Маскування особового складу

Маскування особового складу.1 частина«Захист України»ДПТНЗ «Козятинське МВПУЗТ»Холковський А. П.

Маскування особового складу. Основними демаскуючими ознаками особового складу є:характерний силует людини;покров та колір обмундирування, округлість шолома;наявність зброї, предметів спорядження;теплове випромінювання, відображення радіохвиль;специфічна діяльність (сліди руху та фортифікаційного обладнання місцевості, звуки та спалахи при ведені вогню, шуми, дим вогнищ, світло ліхтарів, вогонь сірників, цигарок).   Особовий склад виявляють візуально неозброєним оком на відстані 1,5 – 2 км, із застосуванням біноклів та інших оптичних приладів – на відстані 8 – 10 км, засобами теплової розвідки – на відстані до 0,5 км.  Засоби наземної радіолокаційної розвідки виявляють особовий склад, що рухається зі швидкістю 4 – 5 км/год (незалежно від погодних умов та часу доби) на відстані до 4 км.

Маскування особового складу. За звуковими та світловими демаскуючими ознаками особовий склад виявляють на таких відстанях:постріл зі стрілецької зброї – до 2000 м;рух підрозділів у пішому строю – до 700 м;земляні роботи (удари лопат, кирок) – до 1000 м;кроки одиночного солдата – до 30 м;хрускіт сучків під ногою – до 70 м;шелест при переповзанні до 15 м;удари весел по воді – до 500 м;спалаху при стрільбі із стрілецької зброї – до 2000 м;світло багаття – до 8000 м;світло кишенькового електричного ліхтаря – до 1500 м;вогонь запаленого сірника – до 1500 м;вогонь цигарки – до 500 м.  Маскування особового складу досягається шляхом використання особливостей місцевості, умов обмеженої видимості, застосуванням зрізаної рослинності, табельних засобів маскування, а також дотриманням вимог маскувальної дисципліни. Використання маскувальних властивостей місцевості полягає у розташуванні та діяльності особового складу під прикриттям природних масок.

Маскування особового складу. Розташування особового складу в природних масках (під кронами дерев, у густому чагарнику, в будівлях) забезпечує його приховування від оптичних, радіолокаційних та теплових засобів повітряної та наземної розвідок супротивника. Розташування особового складу за групами дерев та кущів, нерівністю рельєфу, а також за місцевими предметами (насипами, будовами, парканами та ін.) забезпечує його приховування від наземної розвідки противника.   Використання видових особливостей місцевості (застосування до місцевості) полягає в такому розташуванні особового складу, коли силует солдата, колір обмундирування максимально зливаються з ділянкою місцевості (місцевим предметом), на фоні якого він спостерігається (стовбури дерев, каміння, огородження та інше). Особовий склад заборонено розташовувати на рівних, відкритих ділянках місцевості з одноманітним фоном, без контрастних плям.    Для маскування особового складу на місцевості його форма одягу повинна бути з камуфльованої тканини. З метою спотворення силуету солдата до обмундирування, шолома, предметів спорядження прикріплюють зрізану рослинність. Використовують гілки хвойних, листяних дерев та чагарників, пучки трави. В суху спекотну погоду зрізана рослинність швидко в’яне, втрачає свої маскуючі особливості та через 2 – 3 год вимагає заміни на свіжу.

Маскування особового складу. Для маскування шолома крім рослинності застосовують деформуюче фарбування, чохли з камуфльованої тканини, а також шматки табельних маскувальних покриттів. Кольори плям деформуючого фарбування та тип маскувального покриття вибирають залежно від фону місцевості, на якій розташовують і діють війська (рис. 29, 30).   При деформуючому фарбуванні, на шолом який має захисний колір забарвлення, наносять контрастні плями одного-двох домінуючих на місцевості кольорів. Мінімальний лінійний розмір плям повинен бути 5 см. Для маскування шолома з табельної маскувального покриття нарізають шматки розміром 45 x 45 см, які укладають на шолом та кінцями прикріплюють (прив’язують або пришивають) до підкладки шолома. На літніх фонах використовують шматки маскувальних комплектів МКО-Л, МКТ-Т, МКТ-Л та МКС-2 М, на пустельно-степових – МКО-С, МКТ-П, МКС-2 П, на фонах оголеного ґрунту – МКС-2 М, на снігових фонах – МКТ-С.

Маскування особового складу. До табельних засобів маскування особового складу відноситься маскувальний одяг:маскувальний комбінезон, що застосовують на літніх рослинних фонах (лицьова сторона) та на фоні оголеного ґрунту (зворотний бік) (рис. 31 а) ;маскувальний костюм білого кольору, що застосовують на сніжних фонах (рис.31 б). Застосування маскувального одягу сприяє зменшенню дистанції виявлення особового складу в 2 – 3 рази (рис.32). При забрудненні маскувального одягу, особливо зимового, його маскуючі особливості погіршуються. Тому маскувальний одяг потрібно постійно тримати в чистому місці та одягати безпосередньо перед виконанням бойового завдання. Маскувальний комбінезон для приховування голови з шоломом має капюшон, маску для обличчя та петлі для кріплення рослинності. Маскувальний костюм виконаний у вигляді куртки з капюшоном та штанів. Маса комбінезона і костюма 0,8 – 1 кг

Маскування особового складу

Маскування особового складу. Рис. 30. Маскування захисного шолома. а – деформуючим фарбуванням під рослинний фон (основний колір – зеленувато-коричневий – 70 %; додаткові кольори – темно-зелений, коричневий або світло-зелений – 30 %);б – деформуючим фарбуванням під пустельно-піщаний фон (основний колір – жовто-сірий – 40 %; додаткові кольори – світло-зелений – 30 %, зеленувато-коричневий або коричневий – 30 %);в — деформуючим фарбуванням під фон снігу (основний колір –білий – 75 %, додатковий колір – зеленувато-коричневий – 25 %);г – зрізаною рослинністю;д – елементом маскувального покриття МКТ;г – елементом маскувального покриття МКС-2 МУ всіх випадках особовий склад повинен пересуватися, пристосовуючись до місцевості. Ходьба (біг) у повний зріст та пригнувшись здійснюється в умовах, коли немає небезпеки бути виявленим противником (у лісі, чагарнику, яру).

Маскування особового складу. Рис. 31. Маскувальний одяг:а – маскувальний комбінезон для літніх фонів;б – маскувальний костюм для зимових фонів

Рис. 32. Маскування особового складу:а, б – маскування особового складу з використанням маскувальних костюмів ;в – маскування особового складу з використанням маскувальних властивостей місцевості , рослинності. Маскування особового складу

Маскування особового складу. Перебіжки здійснюються для швидкого подолання відкритих ділянок місцевості, що знаходяться в полі зору противника.  Переповзання застосовується для прихованого наближення до наміченого об’єкта та для подолання ділянок місцевості, що проглядуються противником.  Пересування в лісі здійснюється поблизу доріг (обабіч). Поляни та просіки долаються перебіжками. На узлісся слід висуватися з особливою обережністю.  Під час руху в очеретах, високій траві, рослих хлібах з метою уникнення демаскування рослинність слід розсовувати та відпускати обережно, без різких рухів.  У населені пункти слід входити з боку садів, городів. До будинків підходити з боку стін, що не мають вікон, по вулицях рухатися тіньовою стороною, притискаючись до огорож та використовуючи насадження.  Для відпочинку слід розташовуватися в природних масках, а за їх відсутності – біля предметів місцевості (кущів, каменів, яру тощо) з тіньової сторони, не здійснюючи різких рухів.  У темний час доби особовому складу слід розташовуватись на схилах висот, на скосах ярів, біля місцевих предметів так, щоб фігури людей не виділявся на фоні неба.

Маскування особового складу. При спалахах ракет, освітленні прожектором слід швидко лягти на землю або притиснутися до місцевого предмету та припинити рух.  Без прийняття заходів маскування заборонено користуватися ліхтарями, сірниками, курити. Джерело світла має бути надійно обгороджене з усіх боків непрозорим матеріалом (плащ-наметом і т. под.).  Багаття слід розводити під густими кронами дерев, під навісами, в ярах тощо, забезпечуючи їх маскування від повітряного та наземного спостережень.  Приховування особового складу від засобів теплової розвідки противника досягається шляхом екранування обличчя та рук табельними засобами й місцевими матеріалами.  З цією метою використовуються маски, капюшони, рукавички, які входять у комплект маскувального одягу. З метою приховання від наземної радіолокаційної розвідки всі пересування особового складу (особливо в напрямку противника) повинні проводитися за маршрутами, що пролягають за природними масками, в складках місцевості.

Маскування особового складу. Маскування військової техніки та озброєння Основними демаскуючими ознаками військової техніки є:характерна форма, розміри, тіні;відображення радіохвиль, теплове випромінювання;сліди руху та діяльності, пил, вихлопні гази;шум працюючих двигунів, звук при стрільбі;світло фар, сигнальних вогнів, спалаху при пострілах;відблиски скла, округлих та гладких металевих поверхонь;певне взаємне розташування на марші, в районах зосередження, на позиціях та в бойових порядках.  Маскування військової техніки та озброєння під час пересування та розташування досягається використанням приховуючих та маскувальних особливостей місцевості, умов обмеженої видимості, застосуванням місцевих маскувальних матеріалів, табельних засобів приховування та імітації, а також маскувальним фарбуванням.  При маскуванні військової техніки та озброєння слід уникати їх розташування на відкритій місцевості з одноманітним фоном, позбавленим природних масок, нерівностей і контрастних плям.  Не допускається розташування військової техніки та озброєння на місцевості таким чином, щоб їхні силуети спостерігалися противником на фоні неба або на світлому фоні.   Для зменшення помітності відкрито розташованої воєнної техніки та озброєння, особливо взимку, їх слід розташовувати на наявних або спеціально підготовлених контрастних до фону темних плямах (рис. 33).  

Маскування особового складу. Рис. 33. Використання темних плям при розташуванні техніки на відкритій місцевості:а – неправильно (пляма не використана);б – правильно

Маскування особового складу На місцевості з незначною кількістю природних масок зменшення помітності відкрито розташованої техніки та озброєння досягається спотворенням або приховуванням падаючих від них тіней.   Для цього техніку розташовують таким чином, щоб її тінь спотворювалася або зливалася з тінню від предмета місцевості (рис. 34). При цьому необхідно враховувати переміщення тіні протягом дня. Рис. 34. Використання напівзакритої місцевості з метою маскування техніки:а – розташування техніки в кущах;б – розташування техніки біля дерев

Маскування особового складу. Під час розташування військової техніки та озброєння в рідколіссі для приховування від повітряної розвідки стягують крони дерев та закріплюють на гілках зрізану рослинність для ущільнення крон. Обладнують горизонтальні та похилі маски. На покриття масок накидають зрізані гілки (рис. 35).  У населених пунктах військову техніку та озброєння розташовують у господарських будівлях, під масками-макетами будівель або під масками-навісами .  Основним місцевим матеріалом, який застосовують для маскування військової техніки та озброєння, є зрізана рослинність. Для маскування техніки, що рухається, зрізану рослинність прикріплюють за допомогою дроту, шнурів, мотузок і т. д. (рис. 36). Для найбільш надійного кріплення гілок застосовують спеціально виготовлені гвинтові затискачі.  Під час розташування військової техніки та озброєння на місцевості зрізану рослинність викладають безпосередньо на об’єкт зверху, а також встановлюють (встромляють у грунт, сніг) навколо об’єкта, особливо з боку противника.

Рис. 35. Маскування техніки в рідколіссіа – стягуванням крон дерев;б – влаштуванням горизонтальних масок із табельних маскувальних комплектів: 1) дерева зі стягнутими кронами; 2) зрубуванням кущів та крон дерев; 3) прикріпленням зрубаних кущів та крон дерев до стійок; 4) зрізане гілля.  Маскування особового складу

У всіх випадках рослинність розташовують на техніці та озброєнні таким чином, щоб забезпечити максимальне приховування і в той же час не створювати перешкоди діям екіпажів та обслугам.   Для того, щоб замаскувати військову техніку та озброєння випуклою маскою-перекриттям з комплектів МКТ , необхідно:скласти маскувальне покриття вдвічі відносно поперекової вісі та розташувати спереду або ззаду від об’єкта маскування (складеним боком до техніки);Маскування особового складу

Рис. 37. Маскування техніки в населеному пункті:1 – маска-макет будови;2 – маска-навіс  натягнути вдвічі складене покриття до половини маскованого об’єкта; взявши за верхні кути, повністю закрити ним маскований об’єкт;  підвернути або присипати ґрунтом (снігом) кути маскувального покриття, надавши йому форми неправильної геометричної фігури;  закріпити краї маскувального покриття до ґрунту за допомогою металевих кілків;  використовуючи 5 – 8 стійок-підпор з оголовками, виготовлених з жердин, труб тощо, підняти покриття над маскованим об’єктом не менше ніж на 30 – 50 см;  використовуючи місцеві матеріали, надати масці контури одного – двох природних плям фону. Маскування особового складу

Рис. 38. Порядок установки маски-перекриття з комплекту МКТ:а – розгортання, зшивання та згортання в рулон маскувального покриття;б – укладка покриття на масковану техніку;в – розгортання, кріплення та надання покриттю форми, відмінної від форми техніки;1 – маскувальний комплект в упаковці; 2 – розгорнуті покриття; 3 – вигляд покриття в рулоні; 4 – місце шва; 5 – підпірки з місцевих матеріалів.   Військову техніку та озброєння, розташовані на поверхні землі відкрито, маскують також опуклими масками-перекриттями з табельного маскувального комплекту МКС-2 М, МКО. Маскування особового складу

Перед застосуванням зазначеного комплекту необхідно (рис. 38, 40):розпакувати та розгорнути обидва маскувальних покриття;за допомогою зшивних шнурів, наявних у комплекті, з’єднати між собою покриття довгими сторонами (12 м) в одне покриття розмірами 12 x 18 м (у разі необхідності забезпечення швидкого розкриття маски для виходу техніки або для ведення вогню вони з’єднуються шплінтовим швом по лінії з’єднання покриттів);згорнути покриття в два рулони;натягнути покриття на об’єкт, розмістивши його по центру маскувальної техніки;розгорнути рулони;спотворити форму маски так само, як у випадку застосування комплекту МКТ. Маскування особового складу

Маскування особового складу. Рис. 40. Порядок установлення маски-перекриття із комплекту МКО:а – розгортання та підготовка маскувального покриття;б – укладання покриття на масковану техніку;в – надання масці форми, відмінної від форми техніки;1 – упаковка маскувального комплекту; 2 – розгорнуті покриття, 3 – складання покриттів у два шари; 4 – місце зшивного шва   Під час дій техніки на місцевості слід уникати руху по відкритих ділянках. З’їзди з доріг потрібно обладнувати в укритих місцях.  

Сліди руху до природних масок та місць прихованих стоянок слід маскувати:на безсніжних фонах – накиданням зрізаної рослинності у вигляді плям неправильної форми, утиканням у грунт гілок і крон невеликих дерев; окремі ділянки слідів розрівнювати лопатами, присипати ґрунтом;на снігу та ріллі, на піщаних ґрунтах – замітанням за допомогою зрубаних крон дерев або мотків колючого дроту, змонтованих у вигляді волокуші. Щоб уникнути появи пилу при пересуванні техніки в суху погоду маршрути руху слід прокладати по існуючих дорогах із твердим покриттям або по ділянках місцевості з трав’яним покривом. Зменшенню пилу сприяє зниження швидкості руху та збільшення дистанцій між технікою в колонах. Ураховуючи, що спалахи при стрільбі артилерії та пусках ракет приховати неможливо, необхідно здійснювати своєчасний маневр артилерійськими та ракетними підрозділами та обладнувати хибні вогневі (стартові) позиції.   Удень позиції артилерії виявляють повітряною оптичною розвідкою за наявними на землі задульними конусами (вигоранням трави, потемнінням снігового покриву, закопченістю). Задульні конуси маскують травою, листям чи гілками, спотворюючи їх контури у вигляді справжніх плям фону.   Для усунення відблисків скла техніки та озброєння застосовують козирки, що виготовляють із місцевих матеріалів, пакувальних чохлів, елементів маскувальних покриттів.   Для зниження блиску поверхонь техніки в умовах бойових дій пил, який осів на техніку, залишають. Очищають від пилу тільки приціли, прилади водіння та спостереження.   Маскування перевезення військової техніки та озброєння залізницею досягається завантаженням та розвантаженням їх у темний час доби або в інших умовах обмеженої видимості, приховуванням техніки в районах зосередження та завантаження, а також на залізничних платформах.    Техніку та озброєння, зосереджені в районах завантаження, розташовують у природних масках. Завантаження вночі здійснюють із дотриманням вимог маскування.   Установлену на залізничних платформах техніку маскують брезентами або табельними маскувальними комплектами, закріпленими на каркасах, що спотворюють розміри й зовнішній вигляд техніки. На шляху слідування організовують постійне спостереження за станом маскувальних конструкцій та своєчасне усунення виявлених недоліків. Маскування особового складу

Маскування особового складу Маскування військових об’єктів, фортифікаційних споруд та загороджень.  Відомості про місцезнаходження та характер військових об’єктів, фортифікаційних споруд та загороджень противник отримує на підставі даних візуального повітряного та наземного спостереження.   Фортифікаційні споруди виявляють за основними демаскуючими ознаками: за характерною формою відкопування й накреслення брустверів та насипів, ділянками пошкодженого природного покриття, тупиковими дорогами й стежками до споруд, слідами від землерийної техніки, утвореними при викопуванні окопів (укриттів), оголовками димових труб та вихлопних пристроїв.   Траншеї та ходи сполучення виявляють при спостереженні з повітря і за допомогою аерофотозйомки за темними лініями відкопування, обмальованими смугами брустверів.   Окопи для танків, бойових машин, бронетранспортерів та іншої техніки виявляють за котлованами прямокутної форми, брустверами, тінями на дні окопів (укриттів) та порушенням трав’яного або снігового покрову при формуванні землерийними машинами брустверів.   Окопи для артилерійських гармат та мінометів виявляють за уривками специфічного накреслення в плані нішами для боєприпасів та укриттями для обслуги, а також за тінями на дні окопів.  Відмінними рисами відкритих спостережних пунктів є поєднання і взаємне розташування ходів сполучення та наявність осередків прямокутної форми з малими відстанями між ними.  Споруди для спостереження закритого типу, закриті вогневі споруди та сховища для особового складу розпізнають за контрастними до фону обсипаннями та входами, прилеглими, як правило, до траншей та ходів сполучення, наявністю щілин спостереження, амбразур та розчищених секторів огляду й обстрілу.  Основною демаскуючою ознакою, за якою виявляють невибухові інженерні загородження, є характерне накреслення її на місцевості у вигляді ламаних контрастних із фоном ліній або смуг великої протяжності. Виявленню інженерних загороджень сприяє також наявність споруд для вогневих засобів, розташованих на подовженні фасів загороджень для прикриття їх вогнем.  Мінні поля виявляють за допомогою повітряної розвідки за наявними розташованими в певному порядку світлими плямами й лініями пошкодженого поверхневого шару землі, слідами руху гусеничних мінних загороджувачів і мінних розкладників, а також за пунктирними лініями від рядів із мінами, встановленими на грунт.  Загальною демаскуючою ознакою всіх фортифікаційних споруд та загороджень є діяльність військ щодо їх зведення та установки: рекогносцировка, робота інженерних машин, світло від фар, ліхтарів, сліди руху особового складу та техніки, пошкодження рослинності.

Маскування особового складу. Маскування фортифікаційних споруд та інженерних загороджень здійснюється:приховуванням зведення фортифікаційних споруд та загороджень;скриттям місця розташування й призначення фортифікаційних споруд та загороджень;імітацією фортифікаційних споруд та загороджень. Приховування зведення фортифікаційних споруд та інженерних загороджень досягається:використанням темного часу доби та інших умов обмеженої видимості;заготівлею елементів конструкцій споруд у місцях, укритих від розвідки противника;максимальним скороченням часу зведення споруд;застосуванням штучних масок;маскуванням звуків і шумів, що виникають в процесі зведення. Приховування місця розташування й мети фортифікаційних споруд та загороджень досягається:використанням маскувальних особливостей місцевості;додаванням спорудам маскувальної форми;застосуванням штучних масок;фарбуванням мін та елементів невибухових загороджень;обробкою місцевості з метою маскування.Імітація фортифікаційних споруд та загороджень здійснюється:зведенням хибних споруд та загороджень;показуванням робіт щодо їх зведення;визначенням життєдіяльності споруд.

Маскування особового складу Для влаштування загороджень слід вибирати ділянки місцевості з природними масками і з фоном, які забезпечуватимуть зменшення помітності загороджень і вписування їх в малюнок місцевості (протилежні схили висот, лощини, чагарник, високу траву).   Для зменшення помітності протипіхотних невибухових загороджень перед переднім краєм оборони на ділянках місцевості, які відкриті і добре проглядаються противником слід встановлювати малопомітні загородження (МЗП, дріт, сітка на низьких кілках, рогатки, їжаки, дротяні спіралі). Огорожі з дроту доцільно розташовувати на ділянках місцевості, покритих чагарником, по межах контрастних плям, уздовж доріг, канав, насаджень і парканів. До кілків дротяних загороджень прикріплюють зрізані гілки та інші місцеві маскувальні матеріали.    При установці дротяних загороджень взимку слід застосовувати кілки, пофарбовані в білий колір. В лісі дротяні загородження розташовуються вздовж узлісь, обплітаючи колючим дротом дерева і чагарник.    При обороні населених пунктів дротяні загородження розташовують вздовж парканів та огорож садів і городів. Протитанкові загородження (рви, ескарпи, контрескарпи, бар’єри, надовби) маскують за допомогою масок-перекрить під фон місцевості і предмети місцевості.    Маски-перекриття влаштовують з каркасом з жердин, по яких укладають шар хмизу з подальшим насипанням тонкого шару ґрунту або іншого маскуючого матеріалу.    Протитанкові надовби слід розташовувати в лісосмугах, порослих чагарником, і в дрібноліссях.   Маскування мін здійснюється за допомогою місцевих матеріалів (трави, зрізаної рослинності, сухого листя, присипання ґрунтом і т.д.), а також заглибленням у грунт (сніг) відповідно до інструкцій із застосування. При цьому грунт, вийнятий з лунки для встановлення міни, повинен бути зібраний і замаскований в стороні від місця установки або рівномірно розкиданий так, щоб не залишалося характерних слідів діяльності.   Взимку всі порушення сніжного покриву в місцях встановлення мін замітаються. У високій траві або посівах не допускається витоптування рослинності навколо місць установки мін. 

Маскування особового складу. Встановлення інженерних загороджень слід проводити в темний час доби чи в інших умовах обмеженої видимості з виконанням умов маскувальною дисципліни.   На час встановлення інженерних загороджень техніка повинна бути укрита в природних масках або замаскована з використанням місцевих матерів.   Підвезення матеріалів проводиться по заздалегідь підготовленим прихованим (замаскованим) шляхам. Підвезені матеріали складуються в місцях, закритих від спостереження супротивника, або маскуються місцевими матеріалами.    У процесі інженерних загороджень необхідно перевіряти якість маскування і негайно виправляти недоліки, виявленні при повітряному і наземному контролі.  Одночасно із зведенням дійсних загороджень процес зведення імітується на хибних об’єктах. Після встановлення інженерних загороджень всі сліди робіт мають бути ретельно приховані та організовано постійне спостереження за маскуванням інженерних загороджень. Зів’ялу рослинність прибирають в укриті місця.3.4. Маскування траншей, ходів сполучення та споруд для спостереження відкритого типу. Маскування траншей та ходів сполучення здійснюється правильним вибором місця їх розташування та використанням технічних засобів і прийомів маскування.  

Маскування особового складу. Рис. 41. Маскування траншей та ходів сполучення, викопаних вручну, на рослинних фонаха – вплетенням гілок у каркас із жердин та накиданням трави (для маскування одернуванням брустверів 50 м2 потрібно:      55 люд. год;     жердин довжиною 2,2 м – 20 од.;     дерену – 50 м2;     гілок, трави – 0,5 м3);б – перекриттям елементами покриттів (3 х 6 м) табельних маскувальних комплектів по дротяному каркасу (на маскування одернуванням 50 м2 брустверів потрібно:     45 люд. год;      дерену 50 м2; 2-мм дроту – 1,7 кг;      кілків діаметром 4 см та довжиною 0,5 м – 50 од.;     маскувальних покриттів 3 х 6 м – 2 од.);1 – гілки або трава; 2 – жердини або хмиз; 3 – одернування; 4 – кілки діаметром 3 – 4 см та довжиною 50 см; 5 – 2-мм дріт; 6 – маскувальне покриття

Маскування особового складу. Рис. 42. Маскування траншей та ходів сполучення, виритих землерийними машинамиа – на місцевості без рослинності (на маскування 10 м потрібно: 10 люд.-год; матів із хмизу або соломи 25 м куб.; жердин довжиною 2,2 м – 20 од.;б – на будь-якій місцевості (на маскування 10 м потрібно: 5 люд.-год; 2-мм дроту – 100 м; кілків – 42 од.; маскувальних покриттів 3 х 6 м – 2 од.);1 – присипка рослинним ґрунтом; 2 – солом’яні мати, просочені глиняним розчином та присипані зверху тонким шаром ґрунту; 3 – жердини; 4 – кілки діаметром 3 – 4 см та довжиною 60 см; 5 – 3-мм дріт; 6 – металеві припони; 7 – маскувальний матеріал; 9 – ґрунтова пляма

Маскування особового складу. Під час маскування траншей та ходів сполучень від повітряної розвідки ховають тільки окремі ділянки, які підводять до окопів та споруд. Приховування ділянок траншей та ходів сполучення здійснюють плоскими масками-перекриттями, які залежно від фону місцевості та наявності необхідних матеріалів можуть перекривати тільки траншеї (ходи сполучення) або траншеї разом з брустверами.    Каркаси масок-перекриттів роблять з жердин і дроту на одному рівні з бруствером. При маскуванні траншей під рослинний фон як маскувальне покриття використовують гілки, хмиз, траву, дерен та інші місцеві матеріали. Для прискорення робіт застосовують заготовлені в укритих місцях хмизові плетіння або мати.    Місцевий маскувальний матеріал по мірі засихання замінюють, не допускаючи при цьому різкої відмінності його по яскравості і кольору від навколишнього фону, особливо при маскуванні передніх брустверів траншей.    При наявності табельних маскувальних покриттів останні розгортаються і укладаються вздовж рову траншеї по жердинам або дротовому каркасу, в покриття додатково вплітається (закріплюється) місцевий маскувальний матеріал.   При маскуванні траншей і ходів сполучення під фон місцевості, позбавленої рослинності (рілля, пісок), зазвичай застосовують маски-перекриття, що приховують тільки рів траншеї або шляхи сполучення.    Бруствер з метою зниження його контрасту з навколишнім фоном присипають шаром рослинного ґрунту. Прямолінійний обрис кордонів бруствера спотворюється за рахунок розрівнювання вийнятого ґрунту у вигляді плям неправильної форми. При розташуванні траншей на фоні ріллі обов’язковим є відновлення фону, порушеного при відриванні траншей.     Примкнути місця для стрільців, майданчики для ручних протитанкових гранатометів і кулеметів, як правило, маскують під фон бруствера траншеї. При цьому грунт бруствера укладається так, щоб він не виступав за зовнішні кордони бруствера траншеї. Маски-перекриття влаштовуються з місцевих матеріалів, за кольором відповідно фону бруствера траншеї. Приховування бійниць осередків досягається пристроєм, який опускає замасковані щитки або рами (рис. 43).

Дякую за увагу