Матеріал для друку "Сенсорне виховання дітей з ООП"

 

Сенсорне виховання дітей з ООП

 

 

 

 

Підготувала

вчитель початкових класів

Глобинського ліцею №5

Глобинської міської ради

Починок Ніна Олександрівна

 

 

 

 

 

Інклюзивна освіта – це нова сторінка НУШ. Вчитель, який працює з дитиною з ООП повинен переглянути свою діяльність і перебудувати свій звичний трудовий режим. Дуже багато різного матеріалу, але системних та конкретизованих прикладів на різні ситуації такого матеріалу дуже мало.

 У сучасних програмах навчання і виховання дітей у шкільних закладах, як правило, не виділяється розділ “Сенсорне виховання”. Тому хочу поділитися своїми невеликим досвідом у цьому питанні. Завдання його полягає в мовленнєвому розвитку дітей, ознайомлення з навколишнім, розвиток продуктивних видів діяльності. Учитель ставить конкретні завдання і визначає їх способом реалізації (заняття, дидактичну гру, справу тощо) відповідно до віку дітей, рівня їх сенсорного і розумового розвитку.  Дидактичні ігри сенсорного виховання, їх зміст: вчити, слухати, бачити, відчувати.

В інклюзивній освіті сенсорний розвиток має свої завдання. У дітей

з ООП треба не тільки формувати сенсорні еталони, навчати обстежувати предмети та розвивати аналітичне сприйняття.

  Психологи відзначають, що в процесі розвитку людини першим формується сприймання, на основі якого в дитини складається сенсорний досвід. Саме цей зв’язок зумовлює таку особливість розвитку дитини, як одночасне функціонування в навчальній діяльності різних видів мислення: наочно – образного, практичного і словесно – логічного, або понятійного. Лише поступово останній вид мислення набуває переваги, але на його якості завжди позначаються багатство і міцність чуттєвого досвіду дитини.

    Тому необхідно на основі спеціальних системних вправ розвивати дитину в трьох напрямах: “чутливе вухо”, “гостре око”, “умілі руки”. Також необхідно врахувати й те, що діти з ООП фактично без підготовки і майбутнім школярам важко буде сприймати навчальну інформацію, якщо не розвивати дитину в цих напрямках. Зокрема, добре знайомі предмети не викликають у них тривалого сприймання і розгорнутого обстеження, а маловідомі – навпаки , спонукають до різнобічної та активної діяльності – обстеження. Як і дошкільники, ці діти користуються в сенсорних процесах способами спостереження, зіставлення, розглядуваного пошуку, обведення предмета ручкою чи поглядом, накладання, прикладання.

    Узагальнюючи результати психологічних досліджень, відомий український психолог Г. К. Костюк пише: “Процес сприймання відбувається ефективніше, коли перед дітьми ставляться спеціальні завдання, проводяться спостереження, які спонукають їх придивлятися чи прислухатися до нових об’єктів, виділяти їх характерні ознаки, об’єднувати в єдине ціле, означати певними словами. В таких ситуаціях у дітей швидше розвивається спостережливість, ніж тоді, коли сприймання наочних об’єктів є тільки ілюстрацією готових відомостей, які повідомляє вчитель. Показниками розвитку спостережливості є вдосконалення перцептивного аналізу й синтезу об’єктів, виділення й об’єднання в єдине ціле малопомітних їх ознак і властивостей, підвищення точності словесного їх опису, формування настанови на спостереження»             

      

Чутливе вухо

 

   Уміти точно відтворювати на слух, правильно почути вимовлене, охарактеризувати невідоме за його звучанням, правильно висловлюватися, виділяти в  мовлені вихователя (вчителя) нове, незвичайне – усе це неповний перелік ситуацій, коли дитині треба слухати вибірково й зосереджено. Саме цим відрізняється активне навчальне слухання від пасивного сприймання словесної інформації, коли про  увагу дитини нерідко свідчить лише його  правильна постава.

  Чутливим має бути вухо дитини до звуків природи, до звуків найближчого оточення і мовлення. Скажімо, під час осінньої прогулянки запропонувати дитині послухати, «співає» на вітрі тоненька берізка, тріпочуть листочки тополі, якимось металевим шерхотом озивається дуб...

   Сонячним весняним днем послухати з дітьми пісню струмочка. Якщо він біжить з гірки, чути веселу швидку пісню, а на рівному місці пісня струмочка стає спокійною і тихою. Можна прислухатися і до різноманітних звуків літнього й осіннього дощу, і до грайливого вітерця і пронизливого вітру, і до шелесту великого кукурудзяного поля і дзвону липневої спеки, і до гудіння стовбура високої сосни. А також разом з дітьми постояти у парку із заплющеними очима і “слухати” тишу.

  Усе це море звуків незамінне для емоційного забарвлення дитячої думки, уяви, мовлення. І в класній кімнаті є можливості навчити дітей розрізняти найхарактерніші звуки оточення. Ось, наприклад. вчитель говорить: “ Діти, закрийте очі, зараз я зроблю відому вам дію, а ви здогадаєтеся за звуком, що це “.

Можна, наприклад, писати крейдою, розгорнути рулон паперу, відкрити шухлядку тощо.

  На заняттях фізичного виховання чи математики діти із заплющеними  очима в грі – змаганні визначають напрям руху за певним звуком. Де б’є м’яч: зліва, справа, спереду чи позаду? Куди пішла дитина: до дверей чи до столу? З якого ряду дитина пішла до дошки? До якого столу підійшов вихователь? Скільки він зробив кроків? Звідки чути дзвіночок?

 Корисне й цікаве для дітей тренування слухової чутливості в процесі ігор на розрізнювання звуків ( «Злови звук», «Який звук заблукав?» ), імітацію

( «Чарівне дзеркальце», «Відлуння»), створення звукового мережива

( «Заспіваємо ляльці колискову:» «Ааа – а ...» ).

 Розвиток загостреного фонематичного слуху дітей, який здатний уловлювати відмінність у вимові близьких звуків, виділяти в слові певні звуки, аналізувати їх, знаходити ті, які частіше чуємо, ті, що відображують певний стан, процеси, - спеціальне завдання занять з мови. Безумовно, вчитель повинен проводити з дітьми артикуляційно – фонетичну зарядку, розучувати скоромовки, лічилки. Слухова чутливість безпосередньо зв’язана з емоційною виразністю мовлення та уяви дітей. Вчитель, вивчаючи з дітьми якийсь віршик, може запропонувати заспівати його або по – різному проспівати рядки. Це розвиває слух і водночас створює сприятливий емоційний фон спілкування.

  Для того щоб поліпшити сприймання слухової інформації, доцільно використовувати різні способи фіксації уваги на прослуханому залежно від мети його повідомлення. Якщо на слух сприймається пояснення, його варто супроводжувати лаконічною зоровою опорою, розповідь – виразними ілюстраціями. Під час тривалого слухання мобілізуюче значення мають відповідна настанова на зміст і важливість повідомлення  ( обґрунтовані паузи, зміна темпу для різних за значущістю речень, емоційне забарвлення голосу ).

 Для тренування гостроти сприймання слухової інформації психологи радять такі прийоми: під час слухання пропонують фіксувати кількість вживання певного слова оплеском чи іншою дією.             

     Гостре спостережливе око

 

Найважливіша умова виразного зорового сприйняття – уміння виділити предмет на загальному фоні на основі чіткого розпізнавання контуру. Цьому сприяють різні види завдань.

Знаходження добре відомих предметів в умовах, що відволікають. Приклад завдань для індивідуальної і колективної роботи:

а) скільки предметів зображено на малюнку;

б) розпізнавання предмета за істотними ознаками контуру;

 в) знаходження однакових предметів зоровим зіставленням їх форми – розташуванням , розміром, кольором.

 Скільки однакових фігур на двох малюнках?

Вибір маршруту на основі зорового зіставлення різних напрямів.               Яка дорога приведе ведмедика до дому?

Якою дорогою дівчинці найшвидше дібратися додому?  

Де живе зайчик, а де білочка? Якою дорогою вони бігли?

Яким способом найшвидше можна знайти відповідь ? Чому ?

Пошук виходу з лабіринтів.

Покажіть лінією шлях, яким хлопчик може вибратися з лісу.

Через які ворота кицька знайде вихід ?

Вправи на тренування обсягу й точності зорового сприймання групи об’єктів.

Вчитель демонструє дитині картку чи малюнок на дошці протягом кількох секунд:

    а) зображено  8  листочків жовтого і зеленого кольорів;     Завдання: не лічачи, скажи, яких листочків більше – жовтих чи зелених; усіх листочків більше чи менше п’яти ?

    б) зображено  12  кульок трьох кольорів. Кульки однакові за розміром;

5. Тренування зорової пам’яті відтворенням образу продемонстрованого об’єкта.                                                                                                                                                                             1) Ігрові завдання типу “ Що змінилося ? “

Наприклад, на крилі дошки 6 – 7 малюнків овочів і фруктів або тільки овочів чи фруктів . Після короткочасного розгляду учитель непомітно для дитини додає ще один малюнок . Цю зміну визначати найлегше. А потім зміни ускладняються: замість жовтого яблука з’являється червоне, фрукти, що були зверху , пересуваються вниз, змінюється їх взаєморозташування;

2) гра «Фотограф». Через невеликий отвір у картонній планці кожна дитина уважно вдивляється в якийсь куточок парку, двору на території школи тощо. Те, що їй вдається помітити, вона потім відтворює в словесному опису чи малюнку ;

3) гра – вправа «Що я помітив (ла), йдучи до школи ?» на спостережливість і подальше відтворювання;

4) складання такого самого візерунка з пам’яті; відтворення розташування фігур;

5) вправи на розрізнювання кольорів та їх відтінків в ускладнених умовах сприймання.                                                                                                                                                             Гостре око дитини – найважливіша передумова формування спостережливості, уміння помічати характерні, але малопомітні особливості предметів і явищ. Ця якість передбачає цілеспрямоване планомірне сприймання об’єктів, що викликають інтерес. Тому спостереження в навчанні характеризуються великою активністю сприймання, тісно зв’язане з мисленням, мовленням, почуттями, довільністю уваги.

  У дітей з ООП сприймання об’єктів дещо пасивне. Вони схильні помічати в предметах випадкові, але яскраві, рухливі деталі, а істотні часто залишаються поза увагою, що зумовлює нерідко поверхове або навіть і помилкове засвоєння матеріалу. Значною мірою це пояснюється слабким розвитком довільної уваги й аналізуючого сприймання.

  Уміння спостерігати в дітях, можна розвивати на будь – яких заняттях. Особливо широкі можливості для цього на прогулянках, під час малювання, читання , праці.

  Залучаючи, таким чином, до цілеспрямованих спостережень вчитель розв’язує такі дидактичні завдання :

уточнює і збагачує їхні уявлення і поняття про відомі об’єкти;

формує нові поняття про зв’язок, відношення між предметами і явищами;

активізує різні форми сприймання;

навчає послідовності розумових і практичних дій під час спостереження одного чи кількох об’єкті;

збуджує інтерес і допитливість дитини.

Роботу з розвитку спостережливості треба організувати так, щоб максимально використати розвивальні можливості багаторазових прогулянок різними маршрутами. Наприклад, проходячи в різний час екологічною стежкою, діти уважніше помічають зміни в природі; мандруючи стежкою «веселки», помічають різноманітність забарвлення оточуючого; «збирають» ознаки, дієслова руху. Для тривалих спостережень вчителю слід попередньо визначити об’єкт і мету спостережень, засоби зацікавлення дітей, способи фіксації спостережень і можливості використання їх результатів на різних заняттях.

   Багато корисного для розвитку мовлення та уяви дітей дають спостереження за слідами людей і тварин на снігу, розпізнавання вигляду засніжених дерев і кущів.

   Запитання для спостережень мають активізувати мислення, викликати бажання пояснити взаємозв’язки між об’єктами, спробу самостійно визначити елементарні залежності, зробити висновок. Наприклад, на основі спостережень діти розмірковують: «Де раніше на подвір’ї починає танути сніг і чому? Де товщий сніг: у лісі чи у полі? Чим це можна пояснити?» ; «Поспостерігаємо, де раніше з’являються листочки : на гілці берези, яка стоїть у банці з водою на вікні, чи на дереві? Чому так? Який можна зробити висновок?»

   Під час спостережень важливо домагатися стійкості довільної уваги, всебічного розгляду об’єктів. Для цього вчитель керує сприйманням дітей, накреслює уявний маршрут розгляду. Спочатку варто спрямувати увагу на основне, типове, властиве усім предметам даного виду, створити цілісне уявлення про весь об’єкт, а потім зацікавити дітей пошуком тонких ознак, деталей. Дуже важливо заохочувати дитину відображати результати спостережень у практичній діяльності: у процесі усного мовлення , під час малювання, праці , читання книжки, яку вчитель заздалегідь вибрав для закріплення результатів спостережень.

   Закінчуючи спостереження, корисно, щоб дитина під керівництвом вчителя з’ясувала, що ж нового , незвичного вона відкрили для себе; зробила висновок про те, як саме спостерігала, за якими ознаками; що треба врахувати в майбутніх спостереженнях. Це допоможе їм поступово оволодіти спостереженням як методом пізнання.             

 

Умілі руки

 

 Порівняємо два відомих прислів’я : «Розумні руки вчать голову» і «Голова навчить – руки зроблять». Як точно вони доповнюють один одного. Афористично узагальнив цю народну мудрість В. О. Сухомлинський, який підкреслював, що розвиток дитини – у кінчиках її пальців. Отже, щоб праця приносила дітям задоволення, їхні руки мають бути вправними, натренованими в швидкому, точному, координованому виконанні багатьох рухів, що потрібні в різних навчальних діях.

  Загальновідомі всі ті складності, що їх переживають діти оволодіваючи графічними навичками. Багато вчителів йде за традицією: багаторазове, часом виснажливе вправляння дітей у відтворюванні тих чи інших елементів букв. Досвід вчителів – експериментаторів засвідчив високу ефективність опосередкованого шляху – тренування відповідних м’язів руки дитини, координації рухів у таких видах діяльності, які, здавалося б, далекі від письма. Зокрема, для розвитку м’язів руки, точності рухів дітям пропонують різні тренувальні вправи, які мають привабливий характер. Діти на заняттях з фізичного виховання і праці виконують індивідуально і в групах силові вправи для пальців, погодженості дій правої і лівої рук. Цікаво, що дітям подобається плести, вишивати, а це дуже корисно для виховання в них чуття ритму, точності рухів, акуратності.

 Також можна запропонувати дітям:

різноманітні графічні диктанти, які проводять на заняттях з математики,  малювання, письма. Крім м’язів пальців, тренуються довільна увага, зосередженість, орієнтація в просторі. Добре, щоб графічний диктант в кінці набув вид привабливого для дітей візерунка, орнаменту тощо; 

вправи на розфарбовування, домальовування, штриховку, доповнення, з’єднування;

«сліпе» ліплення – дитина із заплющеними очима ліпить за зразком;

складання індивідуального або в групі композицій з різноманітних природних та інших матеріалів;

ігри з «Чарівним мішечком», мета яких – розпізнавання відомих предметів навпомацки ;

ігри – змагання на швидкість зав’язування і розв’язування вузлів із товстих різноколірних шнурів;

виконання ігрових завдань, що потребують узгоджених дій правої і лівої рук, узгоджених дій у роботі в парі;

ігрові форми фізкультурних хвилинок : впізнавання задуманого через рухи («що ми бачили – не скажемо, подивіться – ми покажемо»);

гра «Безпомилкова дія» – виконання рухів точно та виразно (з музичним супроводом, без нього, сфантазованих на задану тему.                                            Нагромадження чуттєвого досвіду з різних джерел сприймання – це та основа, яка пришвидшує розвиток процесів мислення, мовлення, загострює увагу; багатшими стають інтелектуальні почуття, фантазія дітей.

 Використання дидактичних ігор з розвитку сенсорних здібностей в сімейному вихованні. Сенсорний розвиток є головною умовою будь – якої діяльності (образотворчої, музичної, конструктивної тощо).Без дозрівання організму дитини, її нервової системи неможливий психічний розвиток.

  Для активізації сприймання особливе значення має дозрівання аналізаторів (зорового, слухового, смакового, нюхового, тактильного), за допомогою яких відбувається розчленування і об’єднання різних подразників, що сприймаються. Проте всі ці органічні складові створюють лише можливості, лише передумови для розвитку сприймання, але не визначають ні його характеру, ні рівня. 

  Здібності, з одного боку, є умовою успішного виконання певного виду діяльності, а з іншого – розвиваються в процесі цієї діяльності. Незважаючи на тісний зв’язок знань і умінь із здібностями, їх слід розрізняти. Важливо не стільки, якою кількістю знань володіє дитина, скільки те, як вона ними володіє і як опановує нові. Знання та уміння, за певних способів набуття, - єдиний і ефективний шлях формування здібностей. Тому широке перенесення способів дій у нові умови дає змогу вважати, що саме формування таких узагальнених умінь повинно стати основою виховання сенсорних здібностей.

  Спираючись на основні положення вітчизняних учених з цієї проблеми, була розроблена програма сенсорного розвитку дітей з ООП, дидактичні ігри та вправи. В основу ігор покладено такі принципи :

Діяльність дітей повинна бути цікавою, мотивованою, продуктивною.

Завдання із сенсорного розвитку слід тісно пов’язувати з навколишнім життям.

Пропонуючи дитині завдання, потрібно дати їй змогу відшукати розв’язок самостійно.

У процесі виконання ігор і вправ необхідно розвивати мову, пам’ять, мислення дітей.

Важливо врахувати індивідуальні особливості дітей і застосувати індивідуальний підхід до кожного.

Завдання полягає в тому, щоб не стільки домогтися, аби дитина врешті – решт правильно виконала ту чи іншу дію, скільки виробити в неї певні способи діяльності.

 Розроблені ігри можна використовувати і як діагностичні, і як розвиваючі. Підійти до них з таких позицій допомогла теорія Л. С. Виготського про зону актуального і найближчого розвитку.

 Рівень актуального розвитку – це той рівень розвитку психічних процесів, який склався в дитині на сьогодні. Він визначається характером завдань, котрі дитина в змозі виконати самостійно.

 Рівень найближчого (потенційного) розвитку визначається тими завданнями, які дитина може розв’язати за допомогою дорослого, у співробітництві з ним.

Педагог Карр поділяє ігри на :

сенсорні, які люблять вбирати в себе різні відчуття,

моторні – біг, підскакування, боротьба, плавання тощо ;

психологічні – інтелектуальні й афективні :лото, доміно тощо.

Ігри для розвитку сенсорних здібностей                                     

Ігри для розвитку сенсорних здібностей згруповані в таблиці згідно того, що саме є об’єктом сприйняття – колір, форма чи величина.

 

СЕНСОРНІ ЗДІБНОСТІ	РОЗВИВАЮЧІ ІГРИ
Сприйняття кольору	«Різнокольорові крижинки»   «Летіть у свою зграйку» «Кольори» «Якого кольору предмет»
Сприйняття форми	«Домалюй фігуру» «Форми» «Опиши предмет»
Сприйняття величини	«Звірята шикуються» «Порівняй предмети»

                                                                                              

 

              Різнокольорові крижинки

 Гра спрямована на закріплення уявлень дитини про основні кольори спектру, розвиток вміння створювати відтінки кольорів з допомогою змішування фарб.

 Перед початком гри поговоріть з дитиною про те, що таке лід, крижинки, як вони утворюються і як можна зробити кольорові крижинки. Якщо вона не зможе здогадатися, поясніть, що кольорові крижинки утворяться, якщо заморозити кольорову воду. Поставте на стіл перед дитиною гуаш червоного, жовтого і синього кольорів і скажіть, що перед нею чарівні фарби. Якщо їх змішувати одна з одною, можуть утворитися інші кольори. Спитайте, наприклад, які кольори слід поєднати, щоб утворився помаранчевий, зелений чи фіолетовий колір? Перед тим як дитина відповість на це запитання, дозвольте їй проекспериментувати з фарбами. Якщо щось не буде вдаватися, допоможіть знайти відповідні поєднання. Але зробіть це так, щоб у дитини виникало відчуття, що то він сам зробив це відкриття.

Дитина повинна побачити на власні очі, що коли змішати червону і жовту фарби, то утвориться помаранчевий колір, якщо змішати синю і жовту фарби – він отримає зелений колір, а якщо червону і синю – то фіолетовий.

 Дитині буде значно цікавіше, якщо гра не зупиниться лише на отриманні зеленого, фіолетового і помаранчевого кольорів. Нехай він спробує створити різні відтінки цих кольорів – жовто-зелений, синьо-зелений, світло-фіолетовий та інші. Коли усі можливі поєднання кольорів будуть приготовлені, розлийте воду у маленькі форми і заморозте. Влітку це можна зробити у холодильнику, а взимку- надворі. Дитині буде дуже цікаво виготовити лід, до того ж кольоровий, влітку. А взимку можна запропонувати дитині прикрасити кольоровими крижинками ялинку біля будинку чи в парку.                                Летіти у свою зграйку 

 Гра дає можливість ознайомити дитину з поділом кольорів на теплі і холодні, вправляти її здатність розрізняти відтінки кольорів за насиченістю, а також співставляти і узагальнювати предмети за кольором. Бажано, щоб в гру грали відразу декілька дітей.

  Приготуйте 24 – 30 карток: по 4 – 5 відтінків за насиченістю із 7 кольорів спектру. На семи стільцях, розставлених у кімнаті, розкладіть 6 карток – червоного, помаранчевого, жовтого, зеленого, голубого, синього і фіолетового кольорів – по одній на кожний стілець. Покажіть дітям приготовлені картки і поясніть, що вони чарівні. Їх чари полягають в тому, що варто лише взяти котрусь картку в руку, як відразу перетворишся на веселу пташку такого ж кольору, як та картка. Роздайте кожній дитині по одній картці різних відтінків. Поясніть дитині, що коли ведучий (на перших порах цю роль доведеться виконувати вам) дасть команду: «Летіти до своєї зграйки» , кожна «пташка» повинна полетіти до стільця, на якому лежить картка відповідного кольору, потім повернутися до ведучого, щоб взяти наступну «пташку» і знову знайти схожий на неї колір і т. д.

 Коли діти навчаються швидко і правильно співставляти основний колір з його відтінками, гру можна ускладнити і запропонувати дітям розмістити «пташок» у їхній зграйці за спаданням чи зростанням насиченості відтінку – від темнішого до світлішого і навпаки.

 Другий варіант гри відрізняється від першого тим, що дітей знайомлять з поділом кольорів спектру на теплі і холодні. Розкажіть і покажіть дітям, що червоний, помаранчевий і жовтий кольори називаються теплими. Зазвичай явища природи, які мають такі кольори, теплі: сонце, вогонь. А кольори від зеленого до фіолетового – холодні. Явища природи цих кольорів – також холодні (сніг, лід). Є й опосередковані кольори – ні теплі, ні холодні – це жовто-зелений колір і червоно-фіолетовий (пурпурний). Переконавшись, що діти зрозуміли і запам’ятали поділ кольорів на теплі і холодні, можете починати гру Поставити справа стілець з картками теплих кольорів, а зліва – стілець з картками холодних кольорів. Роздайте дітям картки різних відтінків основних кольорів спектру і поясніть, що тепер після команди «Летіть до своєї зграйки» дітям потрібно знайти свою групу кольорів – теплих або холодних.

 Пізніше гру можна ускладнити. На стілець справа покласти малюнок із зображенням сонця, а на стілець зліва – із зображенням бурульки. Дітям слід здогадатися : до теплого чи холодного кольору належить та картка, яку вони тримають в руці?

 

Кольори

 

Ця гра допоможе закріпити уявлення дитини про різні кольори і відтінки, а також розвинути вміння розрізняти вміння предмети різних кольорів Запропонуйте дитині протягом  1 хвилини назвати  3 предмети певного кольору. Якщо він назве їх правильно – отримує один бал, і тоді настає ваша черга зробити те саме; а якщо помилиться – не отримує жодного балу, але наступний хід все одно переходить до вас. Повторювати предмети не дозволяється. Варто почати з основних кольорів спектру, а потім перейти до різноманітних відтінків. Щоб ускладнити гру, можна збільшити кількість предметів, які слід назвати.   Якого кольору предмет?

Під час цієї гри дитина вчиться розрізняти і називати кольори та їх відтінки. Для гри можна використовувати інтер’єр кімнати, а також предмети, які знаходяться навколо вас.

  Запропонуйте дитині уважно роздивитися колір стін, стелі, вікон, гардин і т. д. Потім виберіть якийсь об’єкт і попросіть дитину сказати, з яких кольорів він складається. Якщо дитина відповідає правильно, то далі вона може вибрати якийсь предмет і запитати вас, якого він кольору, а ви повинні відповісти.

  Почніть гру з об’єктів достатньо простих за кольором, а далі ускладнюйте завдання – вибирайте предмети з декількома відтінками, з рідкісними поєднаннями кольорів. Якщо виникнуть ускладнення, допомагайте дитині визначити колір предмета, порівняти предмети за кольором, знайти як найточнішу назву для кожного кольору чи відтінку.

 

 

 

 

 

 

 

Домалюй фігуру

 

Ця гра спрямована на закріплення уявлень дитини про різноманітні форми і їх різновиди, а також розвиває здатність розрізняти ці форми; тренує дрібну моторику рук. Для гри потрібні декілька рисунків із зображенням фігур різної форми (зразки показані на малюнку).

 

Умілі руки 

 

 Порівняємо два відомих прислів’я : «Розумні руки вчать голову» і «Голова навчить – руки зроблять». Як точно вони доповнюють один одного. Афористично узагальнив цю народну мудрість В. О. Сухомлинський, який підкреслював, що розвиток дитини – у кінчиках її пальців. Отже, щоб праця приносила дітям задоволення, їхні руки мають бути вправними, натренованими в швидкому, точному, координованому виконанні багатьох рухів, що потрібні в різних навчальних діях. Загальновідомі всі ті складності, що їх переживають діти оволодіваючи графічними навичками. Багато вчителів йде за традицією: багаторазове, часом виснажливе вправляння дітей у відтворюванні тих чи інших елементів букв. Досвід вчителів – експериментаторів засвідчив високу ефективність опосередкованого шляху – тренування відповідних м’язів руки дитини, координації рухів у таких видах діяльності, які, здавалося б, далекі від письма. Зокрема, для розвитку м’язів руки, точності рухів дітям пропонують різні тренувальні вправи, які мають привабливий характер. Діти на заняттях з фізичного виховання і праці виконують індивідуально і в групах силові вправи для пальців, погодженості дій правої і лівої рук. Цікаво, що дітям подобається плести, вишивати, а це дуже корисно для виховання в них чуття ритму, точності рухів, акуратності.

                           

різноманітні графічні диктанти, які проводять на заняттях з математики,  малювання, письма. Крім м’язів пальців, тренуються довільна увага, зосередженість, орієнтація в просторі. Добре, щоб графічний диктант в кінці набув вид привабливого для дітей візерунка, орнаменту тощо; 

вправи на розфарбовування, домальовування, штриховку, доповнення, з’єднування;

«сліпе» ліплення – дитина із заплющеними очима ліпить за зразком;

складання індивідуального або в групі композицій з різноманітних природних та інших матеріалів;

ігри з «Чарівним мішечком», мета яких – розпізнавання відомих предметів навпомацки ;

ігри – змагання на швидкість зав’язування і розв’язування вузлів із товстих різноколірних шнурів;

виконання ігрових завдань, що потребують узгоджених дій правої і лівої рук, узгоджених дій у роботі в парі;

ігрові форми фізкультурних хвилинок : впізнавання задуманого через рухи («що ми бачили – не скажемо, подивіться – ми покажемо»);

гра «Безпомилкова дія» – виконання рухів точно та виразно (з музичним супроводом, без нього, сфантазованих на задану

тему ).

     

 Нагромадження чуттєвого досвіду з різних джерел сприймання – це та основа, яка пришвидшує розвиток процесів мислення, мовлення, загострює увагу; багатшими стають інтелектуальні почуття, фантазія дітей.