Матеріал до участі в конкурсі "Учитель року"

ОПИС

ДОСВІДУ
РОБОТИ

Гуманізація навчально-виховного простору у початковій школі

Вчитель, який не затискує, а визволяє,

не пригнічує, а підносить, не мне, а формує,

не диктує, а вчить, не вимагає, а запитує,

переживає разом з дитиною багато

натхненних хвилин.

                                               Януш Корчак.

    Я працюю на посаді вчителя початкових класів тринадцятий рік.  Мої випускники всебічно розвинені та виховані, добре вчаться, люблять і вміють самостійно працювати, успішно опановують знання в старших класах.

    Виховання й розвиток особистості кожного школяра починаю з

1 класу, коли діти роблять перші кроки в навчанні. У системі своїх занять я  формую мислення школярів, їхню емоційну та вольову сферу, моральні, естетичні та світоглядні аспекти особистості.

    Своїм проблемним завданням визначила «Гуманізацію навчально-виховного простору у початковій школі», оскільки розвиток демократичного суспільства вимагає розв’язання проблем щодо виховання особистості, яка здатна не тільки створювати матеріальні блага, а й бути носієм культури, духовності, гуманізму. Сучасна школа має стати середовищем, де відбувається становлення духовно зрілої, вільної особистості, спроможної захищати загальнолюдські цінності, творити цілісний гуманний світ. В основі навчально-виховного процесу має бути особистісно-зорієнтований, гуманістичний принцип навчання, виховання та міжособистісних стосунків вчителів  і учнів. Я намагаюся, щоб моя педагогічна діяльність була спрямована, в першу чергу, на дитину, формування та розвиток у стосунках між нами  гуманістичних засад: любові до людини, глибокої поваги до людської гідності, позитивного сприйняття індивідуальних особливостей іншої людини, визнання її прав і свобод, бажання співчувати та допомагати іншим.

    Взяла для себе такі шляхи гуманізації:

- формування відносин співробітництва між вчителем та учнями;

- виховання в учнів морально-емоційної культури взаємовідносин;

- формування у дітей емоційно-ціннісного досвіду розуміння людини;

- створення матеріально-технічних умов для нормального функціонування навчально-виховного процесу, що виховує гуманну особистість - щиру, людяну, доброзичливу, милосердну, із розвинутим почуттям власної гідності, поваги гідності іншої людини.

    Найхарактернішою рисою моєї роботи є спрямування усіх планів і дій на розвиток творчих сил і можливостей класу в цілому і кожної дитини зокрема. Нетрадиційні уроки розвивають мислення і мовлення школярів, їхню увагу, пам’ять, спостережливість, кмітливість,  ініціативу, самостійність, наполегливість, працьовитість, чуйне, уважне ставлення одне до одного та багато інших позитивних якостей особистості, які так важливо закладати якомога раніше. Головне місце на уроках відводжу елементам творчого пошуку. За розмаїттям форм - це мандрівки, змагання, ігри, живі журнали, теле - та радіо заняття, концерти, іспити тощо. Вони можуть бути присвячені окремим предметам, але найчастіше у їх змісті можна виділити компоненти кількох. На таких уроках учні виступають у ролі вчителя, журналіста,  ведучого "телерадіопередачі", артиста, коментатора, поета, капітана команди, лоцмана тощо. Моїми помічниками нерідко постають старшокласники, яких я навчала у початкових класах. 

    Одним із видів діяльності, в якому проходить згуртування і розвиток дитячого колективу є гра. Як говорить Ш. Амонашвілі :" Гра – джерело життя дітей". У 1 класі, в початковий період становлення дитячого колективу, використовую різні  ігри, що згуртовують дитячий колектив та дають змогу дізнатися більше один про одного. Наприклад, у вересні ми з дітками «плели» павутинку дружби. Творчим початком цієї гри є маленький клубочок ниток, який передається з рук у руки. Попередній учасник передає клубок, залишаючи у себе кінець нитки, потім тільки перекидає його, кому хоче. Коли клубок знаходиться у руках учасника гри, він коротко розповідає про себе. Коли всі розкажуть про себе, то побачать, що вони оплутані так званою «павутинкою». Сподобалася дітям гра-розминка «Відчуй дружню підтримку». Діти стають в коло, дуже близько одне до одного. Кладуть руки одне одному на плечі, ніби сплітаючись у вінок. Злегка розслаблюються і хиляться трохи вперед, не сходячи ногами з місця, відчуваючи підтримку одне одного. Потім відхиляються трохи назад, знову ж таки, не сходячи зі своїх місць. Приходимо до висновку, що відчувається  дружня підтримка!

    А. С. Екзюпері писав: „Всі ми родом із дитинства.” Згадуючи своє дитинство, ми всі з теплотою думаємо про тих, хто нас розумів, хто жив нашими проблемами, радощами, нашими інтересами, пояснював для нас незрозуміле, відповідав на наші запитання. Часто в дітей виникають різні запитання (які відносяться до вивченого матеріалу, або і не пов’язані з ним). Я не  зневажаю дитячі інтереси, не відкладаю їх

„на потім”. Іноді діти говорять те, що перевершує нашу мудрість, досвід. З метою розвитку пізнавального інтересу дітей практикую використання „Змістової павутини”. Готую  „Скриньку запитань”, куди діти (3-4 клас) вкидають запитання про те, що хочуть дізнатися. Я їх переглядаю, а потім по темах розробляю „Змістові павутини” з різними термінами. Значення нових слів, понять шукають і пояснюють в переважній більшості діти, іноді я. Ця робота може проводитись і на уроках, і в позаурочний час. Учні використовують Інтернет-ресурси енциклопедії, пресу та іншу довідкову літературу. „Павутинку” можна „плести” і далі, додаючи інші слова, аж поки діти не втратять інтерес до цієї теми. Роблю „Кишеньку павучка”, куди щоразу вкладаю пояснення вивчених термінів та ілюстрації, щоб діти могли повторити, пригадати, перевірити себе чи товариша. Пропоную такі теми: „Барвиста музика”, „Спортивні досягнення”, „Світ тварин”, „Моя Україна” та  інші. Ця робота теж сприяє розвитку особистості через колективну діяльність, завдяки обміну інформацією, спільним пошуком правильних відповідей.

    День народження – важлива й радісна подія у житті маленької людини. У цей день ми вітаємо дитину, вона є в центрі уваги, всі гуртуються навколо неї, дитина відчуває себе значимою, усі її слухають, виконують її бажання, вона є центром дитячого всесвіту. Ці дії колективу навколо іменинника утверджують його, загартовують волю, учень відчуває: „Я все можу”. Такий стан упевненості в своїх силах переноситься і на навчання. Після емоційних розрядок діти значно краще працюють, підвищується успішність, і взагалі поліпшується психологічний комфорт у дитячому гурті. У День народження кожен вихованець користується протягом дня маленькими привілеями: першим стоїть у колоні на уроці фізкультури, одержує різні доручення: перевірити чистоту рук або стан деяких підручників. На уроках діти складають про іменинника речення або задачу, малюють портрет, співають улюблені пісні і т. д. Колективне святкування Дня народження діти пам’ятають довго, згадують його, обговорюють між собою. Це згуртовує учнів, розвиває в них почуття дружби, товариськості і любові, поважливого ставлення одне до одного, вчить приносити іншим радість.

    На своїх уроках  застосовую різноманітні прийоми. Наприклад, прийом "обнадійливого співчуття" (за висловом Ш. Амонашвілі), що ґрунтується на переживанні педагогом невдачі кожної дитини й готовності прийти їй на допомогу. Для цього потрібно глибоко вивчити можливості кожного вихованця й уміло зміцнювати впевненість у власних силах. Мудрий педагог, за переконанням Амонашвілі, має стверджувати в дитині впевненість у тому, що її помилки, а тим більше невдачі в навчанні мають бути не лише поодинокими, а й головне — завжди подоланими. Після виконання важкого завдання або, помітивши, що засвоєння дітьми матеріалу не йде бажаними темпами, я кажу: "Бачу, діти, що нелегко було вам виконати цю роботу. Спробуймо ще раз поміркувати разом. Ось побачите: завтра всі ви будете легко розв’язувати схожі задачі". Звертаю увагу: не "я вже з вами вибилася з сил", а "вам, діти, важко, але ви подолаєте".

    «Вірте в себе. Я вчитель, я вихователь, я професіонал. Якщо не я, то хто ж допоможе дитині? Якщо вірити в себе, обов’язково знайдеться вихід із будь-якого становища. Якщо раптом побачите, що не зможете повірити в дитину, в себе, будьте справжньою людиною, ідіть зі школи. Всі будуть дякувати за цей мужній крок. «Не нашкодь! – заповідь лікаря ще з часів Гіппократа. Не будьте сірістю. Не нашкодьте. Майте громадянську мужність. Залиште клас, знайдіть інше поприще».

                                                                                            Ш. О. Амонашвілі

    Гуманна педагогіка не відразу дасть результат, але необхідно вірити. Хто вірить, тому приходять ідеї, творчість… Наше терпіння, турбота, оптимізм, віра створять з дитини людину.