в чуже гніздечко.

Маленьке зозулятко

Кричить і їсть багато

І пташенят хазяїв

З гніздечка викидає.

     Шкода пташок тих бідних,

Її батьків нерідних,

Чуже дитя годують
немов своє, пильнують.

Та виростає птиця,

Для лісу захисниця:

Всю гусінь в лісі й гаї

Старанно позбирає…

Ведучі.

Хлопчик. За літо зозуля встигає прилаштувати в чужі гнізда до 20 яєць. А відбувається це так: самець відвертає увагу птахів від гнізда, а самка в цей час відкладає яйце в чуже гніздо, викидаючи яйця господарів. Відомо до 150 видів птахів, які стають прийомними батьками зозуленяти.

Дівчинка. Коли ми чуємо знамените «ку-ку», то стараємось рахувати «скільки літ щасливих буде на віку». Кукають тільки самці. Самки кукати не уміють.

Хлопчик. Слова Олекса Кобця. Обробка і музика Юрія Круглова.

                  «Закуй мені, зозуленько».

                    Виконує ……….. .

Разом.   Зустрічаймо!

І. Закуй мені, зозуленько,

  У зеленому гайку:

 Скільки мені літ щасливих

  Буде на віку?

- Ку-ку-ку! Ку-ку-ку!

-  Скільки мені літ щасливих

  Буде на віку?

  - Ку-ку-ку! Ку-ку-ку!

 Скільки мені літ щасливих

Буде на віку? 

 

                                                      2.Закувала зозуленька

             Раз, і два, і три, і п’ять…

       Я старалась у затінку

Пильно рахувать:

                                                  - Ку-ку-ку! Ку-ку-ку! 

     Я старалась у затінку

                                                 Пильно рахувать:

    - Ку-ку-ку! Ку-ку-ку!

    Я старалась у затінку

Пильно рахувать.

 

3.Відпочила зозуленька,

Та й знов за своє:

 Це ж вона мені, напевно,

 Доленьку кує:

 - Ку-ку-ку!-Ку-ку-ку!

 Це ж вона мені, напевно,

 Доленьку кує:

 - Ку-ку-ку! Ку-ку-ку!

 Це ж вона мені, напевно,

Доленьку кує.

 

                                          4. Буду добре пильнувати

                                              Точної лічби:

                                              Скільки років мені жити

                                              В світі без журби!

                                              – Ку-ку-ку! Ку-ку-ку!

                                              Скільки років мені жити

                                              В світі без журби!

                                               – Ку-ку-ку! Ку-ку-ку!

                                              Скільки років мені жити

                                              В світі без журби!

Ведучі.

Дівчинка. На сьогоднішньому святі ви зустрілися з найбільш відомими птахами нашого краю. Надіємось, що вас зацікавило їхнє життя-буття і ви неодмінно будете дізнаватись про крилатих мешканців лісів і полів з книг, журналів, газет, інтернету, розпізнавати у природі, а головне – оберігати і допомагати взимку.

Хлопчик. А продовженням нашого свята буде гра «Як  птахи намагались  звіряткові вказати дорогу до мами».

Ви, маленькі глядачі, будете птахами і намагатиметесь допомогти білченяткові. Отож слухаємо про пригоду, яка трапилася і беремо в ній участь.

Диктор.

Сьогодні ми розкажемо казочку про маленьке білченятко, яке втікло від мами і загубилося. Скаче з дерева на дерево, а додому потрапити не може. Звірятко заплакало і запитало в зозулі, що сиділа на дереві: «Де моя мама?» Зозуля начебто хотіла щось сказати, але в неї вийшло дивне…(мікрофон – дітям) (Ку-ку!)

Біля білченяти пролетіла сорока, блимнула на нього очима і сердито буркнула… (мікрофон – дітям) (Кра-кра-кра!)

Пострибало руденьке далі. Аж бачить на розвилці гілок підвішений кошик, сплетений з кори, гілочок, трави, а з нього виглядає іволга. Спиталося білченя у неї дороги. Вона лагідно пояснила гарним мелодійним, флейтовим свистом…(мікрофон – дітям) (Фіу-фіу!) Нічого біченя не зрозуміло. Пострибало далі. Біля болота поважно ходив красивий, великий, довгоногий птах. Звірятко до нього: «Дядечку, допоможіть мені знайти дорогу до мами.» Лелека витягнув довгу шию, став на одну високу ногу, підняв вгору червоний дзьоб і охоче щось пояснював. Але білченя нічого  з того не зрозуміло, бо в лелеки лише виходило…(мікрофон – дітям) (Кле-кле-кле!).

Аж тут появилась зграйка горобців. Звірок до них за поміччю звернувся. А птахи пояснили лише своїм…(мікрофон – дітям). (Цір-цір-цір!)

До багатьох птахів зверталося білченя. Кожен по-своєму старався пояснити маленькому звіряткові як знайти дорогу до мами:

соловейчики… - (Тьох-тьох, тіву-тів!),

синички… - (Тинь-тинь, бр-р-р!),

повзики… - (Тюй-тюй!),

ворони… - (Кар-р-р, кар-р-р!),

журавлі… - (Кру-кру-кру!),

одуди- (Дуду-ду-ду!) та багато інших птахів.

 Не зрозуміло білченя нікого з птахів. Тоді подалося воно до людей. Під дахом будинку звірятко помітило багато ластів’ячих гнізд. Вибралось на вершечок старої груші і попросило допомогти йому у пошуках мами. Ластівки так були заклопотані будівництвом нового житла, що й не помічали білченяти. В розпачі воно спустилось на землю. У дворі стільки птаства! Білченя чемно привіталось і підійшло до курей, що стояли біля хліва. Тільки-но воно хотіло запитати про свою маму, як кури настовбурчили пір’я і всі голосно сказали:... (Кво-кво-кво!). «Все зрозуміло», - подумало білченя і підійшов до півника, що сидів на воротях. Той тільки зухвало заспівав у його бік – ось так - …(Кукуріку! Кукуріку!).

На ставку плавали качки і гуси. Білченя до них: «Качечки і гусенята, можливо ви допоможете виручити мене з біди?»

Гусенята зашепіли:…(Ш-ш-ш-ш!), а каченята і собі:…(Ква-ква-ква!). А ззаду підкрадався до нього найбільший птах у дворі. Білченя мало не впало від страху у став. Це був індик. Той невдоволено забурмотів:... – ось так(мікрофон – дітям).(Гуль-гуль).

 Білченятко почало втрачати надію, що знайде маму. Та з хати вийшов хлопчик Тимофійко. Він допомагав бабусі годувати домашню птицю. Почувши лемент у дворі, він сказав: «Цитьте! Зовсім налякали безпомічне звірятко». Вислухав він білченя, в котрого з оченят котилися сльози, потім насипав у корито крилатим крикунам зерна, тоді посадив білченя на праве плече і поніс у ліс до мами.

Ніна Хомич

 

 

Ведучі.

Хлопчик. Запрошуємо на сцену наших цінителів гумору та сатири.

Разом.       Зустрічайте!

(Діти піднімаються на сцену. Зал супроводжує оплесками.)

Дівчинка.   Г. Чубач. «Біла чапля».

                     Читають …,…та … .

 

Дитина-автор.

                      Біла чапля всіх дурила:

Чапля. (Дівчинка із атрибутом чаплі на голівці.)

                     - Я собі кожух купила!

                     Ще куплю собі хустину,

                     Буду з вами цілу зиму!

Дитина-автор.

                     Вірив чаплі чорний жук,

                     І метелик, і павук.

                    Тільки жаба-скрекотуха

                    Не хотіла чаплю слухать:

Жабка. (Дівчинка із атрибутом жабки на голівці.)

                    - Не хвалися, чапудрило,

                      Ти кожуха не купила!

                      Ти не купиш і хустину!

                      Подасися на чужину!

Дитина-автор.

             Ще земля не стала біла –

             Чапля в вирій полетіла.

Ведучі.

Дівчика. Н. Приходько. «Сова».

Хлопчик. Читає ………… .

Дитина-автор.

                         Ніч минула.

                         Сонце встало.

                         Трудовий почався день.

                         Радо птаство заспівало

                         У гаю пісень.

                         А в дуплі стара сова

                         Ліхтаря свого хова,

                         Просить пташок:

Сова. (Дівчинка з атрибутом чаплі на голівці.)

                          - Не кричіть!

                            Дайте трохи відпочить,

                            Подрімати хоч годину.

                            Я ж працюю в другу зміну,

                            Уночі!

 

Ведучі.

Хлопчик. Валерій Ясиновський. «Отака сімейка».

Дівчинка. Читає ………… .

У сороки татка

На сорочці латка.

У сороки мами

Фартушок з латками.

У донечки-сороки –

У латочках боки,

А в сороки-сина, -

Геть латана спина.

Тьохка соловейко:

«Отака сімейка!

 

Ведучі.

Дівчинка.  «Сорока».

 Хлопчик.   Читають ……… та ……. .

Дитина-автор.

                         Довгохвоста, білобока

                          На тину сидить сорока.

                          Поглядає до воріт –

                          Рибу там смакує кіт.

Сорока. (Дівчинка з атрибутом сороки на голівці.)

                          - До голівки вже доїв!

                              Хоч би ще мені лишив!

Дитина-автор.

                           Пурх! Сорока із тинка.

                           За голівку й до садка!

Ведучі.

Хлопчик. М. Стельмах. «Дятел».

Дівчинка. Читає ……….. .

По рецепту на базарі

Дятел вибрав окуляри,

Натягнув собі на ніс,

Полетів трудитись в ліс.

У осінню хмуру пору

Хитрий жук зашивсь під кору.

Дятел глянув, сів на сук,

Носом тук – і згинув жук.

От які-то окуляри

Вибрав дятел на базарі.

Ведучі.

Дівчинка. Борис Мозолевський. «Журавлина балада».

Хлопчик. Читає ………. .

Косив сіно журавель,

Журавлиха жала,

А маленьке журавленя

Снопики вязало.

Зійшло сонце з-за гори

Стало вельми жарко.

- В’яжи, в’яжи, наш синочку,

Зловим тобі жабку!

Як нажали три кулі,

Сіли спочивати –

Син і батько журавлі

Й журавлиха-мати.

Журавель ізняв бриля,

Журавлиха – хустку.

А мале журавленя

Задрімало хутко.

Журавлеві снивсь комбайн.

Журавлисі – хатка,

А малому журавляті

Зелененька жабка.

 

Ведучі.

Хлопчик.  Ліна Костенко. «Горобець із білою бородою».

Дівчинка.  Читає ………….. .

Розбігайтесь, людоньки, хто кудою!

Горобець із білою бородою!

Що за диво дивнеє? На віку

Вперше бачу бороду отаку.

Може, він старійшина чи мудрець?

Може, він заслужений горобець?

Ні. Несе він у дзьобику пір’їну,

Пригодиться діточкам на перину.

 

Ведучі.

Дівчинка. Щирі оплески любителям гумору та сатири. Просимо зайняти свої місця у залі.

Хлопчик. На свято ми придбали призи. Приз отримає той, хто найбільше  дасть правильних відповідей на запитання вікторини. Дятлик-поштарик за кожну правильну відповідь буде вручати атрибут пташки. Хто найбільше  «впіймає» птахів, того й приз.

Дівчинка. Прошу піднятися на сцену по одному представнику з кожного класу.

Запитання до вікторини

  1. Назви п'ять зимуючих птахів.
  2. Що гірше для птахів взимку – голод чи холод? (Голод)
  3. Чи всі птахи мостять гнізда? (Ні. Шпак, сова, зозуля не мостять)
  4. Які птахи влаштовують по кілька гнізд на одному дереві? (Граки)
  5. Хто з птахів плете гніздо, як рукавичку? (Синиця-ремез)
  6. Чому не можна брати в руки яйця птахів? (Птахи покидають гнізда)
  7. Пташенята якого птаха не знають рідної матері? (Зозулі)
  8. Який найменший птах у світі? (Корольок)
  9. В якого птаха такий міцний хвіст, що він підтримує його на дереві?

(У дятла)

  1.  Чому сову називають корисним птахом? (Вона знищує за рік до тисячі мишей)
  2.  Скільки потрібно взяти «а», щоб отримати назву птаха? (Сорок «а»)
  3.  Чи є пташине молоко? (Є, у голубів)
  4.  Як називають вчених, які досліджують птахів? (Орнітологи)
  5.  Чи птахам встановлюють за подвиги пам’ятники? (Так. Гусям у Римі, голубу в Парижі, горобцю – в місті Бостоні. А за які заслуги, дізнайтеся самі.)
  6.  Які птахи занесені до «Червоної книги» України? (Орел-беркут, дрохва, лелека чорний, журавель сірий.)

 

Ведучі.

Хлопчик. То ж птахи із нами у спілці,

                  Поля й лісу сторожі.

                  Ти про них дізнайся  більше,

                  Полюби і бережи.

Дівчинка. І ніколи, чуєш, ніколи

                   Пташку в клітці не держи!

Хлопчик. Прохання поневолених птахів описано у віршах багатьох поетів.

Дівчинка. Дмитро Павличко. «Птиця».

  Читають ……. та ……. .

Разом.        Зустрічаймо!

 

Хлопчик. (Тримає у долонях простягнутих рук атрибут пташечки)                         Тріпоче серце пійманої птиці,

                          В руках моїх не чує доброти:

                     - Я дам тобі водиці і пшениці,

                     Моя пташино, тільки не тремти!

Дівчинка-пташка.

                      - Хіба потоки загубили воду?

                       Хіба в полях уже зерна нема?

                       Пусти мене, мій хлопче, на свободу

                       І все, що треба, я знайду сама.

 

Хлопчик.

                       - Я ж лагідно тебе тримаю, пташко,

                         В моїх руках легеньких, як вітрець.

                         Хіба неволя це? Хіба це важко

                         Від мене взяти кілька зеренець?

Дівчинка-пташка.

                          - Пусти мене! Мені, дитино мила,

                          Дорожча воля, ніж зерно твоє!

                          Страшна, хоч лагідна та сила,

                              Яка розкрити крилець не дає.

 

       Хлопчик.

                      - Лети, співай у небі гомінкому,

                        Хоч і маленький, зрозумів я все.

                         Моя рука ніколи і нікому

                          Ні кривди, ні біди не принесе!

 

Ведучі. (Група дітей)

  1. Ніколи не зробимо шкоди

     Ми пташці у нашім краю,

     Хай лине в гаї і на води,

     Співає для нас у маю.

 

  1. Ми друзі і вірні, і щирі,

     Бо ми бережем повсякчас

     Пташок, що літають у вирій

     І тих, що зимують у нас.

 

  1. То ж не завадить, друзі, нам

     Згадати нині по- новому:

     Був давній звичай  у древлян –

     Вклонятися всьому живому.

 

  1. Наш дивний світ такий, як казка,

     Он в небі хмарочка пливе,

Разом.

     То бережіть його, будь ласка,

      Все в ньому гарне і живе.

 

Ведучі.

Дівчинка. От і підійшло наше свято до завершення.

Ми щиро вдячні тим, хто вніс свій вагомий вклад у його проведення. 

(Ведучі називають ім’я, по-батькові, прізвище кожного, хто допомагав у проведенні свята.)

Велике спасибі і вам, шановні глядачі, за активність на святі.

Хлопчик. А на згадку  дятлик-поштарик передає телеграму-пам’ятку для кожного класу від усіх лісових мешканців. Вона допоможе вам бути уважнішими до Матінки-природи.

 

(Звучить спів птахів. Дятлик розносить телеграми і вручає їх класоводам)

 

 

 

 

 

Перепустка в природу

Ідучи в парк, ліс чи поле, на екскурсію, в туристичний похід, на прогулянку чи на відпочинок, згадай: все, що тебе оточує, милує зір і слух, дає насолоду – це спільне багатство, його треба залишити чистим і неушкодженим, щоб радувати всіх, не лише тебе одного, а тому

 

ПАМ’ЯТАЙ:

Кожен зелений листочок, кожна травинка виділяє в повітря кисень. Ним ми дихаємо, без нього немає життя. Не топчи, не зривай рослин!

Найкраща квітка та, що квітує там, де зросла. Не губи її!

Гриби, отруйні для людини, для лісових мешканців – ліки і харч. Чим більше в лісі різних грибів, тим він затишніший, в ньому краще й швидше ростуть дерева. Не знищуй неїстівних грибів!

Не галасуй у весняному лісі, не включай надто голосно музику. Ти злякаєш пташку, вона злетить з гнізда. Яєчка, які вона насиджувала, захолонуть, і з них ніколи не виведуться пташенята. Краще послухай голоси лісу!

 Якщо ти знайшов гніздечко – не зачіпай, бо пташка може покинути його, навіть, якщо там відкладено кілька яєць. Поспостерігай за гніздом потайки, і ти помітиш багато цікавого.

У книгах про птахів пишеться, що гніздо – це пташиний скарб. Він надійно схований у траві чи листі. Яєчка в ньому, як жменя сяючих коштовностей. Та що там яхонти й перли в порівнянні з пташиними яєчками! Коштовності мертві, а в яєчках – майбутні пташенята й тисячі майбутніх пісень.

Одним відрізняється пташиний скарб від справжнього: його не можна торкатися. Тільки незайманий, тільки не знайдений принесе він користь.

Не лови барвистих метеликів, що літають над квітами. Вони схожі на казкові «літаючі квіти» і нікому не завдають шкоди.

Найсмачніша і найкорисливіша вода – джерельна. Подивися, як

схиляються над джерелом трави і квіти, кущі й дерева. Вони оберігають його від посухи, захищають від пилових бур. Не скаламуть же і ти джерела! Охороняй його чистоту! Чиста вода – велике багатство.

Ти хочеш принести додому лісові квіти? Зривай їх перед тим, як

ітимеш додому, і пам’ятай: скромний, невеличкий букет – ознака гарного смаку й свідомості людини, бережливості, доброти. А про що свідчить оберемок лісових квітів?

Щоб згубити молоде дерево, потрібні хвилини, а виростити – роки. Не ламай черемхи, не каліч інших квітучих дерев, кущів!

Рана на рослині – рана на живому. Якщо ти назбираєш букет лісових суниць, знай – скільки гілочок у букеті, на стількох рослинах залишилися рани, і всі вони довго хворітимуть, а багато й загине.

Ніщо так згубно не впливає на все живе, як вогонь. Байдужість, що призвела до пожежі, - злочин і перед природою, і перед людьми. Простеж, щоб у лісі не залишилося навіть іскри від багаття.

Покинута консервна банка, скло можуть поранити лісового звіра і призвести до його загибелі. Нагріте сонцем скло може стати причиною пожежі. Не залишайте після себе сміття в лісі! Нехай твоє місце відпочинку буде чистим. Рештки їжі залиши для пташок на сухих сучках, для звірів - на пеньку, для комах – на землі.

 Природа щедра до нас. Що ми маємо – усе від неї. Ти відплати їй своєю добротою, увагою, чесним поводженням, і вона стане ще щедрішою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

До нових зустрічей, друзі!

 

(Діти розглядають виставки малюнків, книг, журналів, газет, підготовлених класоводом та бібліотекарем школи.)

 

 

 Сценарій ранку розробила та провела зі своїми вихованцями   

  учитель-методист Ніна Андріївна Хомич.

 

Список використаної літератури

  • Л.А.Мечник, О.М. Волошин, І.І. Менчик. «Дітям про тварин». – Тернопіль: «Підручники і посібники», 1997.
  • Г.С.Тарасенко. «Паросток». – Тернопіль: «Навчальна книга -  Богдан», 2003.
  • Бабовал Т.І., Вихрущ В.О. «Природознавство. Цікавий світ навколо нас». – Тернопіль: «Навчальна книга – Богдан», 1998.
  • Іван Волошин. «Екологічні пригоди тварин» - Тернопіль: «Підручники і посібники», 2005.
  • Світ тварин / О.Ф.Цеханська, Д.Г.Стрєлков, - Харків: «Ранок», 2006.
  • Газети «Журналик» № 4(231) квітень 2012, № 9 (200) вересень 2009, № 4 (219) квітень 2011.
  • Журнали «Розкажіть онуку» / № 19-20, 2005, № 29, 2003 та інші.
  • Розповідаємо дітям про птахів України: Комплект наочних посібників. – Х.: Вид-во «Ранок», 2009.
  • Міфи України – Київ: Видавництво: «Довіра», 2003.
  • У 47 Улюблені вірші для улюблених дітей/ Упоря. Г. Басюк. – Тернопіль: Яблуко, 2009. – 46
  • Золоте джерельце: Проб. підруч. для 2 кл. чотириріч. та 1 кл. триріч. почат. шк./ С. С. Коструба, Н. С. Іватьо, О. Д. Жовнір, - К.: Форум, 2000. – 304 с.: іл.
  • Цимбалюк В. І., Жайворонок В. В., Соколовська А. П. Ц61 Світлиця: Навч. посіб. з українознавства для 1 кл. чотириріч. початк. шк. – К.: Педагогічна думка, 2001 – 208 с.
  • Вогник: Зб. худож. творів для учнів серед. шк. віку/ Упоряд. Л. М. Кіліченко. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Рад. шк., 1990. – 204 с. 

 

 

 

Інтернет – джерела

http://ostriv.in.ua

http://www.vgoru.org

http://www.aratta – ukraine.com

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
docx
Додано
3 січня
Переглядів
383
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку