«Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!»

.

 

 

 

 

 

 

                                                                         Класний керівник

                                                                   Івановоселищенської ЗОШ І-ІІІ ст

                                                                         Бражнік Тетяна Іванівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Іванове Селище

«Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!»

Мета.

• Вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні.
• Прищеплювати любов до Батьківщини.
• Виховати патріотичну свідомість.
• Розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Оформлення: Стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України, надписи «Герої не вмирають», «Сам не знаю, де погину…», список прізвищ героїв з фото), на підлозі надпис із маленьких свічок «Героям слава», стіл, на столі вишитий рушник, ікона Божої матері, свічка, квіти з чорною стрічкою.

Обладнання:    

 проектор, комп’ютер, записи музики, екран, мультимедійна презентація, відеоролики.

Місце проведення: актова зала

Вікова категорія: 10, 11 клас

Час проведення:   45 хвилин

 

 

 

 

 

 

 

Хід виховної
(Звучить «Молитва за Україну», діти запалюють свічки для надпису «Героям Слава»)
 

Учень 1. А сотню вже зустріли небеса..
              Летіли легко, хоч Майдан ридав…
              І з кров´ю перемішана сльоза….
             А батько сина ще не відпускав..
             Й заплакав Бог,побачивши загін:
             Спереду – сотник ,молодий,вродливий
             І юний хлопчик в касці голубій,
             І вчитель літній-сивий-сивий..
             І рани їхні вже не їм болять..
             Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
             Як крила ангела, злітаючи назад,
              Небесна сотня в вирій полетіла…

Людмила Максимлюк (21.02 2014)

 

 

 

Учень 2. Майдан… з Героями іде прощання…
                  Тисячі людей зібралися в цю мить.
                  Для когось на землі вона передостання,
                 А хтось в землі сирій вже мирно спить…

 

                Вже не побачить батько, не зустріне мати…
               Живого сина в світі більше вже нема…
              Прийшли у путь останню проводжати
              Своїх Героїв… вічная їм честь й хвала…

 

             Ридають всі… не стримати гірку сльозу…
             Покотились сльозі по щоках і обороні…
             Сотники, що полягни,- не встануть з сну,
             Не посивіють у майбутньому вже скроні…

 

              Не побачить дівчина ще юна і кохана
             Героя свого на яву, а тільки в сні…
             А когось вже не побачать діти й мама…
             Когось дружина не побачить… ні…

 

              Не збудуться мрії заповітні та бажання…
              Хтось одружитися хотів, а хтось дітей,
              Розбили вщент усі надії й сподівання,
             Кулі, що були вийняті з голів й грудей
Назар Гузій (21.02.2014)

 

 

 

 

 

Учень3. Все летить шкереберть,
вкотре «воля чи смерть» –
терезів безупинне гойдання.
Захлинається кат
в океані проклять,
що на нього летять
із Майдану.

 

Воля кров’ю стіка,
впізнається рука
двоголової птахо-
потвори.
Скільки крові іще
(вже наповнена вщерть),
щоби луснула плоть її хвора?

 

Сто життів – нанівець,
швидше б кату – кінець
і початок новий Україні.
Без вагань і прикрас
хтось вмирає за нас,
а точніше – за наше прозріння.

 

Там, де мир і тепло,
їм би краще було,
але доля героїв така є:
вмить усе – шкереберть,
перемога чи смерть.
Бо ж –
до раю рабів не пускають.

Анна Багряна (21.02.2014)

Пісня «Вставай, мила моя, вставай»

 

Учень 4Українцю, поглянь, там побили жінок!
               Глянь, вже люди ховаються в храмі!
              Де таке ще траплялось, коли це було
             Аж в такому нестерпному стані?..

Учень 5Так чинили лиш варвари, злісні хани,
             Лиш від них люди в церкві ховались.
             А сьогодні - це власні привладні пани
             Вже над нами так само знущались!"
 

Ведучий 1 Ми вшановуємо пам'ять героїв України: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни. Старший брат…Так називали колись Росію… Знаєте в чому різниця між українцями та росіянами? Коли у них біда, ми плачемо разом з ними: ми плакали коли був Беслан, ми плакали коли зривали їхній вокзал, будинки, ми плакали, коли у них гинули мирні беззбройні люди, а коли у нас сталося лихо і почали гинути наші люди від рук криміналу, вони насміхались. Задорнов називав нас єврохохлами, вони обзивали салоїдами і хотіли, щоб «мочили» Майдан. Так ось: знаєте чому ми не хотіли під крило Росії, а хотіли в Європу? Тому,що в той час, коли гинули наші люди, Жириновський кричав,що пришле патронів, а Європа давала гуманітарну допомогу; в той час, коли Медвєдєв кричав,щоб президент не був ганчіркою - «треба душити Майдан», в той же час польські літаки відвозили до себе наших ранених. Тому ми і не хочемо до Росії, тому що вони вважають, що все вирішує сила фізична, а що таке сила духу їм невідомо.

 (Кліп: «Мы не будем братьями»)

Ведучий 2 : Ми хочемо в цивілізоване,європейське суспільство. Пройде декілька років, і всі позаздрять вільній, європейській Україні, і ми надіємось тоді у них хватить сили духу позбутися того, чого зараз позбуваємось ми.


 

 


Учень 6.Небесна сотня – безневинна жертва…
Бандитам не сховатись за хрестом
Отим хрестом, де їхня совість мертва
Зрікається і серцем і чолом…
У прощену неділю впала долу,
Простіть нас браття, миленькі, простіть…
За Україну - зранену і голу…
За Вас не впала і за Вас стоїть!

 
 

Учень 2Мені наснилось, що вони зустрілись:
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
"За що тебе? " "За Україну, друже мій."
Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви нам жили.
А вас вбивають... Вас тепер за що?"
"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,
Як біло-біло в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш ...
Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."
"А я ще ввечері узяв дівча за руку
Й тихенько так до серця притулив.
Тоді не знав, що Бог уже розлуку
Навіки на землі нам присудив.

Під Крутами стояли ми стіною.
В очах не страх, а злість до ворогів.
Більшовики готовились до бою,
Я йшов на смерть... а жити так хотів."
"Мені твій попіл стукав, брате, в груди.
Я вірменин, а теж Вкраїни - син.
Не мав у серці й крапельки облуди,
За те й убив мене проклятий поганин."
... Мені наснилось, що вони зустрілись.
Убитий в Крутах й бородач Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
" За Україну нас вбивають, брате мій."





Ведучий 1.А насправді знаєте, чому в нас "забрали" Крим ,а тепер і далі рвуть на шматки нашу неньку - Україну ? Ми вам скажемо, чому.
Тому що в Києві, коли я прошу в кафешці меню українською, на мене дивляться як на ідіота.
Тому, що "Піккардійська терція" і "Кому вниз", напевне, жодного разу не виступали в Севастополі.
Тому, що в більшості міст шукати українську на FM-хвилях — все одно, що бавитись з револьвером у російську рулетку.
Тому, що навіть поважні, здавалося б, люди під час першої-ліпшої суперечки переходять на російські матюки.
Тому, що вишиванки ми одягаємо тільки на великі свята, натомість в моді три смужки і короткі пояси... ой, спідниці.
Тому, що пів країни не знає, що таке Вертеп.
Тому, що ми, Європа. Мусимо бути толєрантні.
 

Ведучий 2. І саме тут, сьогодні, скажемо «Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!»
Ведучий 1 Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.

 

Учень 7
Вони співали “Ще не вмерла…” і вмирали…
Земля тремтіла, під ногами ж – твердь…
Їм янголи обличчя прикривали…
А ті під вибухи гранат ішли на смерть…

Де вбивці зуби свої скалили, як псини…
Озброєні, слиняві, до зубів…
Ніщо, собаки, проти вільної людини.
Ніщо, проти жертовних тих голів…

Хвости підбгали куці, скавуляки…
Собача шапка, ти ж на трьох цепах!...
Твої засланці безпородні – хамуляки.
Розбіглись в усі боки в дикий страх.

Людина люта, хоч душа не знала гніву.
На рідній тверді полягла святій.
Герої ж не вмирають! Вірять в диво!
Адже і ти – “пахан”, належиш їй!

Болюча правда на Дніпровій кручі…
Під плач сиріт, вдовиць і матерів…
Твій трон з мозолів людських, всемогучий -
В невинній крові, в Києві та у Одесі стлів...

Під схлипи люду Бог тебе розсудить…
За рвані руки, ноги і лоби…
Вкраїну люд від гноблення розбудить
Геройської, відважної доби!...
 

 

ПІСНЯ-кліп 
«Мамо,не плач,я повернусь весною…»

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Ведучий 1: Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

 

Вірш «Колись приїду до Києва..»
Колись я приїду до Києва з сином
Колись…Як цвістимуть каштани…
Під небом пройдемось високим і синім
Пройдемось ошатним Майданом…
*******
Торкнуся,припавши на мить на коліно
Гладкого новенького бруку…
Він все ще гарячий!Це так неймовірно!
Давай,приклади свою руку…
********
- То сонце нагріло!-і в сина усмішці
Шукатиму трохи розради…
- Ні,сину,не сонце…На цьому ось місці
Горіли колись барикади…
********
Людей,що піднялись на ці барикади,
Ніщо не могло подолати!
Ніякої сили не було у влади
Лиш страх,брудні гроші та грати…
*******
І люди боролись…І найсміливіші
Дивилися снайперу в дуло…
І лилася кров…Але найголовніше,-
Війни в Україні не було!
********
Ось там можна їх імена прочитати…
Я всіх називати не стану…
-А що там? Чому стільки квітів там,тату?
- Це стела героїв Майдану…
********
- Цікаво?... Навіщо туди позносили
Ці шини від автомобілів?
- Це замість вінків…Це тепер,ніби символ.
Це знаки для всіх зрозумілі…
********Мій син промовчить і спитає останнє:
( Мов вітром холодним подуло!)
-Я все розумію…Одне лиш питання:
Чому тебе з ними не було?



Ведучий 1 : Якщо тебе справді засмучує ненависть у світі,не плач і не втрачай надії,а зроби щось,хай навіть маленьке!

Ведучий 2 Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.
Ведучий 1 Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!
(Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» ведучий запалює свічку і передає її учням по колу. Свічку передають з рук в руки )
Ведучий 1 Героям Майдану, впавшим за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.
(Хвилина мовчання)

Єднайся рідна Україна!
Єднайся Північ, Південь, Захід, Схід!
Єднаймось браття українці!
Поки живий вкраїнський рід!
Ви пам’ятайте рідні браття -
Що сильні ми лише тоді,
Коли зіл’ємось воєдино,
Тоді загинуть вороги!
Єднайтесь Львів, Донецьк, і Крим!
Єднайсь Луганськ, Тернопіль з ним!
Єднайся рідна Україна!
Бо ми одна сім’я, РОДИНА!
Ми ж українці браття всі!
Ми рідні всі, ми земляки!
Бо рідна наша Україна -
Єдина наша Батьківщина!!!

Ведучий 2 А ми вам бажаємо всім світлих днів і нехай вам щастить. Дякуємо за увагу!(Пісня «Господи,помилуй нас»)