Лялькова вистава "Котик і Півник"

 

 

 

 

 

 

 

КОТИК І ПІВНИК

Ведуча. Котик їжу добуває

І дрова заготовляє

Півник вдома більш сидить

Варить борщ, хату глядить.

Котик. Я піду у ліс по дрова

 А ти, Півнику, будь вдома

 Та гляди, не забувай.

 В дім нікого не пускай.

 Не виходь сам, сиди тихо

 Хоч би хто тебе не кликав.

Півник. Добре. Добре,

 не хвилюйся

Котик. Я нескоро повернуся.

( Котик бере сокиру, мотузку, йде у ліс.

Півник співає на мелодію пісні “Морозець“)

Півник.

Зварю суп, зварю борщ

І гречану кашу

Поїсть Котик залюбки

Цю вечерю нашу.

Кукурік! Кукурік!

Гарно разом жити

Кукурік! Кукурік!

Жити і дружити.

 

( До хати підходить Лисичка)

 

Лисичка.

Хто ж співає у нас тут?

Та це ж Півник, наш когут.

Що ж мені таке зробити

Як же його підманити?

 ( Стукає в двері)

Вийди, Півнику, сюди

Я пшенички дам й води

Наче золото пшениця

Наче мед моя водиця

Відкривай швидше, не бійся

Ось пшениця, ось водиця.

Півник.   

Ток-ток, ток-ток,

Не велів Коток.

Лисичка. 

Та невже мене боїшся?

Я ж твоя тітка, Лисиця.

Бачиш, теж руда як ти

Півнику, виходь сюди.

Півник.

Ток-ток, ток-ток,

Не велів Коток.

Лисичка.

Зовсім я часу не маю

Бо до Зайця поспішаю

В нього саме іменини

Тож покликав на гостини

( Лисиця насипала пшениці під вікном, а сама заховалася)

Півник.

( виглядаючи у вікно)

Вже пішла, ніде нема

На землі стільки зерна

 Вийду з хати на хвилинку

Хоч одну склюю зернинку.

Мене ніхто не побачить

Котик теж не взнає, значить

( Тільки-но Півник за двері, а Лисичка за нього - і до своєї хатки)

Півник.  ( кричить)

Мій Котику! Мій братику!

Несе мене Лиса до кленового ліса

За крутії гори, за бистрії води

Порятуй мене.

Котик.

Півнику, я вже біжу!

І тобі допоможу!

( Котик поспішає на допомогу Півнику, але бачить, що вже запізнюється )

Запізнився на жаль, брате,

Хитру Лиску наздогнати

Що ж мені тепер робити?

Як без тебе в світі жити?    ( Задумується)

Ну, Лисичко, зачекай,

Злу наступить скоро край!  ( Лисиччина хатка)

Лисиця. 

Ось мої і двері, і хата

Гей, до мене, лисенята.

Мама Півника спіймала

Та його на всіх нас мало

Ще піду на полювання

Вам, малі, таке завдання

Добре Півника глядіти

І окріп в печі нагріти

А як з ловів я примчу

Його голову скручу

Головне, запам’ятайте,

Нікого в хату не пускайте.

Лисенята.

Добре, мамо, не хвилюйся

Лисиця. 

Я швиденько повернуся

( Лисиця іде на полювання. До її хатки зі скрипкою і мішком підходить   Котик)

Котик.  ( співає)

А в Лисички новий двір

Чотири дочки на вибір

П’ятий Пилипко

Пилипко-липко

Вийди на ринку подивись

Як бубни бубенять

Як сурми сурмлять-погляди.

1-ше лисеня.

Хто ж це так на скрипці грає

Про лисиць, про нас співає

Піду, лишень, подивлюся ( наказує іншим)

Не кажіть про це матусі

( Лисеня виходить- Котик засуває його в мішок)

Котик.

Це співаю я –Коток

Полізай мерщій в мішок.

Ведуча.

Цікавість-це велика  сила

Всіх лисенят вона згубила

Котик пісеньку виводив

З лисенят кожен виходив.

Ну, а Котик – цок в лобок.

Поскладав їх у мішок

Потім Півника знайшов

І додому з ним пішов.

Півник зрозумів, напевно,

Що не слухавсь він даремно.

Й Котикові так сказав

 

 

Півник.

Розумнішим вже я став

Вік науки не забуду

Слухатись тебе я буду

Ви, діти, теж запам’ятайте

Двері чужим не відкривайте.

 

 

КОЛОБОК

Ведуча.

Ні, не в царстві-государстві

Не у теремі й палаці

Не у граді і не в місті

А в звичайному селі

Проживали Дід і Баба

В хижі з дерева старій

Дружно жили, не тужили

В ліс ходили по гриби

По малину, по дровця та

Й пироги смачні пекли.

Бабця- добра господиня

Та старенька- все болить

А дідусь маленький змалку

Та зістаривсь… Що ж робить?

От зібралися уранці

Дід і баба їсти щось

Дід у бабці просить:

Дід.      

Бабцю, ну спечи, спечи хоч щось

Ведуча.  

Бабця в засік вже ходила

Тільки знає, що біда-

Пусто в засіку, й граминки

Борошна у них нема.

Дід наш дуже засмутився

Що ж робити? Як же буть?

І до бабці

Дід. Стара, чуєш?

Де б нам борошна добуть?

Ведуча. Баба каже:

Баба.

Добре, Діду

От піду я у засік

Може трішки назмітаю

Та й спечу тобі пиріг.

Ведуча.

Трішки борошна Бабуся

Назмітала і спекла

Як ви всі вже здогадались

Рум’яного колобка.

Дідусь радий, Баба рада

От сніданок на вікні

Примостили, щоб схолонув

Самі ж пішли чайок пить.

Колобок лежав недовго

Скік на призьбу, на поріг

Й покотивсь у ліс по стежці,

Щоб пізнати більше світ

Лиш до лісу покотився

А до нього Зайчик-плиг

На пеньочок умостився

І до Колобка

Зайчик.

– А ти дуже круглий, рум’яненький

Чом так швидко покотив

Звідки і куди зібрався

Ще і вихолонуть не встиг?

Ведуча.

Усміхнувся Колобок

І дав відповідь просту

Колобок. 

Я по засіку метений

Я на сонці печений

Я від Діда втік

Я від Баби утік

І від тебе втечу.

Ведуча.

І побіг по стежці хутко

Зайчик тільки зоглядівся

Колобка уже нема

А той котиться по стежці

Пісню весело співа

Радий сонцю, радий небу,

Пісню весело співа

От назустріч біжить Вовчик

Вовк. – Ти куди?

Ведуча. До Колобка

Той всміхнувся, покрутився

Й повторив свої слова.

 

 

Колобок.

Я від Діда втік

Я від Баби утік

І від Зайчика утік я

І від тебе утечу.

Ведуча.

Вовчик вирячив очиська

Ну й хвалько, ну й знахабнів.

Ведуча.

Тільки Колобок рум’яний

І від нього вже утік

Покотився поміж квіти

По галявині й на пеньок

Скочив, щоби відпочити

Й підрум’янити бочок

Тільки виліз, примостився

Навкруг себе подивився

Як невідомо і звідки

Ведмідь бурий з’явився.

Ведмідь. 

О, кого я бачу

Так це ж хлібний Колобок

Що втіка од Діда й Баби

Гей, куди спішиш , дружок!

Ведуча. 

Колобок наш подивився

 Колобок. Ну й великий цей ведмідь

Ведуча.

 Страшно стало, він і скочив

Й по стежині знов побіг

І бурчав собі під носик

Пісеньку оту просту

Колобок. Я по засіку метений

Я на яйцях печений

Я від Діда утік

Я від Баби утік

Я від Зайця утік

Я від Вовка утік

І від тебе ось утік.

Ведуча.

Ось назустріч Колобку

Лиска йде уся руда

Хвіст пухнастий, хитра морда

Така зроду ця сестра

Лапки склала, стала боком

Мов не бачить Колобка

І до себе ніби мовить:

Лиска.

Яка ж добра я душа

Ведуча.

Колобок наш зупинився

Бо здивований він був

А та боком, боком, боком

І хвостом рудим мете

Ще й питає мимоходом:

Лиска.

Як твоє життя тепер?

Чим живеш? Куди ти мчишся?

Як живуть Бабуся й Дід?

Ведуча.

Колобок наш сторопівши каже:

Колобок.

В світ широкий мчусь

Ведуча.

Лиска хитро:

Лиска.

Щось не чую,

Щось зі слухом вже не те

Сядь мені сюди, на носик

Моє золотко смачне.

Ведуча.

Колобочок умостився

І взявсь пісеньку співать

Ну, а Лисонька-хитрюга

Хап, та й швидко так жувати

Похрумтіла Колобочком

Обітерлася хвостом

І пішла до Вовка в гості

Щоб обідати удвох.

Ось і казка закінчилась

Отаке життя було

В Колобка, що всіх не слухав

І його спіткало зло.

Нащо утікав із дому

Засмутивши там усіх?

Чом помчав у ліс густющий?

Чом був неслух отакий?

Тож і діточкам наука

Не рівнятись з Колобком

Бути послухом й ніколи

Не ходить одинаком