Матеріал на конкурс "Наш Гоголь"

О Гоголь! Наш безсмертний Гоголь!

                                                                Гоголь.

                                                                Зачаровує своїми творами.

                                                                Пише про традиції українського народу.

                                                                Оспівує минуле наших предків.

                                                                Письменник.

Лютий... Довгі зимові вечори. Хочеться почитати щось просте, але таке, щоб брало за душу, хвилювало серце. На полицях стоять томики Шевченка і Франка, Сосюри і Тичини, Лесі Українки та Гоголя.

 Гоголь... Це ім'я, вимовлене в колі людей, що осягають велич мистецтва, в натовпі учнів, які вивчають його творчість, в натовпі людей, які не читали нічого гоголівського, але чули про нього від інших, завжди вражає.

У кожного з нас – свій Гоголь, який залишається одним для всіх. Він входить в наше життя на самому початку його і вже не покидає нас до кінця. Я дізналася і полюбила Гоголя в тому віці, коли набагато краще слухати читання, ніж читати самій. Мимоволі згадується моє перше знайомство з Миколою Васильовичем Гоголем. Його портрет. Він не є парадним. Навпаки, відомий письменник зображений одягненим у домашній халат, і така деталь підкреслює душевну простоту й відкритість талановитого майстра. Його обличчя неначе випромінює доброту, привітність, щирість. На губах застигла трохи сумна посмішка. Погляд митця спрямований повз мене, але здається, що він вдивляється в душу.

  Першим, що я прочитала із творчості Гоголя була повість «Ніч перед Різдвом». Про неї вперше  почула на уроці зарубіжної літератури, а потім багато разів перечитувала сама. Головна думка повісті – чудеса різдвяної ночі не у фантастичних подіях, а в тому, що диво відбувається в людських душах, які стають добрішими і милосерднішими. Створюючи свій твір, письменник спирався на усну народну творчість. Він вивчав книжки, присвячені фольклору, звертався до рідних і знайомих із проханням збирати для нього українські повір’я і звичаї.

  М. В. Гоголь ніколи не забував про рідну землю, хвилювали його і проблеми історії українського козацтва, Запорозької Січі, оскільки він з великим зацікавленням вивчав минуле рідного краю і справедливо вбачав у  козацькій добі героїчний зміст. У його творчості важливе місце посідає багатьом улюблена його повість «Тарас Бульба», в якій розповідається про події часів Запорозької Січі. Він створює глибокий твір про героїчну історію України, історичних козаків. Особисто мене, надзвичайно приваблює образ Тараса Бульби, який втілює ідею волелюбності, патріотизму, вірності християнським ідеалам. Разом з тим у цьому образі яскраво виражена національна ідея, утверджується самобутність української культури, історії. Автор поетизує образ свого героя, наділяє його, окрім реальних, фольклорними рисами. Водночас Гоголь показує і суперечливість Тараса Бульби, його жорстокість, коли він без жодних вагань вбиває свого сина Андрія. Але все одно хочеться читати і перечитувати ці рядки. Можливо, на той час по-іншому не можна було діяти. Всі ці події  обумовлені складним історичним часом. І все ж таки образ Тараса Бульби, створений за законами національного епосу, є вираженням героїчного духу козацтва, його боротьби за волю й рідну землю, за утвердження нації, духовної єдності – вільного товариства. Для мене Тарас Бульба – національний герой. І я переконана, що Микола Гоголь – великий син України, і його серце завжди залишалося в ній, де б він не мандрував, бо у нього була справжня українська душа.

   І ось я знову тримаю в руках твори Гоголя, а на думку спливають слова: «Я палав незгасним прагненням зробити своє життя потрібним для блага держави, я жадав принести хоча б найменшу користь. Тривожили думки, що я не зможу, що мені перепинять шлях, завдавши мені глибокого суму. Я поклявся жодної хвилини короткого життя свого не втрачати, не зробивши блага». І, дійсно, він настроювався на таку діяльність, «щоб бути по-справжньому корисним для людства». Загалом же всю творчість цієї людини було спрямовано на «очищення серця», «розуміння серцем», щоб досягти хоч якоїсь подоби суспільної гармонії.

Гортаю сторінки далі і бачу, який величезний його талант, яке невичерпне джерело великого генія. Яких тільки тем він не розкриває! Будь-яку, саму прозаїчну, буденну повсякденність він умів облагородити, виявити в ній таїну краси. Говорячи про його багатосторонній різноманітний талант, дар долі, не можна не вказати на той чи інший твір, навіть найменший, на його особливість. У нього багато творів і всі вони прекрасні чарівною неповторністю, яка властива тільки йому – Гоголю. Чудові твори Миколи Васильовича відкривають нам його душу і серце, любов до рідної землі, гордість за український народ, прихильність дорідних.
          А як письменник описує природу! Вражають описи гір, лісів, луків, чудового Дніпра, Карпат. Українська природа в описах Гоголя велична, самобутня. Ліричне поетичне начало надає його прозі широкого вільного дихання: «Чудовий Дніпро в тиху погоду, коли вільно і плавно мчить крізь ліси й гори повні води свої, ані ворухнеться, ані прогримить. Дивишся і не знаєш, йде, чи не йде його велична широчінь, і здається, наче увесь вилитий він із скла, і неначе блакитний, дзеркальний шлях, без міри в ширину, без кінця в довжину, плине і в’ється зеленим світом. Зеленокудрі! Вони припали разом з польовими квітами до вод, і, схилившися, дивляться у них, і не надивляться, і не намилуються світлим образом своїм, і посміхаються до нього, і вітають його, киваючи гіллям. В середину ж Дніпра вони не сміють глянути: ніхто, крім сонця і блакитного неба, не дивиться в нього. Мало який птах долетить до середини Дніпра. Розкішний! Немає рівної йому ріки в світі».

Герої Гоголя живуть із природою одним життям. Пейзажні описи допомагають письменнику показати самобутність України, її природну красу, рослинний і тваринний світ рідного краю. Через описи природи Гоголь розкриває душевний стан персонажів, розповідає про їхні думки й почуття, висловлює своє ставлення до подій та образів. 

 Шелестять сторінки книги, розкриваючи переді мною все його багатство, захоплюючи в чудовий світ прози. Як непомітно проходить час! А скільки ще чарівних творів цього великого генія непрочитано. Всі вони такі неповторні, що хвилюють, надихаючі.

        Найбільш  «гоголівськими» є місця на Полтавщині, де він народився, ріс і пізнавав світ. З особливою любов’ю були оспівані письменником Великі Сорочинці, Диканька, Миргород, Василівка-Яновщина.

        Микола Гоголь – видатна людина. Якби не він, хіба весь світ дізнався б про ці місця, про чарівну українську ніч, велич Дніпра і широкі степи?

       Великі Сорочинці оспівані у «Сорочинському ярмарку». І понині земляки Гоголя щорічно наприкінці серпня влаштовують мальовничий, небувалий за розмахом Сорочинський ярмарок, що приваблює тисячі відвідувачів. У розпалі торгів тут з’являються Хівря і Солопій Черевик, Грицько та Параска, Рудий Панько та чорт, звичайно ж, і сам Микола Васильович. Кожний, хто буває на ярмарку, неодмінно завітає до літературно-меморіального музею М. В. Гоголя, адже це – гордість села.

 Його ім'я нам рідне, близьке, воно збуджує величезне співчуття до його важкої долі і поклоніння його творчості. Гоголь – це великий український письменник. Він супутник багатьох поколінь. До його імені слух звикає з дитинства. Часто про нього говорять: «Наш Гоголь». І в цих двох словах полягає все: і любов, і повага, і довіра, і відданість. Геній для нащадків «вічно той же, вічно новий...». Завершивши життєвий шлях, він залишає світові свою спадщину, до якої вже не додадуться нові твори, але його життя триває в пам'яті суспільства, хоча кожне покоління і перечитує твори по-своєму, відкриваючи кожен раз щось нове. Тож нехай  пам'ять про великого письменника, цього генія, а також його твори живуть вічно, і нехай ім'я «Гоголь» не зітре час змін, бо велич Гоголя, світла пам'ять про нього - це свята справа для всіх нас.

 Чимало добрих слів  адресував Гоголь і нам, молодому поколінню, серед яких є такі: «Візьміть же з собою в дорогу, виходячи з років юності в суворе доросле життя, всі найкращі людські цінності, не залишайте їх на дорозі, бо загубите!». Не забуваймо цієї мудрої поради.  Читаймо й  перечитуймо твори нашого великого Вчителя, намагаймося ввійти в його світ, відчути його багатогранність і неповторну красу!

О Гоголь, ти в моєму серці,

Твій образ світлий, неповторний.

І не підвладний часу плину.

Безсмертні твори, що пройшли крізь терни.

Перо твого слова одвічне у світі,

Що лине крізь віки і крізь століття.

Ти наш,  тебе ми не забудем,

Завжди у пам’яті письменник-класик!