Матеріали для індивідуальних бесід з батьками учнів 1 класу

Індивідуальна робота  з  батьками

 

Практичні  поради – як  розуміти  свою дитину

 Мета: ознайомити  з  особливостями  дітей- шестирічок, їх  особливостями  сприймання світу, дати  поради  щодо того,  як  впливати на дітей-шестирічок  і  що  повинно бути  в полі  зору  батьків.  Знайти способи співпраці, шляхи  індивідуального розвитку дитини.  Формувати  культуру виховання.

 Що  потрібно враховувати:

В школі дитина  набуває нового  статусу, стає  учнем, шукає  друзів,  визнання  серед ровесників. І головне – зміна провідної діяльності, гра  змінюється  на  навчання.

  До  дитини  в  цей  час  ставляться  нові  вимоги,  зявляються  нові друзі,  по-новому  складаються  взаємо-стосунки  з дорослими.

 Як  наслідок – в дитини  виникає  багато  трудностей, тому  в цей  період  ваша  дитина  особливо  потребує  допомоги.

 Діти,  як і  дорослі, полюбляють  робити те, що  їм краще  вдається.

Тому  треба досягнути  ситуації успіху вже  в перші  дні  навчання.

  Вся  робота з  дитиною  має бути  спрямована  на те,  щоб зберегти здоров’я  й емоційну рівновагу. А  ще -  розвивати  ініціативність,  самостійність,  творчі  здібності.

Рекомендується:

1. Не можна  нехтувати  віковими  особливостями   дитини:
   • дитина  має багато  рухатись,  грати  в  ігри;
   • мислення в  дітей  образне,  тому   якщо вчити  чогось – то з допомогою  казки, гри;
   • строго  дотримуватись режиму  дня;
   •  дитина хоче  все  пізнати,  тому  має  торкатися,  брати в  руки,  пробувати.
2. Враховувати  рекомендації  лікарів і не  перевантажувати  дітей.
3. Постійно  підтримувати  в  дітей інтерес і  захоплення  до навчання,  заохочувати  їх.
4. Не  тиснути  на  дитину  ніяким способом.
5. Створити умови комфорту, доброзичливості, взаєморозуміння.

Індивідуальні бесіди  з  батьками

 

Дитячі страхи  і неврози

Мета: ознайомити з причинами виникнення  дитячих  страхів  та  можливими  проблемами  в  навчанні  й  поведінці  дитини. Сприяти виробленню  стратегії  подолання страхів  дитини, вміння  бути  відвертими,  відкритими.

Часто  з приходом  дитини  до школи  з’являються проблеми,  яких  раніше не  було. Процес  адаптації  може бути ускладненим.

 В  цій  важливій  справі  велику  роль  відіграють  батьки, і те,  як  вони  розуміють проблеми і  труднощі  своєї дитини.

Тому батькам  потрібно  розуміти  чому в  дітей з’являються  страхи  і  неврози, знати  темперамент  своєї   дитини.

  Чого  боїться  учень?  

Цю  відповідь знатиме  кожен дорослий,  якщо  пригадає  своє  дитинство. Страх  виникає в  ситуації  невизначеності.

  З  першого дня дитина часто  перебуває в ситуаціях,  що  викликають страхи: очікування  початку уроку,  невпевненість  в своїх  силах, постійна напруга, конфлікти з  іншими  дітьми.

На  уроці в дітей  виникають  нові  страхи:

1. страх задачі (як зіткнення з невідомим пти відсутності навичок вирішення);
2. страх загрози як неможливості змінити негативно очікувану ситуацію;
3. страх наслідків дій, що можуть не збігтися з тим, на що очікує вчитель;

Під впливом зміни   життєвої  ситуації, змінюється  й  уявлення  дитини  про  те, що  викликало  в неї  страх.

Тоді дитина може забути про свої минулі страхи, що поступаються чинникам нового житття. Або, можливо, що нові страхи додаються до вже існуючих, й тоді життя для дитини в перші дні школи стає справжнім кошмаром. Буває, що страх може перешкодити діяльності. На відміну від страху, який часто є неусвідомленим і негативно впливає на навчання учня, побоювання дитини мають конкретні причини. Школяр може точно вказати, чого він саме боїться. Можна використати побоювання  для подолання небезпеки. Буває, що людина, побоюючись невдачі, починає інтенсивніше працювати.

  Як допомогти дитині?

1.Дати можливість зрозуміти чого вона боїться.Навчити не заганяти страхи всередину. А розповідати про них.

2.Допомогти розібратися в причині страху, знайти вирішення проблеми. Дитина має повірити, що зможе пололати страх, зусередитися на навчанні.

3.Допомогти дитині реалізувати  свої можливості. Цьому допомагає спілкування з однокласниками, воно допомагає досягти гармонії у особистісному і соціальному плані.

4. Допоможуть  подолати   страх  і психолологічні  тести-малюнки   ( намалюй  себе радісним,  покажи  на  малюнку, що  гарного  може  трапитись  у  школі)

Школяр в початковому навчанні має велике навантаження в навчанні:

• йому  потрібно зрозуміти навчальне завдання;
• знайти шляхи його вирішення;
• усвідомити результат навчальної дії.

Якщо він не має можливості змінити напругу під час гри та праці, то це посилює відчуття невпевненості, тривожності.

Навіть незрозуміле слово для учня стає початком формування дискомфортного стану. Але і занадто довгі речення, перенасичені змістом, викликають ту саму реакцію – вичерпують його сили і можливості (речення має мати близько 7 слів).

У дитини зникає бажання вчиттися, бо як можна пізнавати, не розуміючи суті слів? Якщо дитина з початку навчання не розуміє  їх значення, то це призведе до неправильного  вживання їх у подальшому житті.

 Вчитель має допомогти учневі на кожному  уроці (а батьки мають допомагати вдома):

1) з’ясовувати значення слів, що трапляються у  навчальному матеріалі;

2) навчати роботи зі словником та довідковою літературою;

3) привчати дітей до самостійного пошуку та дослідження. 

4) свої пояснення робити емоційно забарвленими. Наводити приклади з життя дитини

Учень буде підготовлений до того, щоб у старшій школі формулювати поняття та теоретичні моделі.

 

Молодшому школяреві досить мати можливість погратись, зайнятись посильною працею, змінити стиль спілкування. Страх викликає  у людини скутість, мязову напругу. Найкраща можливість для розвитку психоиоторних процесів – рух. Завдяки рухам знімається мязова напруга і тим самим зменшується страх.

 Стрес утворюється оточуюючою обстановкою, яка вимагає адаптованої поведінки. Перші кроки дитини в школі, пов’язані  з адаптацією до умов навчання, призводять до стресу. Причиною може бути: порушення звичного способу дій, хвороба, негаразди в родині (наприклад, батьки в процесі розлучення).

 Реакція на страх у дітей різна. Одні діти починають працювати інтенсивніше, інші стають пасивними. Така пасивність може призвести до психічних порушень, фізичних захворювань, якщо не відбувається імпульсивного вибуху. Організм шукає сили для подолання труднощів.

  Якщо дитина має можливість відновлювати сили, вона вистоїть, а якщо ні – негативний стрес руйнує здатність дитини до творчості. Дитина яка має високий рівень енергопотенціалу, сприймає труднощі позитивно, вона переживає так званий ейфортчний стрес, який додає сили, поповнює витрачену енергію, приносить творче задоволення. Саме тут напруга виступає як умова розвитку.

  Стійка тривожність та постійні  інтенсивні страхи дітей є найчастішою проблемою, яка у них виникає. Особливо у період їхнього навчання у початковій школі. Більшість  сторін шкільного життя, що викликають стрес, зумовленні певними психологічними чинниками.

Тривожність  дитини іноді зумовлена  ситуацією  в  родині  і  викликана (  чи  навіяна  переживаннями з  боку  батьків). Тривоги батьків  передаються  дитині і  вона  переживає  постійно  діючий  стрес. Причини  стресу  різні, а батьки мають виявити їх,(якщо потрібно, то й із залученням спеціалістів й допомогти дитині подолати наслідки.

  Існує одна й найбільш необхідна  умова успіху в боротьбі зі стресами й, взагалі, проблемами дитини – це ваша любов. Приділяйте дитині свій час, намагайтесь підтримувати її різними способами: говоріть лагідним тоном, обіймайте,  підказуйте раціональні способи діяльності, заохочуйте самостійність.

 

 

 

Як формувати  пізнавальні інтереси  дітей

Мета: формувати переконання  великого  значення  ролі батьків  у  формуванні  пізнавальних  інтересів дитини, розглянути  способи  доягнення  позитивного  ставлення  до  навчання.

 

Формування  інтересу до  навчальної  діяльності  залежить у  великій  мірі  й  від  батьків. Це залежить  і від  родинного  виховання,   і  від  освітнього  рівня  батьків.

Розвиток цікавості  та допитливості – перша  сходинка  у  формуванні  пізнавальних  інтересів.

Це буде залежати  і  від  того, чи  навчили  батьки  елементарних  видів праці, чи  навчили робити  не  тільки  те, що  хочеться,  а й те,  що треба,  дитина  має  досягати  певних результатів,  докладати  зусиль,  старанності, терпіння. Але звичка  докладати  зусиль і  почуття відповідальності – не єдина умова  успіху. Розвиток  пізнавальних   інтересів залежить  і  від  стилю  життя  родини.

Там,  де  з  повагою  ставляться  до  знань,  діти переймають  такий  стиль  житя  батьків  і теж  тягнуться  до  знань.

  Неодмінною  умовою  розвитку інтересу до  всього  нового  є  постійне  надання  допомоги  з боку  батьків  та  вчителів.

  Як  діти  проводять  свій вільний час -  багато  в  чому  залежить  від  батьків. Щоб  діти    проводили   час з  користю,  грали  в  розвивальні  ігри,  читали,  займались улюбленими  справами,  то  для  того  вони  мають  мати  хороший   приклад -  своїх  батьків.

  Що  читати і як   читати – дуже  важливо.  Необхідно  виробляти  в  дітей звичку до  серйозного,  вдумливого  читання  і  вибирати добру, потрібну книгу. В коло  дитячого  читання потрібно  включити  і  дитячі  газети  й  журнали.

 Для  виховання  в  дітей  потреби  в  пізнавальній діяльності  у  вільний  від  навчання час практично  необмежені можливості  має  родина.  Це ігри,  пізнавальні  поїздки, екскурсії,  заняття  ліпленням,  малюванням,  різні види  колекціонування – все те. Що  робить  дозвілля цікавим  і  створює  теплі внутрішні сімейні  стосунки, довіру   й взаєморозуміння.

  Отже, найперші  бажання  до  пізнання навколишнього  світу зароджуються  саме  в  сімї  і  потрібно  зробити  все  необхідне, щоб  розвивати їх і  підтримувати,  щоб  вони  не згасли.

 

 

Поради батькам:

 

• Не  відгороджуйтесь від  своєї  дитини.  Активно  беріть  участь  у  вихованні  й  навчанні  дитини.
• Частіше  розмовляйте  з дитиною, ніщо  не  замінить  живого  спілкування -  ні  телевізор, ні компютер.
• Намагайтесь  вислухати  дитину до  кінця. Поділитись  своїми  враженнями -  природна  потреба  дитини.
• Залучайте свою  дитину  до  походів  в театри, музеї, виставки;
• Підтримуйте  інтерес  дитини  до  техніки,  мистецтва,  спорту  ( дитина  має  знайти  себе,  чиспробувати  свої  сили );
• Передплачуйте журнали, газети  для  дітей,  заохочуйте  розповідати  про прочитане.
• Обмежуйте ігри та спілкування дітей через комп’ютер та планшет, заохочуйте творчі ігри, знаходьте ресурси, де б дитині було цікаво й проводила вона час із користю.

 

Рекомендоване коло  дитячого  читання:

 

• читають  загадки, казки,  вірші;
• оповідання вітчизняних  письменників;
• авторські  казки зарубіжних  та  вітчизняних  письменників (  разом  з  батьками )
• вірші, забавлянки, чистомовки;
• дитячі газети й  журнали ( рубрики, які  доступні  дітям,  розвивальні завдання ) ;
• знайомі  з  книжкою- замальовкою,  книгою- театром,  книгами  з  творчими  завданнями ;
• здопомогою  дорослих  відтворюють певні епізоди  творів,  уміють  знайти заголовок, прізвище  автора;
•  розрізняють  книги  за  ілюстраціямси;
• оцінюють  вчинки героїв  за  допомогою  дорослих.

 

 Як  навчити  дітей  дружити?  

    Мета:визначити  уявлення  батьків  про  те, що  таке справжня  дружба, як  навчити  дітей бути  дружніми.

Формувати  в  батьків  уявлення  про  те,  якими  способами  можна контролювати  поведінку  дітей.

 

Що таке справжня дружба? Як вона виявляється? Кого людина може назвати другом? Однозначних відповідей на ці запитання немає.

  Але задуматися над ними має кожен. Поняття, протилежне дружбі, - егоїзм. Якщо людина егоїст, то у неї не може бути справжнього друга... визначення поняття дружба можна знайти у довідкових виданнях – словниках і енциклопедіях.

  У будь-якій дружбі дуже важливе і, мабуть, найголовніше – безкорисливість. Ти дружиш з кимось не для того, щоб він зробив тобі щось хороше, не тому, що це вигідно. Ти дружиш з людиною тому, що вона близька тобі, близькі її інтереси, погляди. Звісно, є діти, які обирають собі друга «через красиві очі». Вміє людина гарно та модно одягатися, є у неї цікаві іграшки – буду з нею дружити, ні – не буду. У таких дітей ніколи не буде справжніх друзів. А без друзів людина не може бути щасливою...

Іноді  дитині  важко  подружитися з  ровесниками  через те,  що  вона  не  вміє  спілкуватися (звернутися,  попросити,  поділитися). Завдання  батьків – виховувати  правильне  ставлення   своїх  дітей до  інших. Особливо  важливо  -  вміти  перемагати  свої  егоїстині інтереси,  вміти робити  приємність  іншим. Дитина  має  знати,  відчути,  що  поділитись  з  іншим, допомогти іншому – це  приємно, радісно.

 

  Сьогодні ми поговоримо про те, яким повинен бути справжній друг, і спробуємо сформулювати правила дружби.

 

Орієнтовні правила дружби:

 ( вчити  дітей дотримуватись  їх )

1. Допомагай товаришеві, якщо вмієш робити щось – навчи його. Якщо товариш потрапив у біду, допоможи, чим зможеш. Умій підтримувати, відчувати товариша не лише у горі, але й у радості.
2. Намагайся виручити товариша. Поділися з ним цікавими книгами, іграшками, шкільним приладдям – усім, що могло б допомогти другу.
3. Зупини друга, якщо він чинить щось недобре. Гарно дружити – значить говорити один одному правду. Не ябедничай! Якщо друг у чомусь неправий, скажи йому першим про це.
4. Не сварися з товаришами, не сперечайся через дрібниці, намагайся гратися та працювати дружно, не поводься з друзями зверхньо, не заздри, а вмій радіти успіхам інших. Якщо вчинив недобре, не соромся визнати це та виправиттися.

Чого  не  слід  робити:

 

•  не  вчити  дітей   на  образу відповідати образою,  принижувати  інших;
•  під  час  конфлікту  не відповідати  фізичним  насиллям;
•  не  давати  дитині  таких  порад: «дай  здачі» ,  «не  розмовляй з  ним (нею)», « не грайся з Олегом, бо він ...» ;
•  не  вчити  дітей шукати  користі (бо тоді  це не дружба) у взаємо-відносинах з  товаришами ;
•  не говорити  дітям:  «не дружи з ним,  бо  він  ...», а навпаки – вчити  дітей прощати, ділитись  усім,  опановувати  собою  в складних  обставинах.