М. Куліш «Мина Мазайло». Викриття бездуховності обивателів, які зрікаються своєї мови. Драматургічна майстерність автора у створенні комічних характерів та ситуацій.

    Тема. М. Куліш «Мина Мазайло». Викриття  бездуховності  обивателів,  які  зрікаються  своєї  мови.  Драматургічна  майстерність  автора  у  створенні  комічних  характерів  та  ситуацій.

   Мета:  допомогти учням усвідомити значення проблем, порушених у творі, поцінувати драматургічну майстерність автора; розвивати навички характеристики героїв драматичного твору, творчі здібності учнів, уміння давати оцінку прочитаного, доводити власні твердження; виховувати  усвідомлення приналежності до рідного народу, родоводу.

   Очікувані результати: учні знають про історію «українізації», вміють аналізувати сатиричну комедію, визначати риси драматургічної майстерності автора, з’ясовувати причини актуальності п’єси в наш час, висловлювати власні міркування щодо порушених у творі проблем.

   Обладнання:  портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього, елементи  костюмів та  декорацій  для  інсценівок,  мультимедійні  презентації,  фрагменти  фільму

   Тип уроку: формування  вмінь  та  навичок.

 

                             Хід  уроку

I.  Організаційний  момент.   Забезпечення  емоційного  настрою  уроку

   Інтерактивний  прийом  «Веселковий  настрій»

   Зараз ми всі разом перевіримо вашу емоційну готовність до уроку. А допоможе нам веселка, яка має сім кольорів. Погляньте на екран  та оберіть колір, що подобається  вам  саме  зараз.

    Якщо ви  обрали зелений або блакитний колір, то ви готові до розв’язання серйозних задач. Як що ви сьогодні обрали червоний – ви насторожені, але готові до «перетворення». Якщо  ваш  вибір пав на синій та фіолетовий, то це свідчить про те, що на уроці ви впораєтесь з усіма завданнями, будете творчо мислити та працювати. Вибір жовтого та оранжевого кольору свідчить про те, що  ви готові  до  активної  роботи.

   Тож нехай на сьогоднішньому  уроці веселка сяє  всіма  своїми барвами! Бажаю  всім успіху та вірю, що від нашого уроку у вас залишаться гарні враження, а ваш розум поповниться  новими, корисними  знаннями.

 

II.    Актуалізація  опорних  знань  учнів. 

    1. Літературний  диктант "Кому належать слова?" з  метою перевірки  знання  тексту

  ( запитання  та  варіанти  відповідей  спроектовано  на  дошку )
   1. «Господи, то єсть  преблагій  господи! У  такому, сказать, маленькому віршикові  і   така сила  правільних   проізношеній1»
а)  дядькові  Тарасу;
б)  Мині  Марковичу;
в)  Мокію.

   2. «Прононс!  Прононс!   Не  над  лугами, а  над  луґамі».
а)  Улі   Розсосі;
б)   Бароновій – Козино;
в)  Лині   Мазайло.

   3. «Не бачили . не читали? "Харків - написано. Тільки що  під' їхали  до  вокзалу,  дивлюсь -отакими  великими  літерами: "Харків". Дивлюсь - не "Харьков", а "Харків"!  Нащо, питаюсь, навіщо  ви  нам  іспортілі  город?»
а)  Мині  Мазайлу;
б)  Рині Мазайло;
в)  Мотрі  Розторгуєвій.

   4. «Рідня – а  немає  до  кого  слова  промовити, тим   паче  українською».
а)  Губі ;
б)  Тарасу;
в)  Мокію.

   5. «Доводи?  Будь ласка,- доводи, Да  єтого  не  может  бить, потому   што  єтого  не  может бить   нікада».
а)  Барановій   Козино ;
б)  тьоті  Моті;
в)  Уляні.

   6. «Бо всі  ми перш за все руськії люди…Давайте  всі гуртом помиримо батька з сином. По – милому,  по – хорошому, їй- Богу! …»
а)  Тьоті  Моті;
б)  Мині ;
в)  Улі.

   7. «Можливо, що  й  не   буде  окремих   прізвищ…А просто так , що кожний член великої всесвітньої   комуни  замість  прізвища  матиме  свого  нумера,  і   все…»
а)  Микиті  Губі  й  Івану  Тертиці;
б)  Аренському;
в)   Тарасу.

   8. «Подумай, Мино! Подумай , що скажуть  на  тім світі  діди й прадіди наші , почувши, що ти  міняєш   прізвище…»
а)  Тертиці;
б)  дядькові Тарасу;
в) Мокію.

   9. «Ми   на   цей   корінь   придумаємо   безподобне   прізвище».
а) Тьоті  Моті;
б)  Улі ;
в)  Рині.

   10. «Дєці  мої! Я  б  ваші  прізвища всі забрав би на себе й носив . Проте можна тільки одне носити,  і  мені  здається – Мазєнін   найкраще».
а)  Мокію;
б)  Рині;
в)  Мині.
   11. «По-моєму,  прілічнєє  бить   ізнасілованной,   нєжелі   українізірованной».
а)  Мотроні  Розторгуєвой;
б)  Уляні;
в)  Мокрині.
   12. «Ви йому потрібна не на коханнячко, не на милуваннячко, а тільки на те, щоб робити на вас   українізацію».
а)  Мазайлисі;
б)  Улі;
в)  Тьоті Моті.
(Організація  взаємоперевірки  відповідей  тесту, які звіряють діти  на  екрані, виставлення оцінок).

   2.   Бесіда  з  учнями

―  Який  основний  конфлікт  лежить  в  основі  п΄єси  М. Куліша  «Мина  Мазайло» ?

(конфлікт  полягає  у  прагненні  одного  з  головних  героїв  змінити  своє  прізвище)

― На  які  групи  можна  поділити  персонажів  п´єси  в  ході  його  розв΄язання ?

  ( на  прихильників  та  противників  цього )

―  Назвіть  представників  кожної  з  цих  груп.

( прихильники  зміни  прізвища :  тьотя  Мотя,  Мина,  Лина, Рина;   противники ― дядько  Тарас,  Мокій )

―  Чому , на ваш погляд, конфлікт у п'єсі названий “філологічним”?  Чи справді він таким є? ( Суперечка  поступово  переходить на інший рівень: чия мова краща? )

―   Визначте  тему  твору.  (Інтерактивна   вправа «Мозковий   штурм»).

Орієнтовна   відповідь 

― Показ  денаціоналізованого  міщанина, який  вважає  зміну   свого українського   прізвища   вирішенням   усіх  проблем.

― Згубне   захоплення   як   націоналізмом, так   і   шовінізмом.

― «Українізація» 1920-х років.

 Висновок :

Микола  Куліш  розгадав  політику  більшовизму, спрямовану  на  знищення   української національної  культури. Українізація, як  рентгенівське  проміння, висвітлила,  наскільки українське   суспільство   готове   стати   Україною.

 

3.  Заповніть   анкету   головного  героя  п’єси Мини  Мазайла.( робота  в  парах )

        Орієнтовний   зразок

1. Прізвище,  ім’я  та   по   батькові. (Мазайло Мина Маркович.)

2. Де  проживає. (Н-ська вулиця Холодної Гори м. Харкова.)

3. Національність. (Українець, але таким себе не вважає, називає малоросом.)

4. Освіта.   (Школа, міське училище.)

5. Місце роботи.   (Службовець апарату тресту «Донвугілля».)

6. Сімейний стан, склад сім’ї.  (Одружений, дружина — Килина Трохимівна Мазайло, дочка — Мокрина Минівна Мазайло, син — Мокій Минович Мазайло.)

7. Винаходи.   (Електрична   мухобійка.)

8. Партійність.   (Безпартійний.)

9. Ставлення до українізації.   (Негативне. Вважав, що це спосіб зробити його другосортним і   не   пустити   на вищі   посади.)

10. Риси характеру.  (Нервовий, чутливий, грубий, наполегливий  у  досягненні мети  тощо.)

 

III.  Оголошення теми  й  мети   уроку. Мотивація  навчальної  діяльності   школярів.  

   Вступне  слово  вчителя.

   Через   тридцять років після написання М. Кулішем «Мини Мазайла» літературознавець    Ю. Лавріненко   висловить   думку: «»Мина Мазайло» — класичний зразок політичної комедії «дискусійного» жанру. Діалоги, репліки діють (як каже одна Кулішева ремарка в п’єсі), «мов шаблі». Багатство специфікованої за персонажами мови надзвичайне. Багатогранне Кулішеве слово раз у раз розривається, мов бомба, зрушуючи дію на сцені і регіт в залі. Персонажі схоплені в таких найсуттєвіших і оголених їх рисах, що цілий ряд типів остався в пам’яті глядача, немов маски старого вертепного українського театру. Як завше, Куліш виявив тут себе також майстром гротеску і пародії (напр., пародія на радянський  тип   дискусії  в   третій  дії   п’єси)».

   На сьогоднішньому уроці ми теж поміркуємо, посміємося над невмирущими типами комедії М. Куліша, подивуємося майстерності автора в їх творенні. Характеризуючи образи , ми  повинні дати відповідь на питання, яке поставив автор у п’єсі: бути чи не бути українській  нації?

 

IV.  Сприйняття  й  засвоєння  учнями  навчального  матеріалу

   1.    Опрацювання   таблиці   «Засоби  створення  образу  в  драматичному  творі»

            ( таблиця  спроектована  на  дошку )

 

2.  Поетапний   перегляд   відеофрагментів   п´єси  «Мина  Мазайло»   з  елементами  бесіди

Епізод   1 

Запитання  для  бесіди :

―  Яким  є   Мина Маркович у сім’ї? Як   ставиться   до   Мокія?  Чи   компетентний   він   в   українській   історії?

― Яким   є   його   ставлення   до   українізації?

― З  якою  метою  наймає   вчителя   правильних   проізношеній?

― Що   навіяло  Мині   страх   перед   зрадою предківщини?

―  У  якій  сцені   автор   показує   безглуздість   Мининої   мрії?

― Як  закінчується   історія  Мини Мазайла?

―  Мина – українець  чи   малорос?

―  Що  символізує   образ  Мини Мазайла? ( символ національного нігілізму, манкуртства ).

 

Епізод  2

 Запитання  для  бесіди :

―  Яким   постає   Мокій   у   ставленні   до   Улі, до   батька, сестри, дядька   Тараса?

― Яким  виглядає   Мокій, коли   говорить   Улі: «Давайте  я   вас   українізую»?

―  Чому  Мокій  називає   батька «валуєвським   асистентом»?

―  Чому Мокій не може сприйматися серйозно? До чого зведена національна самосвідомість героя?   (до  боротьби   за   зовнішні   ознаки).             

 

Епізод  3

 Запитання  для  бесіди :

―  З  якою   метою   викликають   тьотю   Мотю    Рина   й    Мазайлиха?

―  Яке   враження   тьоті   Моті   від   Харкова?    Її   ставлення   до   українізації?

― Як  вона   розуміє, що  таке   українська   мова?   Яке   її   ставлення  до  мови, до   народу?

―  Прихильницею   якої   політики   є   тьотя   Мотя?

―  Чи   випадковою  є   перемога   в   дискусії   тьоті   Моті?

―  Що   символізує  образ   тьоті    Моті?   (російський   великодержавний   шовінізм).

 

Епізод  4

 Запитання  для  бесіди

― Якою   людиною   постає   дядько Тарас?   Як   його   характеризує   Мазайлиха?

― Як   ставиться   дядько   Тарас  до   зміни   прізвища?

―  З   приводу   чого   дискутують   тьотя  Мотя   й   дядько  Тарас?

―  Чому  дядько   Тарас   проголосував   за   зміну   прізвища?

―  Яке   його   ставлення   до   українізації?

―  Що   уособлює  собою  дядько   Тарас  ( український   націоналіст, свідомий   українець, який   живе   не   сьогоднішнім, а славним   минулим).

 

― Якою    постає   Мазайлиха   в   комедії?  Якою  Рина?  Чим  від   них    відрізняється   Уля   Розсоха?

―  Які   думки  з   приводу   зміни   прізвища   висловлюють  друзі  Мокія,  комсомольці?   Чи   є   підтекст   у   їхніх    словах?

 

   3.   Спостереження  над  мовою  персонажів  як  одним  із  засобів  характеристики  образів.  Колективне  заповнення    2  графи  таблиці  (Інтерактивна   вправа «Мозковий   штурм»).   Таблиця  спроектована  на  дошку               Аналітична    характеристика   образів

 

Ім'я   героя	З  точки  зору  філолога:	З  точки  зору  психолога:
Рина   Мазайло (образ бездуховності та байдужості до здобутків культури) *відеофрагмент зі словами: “«От на... От що, Улюню! Ти котись зараз просто до нього в кімнату, розумієш? Бо тут він покаже тільки афішу, а там   у   нього   словники, книжки, Хвильові    всякі, Тичини. Хоч  до   вечора розпитуйся, залюбки відповідатиме. Побачиш яку книжку — і питай. Побачиш там Хвильового і питай, а тоді в кіно. Ну, а там ти вже сама знаєш, як і що. Іди! Дай я тебе перехрещу! ”	Нагромадження однокладних речень для прискорення викляду думок Використання просторічних виразів (“котись”, “залюбки”) Вживання   синекдохи (“Хвильові всякі, Тичини”)	Інтенсивний ритм викладу думок (дівчина надає пораду за  порадою) Емоційність мовлення (“От на... От  що, Улюню!”) Упевненість у правильності власних  думок, а  також  у тому, що висловлювані ідеї легко    розуміє   і    сам співбесідник
Мина    Мазайло (образ зневіри у світлому майбутньому України) * відеофрагмент зі словами: “А я не повірю вам, не повірю! І тобі, Мокію, раджу не вірити українізації. Серцем передчуваю, що українізація — це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади”	Абсолютна чистота мовлення Використання    суто українських   висловів (“прокляття, якесь  каїнове тавро”) Художнє   багатство мовлення (“не те що чистою руською, а небесною, ангельською мовою”)	Емоційне мовлення, нагромадження питальних та окличних речень Схильність до  використання релігійнозабарвлених виразів (Невже забув?.. Ах, Господи!.. Преблагій Господі!..) Використання етичних формул Схильність до моментального вираження думок
Тьотя  Мотя (образ великодержавницьких шовіністичних тверджень) *відеофрагмент зі словами “Милії ви мої люди! Яка у вас провінція, ах, яка ще провінція! Ой, яка ще темрява! Про якусь українську мову споряться і справді якоюсь чудернацькою мовою балакають. Боже! У нас, у Курську, нічого подібного! ”	Використання русизмів (“іспортілі город”, “Єто ж просто безобразіє! ” ) Навмисне спротворення української мови	Змістовність мовлення, чітка аргументація Посилааня на історичну інформацію Цілковита байдужість до чужої думки
Мокій  Мазайло (образ ревного, однак наївного захисту української мови) *відеофрагмент зі словами: “— Ой, Улю, вивчивши мову, ви станете. Що там українкою. Ви станете більш культурною, корисною громадянкою, от вам клянусь! Ви станете ближче до робітників, до селян та й до мене, а   я  до   вас, от (Безпорадно замахав руками). Над мовою нашою бринять тепер такі червоні надії, як прапори, як майові світанки 3 чудесної гори СРСР її далеко буде чути. По всіх світах буде чути!. ”	Тонке відчуття мови (розкриття багатозначності слова “бринить”) Художня яскравість мовлення (“Над мовою нашою бринять тепер такі червоні надії” ) Лексичне   багатство   і точність   мовлення   (“Ви станете     більш культурною,       корисною громадянкою ”)	Експресивність мовлення Схильність до  використання релігійнозабарвлених виразів(“ от вам хрест!”) Надзвичайна спостережливість та хист до переконання: “Давайте, я вас українізую! У    вас  очі українські, губи, стан!” Використання   етичних формул: “бачите”, “розумієте”?
Дядько Т а р а с: (образ консервативного патріотизму української культури) відеофрагмент зі словами: “— Нехай ми шовіністи, нехай... Проте ми расєйщини в нашій мові ніколи не заводили, а ви що робите? Що ви робите, га? Є своє слово "універсал", а ви "маніфеста" заводите, є слово УНР, а ви УСЕРЕР пишете? Га? Га? о Рідне слово "пристрій" ви на "апарат" обернули, а забули, як у народній мові про це говориться? Що без пристрою і блохи не вб'єш, забули, а ви думаєте апаратом, га? По газетах читаю — слово "просорушка" за "шеретовку" править, і це така українізація, питаюсь, га? Самі ви ще не шеретовані, і мова ваша радянська нешеретована... “	Наближеність до просторічної мови селянства Використання фразеологізмів (“без пристрою і блохи не вб'єш”) Вживання вставних слів, вигуків (“це така українізація, питаюсь, га?”)	Вкрай емоційне мовлення Змістовність думок, чітка аргументація Посилааня на історичну інформацію Цілковита байдужість до чужої думки

 

― Хто  із  персонажів  твору  вам  найбільше  сподобався ?   Чому ?   Відповідь  обґрунтуйте.

 (Інтерактивна   вправа «Мікрофон»).

―   Кого  із  них  можна  вважати  патріотами  ?   Чому ?   Відповідь  обґрунтуйте.

(Інтерактивна   вправа «Мікрофон»).

 

   3.  Словникова робота.  Значення   слів  манкурт, нігіліст, ренегат, шовінізм.

Манкурт – людина без пам’яті про свій народ, історію, рід.

Нігіліст – людина, яка заперечує усталені суспільні норми, принципи, закони.

Ренегат – людина, яка поступилася своїми переконаннями і перейшла у табір супротивників, зрадників.

Шовінізм – найреакційніша форма націоналізму, що пропагує національну винятковість, ненависть до інших національностей.

 

 

V. Формування    вмінь   та    навичок

    1. Аналіз   системи   образів

Мультимедійна   презентація  1

Визнач   персонажа    (про   мову)

   «Оце саме “те” і моє лихо віковічне. Прокляття, якесь каїнове тавро, що по ньому мене впізнають навіть тоді, коли я  возговорю  не  те  що чистою руською, а небесною, ангельскою мовою».

   «Вивчивши мову, ви станете… Що там українкою. Ви станете більш культурною, корисною громадянкою,…»

   «Тепера я   розумію, що  таке  українська  мова. Австріяцька  видумка, так?»

   «А  яка  ж  вона  поетична, милозвучна, що  вже багата…»

 

Мультимедійна   презентація  2

Визнач   персонажа    (про   українізацію)

   «Серцем передчуваю, що українізація — це спосіб робити з мене провінціяла, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади».

   «їхня українізація — це спосіб виявити усіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не   було… Попереджаю!».

   «Провокація. Хто стане нищити двадцять мільйонів одних лише українців, хто?».

   «Та в «Днях Турбіних» Альоша, ти знаєш, як про українізацію сказав: все це туман, чорний туман, каже, і все минеться. І я вірю, що все оце минеться. Зостанеться єдина, неподільна…»

 

2. Cамоаналіз    персонажів   (входження  в   образ)

 

3.  Робота  в  мікрогрупах   ( 3-4  учні)

Схарактеризуйте    героїв,   драматургічну   майстерність   автора.

I група — Мина   Мазайло

II  група — Мокій

III  група — Лина  і  Рина

IV  група — дядько Тарас

V  група — тьотя Мотя

VI  група — Уля

VII  група — друзі Мокія

VIII   група — драматургічна   майстерність   М. Куліша.

 

 4.  Повідомлення   про  результати   роботи   в   групах.

(«Аналітик» (або вчитель) робить   висновок  про  систему образів  у   сатиричній  комедії.)

1   група

  Образ   Мини   Мазайла

    Харківський службовець Мина Мазайло, українець за походженням, вирішив змінити своє «плебейське прізвище» на щось милозвучніше. Мина сподівається, що тоді для нього настане справді щасливе життя. Але разом із прізвищем відмовиться він і від свого українства, від «мужицтва» й стане одного чудового дня Сиреневим, Розовим, Тюльпановим, на крайній випадок — Мазєніним. Саме в прізвищі він убачає причину своїх службових і життєвих поразок. «Мазайло» для нього, як камінь на шиї, тавро його соціального рабства.

  Головний персонаж — «українець за походженням Мина Мазайло» — рішуче  повстає проти української мови та культури. Людина цілком денаціоналізована роками чиновницького запобігливого плазування, Мазайло зненавидів свою приналежність до колись  уярмленого «другосортного» народу, через яку він не міг дістатися на «вищий щабель службової   ієрархії.»

   Із сцени, коли Мина Мазайло вперше з’являється у п’єсі, ми бачимо несміливу, навіть затуркану людину, що роками звикла принижуватися перед чиновницько-бюрократичною братією вищого рангу і прислухатися до свого емоційно-полохливого серця. Йому «заціпило» у загсі, і він довго не наважувався задати питання про зміну прізвища. Хоча все виявилося на диво простим (не те, що у царські часи!): пиши заяву і чекай оголошення в газеті.

   У сім’ї ж під впливом перемоги-удачі  Мина виступає грубим, войовничим деспотом. Він загрожує синові, який не хоче міняти прізвище і прихильно ставиться до українізації: «Заставлю! Виб’ю з голови дур український! А як ні — то через труп переступлю. Через труп!..» або «Уб’ю!.. Вижену з дому!»

   Під час родинної дискусії Мазайло виявляє повну некомпетентність і нерозуміння української історії. Слово «українець» для нього страшне і ненависне, він воліє бути, у крайньому разі, малоросом,— усе ж ближче до «великої нації»: «Українцями звуться ті, хто вчить  нещасних службовців так званої української мови».

   І за царських, і за радянських часів політика уряду щодо української мови була однаковою — обмежити, заборонити, усунути з активного обігу як «другосортну». Тимчасова «відлига» — «українізація» — нічого не вирішувала, бо в підсвідомості пересічних українців вже зафіксовано  їхню меншовартісність. Недаремно Мазайло говорить: «Серцем передчуваю, що українізація — це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади».

   Та, здається, ще не все втрачено. Генетична пам’ять українця навіяла Мині страх перед зрадою предківщини, приславши дідів Запорожця, Чумака та Селянина: «Ой-о! Залишаю! Залишаю корінь, тільки не чіпайте мене, діду, не чіпайте мене, Боже мій, Боже мій…»

   Неперевершена комічна (і трагічна!) сцена тріумфу Мазайлів (тепер уже Мазєніних) перед дзеркалом, коли навіть слова «помер Мазєнін, Мина Маркович. Засмучені тяжко, про це жалібно оповіщають всіх родичів і друзів дружина…» або «Тут спочиває прах Мини Марковича» здаються  їм солодкими.  До  такого ступеня  виявилася   безглуздою їхня  мрія.

   Закінчується історія Мазайла чисто по-гоголівському — «німою» сценою і повним крахом героя — його   звільняють  з  посади   «за   систематичний   опір   українізації».

 

  2   група

   Образ   Мокія

  Син Мокій, «вдарений мовою», без п’яти хвилин комсомолець, у драмі виступає антиподом свого батька й мріє додати до «Мазайла» загублену половину «Квач». «Мазайло-Квач» звучить для Моки як музика. Він чужий націоналізму та далекий і від інтернаціонального пафосу комсомольців. Єдине, чим Мока захоплений — це багатством української мови. Мокій постійно читає та дивиться українське кіно, його обурюють помилки, які допускають на афішах. Він постійно звертається до словників, розкриває значення слів та фраз, перекладає російські вирази. У вуста Мокія М.Куліш уклав багато своїх думок та переживань за долю та чистоту української мови.

   Мовні симпатії Куліша зробили постать Моки ніби позитивною й такою, що виражає авторські ідеї, а позитивний герой з Моки — ніякий. Мока дійсно має глибокі знання української історії, літератури, фольклору, тонке відчуття мови. Він романтик і мрійник. Його філологічні коментарі захоплюють і чарують. Уля каже:

«…Він на тебе словами отими тощо… аж пахне». Але коли він говорить дівчині  замість слів кохання: «Ах, Улю! Мені вже давно хотілось вам сказати…Хотілось сказати, а тепер ще охотніше скажу: Улю! Давайте я вас українізую!» — то звучить смішним. У суперечці з батьком Мокій грубий, жорсткий, нестриманий. У нестямі кричить: «З новим прізвищем! У криницю!».

 

3  група

Образи    Лини   та   Рини

   Що стосується Лини й Рини, то це такі собі войовничі міщаночки, які повністю поділяють зневагу  свого   чоловіка  й   татуся   до   всього   українського.

   Вони постійно милуються собою перед дзеркалом, кокетують й охають та ахають, беручись за серце, як шляхетні дівиці. Між собою ж мати й дочка розмовляють грубо, з лайками та образами, кожна вважає себе розумнішою за іншу, їхні повсякденні заняття — плітки, підглядання, обговорення нарядів та заздрість до тих, хто «добре влаштувався» в житті. Коли щось виходить за рамки їхнього розуміння та уявлення, воно піддається беззастережному  осуду й навіть прокльону. Мати, дізнавшись про категоричну відмову сина міняти прізвище, пропонує: «Може, проклясти?». І дивується: «І в кого він такий удався? У кого? Здається ж і батько, і я всякого малоросійського слова уникали…».

   При цьому Рина підступна та банальна, вона вмовляє подругу закохати в себе брата та змусити його змінити ставлення до прізвище через шантаж. А Лина – неосвічена та глупа, вона всерйоз хоче проклясти сина, щоб він зголосився на батькову примху.

   Отже, ці два сатирично-комедійні персонажі — уособлення тупого й зарозумілого міщанського   середовища   часів   М. Куліша.

 

  Коментар  учителя

   Що стосується анекдотичних (і серйозних!) типів — тьоті Моті та дядька Тараса, то              М. Корляків висловив у театральній рецензії на виставу Леся Курбаса цікаву думку: «Дрібничкова Мазайлина ідейка виросла у Курбаса в цілу програму. Курбас вивів Мазайла перед очі всіх, розмалював його страшними фарбами й усією обстановою промовив до глядачів: от вам страсті-мордасті, лякайтеся і борітеся з ним, з Миною Мазайлом, русотяпом злісним. Не вартий цього Мазайло. От тьотя Мотя з дядьком Тарасом — ці вже серйозніші. Самі собою вони — шкідники  нового  суспільного  будівництва».

«Саме дурноверхій і нахабній тьоті Моті, серед інших глибокодумних істин, належало висловити щире захоплення ідеологією «Днів Турбіних». Це висловлювання потребує окремого пояснення.

   А. Луначарський називав «Дні Турбіних» [вистава МХАТу 1926 року на матеріалі роману М. Булгакова «Біла гвардія»] «політичною п’єсою», вбачаючи її політичний зміст у вимогах широкої амністії до тих, що опинилися по той бік барикад. Водночас він писав про «двозначність сатири, що її кинуто в обличчя петлюрівщині» і відзначив ту «розлюченість, з якою Булгаков малював петлюрівців». Термін «двозначність сатири», мабуть, найточніше підкреслював широчінь сатиричного леза, що різало вже не історичну петлюрівщину, а живе тіло сучасного культурного процесу…»

Українці в «Днях Турбіних» — це бандити, що розуміються тільки на самогоні й мріють про розстріли, а розмовляють дивацькою сумішшю скалічених російських та українських слів.

Образливу двозначність булгаківської сатири відчув В. Кіршон, який побачив у цьому глузуванні «російського шовініста над українцями».

   А. Хвиля сказав про драму Булгакова на сцені МХАТу: «Московський художній театр чудово поставив німецьку мову, щоб показати розмову командувача німецького корпусу в Києві з гетьманом. Німецьку мову артисти вивчили. А українською мовою вони розмовляють так, як розмовляють про Україну та українську мову в брудних чорносотенних анекдотах».

Так ганебна спадщина століть — національна зверхність та упередженість — продовжували жити в мистецтві і побуті сучасників Куліша.

…Цілком вірогідно, що саме однобокість Булгакова розв’язувала руки і Кулішеві. Сцена безнадійних спроб Шервінського заговорити українською мовою («Дні Турбіних») пародіюються подібною ж сценою безрезультатного вивчення Мазайлом правильної російської вимови. Логіка мислення Николки з «Білої гвардії» в розмові про слова «кот» і «кит» в українській мові,— «слова «кит» у них не может быть, потому что на Украине не водятся киты, а в России всего много»,— є природною нормою мислення для героїв Куліша.

Один із тогочасних критиків писав: «»Мина Мазайло» є відповідь і кара за русотяпство. Якщо русотяп  в анекдоті глузує  з  «малороссєйської мови», так тут автор глузує з «гаварил». Одне одного варті».

 

4   група

Образ  дядька  Тараса

   Це  теж   гротескна   фігура. Він – прихильник старовини, козаччини, того, що все оджило своє, та не хоче брати у розрахунок сучасні умови життя. Він виступає за збереження старого, патріархального, без урахування нових умов життя. Незважаючи на глибоке знання історії та мови, любові до українського, певні висловлювання, що не позбавлені сенсу,  в суперечці, хто в кого «вкрав» слова, змінювати чи не змінювати прізвище Мазайлові, дядько виявляється слабшим за тітку Мотю й здається на її милість  і голосує за зміну прізвища.  Для нього головне, аби залишився корінь «маз» як показник його роду. Тобто, Тарас являє собою тільки ще одну точку зору на українське, яка типова для того часу. Є в нього й висловлювання, не позбавлені здорового глузду, продиктовані любов’ю до  рідного  краю  й  народу, глибоким  знанням   історії:  «Наші селяни не українці? Га?.. Та тому вже тисяча літ, як вони українці, а їх все не визнають за українців». Саме дядькові Тарасу належить гірке і страшне передбачення: «їхня українізація — це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було…»

 

5  група

  Образ  тьоті   Моті

  Заскорузлості поглядів і ворожості до української мови, історії, культури можна лише подивуватися, її репліки смішні, але й небезпечні. Це груба, неосвічена жінка, ворожо налаштована до всього українського. Проте на рідкість вперта у своїх поглядах та не соромиться їх висловлювати. Вона за походженням також українка, проте вважає себе «руською», а українську мову – «австріяцькою вигадкою», не визнає руськими галичан.  Побачивши на вокзалі напис українською «Харків», вона цілком серйозно питає: «Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортили город?». Те, що в українській опері «Тарас Бульба» артисти співають по-українському вона називає «безобразієм». Її докази мають незаперечну логіку: «Да єтого не может бить, потому што єтого не може бить нікада!». Убивчим  за  силою  сарказму  є висловлювання  тьоті  Моті: «По-моєму, прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной». Вона рознервувалася, коли Уля сказала, що її ноги відповідають «українському стандарту», бо відразу кинулася крадькома вимірювати свої.

    Завдяки майстерності й таланту М. Куліша ім’я «тьотя Мотя» перейшло в народі до розряду  прізвиськ.

 

6  група

  Образ  Улі

     Трохи окремо стоїть у п’єсі постать Улі. Автор постійно підсміюється, іронізує в ремарках: «Уля — як Уля». Тобто така, як усі дівчати її кола.

   Вона самозакохано видивляється в люстерко, емоційно-сентиментальна, мрійлива. Але мрії її поки що не простягаються далі «вигідної партії». Уля, як і її подруги, насторожено ставиться до українізації, теж прагне хоч трохи змінити прізвище Розсохина, щоб звучало не по-українськи — Розсоха.

   Але коли вона познайомилася з Мокієм і закохалася в нього, то серцем сприйняла його погляди. Тепер її слова звучать музикою: «І знаєш, «дружина» — це краще, як «жінка» або «супруга», бо «жінка» — то означає, «рождающая», «супруга» ж по-вкраїнському — «пара волів», а «дружина». Ось послухай: рекомендую — моя дружина, або: моя ти дружинонько. .Або по-вкраїнському — одружитися з нею. Це ж не те, що «жениться на ней», розумієш, Ринусько! Одружитися з нею, чуєш? З нею. Тут чується зразу, що жінка рівноправно стоїть поруч з чоловіком, це краще, як «жениться на ней»,— ти чуєш?»

   Під  впливом  Мокія  Уля стала ходити до бібліотеки, читати, цікавитися мовою й до   деяких «філологічних» висновків  дійшла   вже  сама.

   І хоч Рина їй говорить: «Яка ти українка, Улько! Ти вже й мови не знаєш. Сама ж казала, що тільки покійна твоя баба по-малоросійському говорила», Уля відповідає: «Мама ще й тепер по-українському як коли закидають». Віднині вона вже й себе вважає українкою, говорячи, що у неї все українське — навіть губи, очі і ноги (за антропологією). У фінальній сцені Уля повністю виступає на боці Мокія.

 

  7  група

Драматургічна  майстерність  М. Куліша

•    перевага  слова  над  дією;
•    майстерне зіткнення різних політичних світоглядів: шовіністів (Тьотя Мотя та Баронові-Козино), міщан-космополітів (Мина, дружина Мини, донька Рина), свідомих, але безпорадних українців (дядько Тарас);
•    дискусійна основа твору;
•    наявність ліричної лінії;
•    вагоме використання дзеркала, яке допомагає розкрити власне «я»;
•    краса мови;
•    введення в текст появи прадідів;
•    досконалість діалогу, реплік;
•    широке використання прислів’їв, приказок, порівнянь, що й дало підстави назвати твір філологічною комедією.
•           неперевершені  пародії  на  деякі  явища  життя  тогочасного  суспільства.
•           Гротескне   зображення  міщанської  суті  мазайлівських  маленьких  людей  з  куцими душами.

  5.  Проблемні   запитання.

— Чи   справді  Мині   Мазайлові  через  його   українське прізвище не поталанило в  житті?

Орієнтовна   відповідь  ( інтерактивний  прийом  «Мікрофон» )

— Ні, він  мав гарну посаду, квартиру, дружину та  дітей,  був  забезпечений матеріально.

— Так, бо  відчував себе  нещасним, «другосортною  людиною».

— Яку   серйозну загрозу для суспільства   передбачив М. Куліш? ( Номерну систему прізвищ  і  всього  іншого.)

 

VI.  Закріплення   вивченого

   1.  Встановіть  відповідність  між  персонажами  твору  та їх  характеристикою

Мина   Мазайло                    образ  ревного, однак наївного захисту  української  мови

Мокій                                     образ  великодержавницьких шовіністичних  тверджень

Рина                                       образ  зневіри у світлому  майбутньому  України

Дядько  Тарас                        образ  бездуховності та  байдужості  до здобутків  культури

Тьотя  Мотя                         образ  консервативного  патріотизму  української  культури

 

   2.   Складання   сенканів

Мина                                                                               Мокій

наполегливий , безпартійний                                     романтичний,  рішучий

 працює,  цурається,   помиляється                            протистоїть,  відстоює,  аргументує

звільняють через опір  українізації                            додає  загублену  частку  «Квач»

манкурт                                                                          патріот

 

                          Мотя

Смішна,  небезпечна.

Цурається,  не знає, дратує.

Заперечує загальноприйняті моральні цінності.

Нігіліст.

 

 3.  Інсценівки-діалоги.

(Можна   провести  у   вигляді  конкурсу.)

 

   4.  Інтерактивна   вправа   «Коло  ідей» 

 ― Визначте   ідеї   твору.

Орієнтовна   відповідь

―  Розвінчання національного нігілізму, духовної обмеженості на матеріалі українізації (втілене в образах Мини, Мокія, дядька Тараса, тьоті Моті).

―  Сатиричне викриття бездуховності обивателів, що зрікаються своєї мови, культури, родового коріння.

            5.  «Займи   позицію»

― Чи   існує   «другорядність»  української   нації  в  свідомості   українців ?

 

VІІ.   Підсумкова бесіда.   Рефлексія.

―  Як ви розумієте такий вислів про п’єсу «Мина Мазайло»: «Комедія доби стає трагедією доби»?  (якщо людина так люто ненавидить свій народ, то це вже не комедія, а трагедія).

 ― Чому М. Куліш обрав для свого твору жанр комедії? (бо тільки сміх може найдошкульніше  вдарити по   мазайлах, які   цураються   свого   роду).

― Які проблеми піднімає автор у своєму творі? (національне відродження України, національної самосвідомості, поваги до свого народу, історії, самоповаги, самозбереження нації).

―  У  чому  полягає  драматична  майстерність  М. Куліша ?

Інтерактивний  метод   “Прес»

1. Я вважаю, що М. Куліш – драматург-новатор, творчість якого відкрила нові напрями в розвитку  українського  мистецтва  20 століття.

2. Тому що  найвизначніше в Куліша – люди й типи. Він умів відтворювати людську природу, драму становлення людини. Він  уперше  створив  образи  міщан  нового  часу.

3. Наприклад, 1929 року  перед прем’єрою п’єси "Мина Мазайло" Лесь Курбас говорив: "Куліш, як драматург, росте на наших очах. Ми не помилимось, коли віддамо йому перше місце серед сучасних драматургів не тільки України, але й усього Союзу». Ще 1925 року Куліша, єдиного з українських письменників, було запрошено до Московського товариства драматургів і композиторів. У тогочасній драматургії, як  сказав Юрій Смолич, він не мав собі   рівних.

4. Отже,  М. Куліш –  талант   світового  масштабу.

 

― Над чим змушує замислитися п’єса М. Куліша? Чи є актуальною і в наш час? Чи є такі мазайли  й   тьоті   Моті   сьогодні?

   Інтерактивний  метод   “Прес»

1. Я вважаю, що… п’єса «Мина Мазайло» актуальна і сьогодні.

2. Тому що…  у теперішній час становлення суверенної держави України чимало таких, які заговорили репліками тьоті Моті, і їх антиукраїнські лозунги знову зазвучали так безцеремонно, як і в ті далекі  двадцяті  роки.

3. Наприклад, … Латиш, поляк, американець, француз, азербайджанець чує рідну мову з першої секунди життя. А потім середовище, школа, вузи і таке інше його рідною мовою. Радіо, телебачення, реклами, афіші — його мовою. І немає постанов про вивчення чи невивчення  рідної  мови. І немає того, що  рідна мова звучить три години на тиждень.

4. Отже,…М. Куліш примушує нас думати над тим, як відстояти свою мову, культуру, історію, як відродити Україну.

 

 VІІІ.   Висновок.

Слово   вчителя

   Не перестаєш дивуватися: хто ж постарався, щоб людина так відверто зреклася своїх пракоренів і так цинічно хизувалася цим? На прикладі комедії, яка сталася з Мазайлом, виходить, що справа зовсім не в прізвищі, а у світогляді людини. І доки будуть жити Мини, що роду не пам’ятають, буде ця п’єса актуальною. Тож, як говорив наш великий гуморист  О. Вишня, «читайте  «Мину  Мазайла», товариші».

- Отож, бути  чи  не  бути  українській  нації? Якщо вигнати з себе раба – значить, бути. Бути – чистоті   мови, совісті, генетичній  пам’яті,   самоповазі.    

 

ІХ.  Виставлення   оцінок

 

Х.   Домашнє завдання:  написати    твір - роздум «У  чому  актуальність  п’єси   «Мина Мазайло» в   наш  час?