Казка – шлях до знань,

                                                   До нових відкриттів.

             Пустила фея золотий клубок,

                    За ним у слід у світ пішла дитина.

                    І розкривав простори кожен крок

          І трепетала далеч лебедина.

         Перелісками і лісами йшла,

             А де дорога склалася надвоє, -

     Дитину нитка золота вела

                 Як друг незрадний до води живої.

М. Рильский

    Математичні казки   сприяють розвитку логічного мислення та уяви; розвивають математичну мову, формують інтерес до математики, виховують  такі моральні якості, як уміння прийти на допомогу тим, хто знаходиться в біді, доброзичливість, наполегливість і кмітливість.

Цифра  Один

Колись давним-давно на світі жили цифри. Всі вони були різні і кожна по своєму  називалася.Була така цифра, в якої одна паличка стояла рівно, а друга, трохи менша, навскоси.Інші цифри називали її Один. Мама була геть на неї несхожою, нагадувала гуску.Всі вважали, що один не мамина донька. Цифра Два, так звали маму, вирішила вигнати з дому маленьку Одиничку.  Ішла вона лісом, ішла, і раптом щось в небі блиснуло. Одиниця не звернула уваги і рушила далі. Потім ще у небі блиснуло. І вона побачила, що перед нею стоїть точна копія її, тільки  трохи більша. Та копія нагнулась до цифри і спитала - як звати. Потім сплеснула в долоню, коли взнала, що її звати Одиниця.І це не дивно, бо її теж було так звати.  Менша Одиничка так зраділа, коли знайшла свою маму. І вони разом пішли на планету, яка називалась Книга. Там було багато Одиниць і її друзів. Цифра знайшла своє щастя.

                   Мандрування Шістки               

          Одного разу число шість пішло мандрувати. Першого дня побувало воно у понеділка, другого  - у вівторка, третього дня  - в середи, четвертого дня  - в четверга, а п’ятого дня попало до п’ятниці. А в суботу потрапило аж на шостий  день. Вони там гралися, співали, розказували вірші про природу. Коли Шість пішло додому, воно взяло з собою суботу, тому що субота- шостий день тижня.

      Вони зріднилися і відчували себе однією родиною.

                  Дружба Одиниці і Нуля   

                  Одиниця і Нуль були найближчими сусідами, часто ходили в гості один до одного. Одного дня був дуже великий вітер і він розніс хатинку Одинички. Нулик це побачив і покликав її до себе. Одиниця подумала та погодилася. З тих пір, у хатинці живуть дві цифри, які складають число десять.

               Порожнє місце

В одній   країні було королівство Математики. Правили там дві сестри – принцеси. Одну з них звали Додавання, а іншу  Віднімання. Все було в цьому королівстві добре. Всі жили дружно й турбувалися один про одного. Та був у цьому королівстві злий чаклун – Нуль. Він вирішив заволодіти королівством, тому  надіслав листи сестрам, в яких говорив, що кожна сестра вихваляється, що вона найважливіша в королівстві.

Принцеси, прочитавши листи, розсердилися одна на одну і посварилися. А потім почали збирати війська, щоб довести, хто з них найголовніший. Та трапилося так, що проїзджали цим королівством два принци – брати: Множення та Ділення і побачили, що робиться в ньому. Дівчата дуже сподобалися їм. Принци сказали їм:

 - Чому ви сперечаєтеся? Адже, ви важливіші та головніші обидві. Без вас люди б не дізналися, ні скільки вони врожаю зібрали, ні на скільки більше вони зібрали пшениці, картоплі, яблук та всього іншого в порівнянні з попереднім роком. Без вас не буде успіху та ладу в королівстві. Сестри подумали та й зрозуміли, що юнаки праві. Вони вибачилися одна перед одною, обнялися і знову сонце радості засіяло в їх краї. Раптом де не взявся злий Нулик. Він розлютився і сказав, що хотів заволодіти королівством, поки дівчата сварилися. І принци зрозуміли, хто винен у цій сварці. Тож  вони й вирішили:

 - Бути тобі порожнім місцем, але дуже необхідним. Так і сталося, що Нуль в складі числа дуже важливий, але наодинці ніщо.

      Запитання:

1. Як звали принцес в королівстві Математики?
2. Хто посварив сестер?
3. Які брати їх помирили?
4. Ким став Нуль в складі числа і наодинці?

Як королева Арифметика примирила числа з Нулем

              Далеко-далеко, за морями й горами, була  країна  Цифирія. Жили в ній дуже чесні числа. Тільки Нуль відрізнявся лінню і нечесністю.

Одного разу всі дізналися, що за пустелею з'явилася королева Арифметика, кличе до себе на службу жителів Цифирії. Служити королеві захотіли. Між Цифирієй і королівством Арифметики пролягала пустеля, яку перетинали чотири ріки: Додавання, Віднімання, Множення і Ділення. Як дістатися до Арифметики?

             Числа вирішили об'єднатися (адже з товаришами легше долати труднощі) і спробувати перейти пустелю. Рано вранці, як тільки сонце косими променями торкнулося землі, числа рушили в шлях. Довго йшли вони під палючим сонцем і нарешті дісталися до річки Додавання. Числа кинулися до річки, щоб напитися, але річка сказала: "Станьте  парами і тоді я дам вам напитися".

Всі виконали наказ річки. Виконав бажання і ледар Нуль, але число, з яким він став поруч, залишилося незадоволено: адже води річка давала стільки, скільки одиниць було в сумі, а сума не відрізнялася від числа. Сонце ще більше пече. Дійшли до річки  Віднімання. Вона також зажадала плату за воду: стати парами і відняти менше число з більшого; у кого відповідь вийде менше, той отримає води більше.

               І знову число, що стоїть в парі з Нулем, виявилося в програші і було розформоване. Побрели числа далі по спекотній пустелі. Річка Множення зажадала від чисел перемножиться. Число, що стоїть в пар і з Нулем, взагалі не отримало води. Воно ледве добрело до річки Поділ. А біля річки  Поділ ніхто з чисел не захотів ставати в пару з Нулем.

              З тих пір жодне з чисел не ділиться на нуль. Правда, королева Арифметика примирила  всі числа з цим ледарем: вона стала просто приписувати Нуль поряд з числом, яке від цього збільшуються в десять разів. Це їм сподобалося. І тоді стали числа жити-поживати та добра наживати.

           Запитання:

     1. Чим Нуль відрізнявся від інших чисел?

2.Як називаються чотири річки в пустелі?

3.Що  допомогло числам здолати труднощі?

4.Ким став Нуль в складі числа і наодинці?

Плутанина у місті знаків

       У третьому місті  Математики жили знаки. Ні, не розділові, як у країні Мови, і не дорожні. А математичних . Мешканців тут було небагато. Головними знаками були Додавання, Віднімання, Множення і Ділення. Інші математичні знаки, якщо і були такі, жили не тут. Та річ не про це. Одного разу знаки збунтувались. - Мені набридло робити лише одну дію, - кричало Додавання. - Через мене число тільки збільшується, - говорило Множення. - А я лише всіх ділю, - тихо сказало Ділення.                                                                  -  Це нічого, ні у кого з вас в кінці не буває нулів, - зітхнуло Віднімання. І тут невідомо у кого зі знаків виникла думка про плутанину. Та не звичайну, а таку, що невідомо, коли і який знак де опиниться. З цього все і почалось. Коли хтось з дітей чи дорослих хотів додати числа, іноді вони віднімалися, а іноді навіть ділилися. Спочатку це викликало лише сміх. Але згодом люди почали  нарікати на цифри і числа. А ті ж невинні ні в чому. Та ще й самі, завдяки плутанині зі знаками, заплутались і не знали, що їм робити: чи множитися, чи відніматись. І так би, може, тривало ще дуже довго, якби ця плутанина не набридла самим знакам. Вони знову зібралися на головній площі міста. - Все, я більше так не можу. У мене в голові все заплуталось. Я знову хочу лише ділити, - сказало Ділення. - Повністю вас підтримую, - додало Додавання. - І я, і я! - закричали хором Множення і Віднімання.. Відтоді все стало на свої місця. Люди знову полюбили математику, бо числа і знаки завжди стояли на своїх місцях і робили все правильно. Цифри перестали сердитися на знаки. Ті ж так слізно просили вибачення. А самі знаки... Їм самим подобався порядок.

        Запитання:

1. Як звали математичних  мешканців?

2. Які дії вони виконують?
3. Що відбулося у місті Математика?
4. Хто навів порядок між числами?.

Пригоди у Цифровому місті

          Другим містом у Країні  Математики було Цифрове містечко. А мешканців у ньому було всього лише десять.Найстаршим був круглий Нуль. Але він був таким старим, що оселився в найдальшому будинку міста і нікуди звідти не виходив.

          Інші цифри жили на великому майданчику. Парні цифри жили       з  одного боку, а непарні - з другого.
       І всі вони поважали Одиницю. Бо, хоч вона і була самою худою й маленькою, та з нею можна було проводити всі прості математичні операції - додавати, віднімати, множити і ділити.
      Пройшло кілька років і Одиниця так запишалась своїм становищем, що ходила по місту з задертою головою і всі повинні були з нею вітатися.
Дев'ять інших цифр не знали, як це змінити. Адже вони все це затіяли давно-давним. Вони пішли до Нуля питатися поради. Спочатку бігла Двійка. А чого бігла? Бо схожа була на коня. От тільки з коротесенькими ніжками, тому біг дуже нагадував стрибки. Далі поважно перевалювалась трійка. Вона була подібна на іграшку-неваляшку, але трохи поламаною. Більше схожою на іграшку була Вісімка.Четвірка, наче перевернутий стілець. Але її довгі ноги несли свою господиню дуже швидко. Сімка була схожа на великого птаха. Мабуть, журавля.
         Наче близнюки, позаду прямували Шістка і Дев'ятка. От тільки одна була віддзеркаленням іншої. А П`ятірка? Вона йшла позаду Двійки. А на що вона була подібна?

          Цифри зібрались перед будинком Нуля, який їм сказав:
     - Важливі всі цифри. І хоч Одиниця - сама популярна, але вона ніщо без решти. Сама Одиниця не складе всі числа у світі. Тому хочу запропонувати перестати з нею розмовляти. А для Одиниці це стане уроком. Кілька днів цифри не звертали увагу на найменшу мешканку міста. А Одиниці через це стало дуже самотньо. Ніхто з нею не вітався, ніхто не розмовляв.Тому наступного ранку ця пихата цифра сама почала зі всіма вітатися.
         Адже всі цифри потрібні.

      Сперечання  Олівця, Гумки і Лінійки

        Жив собі Олівець. Він був дуже самотній, у нього не було ні друзів, а ні родичів,  і він вирішив піти по світу у пошуку друзів.

 Своєю дорогою він побачив Ручку:

• Привіт бездаро, - промовила Ручка.
• Я не бездара, - швидко відповів Олівець.
• То яку ти приносиш користь? - запитала Ручка.

         Нічого не сказав Олівець. Він обернувся і пішов далі. Назустріч йому йде Гумка.

        - Привіт! – сказав Олівчик.

         -Привіт, -  відказала Гумка.

• Чому ти такий засмучений ?– запитав Олівець.
• У мене немає друзів, - з жалем сказала Гумка.
• У мене теж, а давай дружити, - запропонував Олівець.
• Давай, -  погодилась Гумка.
• Але я хотів би мати багато друзів.
• А давай разом будемо шукати ще друзів, -сказала Гумка.
• Давай, - відповів Олівець.

        І вони пішли далі. Назустріч їм іде Лінійка. Виявилося, що вона теж шукає друзів.

    І тоді Олівець з Гумкою сказали в один голос:

• Давай дружити!
• Давайте, - відповіла Лінійка.

       І з того часу вони ніколи не розлучаються один від одного. Олівець проводить лінію, а якщо вона  виходить трохи кривою, гумка їй допомагає.

      Запитання:

1.Чому Олівець був самотнім?

2. Кого зустрів Олівець, мандруючи світом?

3.Як ви гадаєте, чому здружилися Олівець, Лінійка і Гумка?

Відрізок

        Жила-була Пряма. З’явився у неї синок – Відрізок. Всім він був гарний, добрий, зручний. Але – дуже цікавий тим, що завжди хотів подорожувати. Сидіння на місці для нього було найбільшою карою. Однак мама ставилася дуже строго до свого синочка, тому й тримала його у певних рамках. І тому примушувала сидіти на одному місці.

     Та ось одного разу став він тягнутися, щоб побачити, що робиться там, за горизонтом, куди мандрує його мама. Тягнувся, тягнувся і … лопнув.     

     Тепер у Прямої стало ще два синочки -Промені. Вони завжди втікають з дому і приносять назад  дуже цікаві новини про життя-буття окремих точок.

              Запитання:

1.Як звали мати Відрізка?

2.Чим був цікавий Відрізок?

3.Що для нього було найбільшою карою?

4.Назвіть братів Відрізка.

Промінь

             Жили були братик і дві сестрички. Одних батьків діти, та різні характери вони мали. Батька їхнього Простором звали, матір Площиною величали. Маленькою дуже вдалася старша  їхня донька, за  що дуже  любив і балував її батечко. Меншу більше любила мама і теж дуже балувала. Пройшло чи мало часу, чи багато – виросли діти. Старша віком, але менша зростом стала дуже працьовитою. Хоч і мала багато привілеїв  від батька, пішла працювати будівельником. Незважаючи на важку чоловічу роботу, вона всюди справлялась. Не лише  про себе дбала. Тато називав її трудяга-дочка, а потім став називати Точка. Своїй  меншій сестрі Точка завжди допомагала. Через це Простір казав на меншу свою дочку, що вона лінива. Згодом ім’я меншої сестри змінилось на Лінія. Довго думали батьки, як привчити меншу доньку до праці. Нарешті вирішили розділити її на дві частини. Ось і вийшло дві сестри – Пряма Лінія та Крива Лінія. Після  цього обидві лінії стали на диво працьовитими. Сталося ще одне диво.

   Завдання:

1.Кого з  дочок називав батько трудягою?

2.Хто з дочок була лінива?

3. Що придумав батько, щоб привчити доньку до роботи?

4.Як стали звати дочок ?

                          Брати- кути                  

                  У королівстві геометричних фігур жив собі один чоловік на ім’я Кут. У нього було три сини: Прямий, Тупий та Гострий. Хоч сини були одної вроди, мали у себе два промені зі спільним початком, але згоди між ними не було.

          Прямий кут був дуже чесний, відвертий, справедливий, завжди говорив правду в очі. Рухався він рівно із прямою спиною та гордою ходою.

 Тупий кут був дуже товстий і неповороткий. Під час ходи його спина нахилялася назад і він часто падав. Тому він вів спокійний спосіб життя , був дуже млявий та лінивий.

 Гострий кут весь час був нахилений вперед, ходив так, ніби, пригинався. Він міг пробратися у будь-яке місце, був жвавий та активний. Його ще називали «нишпорка».

 Під час суперечок, які часто відбувались між братами, кожен доводив свої переваги. Найбільше вихвалявся наймолодший – Гострий кут: «Я найчастіше потрібен всім! Гостре лезо у ножа, у ножиць, гострі зуби в людей та тварин, гострі дзьоби у птахів, та й у геометричних фігурах мене найбільше, бо трикутник має завжди хоча б два гострих кути». Тут Прямий кут не витримав і заявив, що саме він найбільше потрібен людям, адже без нього стіл не втримається прямо, і будинок розвалиться, коли косо поставлені стіни, і шафа впаде на підлогу, якщо її двері не будуть прямими.

 Довго думав тупий кут, щоб виправдати своє існування. Адже, трикутники бувають лише з одним тупим кутом і то, дуже рідко, а знайти свою користь у квартирі він так і не зміг, зате, вийшовши на вулицю, побачив себе на дахах будинків, на колесах автомобілів.

 Почувши суперечки братів, батько сказав: «Усі ви дуже потрібні людям, тож ідіть і шукайте своє місце серед людей. Старшим серед вас буде Прямий кут, бо він найбільш потрібен всім».

 Розійшлися брати по світу шукати своє місце. Ось вони забрели і на сторінки нашого підручника «Математика». З ними ми сьогодні  і познайомимося ближче.

     Запитання:

1.Як звали кути в казці?

2.Яким був Прямий кут?

3.Який спосіб життя вів Тупий кут?

4.Кого називали «Нишпоркою» і за що?

5. Кого батько призначив старшим братом?

Про Трикутник                           

            Одного разу на уроці математики до зошита учня потрапили різні Трикутники. Стали вони один перед другим вихвалятися. Спочатку виступив різносторонній Трикутник і мовив:

      - Гляньте,  який я красивий.І сторони у мене різні і кути. Я – найкращий.

      - Постривай,- сказав йому рівнобедрений.

       - Адже у мене дві сторони рівні, а третя основа. Кути у мене при основі завжди рівні, тому найкращий я.

       - Е ні,-заперечив рівносторонній.

         -Найкращий серед усіх, звісно, рівносторонній Трикутник. У нього і сторони рівні, і кути рівні, і весь він найкращий.Тут наперед вийшов прямокутний Трикутник і мовив:

           - Найкращий- прямокутний, бо я маю прямий кут. Ще б довго вони сперечалися, якби не закінчився урок, і учень не закрив свого зошита.

            - А ви як важаєте?

Звідки взялося коло?

   Був собі гострокутний Трикутник. Він завжди вихвалявся своїми гострими кутами, що ніби вони найчастіше застосовуються скрізь і саме з допомогою них можна проникнути скрізь без перешкод. Одного разу в гості до трикутників завітали Ножиці. Перед ними знову почав вихвалятися Трикутник: «Бачите, який я мудрий, хитрий, багатий, швидкий, активний – майже всемогутній. У мене є сторони, кути.

 А Ножиці послухали і вирішили провчити хвалька. Коли Трикутник заснув, Ножиці відрізали йому кожен кут і перетворили його у шестикутник з усіма тупими кутами. «Тепер він нікуди не зможе всунути свого гострого носа», - подумали Ножиці. І дійсно, коли Трикутник прокинувся, то був дуже здивований своїм зовнішнім виглядом. Та побачивши себе, почав ще більше хвалитися своєю великою кількістю сторін та кутів.

 В черговий раз, коли Трикутник знову заснув, Ножиці перетворили його у коло. «Вихвалявся ти, що у тебе все є, тож будь тепер Колом назавжди, щоб не міг хвалитися великою кількістю своїх елементів та гострими кутами. Тепер у тебе не буде жодного кута», - радісно сказали Ножиці і попрямували до інших фігур шукати подібного хвалька.

Як нуль ділили, та  не поділили

             За морями, за лісами, на зеленому лузі розкинулася чарівна  країна  Математика. Головним містом країни було місто Цифрус. В ньому жили всі математичні знаки та цифри.

       Головним правителем був король Нуль, товстий, круглий, вічно незадоволений і буркотливий. На носі біля Нуля завжди були окуляри, тому що для нього всі цифри були однаковими і без них він плутав їх між собою.
Головними міністрами в місті Цифрусе були математичні знаки Додавання, Віднімання,Множення,Ділення.
      Одного разу в літній погожий день занудьгував король Нуль на своєму троні і наказав своїй свиті придумати для нього розвагу. Вирішила свита побалувати короля Множенням і Діленням. Зібралися всі цифри, які живуть у місті, на площі біля палацу короля і почали ділити і множити один  одного. Король Нуль і свита спостерігали за подіями з балкона королівського палацу. І раптом король Нуль підвівся з трону і промовив своїй свиті: - А чому цифрам  так весело ? Чому вони так легко діляться і множаться? Я теж хочу взяти участь! Поправив король Нуль окуляри на носі і скотився донизу по сходах. Спочатку покликав до себе Одиницю і почав ділити Одиницю на нуль. Нічого не виходило. Покликав Двійку. І з Двійкою теж нічого не вийшло. Далі всі цифри, яку б не кликали, не могли поділитися на нуль. Тоді міністр Ділення запропонував королю Нулю видати указ про те, що на нуль ділити не можна. Розсердився король Нуль, затопав своїми коротенькими ніжками, пригрозив цифрам кулаком і пообіцяв вигнати їх з міста Цифруса, а міністра  посадив у в'язницю. Злякалися Цифри, зажурилися. Тоді міністр Множення запропонував видати королівський указ про те, що якщо знайдеться така цифра, яка пояснить королю, чому на нуль ділити не можна, то всі цифри-жителі залишаться в місті, а міністра Ділення випустять із в'язниці. Найрозумнішої цифрою королівства була Одиниця. Королівські міністри привезли її до палацу, і почала вона  своє пояснення:

      - Вельмишановний король Нуль!

       Всім відомо, що в нашій країні основними міністрами є Додавання і Віднімання. А міністри Множення і Ділення виходять завдяки міністрам Складання та Віднімання. Наведу приклад, щоб Ви зрозуміли. Розглянемо, наприклад, віднімання. Що позначає 10-5? Ви, напевно, відповісте на це питання так: треба взяти десять предметів, прибрати п'ять з них і оглянути, скільки залишиться. Але насправді все не так просто! Немає ніякого віднімання, є тільки додавання. І запис 10-5 означає таке число, яке при додаванні з числом 5 дає 10. Тобто 10-5 - це просто скорочена запис рівняння Х+5=10. І, як бачите, в цьому рівнянні немає ніякого віднімання, є лише завдання - знайти відповідне число. Так само йде справа з множенням і діленням. Запис 6:3 можна розуміти, як результат розподілу шести однакових предметів за трьома рівним купками. Але в дійсності - це просто скорочена форма запису рівняння 3хХ=6

        -Так чому ж на мене не можна ділити?! - вигукнув Король Нуль.

         -Ніяк не зрозумію! Пояснюй швидше!
     - А ось ми і підійшли до найголовнішого,- промовила Одиниця.- Зараз ви зрозумієте, чому не можна (а точніше, зовсім неможливо) ділити на нуль. Запис 7:0 - це скорочення від 0 х Х=7. Тобто треба знайти таке число, яке при множенні на 0 дасть 7!!! Але ми-то з вами давно знаємо, що при множенні будь-якого числа на 0 завжди виходить 0!Тобто, такого числа , яке при множенні на 0 дасть якесь число, крім нуля, просто не існує!!!

    -Ви мене зрозуміли, ваша королівська величність?   

      Король Нуль зняв окуляри, потім знову надів їх. Цифри з завмиранням серця в дзвінкій тиші дивилися на нього. Король Нуль покликав до себе міністрів і про щось прошепотів їм. Міністр Множення вийшов на королівський балкон і проголосив:
      -Оголошую указ його величності Короля Нуля, який  зрозумів, чому  не можна ділити на нуль, звільнит міністра Ділення.

             Цифри радісно заплескали  в долоні і почали кружляти в танці.

                  Життя в місті Цифрусе потекло своєю чергою.
       А ви зрозуміли, чому не можна ділити на нуль?

                         Королева Математика     

      В одній чудовій країні жили та не тужили цифри. Була у них королева Математика. Правила вона чесно і справедливо.І ось в один прекрасний день на цю країну напали розбійники Х та У. Зібралася вся країна цифр на битву. А 1,2 і 3 подумали, що їх країна програє і сховалися.  Прийшли знаки < і >. Почали вони сперечатися, хто сильніший: країна цифр або розбійники. Не змогли вони цього вирішити.І ось почалась  битва. Цифри 5,6,7 і 8 дуже старалися  перемогти. + збільшить, - зменшить, : розділить, х помножить. Та тільки нічого у них не виходить. Адже Х і У невідомі. Як вони їх переможуть?

     Почали цифри ставати замість  Х та У. Незабаром вони вирішили рівняння і дізналися,  які   цифри приховуються    під  масками  Х і У. Перемогли цифри. Королева Математики хотіла  вигнати розбійників.Але  прийшов знак примирення = і всіх помирив. Королева пробачила всіх розбійників, і вони стали всі жити  -  весело і   дружно.

              Про Діда  Рівняло

     У темному лісі, в дерев’яній хатинці, що стояла на лісовій поляні, жив дід із прізвиськом Рівняло. Веселий був дідок. Любив завжди жартувати із своїми онуками – Числами. Вишикує дід-жартівник по обидві сторони від себе числа, з’єднає  їх між собою знаками, що подарувала йому ще його бабуся Арифметика, а надто непосидючих і в дужки вдягне. Дужками дід Рівняло дорожив. Їх подарувала йому дівчина його юності – Нерівність. Сидить старий Рівняло, згадує дитинство, молодість. Разом з цим дивиться, щоб одна частина чисел, з’єднаних знаками, рівнялась іншій.

       Був у діда і правнучок-любимчик Рівнялко, названий в честь знаменитого дідуся. Щоб розвеселити розбещеного Рівнялка, дід ховав яке-небудь Число під маскою «Ікс» або «Ігрек» і просив Рівнялка, щоб той знайшов сховане число. Маленький Рівнялко приятелював із друзями-спортсменами, бо й сам любив спорт і мав надзвичайну фізичну силу. Його друзі теж любили гру з пошуку схованого дідусем Числа. Рівнялко з друзями швиденько преганяли всі числа, які були відомими по іншу сторону від дідуся Рівняла. Залишалось лише невідоме. Переганяючи, юні друзі перетворювали Числа на протилежні до тих, що були до цього. Боялись Числа діда Рівняла, а отже і мусили чітко виконувати всі забаганки та вказівки маленького Рівнялка. Не міг налюбуватись прадідусь своїм розумником правнучком. Рівнялко і справді був славним хлопчиком. І дуже допомогав учням вирішувати математичні завдання на уроках.

        Казка про дріб                                     

          Жило-було Ділення. І вважало воно себе головним серед усіх дій. Чому? Бо воно усіх ділило, але так, як само того бажало: одних націло, інших з остачею, ще інших – із довгим нескінченним хвостом. Плакали такі Числа та “хвіст” їх усе збільшувався і збільшувався. Діленню дуже подобалася ця робота, і воно тільки кепкувало зі сліз Чисел. Ще ділення вміло дробити числа на частини і записувати їх одне під одним за допомогою своєї дочки Рисочки. Такі числа називалися звичайними Дробами. Аж ось Ділення зустрілося з Нулем. “Ах, який Нуль кругленький, гарнесенький! Щоб із нього зробити?” – подумало Ділення та й вирішило його поділити. Ділив, ділив та не поділив.  Нуль як був, так і залишився Нулем. Не повірило Ділення своїм очам. Знову і знову воно ділило Нуль, а відповідь була одна і та ж. Вибилося із сил Ділення. Тоді Рисочка запропонувала Нуль у знаменнику звичайного дробу поставити, щоб на нуль поділити. Але Ділення ніколи такого не робило. Не вийшло у нього нічого, тому що не можна на нуль ділити! І зрозуміло тоді Ділення, що не найголовніше воно, що не можна ставити себе за інші дії. Вибачилося Ділення перед усіма діями і почало поважати не тільки себе, а й інших. Цьому і свою доньку Рисочку навчає.

     Як посперечалися король Плюс і король   Мінус

      Посперечалися якось король Плюс і король Мінус, чиє військо сильніше. У короля Плюса, звичайно,  підтримка була більшою, тому його всі знали: як тільки король Плюс поставить свій знак, то кількість воїнів буде збільшуватися, збільшується і  його сила.

      Але король Мінус не розгубився і  попередив короля Плюса, що воювати їм між собою не можна, бо не можна допустити ніяких неточностей у їхній країні. Та король Плюс хотів бути найсильнішим. А король Мінус сказав: «Я  поставлю свій знак перед твоїми воротами! І усі твої воїни стануть моїми».

     Тільки тоді король Плюс зрозумів, яка небезпека йому загрожує і попросив пробачення в короля Мінуса. Тепер він знає, що всі знаки однакові в країні Математика. Тому і зараз  між ними панує мир.

Як Циркуль захищався від ворогів

          Жив – був Циркуль. На нього весь час нападали різні розбійники. Циркуль героїчно захищався, але в нього залишалося мало сил. Він задумався, як же йому захиститися від ворогів.  Піднявшись, він став на одну ногу і, відвівши другу в сторону, почав навколо неї крутитися. Коли він зупинився, то побачив, що навколо нього виникла неприступна  фортеця.  Які б вороги на нього не нападали, вони не могли її здолати. У фортеці з`явилися багаточисленні сім`ї: сім`я поважного Радіуса, шановного Діаметра, красуні Хорди. Але був у фортеці житель, який не мав ні братів, ні сестер – Центр кола. Однак він був життєрадісним, мав багато друзів і жодна  подія у Циркулевій фортеці не проходила без його участі.   За це Центр кола дуже поважали.