«Мамо моя - рідна моя»

«Мамо  моя  -   рідна  моя»

(Виховний  захід  присвячений 8  березня)

 Хід  заходу

Звучить  пісня  Повалій Т  « Мамочка».

На  сцену  виходить  хлопчик  стає  на  коліна  і  читає  слова.

Хлопчик.      Стою  перед  Вами,  як  перед  матір΄ю  Божою,  у  тихій  зажурі  і  невимовній  вдячності  -  на  колінах.  Вдивляюсь  у  ясний  погляд  Ваших  очей,  торкаюся  натруджених  долонь,  розгладжую,  вже  помітні  зморшки  біля  очей  і  відчуваю  тепло  Вашого  зболеного  серця,  сповідуючись  внутрішньою  молитвою  перед  Вами.  Тільки  дібрати  слів,  щоб  висловити  ту  вдячність,  не  можу,  Нема  у  мові  таких  слів,  щоб  передати  це.  Бо  ви  -  Мати.

 

Лазаренко Т.      Мамо… Це  перше  слово,  яке  ми  вимовили.  Мама  -   це  те  слово,  яке  ми  найчастіше  промовляємо  у  хвилини  страждання  і  горя.  Людині,  чия  любов  не  знає  меж,  чиїми  грудьми  вигодувано  цілий  світ,  Вам  найріднішим,  найдорожчим,  наймилішим  присвячуємо  сьогоднішнє  свято:  «Мамо  моя  -  рідна  моя».

Пісня  «  Родина  родина  від  батька  до  сина»

Вчитель.  В  народі  існує  легенда  про  материнську  пісню.  Одного  разу  засперечались  пісні  між  собою,  котра  найкраща.  Першою  виступила  бойова  пісня.

Цупко Л.     Ще  не  вмерла  Україна  ні  слава  ні  воля

Ще  нам  браття  українці  усміхнеться  доля

Згинуть  наші  вороженьки,  як  роса  на  сонці,

Запануєм  і  ми  браття  у  своїй  сторонці.

Зібіна Д.      Могутня  ти  сестро,  але  тривожна,  он  скільки  горя  при  тобі  зазнали.

Вчитель.   Вступила  в  бій  народна  пісня

Мартиненко  А.    Ой  на  горі  два  дубки

 ой  на  горі  два  дубки  та  й  сплелися  до  купки.

Лазаренко  Т.  Дзвінка  твоя  пісня,  але  пуста.

Вчитель    Тихою  ходою  вийшла  вперед  пісня  про  любов.

Лазаренко  Т.   Ой  у  вишневому  садку  там  соловейко  щебетав

Додому  я  просилася,  а  він  мене  все  не  пускав.

Мартиненко  А.   Гарна  твоя  пісня  та  милує  серце  лише  молодим.

Вчитель  Розгубились  зажурилися  пісні,  аж  тут  стежкою  йде  молода  жінка,  на  руках  несе  дитя  ,  що  заходилось  плачем.  Звертаються  до  неї  пісні:

Зібіна       Розсуди  нас,  скажи,  котра  із  нас  гідна  бути  першою.

Мати    Заспокойте  спершу  моє  немовля.

Вчитель   Все  повторилось:  гриміла  бойова  пісня,  дзвеніла  народна,  злітала  до  сонця  любовна.

 А  дитя  плакало  і  плакало.  Тоді  заспівала  мати  -  просту,  невибагливу  пісню,  сонячну  і  пестливу,  сердечну  і  безжурну. 

Мати  співає  колискову

Ой ходить  сон  коло  вікон,  дрімота  коло  плота

І  питає  сон  дрімоти

Де  ми  будем  ночувати

Де  хатинка  тепленька

Де  дитинка  маленька

Там  ми  будем  ночувати

Мале  дитя  присипляти.

Вчитель      Від  тих  звуків  висихали  сльози  в  заплаканих  дітей,  щезала  розлука  з  очей  закоханих,  поважні  мужі  линули  думками  в  золоті  роки  дитинства… І  навіть  сивий  дідусь  шанобливо  вклонився  тій  пісні  і  прошепотів  ім΄я  давно  померлої  матері.  І  всі  пісні  вклонилися  пісні  матері  -  найпершій  пісні  у  світі

Пісня  «  Мамина  вишня  в  саду».

Цупко Л.  Століттями  виростали  покоління,  всією  суттю  вбираючи  мамину  пісню.  Лагідну  вдачу  і  добрий  розум  мають  діти,  що  виховуються  під  спів  і  казку  матері.

Жовклий  о.   З  далекої  тривалої  дороги

Через  печалі  і  гіркоту  розлук

Спішу  вклонитись  отчому  порогу

І  доторкнутись  материнських  рук

Зібіна Д.    Вартий  пошани  сивий  волос

І  тихенький  хриплий  голос

І  тим  зморшкам  придивіться

Станьте  ближче  поклоніться.

 

Котенко  О.   Ти  вміла  ждать.  За  це  тобі  спасибі

За  білі  короваї  на  столі.

Ти  в  путь  мене  благословляла  хлібом

Щоб  не  цурався  рідної  землі.

Лазаренко  Т.     Чому  мене  так  вабить  рідна  хата,

Збадьорює  мов  подихом  весни?

Бо  в  хаті  тій  мене  чекає  мати,

  У  світлому  серпанку  сивини.

Мартиненко  А.    Вертаючись  з  віддалених  країв

Пісні  тривожних  мандрів

Цілуймо  руки  наших  матерів,

Натруджені  і  ласкаві  рідні  руки!

Максімов  М.  Ділив  з  людьми  і  радощі  і  печалі  і  тривоги.

Не  спотикався  і  не  відступав,

Щоб  рідного  батьківського  порогу

Ніколи  у  житті  не  забував

Полюхович  Д.  Бажаєм  вам  сто  років  жити

Без  горя  сліз  і  без  журби!

Хай  з  вами  буде  щастя  і  здоров΄я

На  многії  літа  і  назавжди.

 

 

Столярець  Д.   Як  я  виросту,-  бабусі  я  скажу.-

В  іномарці  аж  у  столицю  повезу!

Куплю  модні  черевички.  Підмалюю  тобі  щічки.

Ти  найкраща  в  мене  бабця  я  тобі  скажу.

Товстига  В.   Чому  скарбом  родинна  пісня  зветься?

Бо  в  ній  про  рід.  Коріння  наше  йдеться,

Її  співала  ще  моя  бабуся,

Її  співать  навчила  прабабуся,

Мені  з  любов΄ю  віддала  матуся.

Цупко  Л.    Ніщо  не  вічне  -  вічні  матері!

Уже  й  тоді,  як  нікому  стрічати

Допоки  сонце  сяє  нам  вгорі

У  кожного  живе  у  серці  мати!

 

Вчитель   І  опустіться  перед  ними  на  коліна.

Для  них  ми -  навіть  в  старості – дитя,

Бо  мати  в  кожного  із  нас  єдина,

Дала  найбільше  в  світі  нам  -  життя.

Цілуйте  матері  натруджені  руки,

Цінуйте,  люди,  ваших  матерів,

Щоб  на  краю  останьої  розлуки,

Пекучий  стид  сердець  не  спопелив.

Ідіть  і  їдьте  поки  є  до  кого,

І  шліть  листи  з  далекої  путі.

І  поклоніться,  люди  перед  Богом,

Що  матері  не  скривдите  в  житті.

Пісня  з  діалогу.

Дорогі  наші  матусі.  Нехай  тільки  радістю  світяться  ваші  очі,  нехай  лише  добро  буде  у  вашому  серці,  будьте  завжди  здорові.  Не  так  багато  свят  у  наших  матерів.  Бережіть  маму,  поки  вона  іще  жива.  Частіше  даруйте  матерям  радість  і  квіти.  Привітайте  кожен  найріднішу  у  цьому  світі  людину  -  вашу  маму.  Поцілуйте  її  дбайливі  роботящі  руки. (  Діти  дарують  матерям  квіти).