«Мандрівка до бабусиної оселі»

ІІІ день.

«Мандрівка до бабусиної оселі»

Бесіда. Мета: розширити знання дітей про українську оселю, гостинність, обереги – символи; продовжувати розвивати цікавість дітей до життя людей у селі. Виховувати шанобливе ставлення до старших, естетичний смак.

 Лічилки: 1,2,3,4 – мене грамоті учили,         Киця лялечку зломила,

                  Не писати, не читати,                        Мама кицю пожурила,

                  Тільки в лялечки пограти                 Коли ж тато це узнав -

                                                                                  Киці вушка він нам’яв.

Ігрова діяльність: Д/гра: «відгадай на смак» діти коштують приготовлені вареники з різними начинками (картопля, сир, капуста, вишня). Необхідно відгадати, з якою начинкою вареники.

 Р/гра:  «Кіт і миша» дівчатка і хлопці беруться за руки і стають у коло. Двоє гравців залишаються всередині: дівчинка – «миша», хлопчик – «кіт». Усі діти піднімають руки вгору. «Миша» втікає від «Кота» попід руками гравців. Куди біжить «кіт» - руки вниз, а в іншому місті – ні. Як «кіт» пробіжить назовні, то всі піднімають руки вгору – «миша» під руками забігає всередину, і всі опускають руки вниз. У цей час діти співають:

А до нори, миша, до нори,           А що ж то за мишка – не втече,

До золотої комори,                        А що ж то за котик – не дожене.

Мишка у нірку,                                Мишка у нірку,

А котик за ніжку: ходи сюди.       А котик за ніжку:

                                                              ходи сюди, ходи сюди.

Після того, як кіт спіймав мишку, вибирають нових кота і мишку, і гра продовжуються.

Загадки:

 Він усіх до себе манить.               Довго жив, багатьох кормив.

  Всіх збирає навкруги.                Упав – пропав, ніхто кісток не зібрав.

   Борщ на нього й кашу ставлять,                   (Глиняний горщик)

  Ще й духмяні пироги.

                     (Стіл)

Виріс у полі                                                       В землю кидалося,

На добрій землі.                                              На повітрі розгулялося,

Місце найкраще                                              В печі гартувалося,

Знайшов на столі.                                            Запахом своїм всіх приваблює.

     (Хліб)                                                                     (Хліб)        

 Прислів’я та приказки: 1. Яка піч, така і господиня.

2. Немащена в хаті піч – все одно, що невмита дівчина.

3. Де онуки – там і бабусині руки.

4. Хто бабусю має – той горя не знає.

5. Порожня миска не вабить писка.

6. Голова – як казан, а розуму – ні ложки.

7. Добрий хліб, коли нема калача.

8. хліб – усьому голова.

9. без хліба немає обіду.

 Заняття: «Мандрівка до бабусиної оселі.»

Мета: поглибити і розширити знання дітей про українське житло, предмети побуту та їх призначення; розвивати інтерес до історії українського народу; виховувати повагу до народних традицій.

Словник: сіни, ступа, кочерга (коцюба), рогачі, долівка, сволок.

Обладнання та матеріал: приміщення, оформлене як українська хата; пензлики, фарби (гуаш), вода макет печі; спечений хліб із ягідками калини; віночок з верби, записи пісень «Смерекова хата», «Моє рідне село», презентація.

Хід заняття:

(діти сидять на стільчиках).

Вихователь: - Діти, учора ми ходили у гості до діда Омелька, і він говорив, що вони з бабою Одаркою будуть нас чекати ще в гості. Чи хочете ви ще в гості? (Звучить запис пісні «Смерекова хата». Діти заходять до зали. Назустріч їм виходить бабуся Одарка. Вітаються).

Баба Одарка: - Заходьте, гості дорогі! Я дуже рада вас бачити у своїй хаті. Як говорить народне прислів’я: веселий гість-дому радість. Ось і я хочу, щоб у мене в хаті було радісно від ваших голосів. Сьогодні я запрошую вас у мандрівку по своїй оселі. Як називається моя оселя? (Хата). Діти, для чого будується хата? Але хата не тільки місце проживання. У кожній хаті є свої життєві правила, звичаї, традиції. У кожній хаті повинні бути спокій і любов. Народна мудрість каже: своя хата-своя правда. У таку хату і гості йдуть із радістю.

• Кожна хата починається із сіней. Це таке невелике приміщення, у якому можна зберігати коромисло, деякі знаряддя праці, побутові речі. Ще сіни служать для збереження тепла у хаті взимку. Тут зберігають і ступу. А що таке ступа, ви знаєте? (відповіді дітей).
• -Ось подивіться на малюнок, це такий дерев’яний предмет, у якому товчуть (розбивають) мак, просо, гречку. Назва «ступа» походить від слова ступати. Ступу робили зі стовбура товстого дерева. Відрізали частину стовбура, видовбували посередині заглибину (ямку), оббивали ступу в середині залізом. Зверху закріплювали товсту колоду з наконечником, теж оббитим залізом. Цей наконечник опускається в заглибину і б’є по зерну, яке засипають у неї.
•  Діти, то як називається цей предмет? (Ступа).
• - Для чого призначена ступа? (Щоб товкти зерно,мак…).
•  Як називається приміщення, де стоїть ступа? (Сіни). Діти, а це маленька ванна і називається вона в селі-ночви.
• З чого зроблена ця ванночка? (З дерева). З якого дерева можна зробити такі ночви, як ви думаєте? Так, дерево повинне бути товсте і міцне.
• Які знаєте дерева з товстим і міцним стовбуром? (Верба, дуб). Верба і дуб мають цілющі властивості. Вони лікують від різних хвороб і оберігають від усього поганого. Корою дуба і верби лікують зуби. Відваром гілок і листя верби миють голову, щоб не боліла. Якщо у когось із вас з’явилася ранка чи подряпинка, то прикладіть вербовий листочок і ранка швидко загоїться. Коли ж митися у вербових чи дубових ночвах, то ніяка хвороба не пристане. Діти, може й ви знаєте щось про цілющі дерева?

Вербові сережки.                                                           

Біля явору, біля стежки одягла верба сережки.

Головою хилитала, потихесеньку питала:

• Де ота біленька хатка, що гарнесенькі дівчатка?

Хай би вибігли до стежки. Подарую їм сережки.

                                                  Л.Костенко

(Діти водять хоровод «Ой дівчинко, вербиченько». Слова Л.М.Бульби)

Ой дівчинко, вербиченько, яке в тебе біле личенько!

Коси в тебе шовковії, як гілочки вербовії.

Коси будем заплітати, вербиченьку прикрашати.

Одягнемо тобі віночок із зелених гілочок.

Щоб голівка не боліла, щоб дівчина не старіла.

Верба віти розпустила, всіх до танцю запросила.

(Усі плескають у долоні, дівчинка Верба танцює по черзі з дітками в колі).

Баба Одарка: - Дякую вам діти, і я себе відчула знову молодою. Молодці, дуже гарно співаєте, танцюєте, ще й вірші знаєте. А тепер заходьте до моєї кімнати. Підіймайте ніжки, щоб не перечепитися через поріг. Поріг-це символ рідного дому.

- Діти, коли хтось заходить до хати, переступає поріг, то що має зробити? (Вітається). Бачу, ви знаєте, що таке ввічливість. Правильно, чоловіки, переступивши поріг хати, завжди знімають головний убір і вітаються, а жінки просто вітаються, бажають господарям доброго здоров’я.

• Діти, а на чому ви стоїте? (На підлозі). У селі це називається долівка. Це просто земля, сильно втоптана, змащена зверху рудою глиною. На долівці лежать домоткані доріжки. Погляньте, які вони яскраві, різнобарвні, смугасті. Я їх сама виткала.
• Як ви думаєте, чим відрізняється долівка від підлоги? Правильно, долівка-земляна, підлога - дерев’яна.  Якщо покрити долівку дошками, то вона стане підлогою.
• Діти, що таке в кімнаті велике, що майже півхати займає? Правильно, це піч. Для чого вона потрібна? (Варити їсти, пекти хліб, пироги…).
• Що можна сказати про піч, яка вона? (Красива, розмальована, намащена, тепла, велика, щедра, годувальниця).
•  Так, ви гарно сказали, що піч, це годувальниця. Ось тому всі люди в селі завжди шанобливо ставляться до печі. Біля печі не можна лаятися, сваритися, брехати, бо тоді страва з печі буде не смачна. Про піч складають прислів’я, приказки, пишуть у казках. Пригадайте, які ви знаєте казки, у яких згадується піч? («По щучьему велению», «Гуси-лебеді», «Мороз Іванович», «Летючий корабель» і т. д.). –
• Молодці, багато казок знаєте. Може хто з вас і приказки знає про піч? * Яка піч, така і господиня. * Немащена в хаті піч-все одно, що невмита дівчина.
• А хочете побачити, що у мене під піччю лежить? Це мої помічники. Вони допомагають мені поратися біля печі. Ось це рогач. У рогача довгий дерев’яний держак із двома металевими закрученими ріжками на кінці. Рогачі є різної величини.  Як ви думаєте, чому?
• Правильно, тому, що горщики, чугунки, які треба заставляти в піч і витягувати з печі, бувають різної величини. Треба знати і підбирати рогачі до горщиків за їх величиною.  Ще в мене є кочерга (коцюба). Це знаряддя для перемішування в печі палива та вигрібання з неї жару, попелу.

Діти: - Бабусю, а попіл ви викидаєте, він вже непотрібний?

Баба Одарка: - Я вам розкажу по секрету, що попіл має велику чудодійну силу, ніби пральний порошок.

Діти: - Та він же сірого кольору.

Баба Одарка: - Він хоч і сірий, але дуже гарно відбілює полотно (це така тканина), виводить з одягу жирні плями. Ще попіл вбиває комах-попелиць, які нападають на городні рослини та знищують їх. Коли посипати попелом капусту, перець, помідори, то попелиці втікають з цих рослин. З попелом краще росте картопля. А ще попіл зберігає вогонь. Моя бабуся розповідала, що раніше не було сірників, а тому вогонь у печі дуже берегли. Вогонь-це щось світле, магічне. Коли в печі все зварилось, вогонь перегорів і залишився тільки жар, його підтягували кочергою в бокову пічурку. На цей жар насипали побільше попелу і так залишали до наступного ранку. Вранці, пересували жаринки з попелу знову в піч, клали на них сухі дрова і розгорався новий вогонь. Біда була, коли вогонь згасне. Треба було бігати до сусідів і просити жару. Тому кожна господиня оберігала свій вогонь, як найдорожче.

• Ну, що, мої діточки, ви запам’ятали, які у мене є помічники біля печі? (Рогачі, кочерга).
• Що я роблю рогачами?
• Для чого потрібна кочерга?
• Чому люди бережуть вогонь у печі? (Без вогню не можна зварити їсти, вогонь обігріває хату, а раніше за допомогою вогню хату ще й освітлювали).
• А давайте поглянемо на піч з другого боку. Що ви бачите? Так, на піч можна залізти. Піч зверху накрита рядном. На печі підвішено довгу палицю. Вона називається жердка. Для чого вона, хто знає? Ми з дідусем вішаємо на  жердку свій одяг. Восени я підвішую на жердку вінки цибулі та часнику. Біля печі є лежанка, накрита домотканою доріжкою. Для чого вона? Правильно, на ній теж, як і на печі, можна лежати, сидіти, відпочивати. З лежанки дуже зручно залазити на піч.
• А подивіться на стелю мою, така як у вас? Ото ж, не така, у мене на стелі деревина. Ця деревина тримає всю стелю в хаті. Вона називається сволоком. Сволок у хаті вважається надійним захистом від усього лихого, злого. А я його ще й квітами прибрала.
• Ну то що, запам’ятали на чому висить у нас одяг? (На жердці).
• Як називається деревина, що тримає стелю? (Сволок).

Ой діточки, я бачу, що ви розумні, працьовиті. Та ще й казав дід Омелько, що гарно вмієте малювати. У селі кожна господиня розмальовує свою піч по-своєму, як їй подобається. Ось і я приготувала для кожного з вас піч. А ви їх розмалюйте. (Діти малюють. Тихенько звучить запис пісні «Моє рідне село»).

• Мої ви хороші, справжні майстри: і до співу, і до танцю, і до малювання. Дякую вам. Я буду щоразу новим малюнком прикрашати свою піч. Вона в мене буде найгарніша у селі. І в хаті буде, як у тому прислів’ї: «У хаті, як у віночку». Ще є про хату таке прислів’я: «Що хата має, тим і приймає». То я вас пригощаю домашнім хлібом з калиною, який спекла в моїй печі.  (Бабуся пригощає. Діти дякують і прощаються).

Спостереження: Тема,мета: спостереження в квітнику. Які квіти росли в квітнику? Ознайомити з чорнобривцями, петунією. Якого вони бувають кольору? Як пахнуть? У якої рослини листок простий, а в якої-складний? Розповісти,що ці квіти довго цвітуть,прикрашають квітник. Зібрати їх насіння.

Індивідуальна робота: поглибити знання дітей про сучасні та старовинні предмети побуту, якими користувались колись давно; та які предмети замінили сучасними приладами та предметами.

СХД: Малювання: «Піч моєї бабусі» петриківський розпис. Прикрашати площинні паперові форми.