ІV день.
«Мандрівка бабусиною світлицею»
Бесіда. Мета: продовжувати збагачувати та поглиблювати знання дітей про українське народне житло та предмети українського побуту; розвивати пам'ять, увагу, мислення; виховувати естетичний смак, здатність відчувати красу, бажання пізнавати нове, незнайоме.
Лічилки: Котилася торба, з високого горба
А в тій торбі хліб – паляниця,
Кому доведеться, той буде жмуриться.
Ігрова діяльність: Ігрова вправа: «Давайте привітаємось» Вітаються (вухо до вуха, лоб до лоба, носик до носика). Мета: створити позитивний настрій в групі дітей, зняття тривожності, розвиток упевненості в собі, розвиток пізнавальної сфери (уява, розумові процеси).
Р/гра: «Бездомний журавель». Правила гри: журавлик ходить в колі, журавлики – діти за колом; на сигнал – діти всі стають у маленькі обручі – будиночки по одному, хто не встиг – той журавель у колі. На слова вихователя: Всі журавлики літають,
Легко крилами махають.
Веселіше летіть, друзі,
Хатку знайдете у лузі.
(Усі діти бігають по колу, махають руками-крилами).
Раз, два, прилітайте!
Швидше в хатку ви ставайте!
(Займають обручі-хатки)
Загадки: Загородив дід хлівець для п’ятьох овець. (Рукавиця)
Як ходить, то повне, як стоїть, то порожнє. Чоботи)
Прислів’я та приказки: 1. Хата господинею красна.
2. Ліс красен грибами, а хата пирогами.
3. У своїй хаті і кути помагають.
4. Без старого не буде і нового.
5. У хаті, як у віночку, і сама сидить, як квіточка.
6. Казав пан: «Кожух дам»,- та слово його тепле.
7. Убрався в жупан і дума, що пан.
8. Хоч сорочка одна, зате біла щодня.
9. Отакі наші вжитки: ні кожуха, ні свитки.
Заняття: «Мандрівка бабусиною світлицею.»
Мета: продовжувати збагачувати та поглиблювати знання дітей про українське народне житло та предмети українського побуту; розвивати пам'ять, увагу, мислення; виховувати естетичний смак, здатність відчувати красу, бажання виготовляти витинанки.
Словник: прядка, кужіль, веретено,рубель і качалка, колиска.
Обладнання та матеріал: приміщення, оформлене як українська хата; пензлики, фарби (гуаш), вода, макет печі; спечений хліб із ягідками калини: віночок із верби, записи пісень «Смерекова хата», «Моє рідне село».
Хід заняття: (Діти сидять на стільчиках)
Вихователь: - Діти, ми сьогодні з вами заглянемо в далеке минуле, коли жили наші діди-прадіди. Щоб це зробити, нам треба здійснити мандрівку бабусиною світлицею. (Заходять до зали. Бабуся сидить на ослоні, пряде і співає українську народну пісню «Ой журавко, журавко!» діти тихенько стоять і слухають. Бабуся помічає дітей, вітається).
Вихователь: - Бабусю,ви таку гарну пісню співали. Але вона така журлива, аж плакати хочеться.
Бабуся Одарка: - В житті не завжди весело буває. Пісні складають люди про своє життя, а в житті різне буває: і сльози, і сміх. Ось тому і пісні є різні-і веселі, і журливі. Ось мені було сумно без вас, діти, то я і заспівала сумної. Заходьте до моєї світлиці.
Вихователь: - Бабусю, а що це ви робили, коли ми до вас прийшли?
Бабуся Одарка: - Я пряла на прядці. Прядка-це інструмент, з допомогою якого роблять (прядуть) нитки, потрібні для в’язання, ткання. Погляньте і скажіть, що є в прядки?
- Правильно, у прядки є велике колесо. Внизу, під колесом є дощечка для ноги, зверху над колесом закріплено паличку для ниток.
Цікаво, як же прядуться нитки. Що це стоїть поруч із прядкою? (Ослін або лава).
- Правильно, у дірку в ослоні вставлений великий гребінь, а на гребні – кужіль. Подивіться уважно, як ви думаєте, з чого цей кужіль? (З вовни).
- Молодці, діти, цей кужіль з вовни, а буває з льону, конопель. (Бабуся сідає на ослін, показує і розказує, як вона пряде нитки). З кужеля я витягую нитку, скручую її пальчиками і намотую на паличку, яка кріпиться зверху над великим колесом. Потім ногою натискаю внизу на дощечку під колесом і воно починає крутитися. Нитку я підправляю рукою, висмикуючи вовну з кужеля. Нитка скручується і намотується на паличку. Так і прядуть.
- Діточки, а ви знаєте, мені не тільки прядка допомагає прясти. Є у мене ще один помічник. Раніше, у довгі зимові вечори, дівчата збиралися на вечорниці. Вони там вишивали, скубли пір’я, пряли. А прядку з собою незручно було носити, то прясти допомагала ось така паличка, яка називається-веретено. Ця назва походить від слова «вертітися», бо ця паличка крутиться в пальчиках і допомагає вовні скручуватися в нитку. Що можна сказати про веретено, яке воно? (З одного боку тонке і заокруглене, з другого боку - товстеньке і на кінці шапочка).
- Як ви думаєте, для чого ця шапочка? (Це щоб нитки не спадали і не розкручувалися). (Бабуся показує дітям, як робиться (прядеться) нитка з допомогою веретена. Веретено в пальчиках крутиться і накручує нитку, яку бабуся висмикує з кужеля).
- А ви хочете спробувати, чи легко крутити веретено? (Діти пробують). Для цього, дітки, треба тренувати свої пальчики. Кожного діла треба вчитися. То як називається цей мій помічник? (Веретено).
Дитина: - І що ви будете робити з цих ниток, що напряли?
Бабуся Одарка: - З ниток я буду ткати ось такі рядна та доріжки (хідники),рушники з різнобарвними смужками. Подобаються вам мої вироби? Я люблю все робити своїми руками. Як говорить прислів’я «Не те дороге, що з золота зроблене, а те що своїми руками створене». Так і ви вчіться робити все своїми руками.
Дитина: - Бабусю, а на вечорницях тільки працювали?
Бабуся Одарка: - Не тільки працювали, а й жартували, співали, грали в ігри. На вечорницях завжди було весело.
Дитина: - А ми теж народні ігри знаємо.
(Проводиться гра «Бездомний журавель»).
Р/гра: «Бездомний журавель». Правила гри: журавлик ходить в колі, журавлики – діти за колом; на сигнал – діти всі стають у маленькі обручі – будиночки по одному, хто не встиг – той журавель у колі. На слова вихователя: Всі журавлики літають,
Легко крилами махають.
Веселіше летіть, друзі,
Хатку знайдете у лузі.
(Усі діти бігають по колу, махають руками-крилами).
Раз, два, прилітайте!
Швидше в хатку ви ставайте!
(Займають обручі-хатки)
Бабуся Одарка: - Молодці, діти, гарно вмієте гатися, дружно. Сідайте, відпочиньте. Так, ви помітили, що у мене до сволока підвішене? А ви самі не підкажете, що це або для чого? (Щоб колихати маленьку дитинку).
Посідали на воротях у червоних чоботях.
Стали думать і гадать, чим дитину годувать?
Чи кашкою, чи медком, чи крупчатним пиріжком?
А-а, а-а, а-а…
- Діти, сподобалась вам колисаночка? Про що в ній співається? (Про гусей). А чому вони в червоних чоботях? (Бо в них ніжки червоні). Про що думали гуси? (Чим годувати дитинку). Може і ви, діти, знаєте колисанки? (Діти співають).
Котику сіренький, котику біленький,
Не ходи по хаті, не буди дитяти.
Дитя буде спати, котик воркотати.
Ой на кота воркота, на дитину дрімота.
А-а-а-а! А-а-а-а!
Ой но люлі коточок, украв в баби моточок.
Тай поніс до Галі, Галя стала бити,
Не вчись котку красти, а вчися робити.
А-а-а-а! А-а-а-а!
Бабуся Одарка: - Молодці, гарно вмієте співати колисанки. Діти, а ви знаєте, з чого зроблена колиска? З дерева). Якщо з дерева, то яка вона? (Дерев’яна).
- Ще бувають колиски плетені. З якого ж дерева вони робляться? (З верби). Тоді колиска яка? (Вербова). Ось тому ті діти швидко ростуть і не хворіють, яких мами колихати у вербових колисочках. Що ж ми ще не розглянули у моїй світлиці?
Діти: - Ми у вас не бачили праски. Чим ви прасуєте одяг, білизну?
Бабуся Одарка: - А й справді, про таких цікавих помічників і забула вам розповісти. Погляньте, яка в мене праска. (Показує рубель і качалку). Вона складається з двох предметів. Один предмет, я думаю, вам знайомий. Таким предметом мама вдома тісто розкачує. Як він називається? (Качалка). А ось другий предмет-він широкий, плоский, з одного боку гладенький, з другого боку як драбинка. А ось подивіться, як ними я прасую. Ось беру рушник, кладу на нього скраю качалку. Трішки намотую рушник на качалку, щоб рубель накрив кінчик рушника. Тримаю рубель двома руками, однією за ручку, а другою зверху – і рухаю вперед. Рушник увесь закрутився навколо качалки. Так декілька разів я його прокотила і все. Рушник випрасуваний. Погляньте, який він став рівненький.
- То як називається моя праска? (Рубель і качалка). Для чого потрібні рубель і качалка? (Для прасування одягу).
- Діти, а ви знаєте, що рубель і качалка – це ще й музичний шумовий інструмент. Ось послухайте. (Бабуся грає і співає).
Кину кужіль на полицю, сама піду на вулицю.
Нехай миші кужіль трублять, нехай мене хлопці люблять.
Спостереження: Тема,мета: Диво – місточок.
Спостерігати веселку, або запропонувати дітям згадати, як після літнього дощу можна побачити справжнє диво – веселку. Спробуйте перелічити її кольори. Який колір веселки, на ваш погляд, найвеселіший? А що вам нагадує ця різнокольорова веселка? Як ви думаєте, чому люди назвали різнокольорову смужечку таким лагідним словом «веселка»?
Чорна злива стояла стіною; А веселка вродлива,весела
Страшно й сумно було в тій порі! Вже півнеба за мить обняла!
Та усмішкою ніжно-ясною Промінці дарувала барвисті
Засміялась веселка вгорі. Їх ловила й ловила земля.
Затремтіла у розпачі злива - У краплинах води, як в намисті,
І розсипалась чорна імла… Засміялися луки й поля. (М.Познанська)
Індивідуальна робота: Читання вірша І. Михайлівської «Рушник»
Дивлюся мовчки на рушник,
Що мати вишивала.
І чую: гуси зняли крик,
Зозуля закувала.
Знов чорнобривці зацвіли,
Запахла рута-мята.
Десь тихо бджоли загули,
Всміхнулась люба мати.
І біль із серця раптом зник,
Так тепло-тепло стало…
Цілую мовчки той рушник,
Що мати вишивала.
Праця: Аплікація: «Рушничок для моєї мами»
Мета: вчити визначати особливості вишитих речей: (рослинний орнамент, виконаний «гладдю»,рослинні елементи завжди розтягнуті, легкі,використання різноманітних кольорів).
Закріпити техніку наклеювання дрібних елементів візерунка, дотримуючись ритму чергувань (зміна елементів за величиною та кольором). Виховувати сміливість у виконанні завдань з наступним ступенем складності, бажання використовувати свої рушнички для гри.