Матеріал до уроку "Українські обереги"

Українські обереги

Привабливою є українська культура - величезний скарб якої складається з цінностей, придбаних багатьма поколіннями. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі.

Для українців велике значення має гостинність. Вважається, що гість приносить в будинок благополуччя, удачу і щастя. Так поведено з давніх-давен, українці вірили, що сам Бог приймав людську подобу і ходив серед людей у вигляді гостя, або разом з ним. Тому і зараз кожного гостя українці обов'язково покличуть в будинок «хоча б на хвилиночку», і пригостять всякими смаколиками.

Велике значення для українців мають обереги. З давніх-давен наші предки не могли уявити свого життя без ікони і верби в кутку, калини, вишиванки, писанки і старої підкови. Ці символи були не тільки невід'ємною частиною побуту, а й служили захистом від усіляких негараздів. Предки наділяли їх магічними властивостями і щиро вірили, що вони є запорукою щастя, здоров'я і благополуччя. По сьогоднішній день українці вірять в оберігаючі властивості вишиванок, українських рушників та ляльок-мотанок.

Українська вишиванка - сакральний і древній вид одягу, частина культури, спосіб захисту. Вона супроводжувала наших предків в різні моменти життя - в робочі будні, в радості свят, при народженні нових поколінь, при створенні сім'ї. Матері і дружини вишивали сорочки-обереги своїм синам і чоловікам, відправляючи їх в бій. Наречені прикрашали свої наряди символічними візерунками, сподіваючись на здорове поповнення в родині і щастя в шлюбі.

Українська сорочка тільки на перший погляд може здатися звичайним одягом, прикрашеним кольоровим орнаментом. Але якщо копнути глибше, можна дізнатися, що кожен з візерунків щось значить, від чогось захищає, а щось приваблює. Вишиванку не просто так вишивають в певних місцях. Наші предки вважали, що саме через поділ, рукави і горловину нечиста сила може увійти в людини, тому саме там найбільше захисних візерунків.

Вишитий рушник символізує життєвий шлях людини. З огляду на величезну оберегову силу рушника його використовували у всіх важливих подіях, так як він є оберегом дому та сім'ї від злих наклепів і пристріту (зурочення)

Рушник є витвором народного мистецтва, втіленням національної культури. І до цього дня українці використовують його у весільних обрядах, під час хрещення дітей і на церковні свята

Одним з найбільш поширених предметів-оберегів на території України є лялька-мотанка. Така іграшка не просто фігурка для ігор, а справжній амулет і талісман для сім'ї та її членів. Для різних життєвих ситуацій створювалися відповідні ляльки. Зустрічаються ляльки-обереги для дому, домашнього вогнища, для захисту дітей і господарства, від злих сил і лихого ока, і багато інших.

Згідно давніми віруваннями, безлика лялька не зможе стати чиїмось двійником, а значить - ніколи не принесе шкоди людині. Причому ні навмисно, ні випадково. Для того, щоб наділити маленьку вузлову ляльку великий магічною силою, на ляльковому обличчі нитками або стрічками виплітали кольоровий хрест - древній могутній символ Сонця.

При створенні ляльки кожна дрібниця має своє значення. Так, нитки намотували по ходу Сонця (зі сходу на захід), по спіралі (символ нескінченності духовного життя). При цьому бажали людині для якої робився оберіг добра і щастя, міцного здоров'я, начитували молитви. Дуже строго дотримувалися ще одного правила: змайструвати ляльку так, щоб вона стала оберегом потрібно було за один раз, не відкладаючи роботу на потім, на завтра. Вважалося, що зроблено вдруге перекреслює те, що було створено вперше, і таким чином оберіг втрачає свою силу.

Давній метод виготовлення ляльки-мотанки. При виготовленні ляльки бажано прочитати молитву «За здравіє», коли заплітаєте косу – примовляєте – «На здоров’я». Після закінчення роботи, ляльку потрібно покласти під подушку хворому, і знову побажати здоров’я. А коли хворий видужає – лялечку обов’язково спалити. Щоб зробити ляльку, на шматок картону наметуємо нитку не розриваючи її. Для тіла робимо більш товсте намотування, для рук і коси — в два рази тонше. Розрізаємо з одного боку намотування.

На кінці для коси в’яжемо вузол, для рук сплітаємо косичку і на кінцях зав’язуємо. Беремо червону нитку довжиною 1 м, позначаємо нею шию, не відриваючи. Втягуємо в голову заготовку для коси. Щоб не плуталися пасма, перев’язуємо верхівку ниткою. На голові зав’язуємо вузол, заплітаємо косу. Косичку рук хрест-на-хрест перев’язуємо, позначаємо талію. Оформляємо ободок на голову, пояс.

Українські вечорниці в м. Варшаві: майстер-клас з виготовлення льльки-мотанки