ЛЮДИНА ЛЮБОВІ І ДОБРА. Інформ – шоу.

 

ЛЮДИНА ЛЮБОВІ І ДОБРА

Інформ – шоу

   Учитель. Нашу годину спілкування сьогодні присвячено українському письменнику, вченому, вчителю – В.Сухомлинському. Тож  познайомимося з життям та творчим  здобутком великого українця.

     Читець.                Ми прийшли у світ, щоб жити,

       Щоб сміятись і радіти

       У довкіллі чарівнім

       Всі на просторі зеленім.

       Це життя, це справжня казка.

       Ллється музика і сміх.

       Ти ж, запам’ятай, будь ласка,

        Неповторний серед всіх.

 Учитель.  Як ви розумієте останні рядки вірша?    

 Ведучий .  За легендою, коли народжується дитина, Бог запалює на небі зірку і посилає до дитини ангела - охоронителя. Уві сні ангел цілує дитину тричі: в чоло, щоб вона зростала розумною, в личко, щоб була красивою, в груди – аби здоров’я, любов та доброту вселити в її тіло, серце та душу. Але то легенда. Нема на світі двох однакових людей. Кожна людина -  індивідуальність, особистість.

 Учитель. Як ви розумієте слово особистість? (Відповіді).

 Ведуча. «Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб залишити по собі слід вічний.» Ці слова належать тому,  хто все життя віддавав дітям.

Уявіть собі… Подвір’я  школи. Стоїть учитель з учнями.

• Ходімо, діти, до школи, - сказав загадковим голосом учитель… і попрямував у сад.
•  – Так, наша школа  буде тут, під голубим небом, на зеленій травичці, під гіллястою грушою.

    Незвичайна школа,  незвичайний вчитель.

Ведуча. Хто ж учитель цієї незвичайної школи ? – запитаєте ви. (Учитель показує портрет) А ім’я  його Василь Олександрович Сухомлинський. Сьогодні ми поглибимо знання про життя і творчість цієї чудової людини. 

       

Ведучий.  Народився Василь Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 р. в селі Василівка Онуфріївського району Кіровоградської області у незаможній селянській родині. Батько його, Олександр Омелянович, працював за наймом як тесля і столяр у поміщицьких економіях та заможних селянських господарствах. Брав участь у керівництві кооперацією та місцевим колгоспом, виступав у пресі як сількор, завідував колгоспною хатою-лабораторією, керував трудовим навчанням учнів (з деревообробної справи) у семирічній школі. Мати майбутнього славетного педагога працювала в колгоспі. Разом із чоловіком вона виховала, крім Василя, ще трьох дітей — Івана, Сергія та Меланію. Усі вони стали вчителями.
Ведуча.  Василь Сухомлинський навчався спочатку у Василівській семирічці, де був одним із кращих учнів. Улітку 1934 р. він вступив на підготовчі курси при Кременчуцькому педінституті й того ж року став студентом факультету мови та літератури. Проте через хворобу 1935 р. змушений був перервати навчання в інституті. Сімнадцятирічним юнаком розпочав Василь свою  педагогічну роботу. 
 Ведучий. У 1935-1938 рр. він викладав українську мову і літературу у Василівській та Зибківській семирічних школах Онуфріївського району. У 1936 р. Сухомлинський продовжив навчання на заочному відділі Полтавського педагогічного інституту, де спершу здобув кваліфікацію учителя української мови і літератури неповної середньоїшколи, а згодом — і викладача цих же предметів середньої школи (1938).
  Ведуча. Із 1938 р. і до початку Великої Вітчизняної війни Василь Олександрович працював в Онуфріївській середній школі учителем української словесності, а через деякий час — і завідувачем навчальної частини школи. Війна внесла свої корективи в розмірений ритм життя: у липні 1941 р. Василя Олександровича було призвано до війська. Закінчивши військово-політичні курси у Москві, одержав військове звання молодшого політрука, а з вересня 1941 р. він — політрук роти у діючій армії. 9 лютого 1942 р. в бою за село Клепініно під Ржевом дістав тяжке поранення і понад чотири місяці лікувався в госпіталях.
   Ведучий. Із червня 1942 р. до березня 1944 р. В. Сухомлинський працював директором середньої школи і вчителем російської мови та літератури у селищі Ува Удмуртської АРСР. Навесні 1944 р. Василь Олександрович разом із дружиною Г. І. Сухомлинською виїжджає в Україну, у щойно визволений Онуфріївський район Кіровоградської області. Упродовж чотирьох років він працював завідувачем районного відділу народної освіти і одночасно викладав у школі. 
             Мудрий учитель писав для дітей чудові твори: коротенькі, повчальні і дуже змістовні.  Його любов до дітей була такою великою, як сонце.

Вчитель. Зараз ми з вами відвідаємо чарівний світ творчості Василя Олександровича Сухомлинського.

Василь Олександрович дуже любив дітей і написав для них багато-багато цікавих розповідей про ласкаве сонечко і м’яку травичку, про працелюбних мурашок і веселого метелика, про кращі риси людини, про дітей. В його творах переважає доброта, бо  сам був доброю людиною, і хотів, щоб ви, діти, виросли добрими, чуйними, працьовитими, щоб любили тата і маму, свою рідну домівку і нашу велику прекрасну Батьківщину.Його твори носять виховний характер, тому що це був письменник усім своїм талантом, роботящим умом, всім серцем, педагог за покликанням.

Сьогодні ми ознайомимось із оповіданнями, притчами та казками В.О.Сухомлинського з його книги „Казки школи під голубим небом”.

VІ. Опрацювання оповідань „Важко бути людиною”

 Клас ділиться на групи. Кожна із них читає, переказує твір В. Сухомлинського, готує питання для іншої групи.

Важко бути  людиною…

    Діти поверталися з лісу. Вони сьогодні ходили в далекий похід. Шлях додому пролягав через невеликий хутірець, що лежить у долині за кілька кілометрів од села. Втомлені, знесилені діти ледве дійшли до хутірця. Зайшли в крайню хату. попросили води. З хати вийшла жінка, за нею вибіг маленький хлопчик. Жінка витягла з колодязя води, поставила на стіл серед двору, а сама пішла до хати.   Діти напилися, відпочили на траві. Де й узялися  сили.

Відійшли з кілометр від хутірця, Марійка   тут   і   згадала:

—  А ми ж не подякували жінці за воду.

Діти зупинилися. Справді, забули подякувати.

– Що ж…—, каже Роман,—це невелика біда. Жінка вже й забула, .мабуть. Хіба варто повертатися  через таку дрібницю?

– Варто—,наполягає Марійка. — Хіба тобі самому не соромно перед собою, Романе?

 Роман усміхнувся. Видно, що йому не соромно.

– Ви як хочете,— каже Марійка,— а я   повернуся   й подякую…

– Чому? Скажи, чи ж обов’язково треба це робити?—питає Роман…—Адже ми так  потомилися…

– Бо ми люди… Якби ми були телятатами, можна   було  б  і   не вертатися…

Вона рушила до хутірця. За нею пішли всі.

Роман постояв хвилину й, зітхнувши, теж   поплівся  за гуртом.

—      Важко бути людиною…,—сказав він.

А серце тобі нічого не наказало?

    Андрійко прийшов зі школи й побачив заплакану матір. Він поклав книжки і сів за  стіл.   Чекає   обіду.

—  А тата відвезли в лікарню,—каже Мати.—Занедужав батько.

Вона ждала, що син занепокоїться, стривожиться. Та син був незворушливий,

спокійний.

Мати великими очима дивилась на Андрійка.

– А нам завтра до лісу йти,— каже Андрійко.—Завтра ж неділя. Учителька наказала, щоб усі прийшли до школи о сьомій   ранку.

– Та  куди   ж   ти  підеш   завтра?

– До  лісу…   Як   наказала   вчителька.

– А серце тобі нічого не наказало?— спитала   мати   й   заплакала.

Образливе слово

Одного разу Син розсердився і згарячу сказав Матері образливе слово. Заплакала Мати. Схаменувся Син, жаль стало йому Матері. Ночей не спить—мучить його совість:   адже   він   образив Матір.

Йшли роки. Син-школяр став дорослою людиною. Настав час їхати йому в далекий край. Поклонився Син Матері низько до  землі   й   говорить:

— Простіть мене, Мамо, за образливе слово.

—    Прощаю,—мама сказала й зітхнула.

—    Забудьте, Мамо, що я сказав вам образливе слово.

Задумалась Мати, геть посмутнішала. На її очах з’явились сльози. Каже вона Синові:

—  Хочу забути, Сину, а не можу. Рана від колючки загоїться й сліду не залишиться. А рана від слова заживає, проте слід  глибокий   зостається.

Вчитель. Все своє життя Сухомлинський працював у школі з дітьми. Підсумком педагогічних спостережень стали 10 правил: чого не можна робити. Запам’ятайте їх.

Презентація

10 ПРАВИЛ: ЧОГО НЕ МОЖНА РОБИТИ

1 Не можна ледарювати, коли всі працюють,

2 Не можна сміятися над старістю і старими людьми, про старість треба говорити тільки з повагою.

3 Не можна заходити в суперечку з шанованими і до¬рослими людьми, особливо зі старшими.

4 Не можна виявляти незадоволення тим, ,що в тебе немає якоїсь речі.

5 Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі.

6 Не можна робити того, що осуджують старші.

7 Не можна залишати старшу рідну людину одинокою

8 Не можна збиратися в дорогу не спитавши дозволу і поради у старших.

9 Не можна сідати до столу, не запросивши старшого.

10 Не можна сидіти, коли стоїть доросла, особливо літня людина, тим більше жінка.

     Читець.    Сказав мудрець:

Живи, добро звершай!

Та нагород за це не вимагай!

Лише в добро і вищу правду віра

Людину відрізняє від мавпи і від звіра.

Хай оживає істина стара –

Людина починається з добра!!

 

 Ведучий. Спадщина В.О. Сухомлинського розійшлася по всьомусвіту, живе своїм життям. Запам’ятайте ці цифри.  Написав 48 книг, 500 наукових статей, 1500 казок і оповідань для дітей. Праці педагога видані 53-ма мовами світу загальним тиражем понад 15 мільйонів примірників. Найбільш відома його книга «Серце віддаю дітям» (видана 32-ма мовами світу, 55 видань). На початку ХХІ ст. вийшло 65 його творів, 371 видання тиражем близько 15 млн. екземплярів. Вони перекладені на 59 мов народів світу.

Учні 1. Вересень квіти зібрав

             Скрізь, де вони пломеніли,

              Тихо пройшов і поклав

               Їх на високій могилі.   

               В ній Сухомлинський лежить,

              Учитель народний  по праву.

Учень 2.Як нам його не любить!

               Він наша гордість і слава.

               Учитель, герой і поет,

               З серцем палаючим Данко,

               Справжній поет-гуманіст
                Щастя творив до останку.

                 Світлі ідеї його   
                 Вічні, як води Дніпрові.

 Наш видатний педагог

 Повен добра і любові.

Учень 3.Дітям життя присвятив,

                Все їм віддав без вагання,

Він їх безмежно любив,

Знав їх сердець поривання.

                 В  спадщину нам залишив
                 Чисті джерела науки,

 Нас з тих джерел напоїв

 Духом незмірно високим.

 Учень4. Він залишив назавжди
                 Слід після себе у світі,

                 Слід той не зможуть змести

 Сиві і славні століття.

 Шану творцю віддає

                  Юних творців покоління.

  Як в Сухомлинського, є

   В нього талант і горіння.

                   В школах дитинство дзвенить,

                          Щастям яскравим, як спалах.

   Вересень тихо бринить

  Росами срібними в травах.

    Вчитель.  Про кого ми сьогодні говорили?

                 Чого вчать нас твори Сухомлинського?

                 Із чого починається людина?

                Чого не можна робити?

    Читець1. «Людина, - любив повторювати педагог, - народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною порошиною. Людина народжується, щоб залишити після себе слід вічний». Його шукали сьогодні і ми, просліджуючи життєвий і творчий шлях Василя Сухомливського, щоб не стати порошиною

 

    Читець2 …Поховали його. Поховали його. Похова…

Ще й землі намели, мов прибили довічну печать.

Скрушно горблять поставу тепер мовчазні дерева.

Не мовчать дерева. Не мовчать. Безголосно кричать,

Він упав горілиць, мов косою підрубаний злак.

На губах схолоднілих запеклася осмута німа.

Самотинна пора в Павлиші. Як же сталося так –

Був такий чоловік, отакий чоловік! І нема?...

     Учитель. В.О. Сухомлинський  мріяв, щоб діти зростали добрими, чуйними, талановитими. То ж читайте  його твори, збагачуйте свої знання. Ростіть справжніми людьми і пам’ятайте настанови учителя, який серце віддав дітям.   Співайте шану педагогові-творцю В.О. Сухомлинському і виконуйте його настанови, бо все своє життя він присвятив вам. Прийміть на пам'ять про нашу виховну годину сердечка з заповідями творчої особистості.

Заповіді творчої особистості: (ПРЕЗЕНТАЦІЯ)

•   Будь господарем своєї долі.
•   Досягни успіху  в тому, що ти любиш.
•   Розвивай творчі здібності.
•   Роби  свій внесок  у спільну справу.
•   Будуй взаємини із людьми на довірі.
•   Культивуй  у  собі  сміливість.                                                
•   Піклуйся про своє здоров’я .                         
•   Намагайся мислити позитивно.

    Читець1.  Він сто порад нам, друзі, залишив,

                       Вони потрібні в праці і в житті,

                       Для нас, як скарб, його поради ті,

                       Ім'я  його відоме в цілім світі,

                       Він з нами завжди: в серці й на вустах.

 

                       Він серце до краплини віддав дітям,

 

                       Він був, він є, він житиме в віках.

 Презентація.  Афоризми В. Сухомлинського.

Бібліотекар. Презентація книжкової виставки «Серце віддаю дітям».

Підготували :Л. М. Козир- кл. кер.

                          В.М. Топчій- зав.бібліотекою