Лялькова вистава «ПРО ДІВЧИНКУ НАТАЛОЧКУ І СРІБЛЯСТУ РИБКУ» за мотивами казки Український письменника-мандрівника Миколи Трублаїні

Лялькова вистава

«ПРО ДІВЧИНКУ НАТАЛОЧКУ І СРІБЛЯСТУ РИБКУ»

за мотивами казки

Український письменника-мандрівника Миколи Трублаїні

Микола Трублаїні став одним із перших українських письменників пригодницького жанру. Його твори є значним внеском у скарбницю української дитячої літератури. Повісті та оповідання письменника овіяні романтикою і поезією, вірою у перемогу, у досягнення мети. Герої творів письменника - звичайні люди, веселі, віддані своїй справі і рідному народові, сердечні до товаришів, відважні і дужі. Таким був і сам письменник Микола Петрович Трублаїні.

Казка

 «ПРО ДІВЧИНКУ НАТАЛОЧКУ І СРІБЛЯСТУ РИБКУ»

Сідайте зручненько та слухайте уважно!

Звучить музика. На ширмі з’являється рибка, плаває.

Ведуча:  У чудесному глибокому озері жила маленька срібляста  рибка. По тому самому озеру. (Музика. З’являється лебідь.)

плавав великий білий лебідь з  довгою шиєю і могутнім дзьобом. Одного разу зустрів  лебідь рибку і хотів її з'їсти. Стала срібляста рибка  проситися:
 

Рибка:  Не їж мене, лебедю, красеню білокрилий, велетню                  чорнодзьобий!

Ведуча:  Сказав тоді лебідь:

Лебідь:  Дістань мені черевички, бо лапи мої у воді мерзнуть. 

   Дістанеш, тоді я тебе не їстиму. Не дістанеш — з'їм.

(ховається)

Ведуча:  Швидко попливла рибка по озеру шукати черевички.                               Кругом побувала, на дно опускалася, ніде черевичків для                              лебедя не знайшла.
  Підпливла тоді до берега під очерет і заплакала.

(Рибка плаче – виринає салатова жабка)

Ведуча:   Почула  той плач зелена жабка-скрекотушка і питає:

Жабка:  Рибко срібляста, чого ти плачеш?

Ведуча:  Розповіла рибка жабці про своє горе.

Жабка:  Я тобі допоможу — підожди мене тут.

  
Ведуча:  Залишила рибку між очеретами, а сама на берег                                виплигнула і заквакала:

Рибка ховається в очерет. (поміняти салатову жабку на зелену) .

Жабка стрибає по берегу.

Жабка:   «Ква-ква, ква-ква, ква-ква!»

З’являється  горобчик.

Ведуча:  Почув це горобчик-молодчик, підлетів, і у відповідь                               зацвірінчав:

Горобчик: «Цвірінь-цвірінь, цвірінь-цвірінь!»

Ведуча:  Розповіла жабка горобчикові про біду рибки сріблястої і                              попросила вона дістати черевички. Полетів тоді Горобчик-                             молодчик  туди, де гуляла маленька дівчинка Наталочка.

(Жабка ховається в очерет,

До горобчика виходить Наталочка)

Горобчик:  Наталочко, допоможи нам, будь ласка! Якщо рибка не                                             дістане черевички, то її з’їсть лебідь!

Наталочка:  У мене є черевички, і я подарую їх рибці.

Горобчик:  Дякую тобі, Наталочко! Ти така добра!

    Я передам твій подарунок рибці!

Наталочка іде за дерева, виносить черевички.

Ведуча:  Швиденько принесла Наталочка горобчикові свої старенькі                              черевички  і наказала:

Наталочка: Лети швидше, швидше, щоб рибку врятувати!

Ведуча:  Тоді Горобчик-молодчик швидесенько полетів  з                                черевичками до жабки.

(Вистрибує зелена жабка)

Горобчик: Тримай, Жабко-скрекотушко, черевички!

 Ведуча:   І віддав Горобчик черевички зеленій жабці-скрекотушці.

 Жабка:   Ква-ква! Дякую тобі, Горобчику-молодчику! Я зараз

   передам їх сріблястій рибці!

Горобчик ховається,

Зелена жабка з черевичками стрибає до води. Ховається.

Ведуча:  Жабка плигнула у воду і відшукала рибку сріблясту.

На ширмі зявляються салатова жабка і рибка.

Жабка (каже рибці): Тримай, срібляста рибко, черевички! Мені їх                                            передав Горобчик, а Горобчик взяв їх у дівчинки                                                          Наталочки.

Рибка:  Дякую тобі, Жабко, за твою доброту і допомогу! Тепер                               мене Лебідь не з’їсть! Передай мою подяку Горобчику і                              дівчинці Наталочці!

Ведуча:  Зраділа рибка, зараз же попливла до лебедя. Черевички ті                              Лебедеві дуже сподобалися.

Лебідь:     Дякую, рибко срібляста! Обіцяю тебе не чіпати. Мені дуже                              подобаються черевички!

Рибка:   Мені ці черевички передала жабка-скрекотушка. А жабці

   їх давав  Горобчик-Молодчик. А Горобчику черевички                               віддала дівчинка Наталочка.

Лебідь:  Передай велику подяку всім, хто допомагав дістати мені ці                              черевички. А особливу подяку – дівчинці Наталочці за її

   добре серце!

Рибка:  Прощавай, Лебедю!

Лебідь:  Прощавай, срібляста рибко!

Лебідь ховається – виринає жабка.

На ширмі риба і жабка.

Ведуча: Переказала свою подяку срібляста рибка жабці-скрекотушці,

Рибка ховається – вилітає горобчик.

На ширмі жабка і горобчик.

Ведуча: Жабка – Горобчикові-молодчикові. 

Рибка ховається  – виходить Наталочка.

На ширмі горобчик і Наталочка

Ведуча: А горобчик – Наталочці.

Музика звучить голосніше, притишується:

Ведуча:  Щоб не згинути у морі зла –

   Спішіть добро зробити, дітвора!     

   Ось і казочці кінець!

    А хто слухав – молодець!