«Роде наш красний, роде наш прекрасний»

«Роде наш красний, роде наш прекрасний»

Бесіда. Мета:перевірити знання дітей про рідний край, народні символи, обереги, звичаї, легенди, знання про історичні пам’ятки села, закріпити вивчені забавлянки, лічилки, народні ігри тощо. Розвивати інтерес до історії рідного краю. Удосконалювати вміння спілкуватися в колективі під час обговорення питань. Виховувати почуття патріотизму,дружелюбних відносин між членами родини та почуття поваги до товаришів.

Лічилка: знову в небі сонце встало,

З гілки яблуко упало,                                             Хто побачив – не дрімай,

Через луки через доли                                           Ухопив його – тримай!

Покотилось – покотилось.                                Хто спіймав, той молодець

З моста в річку звалилось.                                     Тут лічилочці кінець!                         

Ігрова діяльність: «Батько і діти»: грище ділиться наполовину. На одній – гурт дітей, на другій – сидить «батько». Діти тихенько домовляються, який рух будуть виконувати перед батьком, тому що мають йому сказати «де були і що робили». Гравці шеренгою йдуть до батька, зупиняються перед ним і тричі кланяються. Батько віддає поклін і питає: Розкажіть, гей, мої діти,

                                                                        Що чули й де були?

                            Вони хором відповідають:  По широкому світі блукали

                                                                           І щастя шукали,

                                                                           Багато ми там видали –

                                                                          Аж у Києві спочивали.

                                        На це батько каже:  Розкажіть, гей, мої діти,

                                                                          Що ж ви там робили?

                                                       Діти:          Уважай і вгадай,

                                                                         Наш батьку дорогий:

                                                                  Ось так, ось так ми всі там робили.

Після цих слів усі наслідують певний рух, а батько має назвати, що це було. Коли відгадає, діти тікають, а він їх доганяє. Спійманий перед лінією поділу стає новим батьком і учасники придумують нові рухи. Якщо батько до трьох разів не відгадає, то на його місце вибирають іншого.

Р/ігри: «Хто перший в мішку добіжить?»; «Хто перший зав’яже шнурки?» 

Загадки: Б’ють мене ціпком,                                    У вінку зеленолистім,

                  Ріжуть мене ножем.                                 У червоному намисті

                  Це того мене так чублять,                      Видивляється у воду

                 Бо всі мене дуже люблять!                    На свою хорошу вроду.

                             (Хліб)                                                        (Калина)

Повір’я: 1. Не бий по землі, бо їй болить.

 2. не плюй на землю, бо не буде урожаю.

3. не плюй на вогонь, бо поприщить губи.

4. коли їси хліб – не лишай кусків, бо в них вся твоя сила.

5. Не сідай на стіл, бо в сім’ї буде сварка.

Прислів’я та приказки:1. Хоч іду в гостину, та беру хліб у торбину.

2. Їхало помело: в гостях у вігтя було.

3. вони мотузком хліб ріжуть, бо ножа нема.

5. Налякав міх, то й торби страшно.

6. кожного до свого корита тягне.

7. веселий гість – і дому радість.

8. Гість хоч мало їсть та багато бачить.

9. Три біди є у людини – смерть, старість і погані діти: старість – неминуча, смерть – невблаганна, а від поганих дітей можна дім зберегти.

Заняття-розвага: «Роде наш красний, роде наш прекрасний!»

Мета: продовжувати ознайомлювати дітей і батьків з українськими народними звичаями та обрядами, гумором. Розвивати любов і шанобливе ставлення до рідних, до свого роду, розвивати кмітливість, спритність. Виховувати почуття дружби, поваги до народної мудрості.

Обладнання: залу прикрашено вишитими рушниками; ліжко з вишитими подушками, стіл, рубель, качалка, піч, хліб.

Дійові особи: Господар: Омелько, господиня – Одарка, гості, діти.

Хід розваги:

 ( Там де гості, світло погашене, де хата-освітлення. Одарка на столі гладить рублем та качалкою рушник і співає веселої пісні).

Одарка: - Ой кумчику мій, я твоя Маруся,

            Не веди у кропиву, бо я пожалюся.

            Ой, дідусю, дідусю, а я твоя бабка.

             Годуй мене пиріжком, аби була гладка.

Входить Омелько і тримається за зуби. Стоїть мовчки біля дверей).

Одарка: (оглядається, помічає Омелька).- Омельку, де тебе лиха година носить, уже скоро й гості на поріг, а тебе немає.

Омелько: - Ой, Одарочко, які там гості! У мене так зуби болять…

Одарка: - Ану, чекай-чекай, іди сюди. Покажи… ага, ти знову до куми Явдошки заходив!

Омелько: - Та яка кума! Одарко, ти збожеволіла, чи що? Я й близько до куми не підходив…

Одарка: - … може й не бачив?!

Омелько: - Звичайно ж ні-і не бачив.

Одарка: (приспівуючи). Що: «Ой не пив, не пив, їй Богу, випив чарочку не більш…»

Омелько: - Та я ж кажу, що не пив!

Одарка: - Ось я зараз перевірю… гості скоро будуть в хаті, а у тебе зуби заболіли! Ану покажи, який зуб болить!..

Омелько: - Ой, ні! (Одарка з качалкою женеться за Омельком). Ти бач, знайшла коли стосунки з’ясовувати. Сама ж казала, що вже гості на порозі… бий! Бий! А як діти не впізнають батька! Думаєш, як я маленький, то можна й зверху сісти… (приспівує).

… Ой, Одарочко, годі буде, перестань – бо вже кричать…

Одарка: - Ні, нехай почують люди, ні, не буду я мовчать.

(Світло в залі вмикається).

Омелько: - Одарочко, та ти ж моя люба, та поглянь же, вся родина до нас сьогодні зібралася. Ой, який я радий, і зуби перестали боліти. Оце вже точно полікую їх. Ой, як добра, Одарко, що в нас така велика родина! Аж на серці повеселіло, як усі зібралися…

Одарка: - Діточки ви мої любі, милі, яка  я рада вас бачити!  Та як же повиростали, та які ж ви гарні…

Омелько: - Одарко, чекай-чекай, це не тільки твої діти, а й мої…

Одарка: - Омельку, досить, давай привітаємося з нашою родиною, особисті проблеми будемо сам на сам вирішувати, качалка завжди під рукою… але ж, Омельку, ти в мене хазяїн, голова, а голові завжди і слово…

Омелько: -  Діти мої милі, я вас вітаю у нашій хатині, у нашій родинній світлиці.

Одарка: - Добрий вечір, любі наші!

                 Просимо в світлицю нашу,

                 Кому сумно-не журіться,

                 Краще з нами веселіться.

Омелько: - У житті все починається з малого: з зернятка виростає колос, з насінини-дерево, з маляти-доросла людина. Але все потребує доброти, тепла, співчуття, милосердя. Усе починається з сім`ї, родини…

Одарка: - Ось і ми з вами – єдина дружна родина… у кожної родини є традиційні звичаї-зустріч із випускниками, дні іменинників, сімейні зустрічі, вечорниці, святкові вечори. От і сьогодні ми з вами зібралися на наше родинне свято «Роде наш красний». (Звучить пісня «Зеленеє жито, зелене»).

1-а дитина: - Гостей дорогих ми вітаємо щиро

                      Стрічаємо хлібом, з любов’ю і миром

                      Для людей відкрита наша хата біла,

                      Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

                      Хліб ясниться в хати, сяють очі щирі,

                      Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.

Омелько: - Ось, Одарко, як добре, наші діти не забувають батьків, дідусів, бабусь, шанують їх і люблять.

1-а дитина: - Діти любі,- каже мати,-

                      Треба старших шанувати!

                      То дасть Господь всього світа

                      Вам прожити довгі літа.

2-а дитина: -  Варт пошани сивий волос

                       І старий тихенький голос.

                       До тих зморщок придивіться,

                       Станьте ближче, поклоніться!

Омелько: - Ой, Одарко, які гарні слова діти кажуть до старших! Мабуть, дійсно вони вміють шанувати старших…

Одарка: - Зачекай, Омельку, ти ось ще послухай.

3-а дитина:  - Ой, бабусенько рідненька, чарівниченько любенька,

                       Твої руки золоті – в невсипущому труді.

                       Твою працю я шаную, твоє серце добре чую.

                        І тебе, - я поважаю,- хай сонечко завжди вітає.

4-а дитина:  - Цілую бабусині втомлені руки,

                        Що знали в житті і любов, і розлуки.

                       Що вміють так смачно хліб випікати

                       І людям добро завжди дарувати.

                       Дай, бабусю, поцілую

                       Сивину твого волосся,

                       Теплим диханням зігрію

                       Снігом вибілені коси.

                (Цілують своїх бабусь).

Одарка:  - Для бабусь українська жартівлива пісенька «Ой на горі жита много».

Омелько: -  Бачу-бачу, як діти щиро люблять своїх бабусь, а за дідусів ніхто й не згадав.

1-а дитина:  - Я знаю для дідусика віршика.

Омелько:  - Ану, прочитай.

1-а дитина: -  Дідуся свого вітаю, з ним щиренько розмовляю.

                      І таке тобі скажу-із тобою я дружу.

                      Ти хороший, ти ласкавий,

                      Ти привітний, гарний, славний,

                      Будь здоровий, не хворій, дідусеньку рідний мій!

Одарка: - Не тільки в людей великий родовід. Ось послухайте пісеньку –жарт про городній родовід. (Звучить пісня «Ходить гарбуз по городу).

Омелько: - От, Одарко, слава Богу, що живі та здорові й усі наші родичі. Від покоління передається ласкаве, добре слово про родину. Давайте ж, діти і батьки, пригадаємо прислів’я про сім`ю, рід. Одарко, починай.

Омелько: - Добре й ненці, як дитина в славі.

Одарка: - У сокола і діти соколята.

(Продовжують батьки і діти).

Одарка: - Як гарно, коли є в сім`ї сильні, роботящі чоловічі руки.

Омелько: - Ось подивіться, які в нас козаки. Подивимось, як наші хлопці справляються у жнива з косами.

(Діти виконують танець «Косарі»).

Одарка: А тепер попросимо тат показати, що вони козаки, якщо виростили таких козачат. Омельку, допоможи татам.

(Проводиться гра «Хто перший в мішку добіжить?» Правила гри: 1 тато від гостей, а 1 від групи. Хто перший добіжить, того й частують варениками).

(Гра «Хто швидше зав’яже шнурки?»).

Одарка: - Не дарма, Омелько, в народі кажуть… А як кажуть про гостей, я вже й забула… може нагадаєш…

Омелько: - Може краще діти допоможуть?

1-а дитина: - Веселий гість – і дому радість.

2-а дитина: - Гість-невільник, як немає огірка, то й мед їстиме.

3-а дитина: - Гість хоч мало їсть – зате багато бачить.

4-а дитина: - Йдучи в гості, не забудь вдома пообідати.

Одарка: - Уміє наш народ жартувати… уміє і старших поважати… «Три біди є у людини – смерть, старість і погані діти» - говорить українська мудрість. «Старість неминуча, смерть невблаганна – а від поганих дітей можна дім зберегти…»

Омелько: - Наші діти, як ті квіти, виросли, розквітли. А давай, послухаємо наших школяриків, як вони своїх рідних поважають.

(Слово сім`ї випускника).

Хлопчик 3-го класу: - Можна у світі чимало зробити,

                                         Перетворити зиму на літо,

                                         Можна моря й океани здолати,

                                         Можна пройти крізь пустелі і хащі…

                                         Тільки без мам не можна нізащо,

                                        Бо найдорожче стоїть за словами:

                                        В світі усе починається з мами!

Одарка: - Ой, яке добре, лагідне слово – мама, матуся… скільки ласки і  тепла таїть воно. Мамина ласка гріє нас до старості. Мати оберігає кожного з нас…

Омелько: - А тепер слово нашому випускникові, учню 1-го класу.

• Ну і мама! Ну і тато! Наче справжні дошкільнята!

Нічогісінько не знають – смішно і сказать комусь!-

Бо щодня мене питають лиш одне: «Чому й чому»…

- Ти чому образив Віту?

- А чому отримав двійку?

- І чому прийшов так пізно?

- Та чому в шкарпетках різних?

- Ти чому такий непослух?

- А чому не стелиш постіль?

- Ти чому це вірш не учиш?

- А чому портфель без ручки?

- І чому такий синець?

Ох настане мій кінець! Не поясниш їм ніколи –

Хоч би й дуже захотів…

Треба їх віддать до школи – Хай питають вчителів!

Одарка: - Це ж і ми, Омелько, такі «чомучки».

Омелько: - Нічого, стануть наші діти дорослими, то теж «чомучками» будуть.

Одарка: - Багато звичаїв, традицій, обрядів відійшло в минуле, але багато збереглося і до нашого часу. Ось і в нашої групи є вже своя традиція – збиратися разом і відзначати свята й обряди. У кожній родині обов’язково святкують дні народження.

Омелько: - Ось давайте і ми привітаємо наших (осінніх) іменинників. Хай стелиться  вам доля рушниками.

Одарка: - Найщиріші побажання. Бажаємо вам щастя, здоров’я,

                  Щоб жили ви, не старіли і постійно молоділи.

Омелько: - Щастя вам з джерельної криниці,

                      Моці від твердої криниці.

                      Зору соколиного, пісні солов’їної.

Одарка: - Краси калинової, молодості ялинової

                   Злету орлиного, віку лебединого.

Омелько: - Дні народження святкують у кожній родині, навіть у городній.

(Інсценізація «День народження капустини»).

Одарка: - Кожна родина тримається на любові до ближнього, тому, любі іменинники, послухайте пісню про любов.

Омелько: - А тепер, іменинники, поділіться на 2 команди і пограємо в гору «Чия команда сильніша?»  у козаків був звичай: хто більше візьме горіхів у долоню, той сильніший. От і в нас 2 команди, кожен учасник бере по одній жмені горіхів, судді лічать, скільки кожна команда набрала горіхів: у кого більше, ті сильніші.

Одарка: - ми побачили, які є козаки сильні, роботящі, але ж інколи трапляються і ледарі.

Омелько: - Та ти що, Одарко, наші хлопці – ледацюги!.. де ти таке бачила?

(Інсценізація «Грицю, Грицю!»).

Омелько: - Ой, та й любить же наш народ жартувати. Тож давай і ми пожартуємо…

Одарка: - Упіймав дядько на яблуні хлопчика.

Дядько: - (Запитує сердито). – Ти що там, шибенику, робиш?

Дитина: - Та упало ваше яблуко, то я його вішав. (Не розгубився хлопчик).

***

(Діти розповідають гуморески).

3-я дитина: -  Сашко, позич мені твого гребінця.

4-а дитина: - Ні, не можу, бо в нього зламався зубчик.

3-я дитина: - То байдуже!

4-а дитина: - Не байдуже, бо цей зубчик був уже останній!

***

(Сидить Артем і пише).

Омелько: - Що ти робиш, синку?

Артем: - Пишу листа Сашкові.

Омелько: - Але ж ти писати не вмієш.

Артем: - Байдуже, Сошко ж не вміє читати.

Омелько: - Ой, Одарко, щось уже й співати хочеться.

Одарка: - Так заспівай.

Омелько: - А давайте позмагаємося, хто більше знає українських пісень, та й поспіваємо разом. (Починають школярі, потім дошкільнята).

Одарка: - Ой, як багато пісень українських пролунало, от спасибі, повеселили серце і душу.

Хлопчик: - Сумувать сьогодні не годиться.

                    Хто веселий, кажуть, довго буде жить.

                  Хай наш танець український заіскриться.

                 Хто танцює гарно, вміє до ладу усе робить.

(Парний танець з мамами). Всі співають пісню «Зеленеє жито, зелене».

Спостереження: розповісти дітям про рідну домівку як житло, де живуть кожен з них та їхні батьки – рідні люди, які люблять одне одного, піклуються про членів своєї родини, дбайливо прикрашають своє житло, щоб воно було затишним і зручним. Ознайомити з оберегами як символами захисту оселі від життєвих негараздів. Виховувати у малят любов до рідного дому, своєї родини.

Індивідуальна робота: навчити бачити красу в побуті. Виховувати бажання прикрашати домівку до свята, а також почуття господарської бережливості для підтримки порядку, родинного добробуту.

СХД: малювання: «Садок вишневий коло хати»

 Мета: вчити дітей відтворювати у майбутніх роботах красу квіток; ознайомити з традиційною народною мораллю, зорієнтованою на шляхетність та повагу до дівчаток та жінок.