М.Вороний "Євшан-зілля" .презентація

Микола Вороний. Патріотичні почуття в поемі «Євшан-зілля».

Всі народи рівні. А земля. Там найкраща, де вродився ти. Виростай, дитино, й пам’ятай: Батьківщина – то найкращий край! Дмитро Павличко

Сьогодні на уроці ви:ознайомитесь із новими фактами життя Миколи Вороного;змістом та історією створення його поеми «Євшан-зілля»;познайомитесь із такими новими літературознавчими поняттями як «ліро-епічний твір» та поема;дізнаєтесь особливості поеми як жанру літератури та віднайдете їх на прикладі твори Миколи Вороного «Євшан-зілля»;вдосконалите  навички виразного читання, вміння опрацьовувати ліро-епічні твори

Микола Кіндратович Вороний народився на Катеринославщині (нині Дніпропетровська область), але дитинство його минуло на Харківщині. Майбутнього поета-патріота виховував старий дід Павло. Незважаючи на те що двадцять п’ять років дід прослужив в уланському полку, він не зрусифікувався — усі сто років свого життя (!) розмовляв тільки українською. А ось прапрадід Миколи Вороного по материнській лінії був ректором Києво-Могилянської академії — першого вищого навчального закладу в Східній Європі. Поет успадкував від своїх предків найкраще: патріотизм, силу волі, глибокий розум... Змалку Микола захоплювався творами Ф. Купера, Ж. Верна, Т. Шевченка, багато віршів якого знав напам’ять. У Ростові-на-Дону разом з іншими гімназистами майбутній поет організував гурток «Українська громада», через який зазнав переслідувань з боку уряду. Йому було закрито шлях до здобуття вищої освіти, а також заборонено проживати в столиці. Тож юнак мусив переїхати до Австрії, де й вступив до Віденського університету.

Доля звела його з Михайлом Коцюбинським,Лесею Українкою, Іваном Франком, Павлом Тичиною, Миколою Лисенком, які справили на поета велике враження. Микола Вороний відомий не тільки як поет, а і як літературний та театральний критик, актор, режисер, знавець музики й живопису, перекладач. Пропонуємо вам ознайомитися з цікавою поемою М. Вороного «Євшан-зілля». Її сюжет постав на основі літописної легенди. Ви перенесетеся майже на тисячу років у минуле й відчуєте аромат чарівного євшан-зілля...

«Євшан-зілля» – поема Миколи Вороного. Одним із найвідоміших творів Миколи Вороного є поема «Євшан-зілля», яку він написав у Полтаві у 1899 році. Сюжет твору Миколи Вороного «Євшан-зілля» був навіяним легендою з «Галицько-Волинського літопису» про чудодійну траву - зілля євшан, яка повертає людям втрачену пам’ять.

Легенда з «Галицько-Волинського літопису» «…він ревно наслідував предка свого Мономаха, що погубив поганих ізмаїльтян, тобто половців, вигнав [хана їхнього] Отрока в Обези за Залізнії ворота, а [хан] Сирчан зостався коло Дону, рибою живлячись. Тоді Володимир Мономах пив золотим шоломом із Дону, забравши землю їх усю і загнавши окаянних агарян. По смерті ж Володимировій остався у Сирчана один лиш музика Ор, і послав він його в Обези, кажучи: «Володимир уже вмер. Тож вернися, брате, піди в землю свою». Мов же ти йому слова мої, співай же йому пісні половецькії. А якщо він не схоче, — дай йому понюхати зілля, що зветься євшан». Той же не схотів [ні] вернутися, ні послухати. І дав [Ор] йому зілля, і той, понюхавши і заплакавши, сказав: «Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути». І прийшов він у землю свою. Од нього родився Кончак, що зніс Сулу, пішо ходячи, котла носячи на плечах…» (1201 рік)

Що таке євшан?Євшан-зілля – назва рослини «степовий полин». Вважається, що воно здатне пробудити пам'ять про домівку, про давно забуту старовину, про історичне коріння.

Теорія літературиЄ твори, які поєднують ознаки лірики (віршована форма, почуттєвість, емоційність) й епосу (події, герої, наявність сюжету). Отже, ліро- епічним називають віршований твір, що має сюжет, героїв, у ньому розгортаються події. Поема — один із жанрів ліро-епосу. Це ліро-епічний твір, переважно віршований, у якому зображено значні події та яскраві характери.

Микола Вороний «Євшан-зілля» В давніх літописах наших єсть одно оповідання,Що зворушує у серці найсвятіші почування. Не блищить воно красою слів гучних і мальовничих,Не вихвалює героїв та їх вчинків войовничих. Ні, про інше щось говорить те старе оповідання. Між рядками слів таїться в нім якесь пророкування.І воно живить надію, певну віру в ідеали. Тим, котрі вже край свій рідний зацурали, занедбали... Жив у Києві в неволі ханський син, малий хлопчина,Половецького б то хана найулюблена дитина. Мономах, князь Володимир, взяв його під час походу. З ясирем в полон і потім при собі лишив за вроду.

Микола Вороний «Євшан-зілля»Оточив його почотом і розкошами догідно -І жилось тому хлоп'яті і безпечно, і вигідно. Час минав, і став помалу рідний степ він забувати,Край чужий, чужі звичаї як за рідні уважати. Та не так жилося хану без коханої дитини. Тяжко віку доживати під вагою самотини. Зажурився, засмутився... Вдень не їсть, а серед ночіПлаче, бідний, та зітхає, сну не знають його очі. Ні від кого він не має ні утіхи, ні поради. Світ увесь йому здається без краси і без принади. Кличе він гудця до себе і таку держить промову,Що мов кров'ю з його серця слово точиться по слову:

Микола Вороний «Євшан-зілля»«Слухай, старче, ти шугаєш ясним соколом у хмарах,Сірим вовком в полі скачеш, розумієшся на чарах. Божий дар ти маєш з неба людям долю віщувати,Словом, піснею своєю всіх до себе привертати. Ти піди у землю Руську - ворогів наших країну, -Відшукай там мого сина, мою любую дитину. Розкажи, як побиваюсь я за ним і дні, і ночі,Як давно вже виглядають його звідтіль мої очі. Заспівай ти йому пісню нашу рідну, половецьку,Про життя привільне наше, нашу вдачу молодецьку. А як все те не поможе, дай йому євшану-зілля,Щоб, понюхавши, згадав він степу вільного привілля».І пішов гудець в дорогу. Йде він три дні і три ночі,На четвертий день приходить в місто Київ опівночі. Крадькома пройшов, мов злодій, він до сина свого панаІ почав казати стиха мову зрадженого хана.

Микола Вороний «Євшан-зілля»Улещає, намовляє... Та слова його хлопчину. Не вражають, бо забув вже він і батька, і родину.І гудець по струнах вдарив!Наче вітер у негоду,Загула невпинна пісня - пісня вільного народу. Про славетнії події - ті події половецькі,Про лицарськії походи - ті походи молодецькі!Мов скажена хуртовина, мов страшні Перуна громи,Так ревли-стогнали струни і той спів гудця-сіроми!Але ось вже затихає бренькіт дужий акордовий -І намісто його чути спів народний, колисковий. То гудець співає тихо пісню тую, що співала. Мати синові своєму, як маленьким колисала. Наче лагідна молитва, журно пісня та лунає. Ось її акорд останній в пітьмі ночі потопає... Але спів цей ніжний, любий, ані перший, сильний, дужий,Не вразив юнацьке серце, - він сидить німий, байдужий.І схилилася стареча голова гудця на груди. Там, де пустка замість серця, порятунку вже не буде!..

Микола Вороний «Євшан-зілля»Але ні! Ще є надія тут, на грудях в сповиточку!..І тремтячими руками роздирає він сорочку.І з грудей своїх знімає той євшан, чарівне зілля,І понюхать юнакові подає оте бадилля. Що ж це враз з юнаком сталось? Твар поблідла у небоги,Затремтів, очима блиснув і зірвавсь на рівні ноги. Рідний степ - широкий, вільний, пишнобарвний і квітчастий -Раптом став перед очима, з ним і батенько нещасний!.. Воля, воленька кохана! Рідні шатра, рідні люди... Все це разом промайнуло, стисло серце, сперло груди.«Краще в ріднім краї милім полягти кістьми, сконати,Ніж в землі чужій, ворожій в славі й шані пребувати!» -Так він скрикнув, і в дорогу в нічку темну та пригожу. Подались вони обоє, обминаючи сторожу. Байраками та ярами неутомно проходжали -В рідний степ, у край веселий простували, поспішали.

Микола Вороний «Євшан-зілля»Україно! Мамо люба! Чи не те ж з тобою сталось?Чи синів твоїх багато на степах твоїх зосталось?Чи вони ж не відцурались, не забули тебе, Неньку,Чи сховали жаль до тебе і кохання у серденьку?Марна річ! Були і в тебе кобзарі - гудці народні,Що співали-віщували заповіти благородні,А проте тієї сили, духу, що зрива на ноги,В нас нема, і манівцями ми блукаєм без дороги!.. Де ж того євшану взяти, того зілля-привороту,Що на певний шлях направить, - шлях у край свій повороту?!

Доведіть, що твір Миколи Вороного «Євшан-зілля» – це поема. Хто є героями твору?На скільки частин можна поділити поему?Чому в поемі відсутнє ім'я юнака?Твір Миколи Вороного «Євшан-зілля» є поемою, адже написаний віршованою мовою, він емоційний, що є ознакою ліричного твору. До того ж цей твір має такі ознаки епічного твору як сюжет та яскравих персонажів: половецький хан, гудець, Володимир Мономах. Розкриття свого походження для ханського сина є значною подією, як і його повернення додому для батька. Героями твору є гудець, половецький хан, його син та Володимир Мономах. Поему можна поділити на чотири частини: пролог (розповідь про те, як ханський син потрапив до Мономаха); зустріч хана з гудцем та прохання про допомогу; зустріч гудця із сином хана, прозріння; епілог (звертання до українців). Працюємо з текстом поеми «Євшан-зілля»Сюжет поеми має узагальнений характер.

Знайдіть в тексті слова, які показують муки хана без сина. Знайдіть в тексті слова, які показують шлях гудця до Києва. Знайдіть в тексті слова, що показують спів гудця, чи скрізь він однаковий? ... Вдень не їсть,а серед ночіПлаче, бідний, та зітхає, Сну не знають його очі... …Йде він три дні і три ночі,На четвертий день приходить В місто Київ опівночі... Працюємо з текстом поеми «Євшан-зілля»Спів гудця неоднаковий. Спочатку він сильний: ... Мов скажена хуртовина, Мов страшні Перуна громи, Так ревли - стогнали струни... А потім стає ніжним: ... Але ось затихає Бренькіт дужий акордовий –І на місто його чути Спів народний колисковий...... Наче лагідна молитва, Журно пісня та лунає…

Який жанр фольклору вам нагадує спів гудця? Чи випадково це?Знайдіть в тексті слова, які показують реакцію юнака на пахощі євшан-зілля. Знайдіть в тексті слова, що показують прозріння ханського сина. Спів пісень гудця подібний до історичних народних пісень, до колискових. Ця схожість невипадкова. Цим автор надав твору українського історично - побутового колориту.…Твар поблідла у небоги, Затремтів,очима блиснув,І зірвавсь на рівні ноги... Працюємо з текстом поеми «Євшан-зілля»…Краще в ріднім краї милім Полягти кістьми,сконати, Ніж в землі чужій,ворожій В славі й шані пробувати!.. Чому тільки євшан-зілля розбудило в хлопця спогади про рідний край?Коли хлопець понюхав євшан-зілля, він згадав «...степу вільного привілля», нещасного батька, рідні шатра, рідних людей. Чому поема закінчується риторичним питанням?І в час написання Вороним поеми, і в наш час багато українців виїхало за кордон на постійне проживання. Деякі забули про те, хто вони, звідки, їх не цікавить доля рідного краю.

https://learningapps.org/view14571816https://learningapps.org/view4081710\Інтерактивні вправикросворд. Робота зі змістом

Паспорт твору. Тема: зображення перебування у Володимира Мономаха ханського сина, який потрапив до Русі разом з ясиром; повернення хлопця на Батьківщину за допомогою євшан-зілля. Ідея: возвеличення любові до рідного краю, його безмежних просторів, природи, народу; засудження тих, хто занедбав свою країну і відцурався від неї. Основна думка: щастя можна знайти тільки на рідній землі; Краще в ріднім краї милім Полягти кістьми, сконати, ніж в землі чужій, ворожій В славі й шані пробувати. Жанр: поема

Образ Євшан-зілля наявний не лише в поемі Микола Вороного. Цей образ можна зустріти також у історичній сазі Івана Франка «Ор і Сирчан», творі Василя Пачовського. Не оминув цей образ і сучасних митців. Український рок-гурт «Транс-формер» створив пісню під назвою «Євшан-зілля». Транс-Формер — український рок-гурт, заснований у 1997 році. Стиль «Транс-Формер» зазвичай визначають як фолк-рок. Образи

Сьогодні на уроці…

1) ст.40-41 –опрацювати теорію;2) Виразно читати поему.3) Виконати вправу https://learningapps.org/1178293 Домашнє завдання