ЛЮБИ ТА ЗНАЙ СВІЙ РІДНИЙ КРАЙ. Усний журнал.

 

ЛЮБИ ТА ЗНАЙ СВІЙ РІДНИЙ КРАЙ

Усний журнал

Мета. Узагальнити і систематизувати знання учнів про Україну, народні       символи, знання Конституції, виховувати любов до природи рідного краю, почуття патріотизму.

Обладнання: журнал із зображенням Герба, Прапора, запис Гімну, вишиті рушники, кетяги калини, виставка книжок про Україну, виставка малюнків.

 

1-й учень:

Україно моя, Україно!

Доля в тебе була непроста,

Та для мене ти у світі єдина,

Матір рідна, пречиста й свята!

 

2-й учень:

Хоч життя — не стежина у полі,

І буває нелегко в путі.

Ми з тобою пов’язані долі,

До кінця будем разом в житті.

 

Вчитель:

Кожна людина завжди з великою любов’ю і душевним трепетом згадує місце, де народилася, де минуло її дитинство. Це родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини, де живуть тато, мама, бабуся, дідусь, сестри, брати. І якщо скласти маленькі батьківщини кожного з нас, вийде наша велика держава Україна.

«Україна — це тихії води і яснії зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медові та молочні ріки... Україна — це розкішний вінок із рути і барвінку, що над ним світять заплакані зорі...» (С. Васильченко).

Україна — це наша земля, наша країна з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею і мудрими співучими людьми.

Пісня «А я живу на рідній Україні»

3-й учень:

Земле моя, співуча Україно,

У вишиванці білій, у вінку.

Не раз прожила лиху годину

 

4-й учень:

 І не шукала доленьку легку.

Люблю твої я ночі і світанки,

Вечірнюю і вранішню зорю.

 

 Життя моє з тобою до останку —

Тобі я знову й знову говорю.

 

5-й учень:

Люблю тебе, як матінку дитина.

 Ділю з тобою радість і біду.

Тобі вклоняюсь, ненько Україно,

 Своє життя до ніг тобі кладу.

 

6-й учень:

 На білім світі ти одна-єдина,

 Святую землю я свою люблю,

 Пишаюсь я, що родом з України,

 Й щоденно Бога за тебе молю.

 

7-й учень:

Україно, земле рідна.

Земле сонячна й хлібна,

Ти навік у нас одна.

 

8-й учень:

Ти, як мати найрідніша,

Ти з дитинства наймиліша.

Та взимку найтепліша — наша отча сторона.

 

9-й учень:

Україно, соборна державо,

Сонценосна колиска моя,

Ще не вмерла й не вмре твоя слава,

Завойована в чесних боях!

 

10-й учень:

'Живи та міцній, Українська державо!

 Вмирали у битвах мільйони борців,

 Щоб стяг синьо-жовтий піднявсь величаво,

 Й над Києвом стольним віки майорів.

 

Пісня « А ми дівчата з України»

 

11-й учень:

 Край, де народились,

 Ростемо й живемо.

Батьківщиною ніжно

Із любов’ю звемо.

 

12-й учень:

Рідний дім,

Україно наша,

Різні в світі землі є,

Але ти — найкраща.

 

13-й учень:

І ліси, і долини,

Ріки, гори, поля —

Ти кохана Вітчизна,

Предків славна земля.

 

14-й учень:

Щоб могли українці

Жити в щасті й добрі,

Бережімо Україну,

Захистимо її.

 

Сторінка перша. Державні символи України

 

Вчитель: 

Як і кожна держава світу, Україна має свої герб, прапор, гімн.

 

 (Звучить Гімн України.)

 

15-й учень:

Гімн — це найголовніша пісня країни. Для Гімну України написані слова, які виражають найсердечніші думки і прагнення народу.

Всі найбільші свята українського народу проходять з урочистим виконанням нашого прекрасного Гімну.

 

Гімн

Слова палкі, мелодія врочиста,

Державний Гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста —

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна,

Хай чують всі — і друзі, й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна.

Від неї ясне світло навкруги

 

16-й учень:

 Український прапор... Синь українського неба, золото неозорих  пшеничних ланів переніс наш народ на свій прапор. Кольори ці ще значення: «мир» і «багатство». Наш народ мирний і роботящий. Працею в поті чола здобував він славу на рідній землі.

 

Прапор

Прапор — це державний символ.

Він є в  кожної держави.

Це для всіх — ознака сили. 

Це для всіх — ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм.

Синє — небо, жовте — жито.

Прапор свій оберігаєм,

Він — святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині.

 

17-й учень:

Герб у нас — Тризуб. Це старовинний знак. Його дуже давно запровадив в Україні князь Володимир Мономах. Княжий тризуб зображає старовинну зброю.

 

Герб

Наш герб — тризуб, це воля, сила,

Наш герб — тризуб! Недоля нас косила.

Та ми зросли, ми є, ми завжди будем,

Добро і пісню несемо ми людям.

 

Сторінка друга. Обереги УКраїни

 

Вчитель :

Мамина пісня, батьківська хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, рушник, калина біля вікна, барвінок — все це наші народні символи. Рідна хата... Оспівана в піснях, сповита легендами, переказами, вона завжди буде символом добра і надії, віри в добро Як мовиться в пісні, Батьківщина починається з рідного порога, і отчого дому.

 

Пісня «Село, моє село»

Пісня «А сорочка мамина».

 

 

Вчитель:

Гордістю кожної оселі був вишитий рушник. Від сивої давнини і до наших днів, у радості та горі рушник був оберегом хати. Рушники висіли скрізь — на вікнах, на образах. Без рушника не обходилась жодна подія у людському житті. По всій Україні був поширений звичай перев'язувати рушниками сватів у разі згоди дівчини на одруження. А коли син вирушав у далеку дорогу, мама дарувала йому рушник як оберіг від лиха.

 

Пісня « Рушничок».

 

Вчитель:

Калина — це символ рідної землі, батьківської хати. Калинонька — це образ мами, батька, цілого роду нашого прекрасного краю. Про калину складено багато віршів, пісень, легенд.

 

Пісня « Батько і мати»

 

Сторінка третя. Мова наша калинова

 

Вчитель:

 

18-й учень:

Добута з надр далеких поколінь,

Ти скарб наш вічний, українська мово. Тобі кували в кузнях ковалі —

І гартувалось сталлю кожне слово.

 

19-й учень:

Для мене рідна ти з дитячих літ,

Коли співала мама колискову.

І гріх забуть Шевченків «Заповіт»,

 Святе безсмертне Кобзареве слово.

 

20-й учень:

Ти постаєш в святій обнові,

Як пісня линеш, рідне слово,

Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мово.

 

Вчитель:

«Рідна мова дорога людині, мов саме життя», — стверджує народна мудрість. Без мови не може існувати народ та його культура Найбільше і найдорожче багатство кожного народу — це його мова, бо це схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє і теперішнє, і майбутнє.

Із сивої давнини бере початок наша мова. Пройшла вона тернистий шлях. Але вижила і сьогодні розвивається. Стаття 10 Конституції України проголошує: «Українська мова є державною мовою». Наша мова співуча, мелодійна.

 

21-й учень:

Буду я навчатись мови золотої

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

 

22-й учень:

Буду я навчатися мови-блискавиці

В клекоті гарячім кованої криці,

В корневищі пружному ниви колискової,

В леготі шовковому пісні колискової,

Щоб людському щастю дбанок свій придбати,

Щоб раділа з мене — Україна-мати!

 

23-й учень:

Батько мені скаже: «З книжкою дружи, Рідну мову, синку, завжди бережи.

Мову ту, що люди рідною зовуть,

Ти ніде й ніколи, синку, не забудь.

Рідне слово, пісню завжди серцем чуй.

Як Вітчизну й матір, їх люби й шануй».

 

24-й учень:

Мова кожного народу неповторна і своя.

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші тьохкіт солов’я.

На своїй природній мові і потоки гомонять.

Зелен-клени у діброві по-кленовому шумлять.

 

25-й учень:

Солов’їну, барвінкову, колосисту — навіки.

Українську рідну мову

В дар дали мені батьки.

Берегти її, плекати буду повсякчас, —

Бо єдина ж, — так, як мати, — мова кожного із нас.

 

Пісня «Я – маленька Українка»

 

Звучить гумореска . Глазового «Кухлик».

 

Дід приїхав із села, ходить по столиці,

Має гроші — не мина модної крамниці.

Попросив він: — Покажіть кухлик, той, що з краю.

Продавщиця: — Што? Чево? Я не понімаю.

— Люба, кухлик покажіть, той, що збоку смужка.

— Да какой же кухлик здесь, єслі ето кружка?

Дід у руки кухлик взяв і насупив брови:

— На Вкраїні живете й не знаєте мови.

Продавщиця теж була гостра та бідова.

— У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.

І сказав їй мудрий дід: — Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда в моєї корови:

Має, бідна, язика і не знає мови.

 

Сторінка четверта. Головний Закон України — Конституція

 

Вчитель: 

У державі все повинно бути затверджено, повинен існувати закон, за яким вона існує. Такий закон називається Конституцією. Існує він і у нашій державі. Конституція (Основний Закон України) була прийнята 28 червня 1996 року.

Ми всі, дорослі та малі, — громадяни України. А всі громадяни мають рівні права та обов’язки. А які права мають громадяни України? (Право на працю, освіту, відпочинок, охорону здоров ’я, свободу слова, житло та інші.)

А які обов’язки мають люди? Вони повинні наполегливо трудитися, щоб прославляти свою країну. Кожен громадянин зобов’язаний захищати свою Вітчизну. Діти повинні старанно вчитися, щоб у майбутньому здобути хорошу професію і працювати на благо України. Діти повинні любити свою Батьківщину, бути її патріотами.

Обов’язок кожного — неухильно дотримуватись Конституції України, не порушувати прав, свобод, честі та гідності інших людей.

 

26-й учень:

Люблю тебе, Вітчизно, мила Україно,

Бо щастя жити ти мені дала,

Для мене ти одна: і рідна, і єдина,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла!

 

 

 

27-й учень:

Я твій громадянин, я прошу підростати,

Тягнуся пагінчиком до сонця і тепла,

Моя свята і рідна Україно-мати,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла!

 

28-й учень:

Я щиро так люблю усе навколо мене,

Усе, що є й було багато сотень літ...

Люблю чарівний ліс і житечко зелене,

Увесь казковий неповторний світ!

 

29-й учень:

 Усе мені тут рідне: і поля, й джерельце,

 Я міцно на своїй землі стою.

 Тепло своїх долонь і розуму, і серця

 Я Україні милій віддаю.

 

30-й учень:

Красивий, щедрий, рідний край

І мова наша солов’їна,

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься — Україна.

 

Пісня «Моя Україна»

 

Вчитель:

Шановні вчителі, мами й тата, гості та учні. Вдячні ми всім, хто прийшов до нас на свято.

 

Ми – українці, велика родина.

Мова і пісня у нас – солов’їна,

Квітне усюди червона калина,

Рідна земля для всіх нас – Україна!